АРБІТРАЖНИЙ СУД м. КИЄВА
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.01.1999 р.
За позовом : ТОВ "ХХХ"
До: ДПІ у Н-му районі м. Києва
Про: визнання таким, що не підлягає виконанню інкасових доручень
та визнання недійсним рішення
Від позивача : присутні
Від відповідача: присутні
Обставини справи: Позов подано про визнання визнання недійсним
рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва №ХХХ2 від ХХ.12.1997 р. та
визнання таким, що не підлягають виконанню інкасових доручень від
ХХ.02.1998 р., від ХХ.02.1998 р. та від ХХ.06.1998 р., які були
виставлені до виконання на підставі оспорюваного рішення. Позовні
вимоги мотивовані тим, що оспорюване рішення прийнято на підставі
низки необгрунтованих висновків по надуманих підставах про те, що
позивач на момент перевірки має заборгованість по сплаті податку
на прибуток та ПДВ у зв'язку з неправильним віднесенням на
собівартість витрат з окремих господарських операцій.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників
сторін, суд встановив:
ХХ.12.1997 року ДПІ у Н-му районі м. Києва була здійснена
перевірка позивача на предмет дотримання останнім вимог
податкового законодавства про оподаткування за період друге
півріччя 1995 року - дев'ять місяців 1997 року, за результатами
якої був складений відповідний акт перевірки №ХХХХ4. На підставі
даного акту перевірки відповідачем було прийнято оспорюване
рішення від ХХ.12.1997 року №ХХХ2 про застосування до позивача
фінансових санкцій у сумі 22921,34 грн., а також про застосування
пені, згідно якого на р\р позивача були виставлені інкасові
доручення ДПІ у Н-му районі м. Києва № ХХ6 від ХХ.02.98 р., № ХХ8
від ХХ.05.98 р. та № ХХ3 від ХХ.02.98 р.
В акті перевірки зазаначено :
1. З ХХ.07.1996 року по ХХ.08.1996 року президент фірми "ХХХ"
їздив у відрядження до Канади та Франції, згідно наказу № Х8 від
ХХ.07.1996 року; в порушення Постанови КМУ від 01.06.1994 року №
344 "Про порядок відшкодування витрат при короткотермінових
відрядження за кордон ( 344-94-п ) (344-94-п)
(крім країн - учасниць СНД) зі
змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №840 від 20 жовтня 1995
року пункт 6,7 ( 840-95-п ) (840-95-п)
та в порушення пункту 12 Положення
"Про організацію бухобліку і звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
затвердженого Постановою КМУ №250 від 03.04.1993 року до
собівартості були віднесені відрядження у сумі 989832000,0 крб, по
яких відсутні первинні документи, які підтверджують виробничу
необхідність даного відрядження (двосторонні угоди, протоколи
розбіжностей) , відсутній н момент перевірки проїзний квиток
перельоту Торонто - Київ; Постановою КМУ від 01.06.1994 року № 344
"Про порядок відшкодування витрат при короткотермінові відрядження
за кордон ( 344-94-п ) (344-94-п)
(крім країн - учасниць СНД), зі змінами.
внесеними згідно з Постановою КМУ №840 від 20 жовтня 1995 року
пунктом 6 ( 840-95-п ) (840-95-п)
передбачено, що дата виїзду працівника у
відрядження та повернення його в Україну визначається за
відмітками контрольно-пропускних пунктів Прикордонних міст у
закордонному паспорті; при перевірці ТОВ "ХХХ" не було надано
вищевказаного документа, який підтверджував би перетин кордонів;
згідно наказу президент фірми виїжджав у відрядження з метою:
проведення маркетингових робіт, ведення переговорів з метою
двосторонньої співпраці, підписання угод; для перевірки були
надані ксерокопії листів з наміром по оренді повітряного судна
типу АН 124-100, листи по переписці з питань дешевшого друку і
пересилки до Канади Вітчизняного часопису та інших публікацій; ТОВ
"ХХХ" у перевіряємому періоді займалось виготовленням
оригінал-макетів, друком поліграфічної продукції; реалізації
продукції за кордон не встановлено; таким чином донараховано
податку на прибуток за 1996 рік у сумі 2969,5 грн.
Щодо даного епізоду до матеріалів справи залучений наказ позивача
від ХХ.07.1996 р. про відрядженя, транспортний рахунок №ХХХХ2 від
ХХ.08.1996 року з зазначенням на ньому суми сплати за переліт за
маршрутом "Торонто-Київ-Торонто". В підтвердження перетину
представником позивача кордону України позивачем надані пояснення
про те, що на той період у відрядження був відправлений президент
ТОВ "ХХХ" Р.М.В., який є громадянином Канади, але постійно
проживає та прописаний у м. Києві; факт перетину митного кордону
України громадянинои Р.М.В. підтверджується листом начальника
контрольно-пропускного пункту "YYY" прикордонних військ України
від ХХ.06.1998 року №ХХХХ3 (копія залучена до матеріалів справи).
За таких обставин суд вважає висновки відповідача щодо даного
епізоду необгрунтованими.
2. В порушення статі 9 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 року № 334/94 - ВР до
собівартості в 1996 році було віднесено такі витрати: 1580.21 грн
- придбана програма по перекладу з Української мови на Англійську
(рахунок фактура №Х3 від ХХ.10.1996 року ПП "ZZZ", накладна № Х6
від ХХ.10.1996 року на суму 1896.25 грн), 356.67 грн - вартість
придбаного принтеру (накладна №ХХХ3 від ХХ.12.1996 року на суму
428.0 грн. ТОВ "RRR"); згідно пункту 47.2, 49 Положення "Про
організацію бухобліку і звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
затвердженого Постановою КМУ №250 від 03.04.1993 року ці витрати
треба було відносити: по придбанню програми переклад з Української
мови на Англійську - на балансовий рахунок 04 "Нематеріальні
активи", по придбанню принтера-на балансовий рахунок 01 "Основні
засоби"; таким чином донараховано податку на прибуток у 1996 році
на суму 581.06 грн.
Щодо даного епізоду судом встановлено, що дані суми були віднесені
позивачем до валових витрат (собівартості) у відповідності до
вимог п. 9.1.6 ст. 9 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, як витрати, пов'язані управлінням
виробництва. Так, зокрема, згідно пояснень позивача комп'ютерна
програма перекладу викорістовувалась у сфері управління
виробнцтвом при підготовці двомовних зовнішньоекономічних
договорів; принтер використовувався для для виготовлення
документів. За таких обстав суд вважає віднесення позивачем даних
витрат до валових витрат правомірним.
3. Згідно рахунку фактури № ХХ8 від ХХ.02.1996 року ВАТ "DDD"
виконувала для ТОВ "ХХХ" передрукування тексту "FFF" на СУМУ
56487000.0 крб.; для перевірки не були пред'явлені угоди, акти
викона их робіт по ВАТ "DDD"; згідно пункту 12 Положення "Про
організацію бухобліку і звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
,
затвердженого Постановою КМУ №250 від 03.04.1993 року, запис у
регістрах бухгалтерського обліку проводиться на підставі первинних
документів які фіксують здійснення господарської операції та
розпорядження (дозволу) на їх проведення; крім цього статтею 9
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 року даної статі витрат не
передбачено; таким чином за 1996 рік донараховано податку на
прибуток у сумі 141, 22 грн.
Щодо даного епізоду судом встановлено, що вказана в акті перевірки
сума була віднесена позивачем до валових витрат у відповідності до
вимог п. 9.1.1 ст. 9 Закону України "Про опдаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, а саме: "підвищені витрати на
виробництво нових видів продукції в період їх освоєння, включаючи
перші видання нових книжок"; книга "FFF" була першим виданям і
недоліки першого тиражу у кількості 1000 примірників були усунуті
при повторному друку.
4. До собівартості у 1996 році були віднесені придбані за кордоном
картриджі у сумі 245,04000.0 крб, по яких пред'явлено накладна з
Канади, суми вказані в іноземній валюті; відповідно до статті 97
Митного Кодексу України ( 1970-12 ) (1970-12)
від 12.12.1996 року предмети,
які придбані за межами країни та за іноземну валюту підлягають
митному оформленю, та згідно пункту 7 Інструкції про порядок
обчислення і сплати податку на добавлену вартість та акцизного
збору за товари. ввезені із-за меж митних кордонів України, і
товари (роботи, послуги), що експортуються за межі митних кордонів
України" ( z0140-94 ) (z0140-94)
затвердженної наказом ГДПІ України від
31.05.1994 року номер 44 вартість цих картриджів повина була бути
включеною у графу 42 ВМД, що не було зроблено. Тому вказані суми
підлягали віднесеню за рахунок коштів, що залишились у
розпоряджені підприємства; таким чином занижено податку у 1996
році на суму 73.51 грн.
Відносно даного епізоду судом встановлено, що дані картриджі були
ввезені на митну територію України президентом позивача у
супроводжувальному багажі під час його відрядження до Канади;
загальна вартість картриджів становить 139,15 кан.дол., що за
курсом НБУ складало 24504000 крб.; даний факт підтверджується
відповідним рахунком продавця від 14.08.96 р., копія якого
залучена до матеріалів справи. В даному випадку вантажна митна
декларація не заповнюється. На предмети вартістю до 200 ЕКЮ ПДВ не
нараховувався.
5. В порушення пункту 12 Положення "Про організацію бухобліку і
звітності в Україні" ( 250-93-п ) (250-93-п)
, затвердженого Постановою КМУ
№250 від 03.04.1993 року запис в регістри бухгалтерського обліку
по таких господарських операціях як сплата за 1996 рік -
236875000,0 крб оригінал - макети реклами (ПП"PPP" накладна
№1ХХ/Х6 від ХХ.05.1996 р.), 1997 рік- 3864,5 грн. реклама газети
"OOO" (ПП"LLL"), проведені на підставі прибутково-видаткових
накладних; для підтвердження правомірності віднесення на
cобівартість цих витрат були направлені запити до ДПА у К-му та
М-го районів. Згідно наданих відповідей ДПА у К-му районі № ХХХХХ7
від ХХ.12.1997 року та ДПА у М-му районі № ХХХХХ9 від ХХ.12.1997
року виявлено, що вищевказані підприємства звітність до ДПА не
подавали, знаходяться в розшуку. В зв'язку з вищевказаним надані
накладні не можуть вважатися документальним підтвердженням; таким
чином відповідно статі 9 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.123.1994 року на
собівартість неправомірно віднесено витрати у сумі 6233,25 грн.
податку на прибуток занижено 1996 рік - 710,63 грн. 1997 рік -
1159,35 грн.
Щодо даного епізоду, суд вважає висновок відповідача
необгрунтованим, оскільки угоди, укладені позивачем з зазначеними
в даному епізоді підприємствами, не були визнані недійсними у
встановленому законом порядку.
6. Перевіркою сплати податку на додану вартість встановлено, що у
порушення пункту 78 Інструкції "Про податок на добавлену вартість"
( z0018-93 ) (z0018-93)
№ 3 від 03.02.1993 р. та пункту 2 статті 7 ДКМУ "Про
податок на додану вартість" ( 14-92 ) (14-92)
№14-92 від 26.12.1992 року
безпідставно на розрахунки з бюджетом у Дт 68 рахунку відносилось
ПДВ по витратам не вірно віднесених на собівартість реалізованої
продукції, а саме: 1996 рік - 47375000,0 крб. - оригінал макети
реклами з ПП "PPP''; 9415000,0 крб. - передрук "FFF"; 1997 рік -
772,90 грн. реклама газети "OOO" з ПП "LLL"; таким чином занижено
ПДВ: 1996 рік -567,90 грн., 1997 рік -772,90 грн.
Даний висновок відповідача є необгрунтованим з підстав зазначених
вище.
7. Перевіркою кредиторської та дебіторської заборгованості
встановлено, що у порушення пункту 11.3 Інструкції "Про порядок
складання декларації про прибуток підприємств" затвердженної
Наказам ДПА України від 08.07.1997 року №214 та у порушення пункту
11 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
від 22.05.1997
року № 283/97 ТОВ "ХХХ" не були віднесені до складу валових
доходів аванси, які були отримані до ХХ.07.1997 року у сумі
11864,0 грн., таким чином занижено податку на прибуток у сумі 2
966,0 грн.
Даний висновок відповідача суд не може визнати обгрунтованим,
оскільки Закон України від 22.05.1997 року "Про внесення змін до
Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, на який посилається відповідач, набрав чинності
лише з 01.07.1997 року і на спірні правовідносини не
розповсюджується.
Враховуючи викладене позовні вимоги є обгрунтованими, як в частині
визнання недійсним рішення так і в частині визнання інкасових
доручень такими, що не підлягають виконанню.
Керуючись ст.ст. 33, 65, 77, 86 АПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,-
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати недійсним рішення ДПІ у Н-му районі м. Києва № ХХХ2 від
ХХ.12.97 р.
Визнати інкасові доручення ДПІ у Н-му районі м. Києва № ХХ6 від
ХХ.02.98 р., № ХХ8 від ХХ.05.98 р. та № ХХ3 від ХХ.02.98 р.
такими, що не підлягають виконанню.
Стягнути з ДПІ у Н-му районі м. Києва на користь ТОВ "ХХХ" 85 грн.
державного мита. Видати наказ.