Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська (далі - управління ПФУ), третя особа - державне відкрите акціонерне товариство "Шахтопроходка", про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

У листопаді 2010 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати управління ПФУ провести перерахунок та виплату пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ), застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Артемівський районний суд м. Луганська постановою від 23 травня 2010 року позов задовольнив: визнав дії відповідача протиправними та зобов'язав останнього здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1., з 1 січня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, - за 2009 рік із урахуванням фактично отриманих сум.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 18 жовтня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував та прийняв нову, якою відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 1 листопада 2012 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

При цьому касаційний суд дійшов висновку, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над іншими підзаконними нормативними актами, у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення статті 42 Закону № 1058-ІV, що діяли в редакції до скасування змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (107-17) , та були і залишаються чинними на момент проведення перерахунку пенсії.

Крім того, касаційний суд зазначив, що при обчисленні заробітної плати для перерахунку пенсії можуть бути змінені показники заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення пенсії, але не визначено, за який календарний рік береться середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України. Виходячи з буквального тлумачення частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV цей показник повинен бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

За таких обставин підстав для перерахунку пенсії із застосуванням заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні немає.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1., посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом статей 40, 42 Закону № 1058-ІV у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2012 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви додано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2011 року № К/9991/509/11, у якій касаційний суд, вирішуючи спір у подібних правовідносинах, вказав на те, що для визначення заробітної плати при перерахунку пенсії застосовується середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії.

Виконуючи вимоги пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України щодо усунення неоднакового застосування норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить з наступного.

Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні статей 40, 42 Закону № 1058-ІV і в постанові від 20 березня 2012 року (справа № 21-62а12) зазначив, що перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 вказаного Закону здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Зважаючи на те, що пенсіонер має право обрати метод обчислення заробітної плати для перерахунку пенсії, в тому числі і з урахуванням заробітної плати, яку він отримував до моменту перерахунку пенсії, але не має права вимагати застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за перерахунком пенсії, управління ПФУ обґрунтовано відмовило позивачу у застосуванні показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Враховуючи наведене, Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.