Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.12.2000 р.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХХ"
До Державної податкової інспекції у Р-му районі
м.Києва
Про визнання недійсними рішень.
Представники
Від Позивача - присутній
Від Відповідача - присутній
На підставі ст. 77 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судом оголошена перерва
з ХХ.11.2000 р. по ХХ.12.2000 р.
Обставини справи: Позивач просить визнати недійсним рішення
відповідача N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення законодавства про оподаткування та
рішення N ХХХХ4 від ХХ.03.99 р. про застосування та стягнення
фінансових санкцій за порушення п. 3 ст. 24 ЗУ "Про підприємства в
Україні" ( 887-12 ) (887-12)
.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на обгрунтованість
та законність рішення, просить в позові відмовити (відзив
знаходиться в матеріалах справи).
Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників позивача
та відповідача, судом встановлено наступне:
Відповідачем була проведена тематична перевірка позивача з питань
взаєморозрахунків з ТОВ "YYY", ППКФ "ZZZ" та ПП "RRR", які є
контрагентами позивача. За результатами перевірки було складено
Акт за N ХХХХ0 від ХХ.03.99 р. В зазначеному акті зазначається, що
ППТФ "YYY" податкову звітність не подавало, податкових зобов'язань
не декларувало, податків до бюджету не сплачувало, ПП "RRR" з
моменту реєстрації звітів не подавало, податків до бюджету не
сплачувало, ППКФ "ZZZ", з дня реєстрації до податкових органів не
звітувало, податків до бюджету не сплачувало. Отже, позивачем було
безпідставно включено до складу валових витрат 12252,40 грн. що
привело до заниження податку на прибуток у липні 1998 р. на
12252,40 грн.
Крім того, на момент перевірки, позивачем не було подане
повідомлення про відкриття рахунку.
На підставі Акту N ХХХХ0 від ХХ.03.99 р. відповідачем було
винесено рішення N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. про застосування та
стягнення фінансових санкцій за порушення законодавства про
оподаткування, яким було донараховано до бюджету податку на додану
вартість у розмірі 2450,48 грн. та застосовано фінансові санкції
на суму 2450,48 грн.
Позивачем було отримано податкові накладні N Х1 від ХХ.01.98 p., N
Х4 від ХХ.07.98 р. та N Х3 від ХХ.07.98 р. (знаходиться в
матеріалах справи), на підставі яких ним було включено спірну суму
у суму податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, контракт між ППТФ "YYY" та
позивачем було укладено до державної реєстрації ППТФ "YYY" у А-кій
міській Раді (ХХ.04.98 р. за N Х8) та як платника податку на
додану вартість.
Згідно довідки з А-кій об'єднаній державній податковій інспекції
за N ХХХ/Х3 від ХХ.12.98 р. ППТФ "YYY" податкові декларації по ПДВ
до ДПІ не надавало.
Відповідно до довідки ДПІ у М-ому р-ні м. Києва від ХХ.01.99 р. за
N ХХ/Х-03 ПП "RRR" з моменту реєстрації звітів не подавало, в
зв'язку з чим припинено видаткові операції на р/рахунку. Крім
цього, ПП "ZZZ" за неподання звітності за 1 півріччя 1998 р.
розпорядженням припинено видаткові операції на р/рахунку. Але ж як
вбачається, із матеріалів справи, на момент перівірки сума
податкового кредиту була підтверджена позивачем податковими
накладними N Х4 від ХХ.07.98 р. та N Х3 від ХХ.07.98 р. у
відповідності до діючого законодавства.
В спірному рішенні відповідач посилається на порушення позивачем
п. 7.4.5 ст. 7 ЗУ "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7. ЗУ "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
не дозволяється включення до податкового
кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені
податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті
робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським
документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості
таких робіт (послуг).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної
податкової служби суми податку, попередньо включені до складу
податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим
підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у
вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,
нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену
зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно п.п. 7.2.3. зазначеного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податкова
накладна є звітним податком документом і одночасно розрахунковим
документом. Тобто, податкова накладна це звітний податковий
документ і одночасно розрахунковий документ, який виданий
продавцем, який зареєстровано як платник податку на додану
вартість.
Відповідно до п.п. 7.2.4. ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на нарахування
податку та складання податкових накладних надається виключно
особам, зареєстрованим як платники податку у порядку,
передбаченому статтею 9 цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тому, суд вважає рішення відповідача N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. про
донарахування ПДВ та фінансових санкцій по епізоду ППТФ "YYY"
відповідно до податкової накладної N Х1 від ХХ.01.98 р. є
правомірним.
Відповідно до податкових накладних N Х4 від ХХ.07.98 р. по епізоду
ПП "RRR" та N Х3 від ХХ.07.98 р. по епізоду ПП "ZZZ" рішення
відповідача N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. є неправомірним, оскільки на
момент перевірки сума податкового кредиту була підтверджена
позивачем податковими накладним у відповідності до діючого
законодавства, а отже позивачем не було вчинено дій, спрямованих
на заниження податків.
Крім того, відповідачем було винесено рішення N ХХХХ4 від ХХ.03.99
р. про застосування та стягнення фінансових санкцій за порушення
п. 3 ст. 24 ЗУ "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
, яким до
позивача було застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.
за несвоєчасне повідомлення про відкриття рахунку.
Посилання позивача на факт переходу з 1 січня 1998 року
банківської системи України на міжнародні стандарти
бухгалтерського обліку з яким пов'язується застосування
міжвалютиих рахунків, як якісно нового виду рахунків є
безпідставним. Постанова правління НБ України від 29.11.96 р. N
315 "Про заходи з реформування бухгалтерського обліку комерційних
банків України" ( v0315500-96 ) (v0315500-96)
містить лише програму реформування
бухгалтерського обліку та звітності комерційних банків, а не
вводить нові види рахунків. Крім того, зазначена постанова не
пройшла перевірку та регістрацію у Міністерстві юстиції України.
Слід відмітити, що ч. 10 ст. 8 Закону України "Про підприємництво"
( 698-12 ) (698-12)
та ст. 24 Закону України "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
забезпечують право податкових органів на закриття
розрахункових рахунків, зобов'язуючи платників податків, та
обслуговуючий банк подавати у триденний строк відомості до
податкових органів за місцем реєстрації платника. У даному випадку
при відкритті рахунку та відкритті так званих "кодів валют"
підприємство та банк також повинні повідомляти в вищезазначений
строк податковий орган.
А саме, відповідно до п. 3. ст. 24 ЗУ "Про підприємства в Україні"
( 887-12 ) (887-12)
підприємство має право відкривати розрахункові
(поточні) та інші рахунки для зберігання грошових коштів,
здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших
держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, що
встановлюється Національним банком України. Повідомлення про
відкриття або закриття своїх рахунків у банках підприємство
зобов'язане надіслати податковому органу, у якому воно
обліковується як платник податків. Таке повідомлення протягом
трьох робочих днів із дня відкриття або закриття рахунку
(включаючи день відкриття або закриття) має бути подане
безпосередньо або надіслано на адресу відповідного податкового
органу поштою з повідомленням про вручення. Форма і зміст
повідомлення про відкриття або закриття рахунків підприємства
встановлюються центральним податковим органом України.
Тобто, оскільки виключення з правила встановленого Законами
України "Про підприємства в Україні" ( 887-12 ) (887-12)
та "Про
підприємництво" ( 698-12 ) (698-12)
не встановлено, то застосовується
загальна норма, що забезпечує право податкових органів здійснювати
повноваженні відповідно до Закону України "Про податкову службу в
Україні" ( 509-12 ) (509-12)
. Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України "Про
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
, органи податкової служби
мають право застосувати фінансові санкції до банків та суб'єктів
підприємницької діяльності, які у встановлений законом строк не
повідомили про відкриття або закриття рахунківу банків, а тому
відповідач правомірно застосував фінансові санкції за кожен
випадок відкриття нових "кодів валют" у розмірі п'ятидесяти
неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного суд вважає позовні вимоги позивача
обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 АПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати частково недійсним рішення Державної податкової
інспекції у Р-му районі м. Києва за N ХХХХ6 від ХХ.03.99 р. до
Товариства з Обмеженою відповідальністю "ХХХ" відповідно до
податкових накладних N Х4 від ХХ.07.98 р. по епізоду ПП "RRR" та
N Х3 від ХХ.07.98 р. по епізоду ПП "ZZZ".
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.