9901/865/18 Про визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора відділу місцевої прокуратури" - 12.02.2024 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

05 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, відповідач), в якій просив визнати протиправним та скасувати рішення від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1.".

II. РУХ СПРАВИ

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 листопада 2018 року для розгляду справи № 9901/865/18 визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А. (головуючий суддя), судді: Бившева Л.І., Олендер І.Я., Шипуліна Т.М., Ханова Р.Ф.

Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху з огляду на подання позовної заяви з пропуском строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, без долучення клопотання про поновлення такого строку із зазначенням причин його пропуску. Цією ухвалою встановлено позивачу строк у десять днів з дати вручення її копії для усунення недоліків позовної заяви.

23 листопада 2018 року від позивача на адресу Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої долучено заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а також копію листа КДКП від 12 вересня 2018 року № 11/2/4-782дс-172дп-18-9463вих-18, на якому є власноручно вчинений ОСОБА_1 надпис про те, що копію оскаржуваного рішення останній отримав 02 жовтня 2018 року.

Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що позивач звернувся до суду з позовною заявою в межах місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, та ухвалою від 28 листопада 2018 року відкрив провадження в цій адміністративній справі.

14 грудня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні, 18 лютого 2019 року, позивач заявив клопотання про зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 443/856/18 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (кримінальне провадження № 42017141330000035 від 05 вересня 2017 року).

В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначив, що оскаржуване рішення КДКП від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 мотивоване тими фактичними обставинами й доказами, що встановлені та здобуті в рамках досудового розслідування в кримінальному провадженні від 05 вересня 2017 року № 42017141330000035, а саме що ОСОБА_1 05 вересня 2017 року у м. Жидачів на вул. Фабричній, керуючи автомобілем марки "Ауді-100", реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння, вчинив дорожньо-транспортну пригоду.

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2019 року зупинив провадження у справі № 9901/865/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 443/856/18 (кримінальне провадження № 42017141330000035 від 05 вересня 2017 року).

09 листопада 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов лист Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2023 року № 443/856/18/31799/23, яким повідомлено, що ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року вирок Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

У зв`язку зі звільненням у відставку 15 жовтня 2020 року судді Верховного Суду Шипуліної Т.М., яка перебувала у складі колегії суддів, з урахуванням вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді, затверджених постановою Пленуму Верховного Суду від 14 грудня 2017 року № 8 (v0008700-17) , проведено повторний автоматизований розподіл у провадженні № П/9901/865/18.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 листопада 2023 року для розгляду справи № 9901/865/18 визначено склад колегії суддів: Гончарова І.А. (головуючий суддя), судді: Бившева Л.І., Олендер І.Я., Ханова Р.Ф, Юрченко В.П.

Ухвалою від 16 листопада 2023 року Верховний Суд поновив провадження у справі № 9901/865/18.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 в органах прокуратури працює з червня 2013 року. Наказом прокурора Львівської області від 30 червня 2016 року № 1380к позивача призначено на посаду прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області. Присягу працівника прокуратури ОСОБА_1 прийняв 28 березня 2014 року.

Позивач характеризується задовільно. За час роботи в органах прокуратури не заохочувався. Дисциплінарних стягнень не має.

08 травня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга прокурора Львівської області Квятківського Ю.В. про вчинення прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку. У скарзі зазначено, що в ході проведення службового розслідування вивчено матеріали кримінального провадження № 42017141330000035, зібрані дані під час проведення якого вказують на вчинення позивачем проступку, що порочить його як працівника прокуратури, недотримання Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів).

Цього ж дня за допомогою автоматизованої системи вказану скаргу для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження визначено члену КДКП ОСОБА_2, яким 23 травня 2018 року щодо позивача прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-782дс-172дп-18.

За результатами перевірки членом КДКП ОСОБА_2 02 липня 2018 року складено висновок про наявність дисциплінарного проступку.

Згідно з висновком службового розслідування позивач 05 вересня 2017 року приблизно о 12 год. 45 хв. у м. Жидачів на вул. Фабричній, 2, керуючи автомобілем марки "Ауді-100", реєстраційний номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп`яніння, вчинив дорожньо-транспортну пригоду, за наслідками якої водій автомобіля ОСОБА_1 без свідомості госпіталізований у реанімаційне відділення Жидачівської центральної лікарні, а пасажир автомобіля ОСОБА_3 - у травматологічне відділення Жидачівської центральної лікарні у зв`язку з відкритим переломом нижньої третини гомілки лівої ноги.

Розглянувши наведений висновок про наявність дисциплінарного проступку, КДКП рішенням від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1" притягнула позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Не надаючи оцінки діям позивача, які можуть свідчити про вчинення ним злочину, сам факт керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння дають, за доводами відповідача, підстави для висновку про вчинення ОСОБА_1 дій, що шкодять його репутації та авторитету органів прокуратури.

Таким чином, КДКП дійшла висновку, що позивач вчинив одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, тобто дисциплінарний проступок, передбачений статтею 19 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 1697-VII (1697-18) ) та частиною другою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, на переконання відповідача, підтверджується:

- висновком про результати службового розслідування у зв`язку із скоєнням 05 вересня 2017 року прокурором Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, яка призвела до травмування людини, затвердженим 05 жовтня 2017 року прокурором Львівської області ОСОБА_4 ;

- поясненнями ОСОБА_3, відповідно до яких позивач вчинив дорожньо-транспортну пригоду в стані алкогольного сп`яніння, внаслідок якої вона отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. При цьому ОСОБА_3 повідомила, що перебувала разом з ОСОБА_1 у період з 23 год. 30 хв. 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год. 00 хв. 05 вересня 2017 року (до моменту дорожньо-транспортної пригоди) та протягом цього часу вони вживали алкогольні напої (шампанське, вино, пиво, коньяк), востаннє за 15 хвилин до пригоди;

- поясненнями ОСОБА_5, згідно з якими він надав належний йому транспортний засіб 04 вересня 2017 року приблизно о 19 год. 20 хв. ОСОБА_1 ;

- висновком експерта від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т, відповідно до якого при судово-токсикологічній експертизі крові позивача виявлено етиловий спирт в кількості 1,55 % (проміле);

- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року, згідно з якою підозрюваного ОСОБА_1 відсторонено від посади прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області на строк два місяці;

- ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2018 року, відповідно до якої до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання.

Вважаючи рішенням КДКП від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1" протиправним, позивач звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з цим адміністративним позовом.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Мотивуючи заявлений адміністративний позов, ОСОБА_1 зазначає, що службове розслідування щодо нього передчасно, поспіхом, без належного і повного з`ясування всіх обставин, всупереч Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 24 вересня 2014 року № 104, завершено складенням висновку від 05 жовтня 2017 року.

Позивач наголошує, що фактично обставини, встановлені у висновку, ґрунтуються на поясненнях єдиної особи - ОСОБА_3, яка має пряму зацікавленість стверджувати, що за кермом автомобіля марки "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 вересня 2017 року, перебував саме ОСОБА_1 . В протилежному випадку ОСОБА_3, яка фактично перебувала за кермом транспортного засобу, загрожує кримінальна відповідальність за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України. В свою чергу, опитаний під час службового розслідування ОСОБА_5 чітко зазначив, що йому нічого не відомо про обставини дорожньо-транспортної пригоди.

ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідачем допущено вибіркове та виключно не на його користь посилання на матеріали кримінального провадження № 42017141330000035, а докази, що виправдовують позивача, підтверджують, що він був пасажиром, а не водієм автомобіля марки "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1, проігноровано.

Щодо посилань КДКП на ухвали слідчого судді, то ОСОБА_1 зазначає, що вони як процесуальні рішення не містять викладу фактичних обставин, зокрема, в частині керування позивачем транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Адже, лише вироком суду, а не ухвалами слідчого судді, підтверджується факт вчинення конкретною особою певних діянь.

У свою чергу, вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 443/856/18 (кримінальне провадження № 42017141330000035 від 05 вересня 2017 року), ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України, та виправдано його на підставі пункту 2 частини першої статті 373 Кримінального процесуального кодексу України з огляду на недоведеність того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Цим вироком встановлено, що в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які докази на підтвердження того, що за кермом автомобіля марки "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 вересня 2017 року, перебував саме ОСОБА_1 .

Відповідач, обґрунтовуючи відзив на позовну заяву, зазначає, що в оскаржуваному рішенні містяться доводи, в чому полягає склад дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII, та зазначено конкретні матеріали, зібрані в ході перевірки, які підтверджують вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

КДКП наголошує на тому, що при наданні оцінки обставинам цього дисциплінарного провадження вона діяла виключно в рамках встановленої Законом № 1697-VII (1697-18) компетенції, а саме надала оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях позивача складу дисциплінарного проступку та про ступінь його вини. Встановлені в ході дисциплінарного провадження КДКП факти та обставини мають значення тільки для прийняття нею рішень в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних, цивільних або кримінальних правопорушень.

Відповідач вказує, що оскаржуване рішення, хоча й прийнято з урахуванням відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42017141330000035, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службового розслідування. Докази, покладені в основу рішення, отримані КДКП законно, а відтак можуть бути враховані відповідачем під час його прийняття.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частин першої та другої статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду КДКП дисциплінарної скарги, у якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до КДКП з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Ця процедура передбачає: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Частинами четвертою та десятою статті 46 Закону № 1697-VII визначено, що після відкриття дисциплінарного провадження член КДКП проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена КДКП за результатами перевірки. Член КДКП за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні КДКП. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а в разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання КДКП має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні КДКП заслуховуються пояснення члена КДКП, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п`ята статті 47 Закону № 1697-VII).

З матеріалів справи вбачається, що позивач про час та місце засідання КДКП був повідомлений належним чином, був присутнім на цьому засіданні та надавав пояснення щодо обставин, які мали місце в період з 23 год. 30 хв. 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год. 00 хв. 05 вересня 2017 року, в тому числі щодо дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася приблизно о 12 год. 45 хв. 05 вересня 2017 року.

З огляду на викладене, Суд доходить висновку про дотримання відповідачем процедури розгляду дисциплінарної скарги.

За правилами частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Відповідно до пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, за: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Частиною другою статті 43 Закону № 1697-VII передбачено, що притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності не виключає можливості притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом.

Однією із загальних рис дисциплінарної відповідальності, якою вона відрізняється від інших видів юридичної відповідальності, є можливість її застосування без рішення суду на підставі вчинення дисциплінарного проступку.

Аналіз співвідношення кримінальної та дисциплінарної відповідальності особи свідчить про те, що перша застосовується за діяння, котре є суспільно небезпечним, охоплюється положеннями Кримінального кодексу України (2341-14) та за яке передбачено найбільш суворий захід державного примусу. На відміну від кримінальної відповідальності, дисциплінарна відрізняється тим, що підставою її застосування завжди є порушення встановленої організації праці або порушення загальновстановлених зобов`язань, які можуть бути передбачені службовими обов`язками суб`єкта проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися в контексті правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06 жовтня 1982 року у справі "X. v. Austria" про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07 жовтня 1987 року у справі "C. v. the United Kingdom" про неприйнятність заяви № 11882/85). Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною і в межах якої суд доходить висновку про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11 лютого 2003 року у справі "Ringvold v. Norway", заява № 34964/97).

Отже, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 804/6242/17, від 22 жовтня 2020 року у справі № 826/3499/18, від 17 березня 2020 року у справі № 818/235/17, від 06 лютого 2020 року у справі № 300/1406/19, від 22 січня 2020 року у справі № 160/1750/19, від 14 липня 2022 року у справі № 520/1795/19 та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 9901/918/18, від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 9901/454/18 (П/9901/454/18), від 13 червня 2018 року у справі № 800/395/17, від 22 січня 2019 року у справі № 800/454/17 (П/9901/141/18).

У розглядуваній справі КДКП не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснювалося в межах кримінального провадження, а лише перевірила викладені в матеріалах службового розслідування відомості на предмет наявності складу дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII.

Рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, хоч і прийнято на підставі відомостей, наявних у матеріалах кримінального провадження № 42017141330000035, але ґрунтується на самостійних правових підставах, у тому числі висновку про результати службового розслідування.

Враховуючи те, що позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, адміністративний суд під час розгляду справи повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи на предмет наявності в ній ознак дисциплінарного проступку та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Подібна за змістом позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20 травня 2019 року у справі № 815/2658/17.

Згідно з пунктом 2 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 13 квітня 2017 року № 111 (z0623-17) , до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, належить, зокрема, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння або відмова від проходження огляду з метою виявлення стану сп`яніння та ненадання документів, які підтверджують, що прокурор не перебував у такому стані.

Пунктом 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор зобов`язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Відповідно до Стандартів професійної відповідальності та основних прав і обов`язків прокурорів, прийнятих Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.

Згідно з частинами другою, третьою статті 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів прокурор зобов`язаний не допускати поведінки, що може зашкодити репутації, а саме, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Поза службою поводитися коректно і пристойно.

При виконанні службових обов`язків прокурор має дотримуватися загальноприйнятих етичних норм поведінки, бути взірцем доброчесності, вихованості і культури. Порушення службової дисципліни, непристойна поведінка є неприпустимими для прокурора і тягнуть за собою передбачену законом відповідальність (частина перша статті 16 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів).

Статтями 32, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій.

Відповідно до Закону № 1697-VII (1697-18) прокурори зобов`язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу. Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Отже, для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс. При цьому обов`язкова наявність судового рішення, яким би було визнано особу прокурора винною у вчиненні кримінального правопорушення, склад якого передбачав би відповідні діяння, не є умовою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № П/9901/14/17 та постанові Верховного Суду від 04 жовтня 2019 року у справі № 805/1235/17-а.

У розглядуваній ситуації позивача згідно з оскаржуваним рішенням притягнуто до дисциплінарної відповідальності саме за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Наведені обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_3, наданими безпосередньо на засіданні КДКП, про те, що вони разом з ОСОБА_1 у період з 23 год. 30 хв. 04 вересня 2017 року до приблизно 13 год. 00 хв. 05 вересня 2017 року (до менту дорожньо-транспортної пригоди) вживали алкогольні напої (шампанське, вино, пиво, коньяк), востаннє за 15 хвилин до пригоди, а також висновком експерта від 06 грудня 2017 року № 4292/2017-т, згідно з яким у крові ОСОБА_1 виявлено спирт етиловий у кількості 1,55% (проміле), що відповідає сп`янінню середнього ступеня.

Крім того, відповідно до інформації з відкритих даних інтернет сайту "Судова влада" протягом 2021 - 2023 років щодо позивача складено шість протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

При цьому Суд враховує, що позивач, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, передав керування транспортним засобом ОСОБА_3, яка, за її доводами, також вживала алкогольні напої, про що ОСОБА_1 був обізнаний, та перебувала в нестабільному психічному стані, що зазначав позивач в поясненнях, наданих на засіданні КДКП.

З огляду на викладене, грубе порушення правил прокурорської етики, на переконання Суду, має у спірній ситуації місце, оскільки проігноровані ОСОБА_1 етичні норми є основоположними нормами поведінки прокурора. Допущення подібної поведінки підриває авторитет як самого прокурора, так і органів прокуратури та держави в цілому. Такі дії мають своїм наслідком зростання обурення в суспільстві діями органів влади, провокують соціальні конфлікти.

Унікальність ознак діяльності органів прокуратури випливає з ролі і місця прокуратури в державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки її функцій, особливостей правового статусу прокурора. Опанування засад професійної етики є особливо важливим для молодих фахівців, яким бракує життєвого досвіду, професійних вмінь та навичок етичної поведінки, психологічної стійкості до стресових ситуацій та труднощів у робочому процесі. Значна частина норм Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури має як морально-етичний, так і правовий характер, а їх додержання може забезпечуватися застосуванням засобів як морального, так і юридичного впливу.

Посилання позивача як на підставу для задоволення позову на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року, залишений без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 443/856/18, Суд відхиляє з огляду на те, що позивача виправдано у зв`язку з ненаданням стороною обвинувачення достатніх доказів на підтвердження того, що за кермом автомобіля "Audi 100", реєстраційний номер НОМЕР_1 під час дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 05 вересня 2017 року, перебував саме ОСОБА_1 . При цьому особу, яка керувала цим транспортним засобом у момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, не встановлено.

Зокрема, з пояснень, наданих Суду, а також відповідно до висновків службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 05 вересня 2017 року, користуючись чужим автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки, перебував у стані алкогольного сп`яніння. Дійсно вироком Мостиського районного суду Львівської області від 03 липня 2023 року у справі № 443/856/18, на який посилається позивач, не встановлено особу, яка безпосередньо керувала автотранспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди.

Проте, наявність конфліктної ситуації, вживання ОСОБА_1 алкогольних напоїв, передача управління автомобілем іншій особі, що передувало дорожньо-транспортній пригоді, підтверджуються матеріалами дисциплінарного провадження та не спростовано ОСОБА_1 шляхом подання належних і допустимих доказів.

Таким чином, КДКП з урахуванням наведених обставин, а також відомостей, які характеризують особу позивача, дійшла цілком об`єктивного висновку про вчинення ним одноразового грубого порушення правил прокурорської етики .

За правилами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги приписи зазначених норм, оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, Суд доходить висновку, що рішення від 05 вересня 2018 року № 366дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Жидачівського відділу Стрийської місцевої прокуратури Львівської області ОСОБА_1." прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.

З огляду на викладене, в задоволенні розглядуваного адміністративного позову слід відмовити.

VI. СУДОВІ ВИТРАТИ

Враховуючи результати судового розгляду справи, судові витрати на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 22, 241 - 246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.