Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Гусака М.Б., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом

Особа 1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - ГУ ПФУ) про перерахунок пенсії за вислугу років,

У лютому 2009 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправним рішення ГУ ПФУ про призначення йому пенсії з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 (393-92-п) «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - постанова № 393), відповідно до якої розмір грошового забезпечення для призначення пенсії було розраховано за останні 24 календарні місяці служби підряд перед звільненням;

визнати, що розмір грошового забезпечення для призначення йому пенсії має розраховуватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ) у редакції Закону України від 4 квітня 2006 року № 3591-IV (3591-15) «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» (далі - Закон № 3591-IV (3591-15) );

зобов'язати ГУ ПФУ провести перерахунок пенсії, обчислюючи її з грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV (3591-15) , починаючи з 1 січня 2009 року.

Зарічний районний суд м. Сум постановою від 23 березня 2010 року позовні вимоги задовольнив: визнав неправомірними дії ГУ ПФУ; зобов'язав ГУ ПФУ здійснити починаючи з 1 січня 2009 року перерахунок та виплату Особа 1пенсії в порядку та розмірах, передбачених часиною третьою статті 43 Закону № 3591-IV, з урахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

Апеляційний суд Сумської області постановою від 18 квітня 2012 року рішення суду першої інстанції скасував та постановив нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 вересня 2012 року скасував постанову апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишив у силі.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд послався на те, що пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися відповідно до частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV (3591-15) виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України, ГУ ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

На обґрунтування заяви додано копії постанов Вищого адміністративного суду України від 27 вересня та 11 жовтня 2012 року у справах №№ К/9991/48978/12, К/9991/50367/12 відповідно, які, на думку ГУ ПФУ, підтверджують неоднакове правозастосування. ГУ ПФУ просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 11 вересня 2012 року і залишити в силі постанову апеляційного суду Сумської області від 18 квітня 2012 року

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваної постанови Вищого адміністративного суду України не підлягає задоволенню з таких підстав.

У рішеннях, наданих ГУ ПФУ на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, Вищий адміністративний суд України послався на те, що постанова № 393 не суперечить положенням статті 43 Закону № 3591-IV, оскільки лише роз'яснює, як саме обраховуються середньомісячна сума щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останньою штатною посадою перед звільненням. Частиною третьою статті 43 Закону № 3591-IV не передбачено, що розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням має визначатися за останній місяць чи будь який інший термін. Тому пунктом 7 постанови № 393 конкретизовано, як саме визначається розмір грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи в силі рішення місцевого суду, виходив із того, що після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (v010p710-08) , яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) положення пункту 29 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року (107-17) «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (тобто, на 31 грудня 2008 року - дату звільнення позивача зі служби), діяла редакція частини третьої статті 43 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV (3591-15) , відповідно до якої пенсійне забезпечення військовослужбовців має здійснюватися виходячи з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. За таких обставин обчислення Особа 1 пенсії з грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премій за 24 останні календарні місяці перед звільненням не відповідало вимогам чинного на час призначення пенсії Особа 1 законодавства України.

Висновок Вищого адміністративного суду України у справі, що розглядається, ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права та відповідає практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Аналогічна позиція вже була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 березня та 13 листопада 2012 року, 22 січня 2013 року (справи №№ 21-2во12, 21-359а12, 21-421а12 відповідно).

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.