Підготовлено за матеріалами судових справ.
(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".
АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.03.1999 р.
За позовом: Прокурора Б-го р-ну м. Донецька в/і ВАТ "ХХХ"
До: Спільного українсько-німецького підпріємства
"YYY"
за участю третьої особи - ВАТ "ZZZ"
Про: стягнення 6921793 грн. 87 коп.
Судді:
Представники
Від позивача: присутні
Від відповідача: присутні
Від третьої особи: присутній
Обставини справи:
Позов подано про стягнення з відповідача на користь позивача
6921793,87 грн. (4045807,31 грн. - основний борг, 2474011,17 грн.
- пеня, 77838,39 грн. - витрати, пов'язані з відвантаженням,
324137 грн. - витрати, пов'язані з залученням кредитних ресурсів)
внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором
N ХХ-5 від ХХ.12.96 р. Прокурор Б-го р-ну м. Донецька звернувся до
суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог до суми
8020424,29 грн., де 4360057,12 грн. - вартість виготовлення
позивачем продукції, 3582528,78 грн. - пеня та 77838,39 грн. -
транспортні витрати. Збільшення позовних вимог обгрунтовується
тим, що договір N ХХ-5 передбачає валютний еквівалент вартості
виконаних робіт, а під час невиконання відповідачем своїх
зобов'язань зазнав значних змін курс Національного банку України.
Поряд з цим, позивач відмовився від відшкодування витрат,
пов'язаних з залученням кредитних коштів на підставі частини 1 ст.
204 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відповідач проти позову заперечує, мотивуючи це тим, що поставки
позивачем металоконструкцій опор ЛЕП були здійснені на підставі
позадоговірних правовідносин. У зв'язку з цим, відповідач подав
зустрічний позов від ХХ.11.98 р. про визнання договору N ХХ-5 від
ХХ.12.96 р. таким що не укладався (недійсним).
Враховуючи клопотання відповідача, що було підтримане позивачем, у
судових засіданнях ХХ.01.1999 р. та ХХ.01.1999 р. були оголошені
перерви з метою досягнення мирової угоди. Ухвалою Арбітражного
суду м. Києва від ХХ.01.1999 р. строк розгляду справи було
продовжено на один місяц.
Прокурор подав заяву N Х2 від ХХ.01.99 р. про вжиття заходів до
забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти,
що належать відповідачеві. Ця заява була задоволена судом ухвалою
від ХХ.01.99 р. в межах суми основного боргу - 4360057 грн.
12 коп.
У ході судового засідання відповідач звернувся до суду з
клопотанням про залучення до справи ВАТ "ZZZ" для більш повного та
об'єктивного з'ясування обставин справи, оскільки згідно
додаткової угоди до договору N ХХ-5 ВАТ "ZZZ" було уповноважене
щодо виконання договору N ХХ-5. Ухвалою від ХХ.02.99 р. ВАТ "ZZZ"
було залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідача.
Прокурор Б-го р-ну м. Донецька подав заяву N ХХ8 від ХХ.03.99 р.
про зупинення розгляду справи у зв'язку із зверненням відповідача
до прокуратури м. Донецька з заявою про проведення перевірки
дотримання законодавства при виконанні тендерного контракта N
ХХ/9. Заява прокурора була підтримана відповідачем у клопотанні N
Х1 від ХХ.03.99 р. В наступній заяві N ХХ4 від ХХ.03.99 р.
прокурор звернувся з проханням залишити без задоволення заяву від
ХХ.03.99 р. та провадження по справі N ХХХ7 не зупиняти у зв'язку
з тим, що вищевказана перевірка торкається виключно ВАТ "ZZZ" і
прямого відношення до даної справи не має.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи
сторін, представників прокуратури і третьої особи, суд встановив
таке.
ХХ.12.96 р. позивач та відповідач уклали договір N ХХ-5, предметом
якого було виготовлення металоконструкцій опор ЛЕП з сировини, що
мала бути поставлена відповідачем. ХХ.07.97 р. сторони підписали
Доповнення до договору N ХХ-5, у якому вони досягни згоди щодо
орієнтовного об'єму продукції, що виготовляється, а також щодо
можливості використання позивачем власної сировини.
Доводи відповідача про те, що договір N ХХ-5 слід вважати таким,
що не укладався (недійсним) не можуть бути прийняті судом з таких
підстав.
З тексту договору N ХХ-5 та з положень Доповнення від ХХ.07.97 p.,
що є невід'ємною частиною цього договору, випливає, що всі істотні
умови цих правовідносин були сторонами врегульовані. А саме,
сторони досягли згоди щодо предмету договору N ХХ-5 (виготовлення
металевих конструкцій опор ЛЕП; п. 1.2 договору), об'єму кінцевої
продукції та методики її можливого коригування (орієнтовно 3500
тон; п. 3.2 договору в редакції Доповнення), вартості робіт (190
доларів США за виготовлення однієї тони опор; п. 3.1 договору).
Питання поставок сировини було врегульоване шляхом надання
позивачеві можливості використання власних ресурсів (п. 4.2.2
договору N ХХ-5 в редакції Доповнення) з подальшим відшкодуванням
витрат відповідачем.
Технічні характеристики продукції, що виготовляється, були надані
ВАТ "ZZZ", яке згідно Доповнення від ХХ.07.97 р. було призначено
позивачем уповноваженою особою "з усіх без виключення питаннь, що
стосуються виконання договору N ХХ-5" (преамбула договору в
редакції Доповнення). Ці факти підтверджуються наявними в
матеріалах справи письмовими інструкціями "ZZZ" на адресу позивача
(листи N ХХХ8 від ХХ.02.97 p., N ХХХ0 від ХХ.04.97 p., N ХХХ4 від
ХХ.07.97 p., N ХХХ1 від ХХ.07.97 p., N ХХХ3 від ХХ.08.97 p., що
були долучені до матеріалів справи позивачем). В своїх усних та
письмових поясненнях представник третьої сторони повністю
підтвердив та доповнив вищевказані факти, посилаючись, як на текст
Доповнення до договору N ХХ-5, так і на договір N Х5 від ХХ.06.96
p., що був укладений між відповідачем та ВАТ "ZZZ". Так,
відповідно до договору N Х5 ВАТ "ZZZ" зобов'язувався виконувати та
погоджувати проектно-конструкторську документацію та
вповноважувався відповідачем на проведення з
заводом-виготовлювачем всієї роботи, пов'язаної з технологією
виготовлення опор. Представник третьої сторони також спростував
доводи відповідача про наявність між позивачем та ВАТ "ZZZ" будь
яких прямих двосторонніх правовідносин щодо виготовлення чи
експорта металоконструкцій опор, що виготовлялись за договором
N ХХ-5.
Згідно із статтею 153 Цивільного кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або
необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо
яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Чинне
законодавство України не передбачає будь-якого конкретного
переліка істотних умов для договорів підряду, до яких має бути
віднесений договір N ХХ-5. Зважаючи на це, та з урахуванням
вищенаведеного, а саме стосовно питань визначення істотних умов
договору N ХХ-5, слід вважати, що положення ст. 153 Цивільного
кодексу України ( 1540-06 ) (1540-06)
були виконані сторонами цього договору
у повному обсязі, тобто договір N ХХ-5 треба визнати укладеним.
При цьому, аргументи відповідача, викладені у письмових поясненнях
від ХХ.01.99 р. про неналежні повноваження ВАТ "ZZZ" на виконання
договору N ХХ-5 та про неналежний порядок підписання Доповнення
від ХХ.07.97 р. не можуть бути прийняті судом, як такі, що не
мають достатніх правових підстав.
Металоконструкції опор ЛЕП, які були виготовлені позивачем згідно
договору N ХХ-5, були належним чином отримані відповідачем, що
підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями,
виданими відповідачем на отримання продукції, накладними (N N Х-5,
Х-0, ХХ-0, Х-1, Х-2, Х-9, Х-11, Х-64, Х9 - Х6, Х05 - Х17, Х22 -
Х27, Х35 - Х37) та квитанціями Донецької залізниці. Згідно
вказаних документів, загальний обсяг відвантаженої відповідачеві
продукції складає 5580,116 тон. Доводи відповідача про те, що
приймання згаданої продукції було їм здійснено на підставі
позадоговірних відносин, або в межах договору комісії, що був
укладений в усній формі, не підтверджуються матеріалами справи і
тому не можуть бути прийняті до уваги, як такі, що не мають
достатніх підстав.
Металоконструкції, виготовлені позивачем та отримані відповідачем
згідно умов договору N ХХ-5, були експортовані відповідачем на
підставі контракту N ХХХХ4 від ХХ.12.96 р. з угорською фірмою
"RRR". Про цей факт, який не заперечується відповідачем, свідчать,
зокрема, митні декларації, пакувальні аркуші, сертифікати
походження, долучені до матеріалів справи позивачем. Ці документи
у відповідних графах містять чітки реквізити (фірмове
найменування, ідентіфікаційний код, банківські реквізити), що
дозволяють беззастережно визначити статус відповідача, як
експортера. У Доповненні N Х від ХХ.02.97 р. до контракта N ХХХХ4
його сторони встановили, що у відвантаженні металоконструкцій
опор, у якості відправника, бере участь позивач. На виконання
цього, транспортні інструкції стосовно відвантаження
металоконструкцій по контракту N ХХХХ4 були надані відповідачем
позивачеві у листі N ХХ/1 від ХХ.02.97 р. та у листі ВАТ "ZZZ" N
ХХ-Х4 від ХХ.07.97 р. Про уточнення відповідачем деяких технічних
питань виготовлення і відвантаження вказаної продукції (уточнення
витрат металевого прокату, коригування деяких записів у
сертифікатах якості та пакувальних аркушах) також йдеться мова у
листах відповідача N N 4ХХХ, 1ХХХ від ХХ.09.97 p., N 2ХХХ від
ХХ.09.97 p., N 5ХХХ від ХХ.09.97 p., N 5ХХ1 від ХХ.10.97 р. (у
останньому з вказаних листів, зокрема, чітко вказані реквизити
договору N ХХ-5). Таким чином, відповідач здійснював по контракту
N ХХХХ4 експорт продукції, що належала йому на праві власності.
Вказаний контракт, що передбачав продаж 5000 тон металоконструкцій
опор, був укладений незабаром після підписання договору N ХХ-5.
Наведені факти, а також підтвердження відповідача про те, що він
не отримував і не планував отримувати подібну продукцію з
будь-яких інших джерел, є додатковими свідченнями про реальне
виконання сторонами умов договору N ХХ-5.
На зміну своєї попередньої позиції, у судових засіданнях ХХ та ХХ
березня 1999 року відповідач, погодившись з тим, що він
експортував продукцію, яка належала йому на праві власності,
зробив заяву та надав письмове доповнення до пояснень, в яких
міститься інформація про те, що металоконструкції опор були ним не
тільки експортовані фірмі "RRR", а також отримані від фірми "RRR".
На підтвердження цього, відповідач надав копію договору N ХХ-Х6/АА
від ХХ.12.96 р. та платіжні доручення про переказ грошових коштів
згідно даного договору на спільній рахунок фірми "RRR" та
відповідача. Інших доказів дійсного отримання продукції по
договору N ХХ-Х6/АА видповідач не надав. Зважаючи на те, що
платіжні доручення можуть бути свідченням тільки факту
перерахування коштів, вищевказані документи не можуть вважатись
належними доказами виконання договору N ХХ-Х6/АА.
Таким чином, згідно з п. 3.1 договору N ХХ-5, загальна вартість
робіт, що були виконані позивачем, складає 1272266,45 доларів США
(включаючи 212044,41 доларів США ПДВ), або 4360057,12 грн (за
курсом Національного банку України на ХХ.01.99 р. - дату складання
позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог - 3,427 грн.
за 1 долар США).
Позовні вимоги підлягають також задоволенню в частині
відшкодування відповідачем вартості доставки продукції до ст. М-во
Донецької залізниці у обсязі 77838,39 грн. (1469,3 грн. - вартість
завантаження у контейнери, 76369,09 грн. - вартість
транспортування). Матеріалами справи підтверджується що ця
доставка була здійснена позивачем на виконання вищезгаданих
письмових інструкцій відповідача та ВАТ "ZZZ".
Крім того, згідно п. 7.3 договору N ХХ-5 та ст. 3 Закону України
"Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових
зобов'язань" ( 543/96-ВР ) (543/96-ВР)
, з відповідача підлягає стягненню пеня
у розмірі, розрахованому на підставі подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діяла у період стягнення, з
урахуванням положень ст. 72 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
. Факт отримання відповідачем рахунків позивача на
виконання п. 3.3 договору N ХХ-5, який не був спростований
відповідачем у судовому засіданні, підтверджується, зокрема,
відповідним надписом на супроводжувальному листі позивача N 3ХХ1
від ХХ.10.97 р. Враховуючи вартість виготовлення продукції за
договором N ХХ-5, загальний обсяг вказаної пені складає 3582528,78
грн.
Виходячи з викладеного, та керуючись п.п. 3.1, 7.3 договору
N ХХ-5, ст. ст. 72, 153, 179, 204, 209 Цивільного кодексу України
( 1540-06 ) (1540-06)
, ст. ст. 49, 82 - 84 Арбітражного процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
:
Суд вирішив:
1. Позов задовільнити.
2. Стягнути з р/р спільного українсько-німецького підпріємства
"YYY" на користь ВАТ "ХХХ" 8020424,29 грн., де 4437895,51 грн. -
основний борг, 3582528,78 грн. - пеня. Видати наказ.
3. Стягнути з р/р спільного українсько-німецького підпріємства
"YYY" 401021,21 грн. держмита в доход бюджету. Видати наказ.
4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.