Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.

суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І.,

Потильчака О.І. та Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" – Лісниченко Є.С. та ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" – Ригуна А.М.,

розглянувши касаційну скаргу ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" на постанову Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2007 року № 2/494-3/184 у справі за позовом ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" (третя особа – ДПІ у Сарненському районі) про зобов’язання відповідача виконати умови установчого договору ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" у частині внесення до статутного фонду свого вкладу та визнання права власності на майно,

У листопаді 2003 року ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" подало до господарського суду м. Києва позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" про зобов’язання відповідача виконати умови установчого договору ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" у частині внесення до статутного фонду свого вкладу та визнання права власності на майно. Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно установчого договору ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" в редакції від 14 жовтня 2003 року відповідач зобов’язався передати до статутного фонду позивача майно на суму 440 000 грн., проте свої зобов’язання не виконав. Так, згідно з вимогами ст. 52 Закону України "Про господарські товариства" до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менше 30 відсотків вказаного в установчих документах вкладу та повністю внести вклад не пізніше року після реєстрації товариства (т. 1, а.с. 6-9, 31-36).

Справа судами розглядалась неодноразово.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 28 березня 2006 року до участі у справі залучено ДПІ у Сарненському районі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т. 2, а.с. 1-2).

Рішенням господарського суду м. Києва від 5 травня 2006 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача виконати умови установчого договору позивача в частині внесення до статутного фонду свого вкладу. Визнано право власності за позивачем на майно, перераховане у резолютивній частині рішення (т. 2, а.с. 208-219).

Рішення мотивовано тим, що згідно ст. ст. 128, 161, 165 ЦК УРСР та ст. ст. 4, 21 Закону України "Про власність" майно, яке передано у відповідності з установчим договором у статутний фонд ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" є власністю новоствореної юридичної особи – ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2006 року вищевказане рішення суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено, оскільки відповідачем не було здійснено передачі спірного майна відповідно до установчого договору від 14 жовтня 2003 року до статутного фонду ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр". Зазначене майно є власністю ОКП "Соснівський гранкар’єр", правонаступником якого є ЗАТ "Соснівський гранкар’єр", та з 23 листопада 2000 року перебуває у податковій заставі. За таких обставин у відповідача були відсутні законні підстави для передачі спірного майна до статутного фонду ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" (т. 3, а.с. 34-38).

Постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2007 року № 2/494-3/184 постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2006 року скасовано, а рішення господарського суду м. Києва від 5 травня 2006 року залишено без змін (т. 3, а.с. 174-178).

Ця постанова обгрунтована тим, що спірне майно перебувало в ОКП "Соснівський гранкар’єр" лише на праві оренди. Його власником є відповідач, який зобов’язаний передати це майно в якості внеску до статутного фонду позивача.

Ухвалою Верховного Суду України від 7 листопада 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2007 року № 2/494-3/184 за касаційною скаргою ЗАТ "Соснівський гранкар’єр", де поставлено питання про скасування цієї постанови та залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2006 року. Посилання зроблені на порушення і неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та невідповідність оскарженої постанови положенням Конституції України (254к/96-ВР) (т. 3, а.с. 210).

Заслухавши доповідача та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Висновки Вищого господарського суду України зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому всі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Предметом позову по цій справі є зобов’язання відповідача виконати умови установчого договору ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" у частині внесення до статутного фонду свого вкладу у вигляді майна та визнання права власності на це майно.

Судами встановлено, що на базі виробничих потужностей Клесівського щебзаводу діяло декілька господарюючих суб’єктів.

На нинішній момент є зареєстровані два товариства, а саме: ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" та ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр".

У даний час існує спір щодо належності майна, яке повинно бути внесено Українською кооперативно-державною корпорацією по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" в якості вкладу до статутного фонду ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр". Зокрема, постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2007 року по справі № 40/573 постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 11 червня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Також у справі № 3/392 за позовом ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" в особі ліквідатора – приватного підприємства фірми "Україна-Сервіс" до Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд", ТОВ "Еколос" та ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" про визнання недійсним установчого договору ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" від 30 липня 2002 року та за зустрічним позовом ТОВ "Соснівський гранітний кар’єр" до ЗАТ "Соснівський гранкар’єр", Української кооперативно-державної корпорації по агропромисловому будівництву "Украгропромбуд" і ТОВ "Еколос" про визнання недійсним установчого договору ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" від 30 липня 2002 року і визнання права власності на майно Вищий господарський суд України постановою від 8 жовтня 2007 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 11 липня 2007 року та рішення господарського суду м. Києва від 12 червня 2007 року, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відповідності з вимогами п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України, якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі, то це є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

Вищий господарський суд України, переглядаючи справу у касаційному порядку, не взяв до уваги, що даний спір стосується прав ЗАТ "Соснівський гранкар’єр", та на порушення вимог ст. - 111-10 ГПК України не залучив це товариство до участі у справі.

У зв’язку з цим прийняті по справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати зазначене, вирішити питання щодо можливості об’єднання перелічених вище справ в одне провадження та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ЗАТ "Соснівський гранкар’єр" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2007 року № 2/494-3/184, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 вересня 2006 року та рішення господарського суду м. Києва від 5 травня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Вищий господарський суд України, переглядаючи справу у касаційному порядку, не взяв до уваги, що даний спір стосується прав ЗАТ "Соснівський гранкар’єр", та на порушення вимог ст. - 111-10 ГПК України не залучив це товариство до участі у справі.