640/20904/18 Про визнання протиправною та скасування постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг Щодо заборони ПАТ "Облгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" - 31.01.2024 Прийняття

за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року (суд у складі головуючого судді Добрівської Н.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року (колегія суддів у складі головуючого судді Мельничука В.П., суддів Кучми А.Ю., Лічевецького І.О.) у справі №640/20904/18

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Київоблгаз" (далі по тексту - позивач, ПАТ "Київоблгаз") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просило визнати протиправною та нечинною постанову НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1498 "Щодо заборони ПАТ "Київоблгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами" (далі по тексту - Постанова №1498).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваної постанови порядку та процедури прийняття регуляторного акта, без дотримання основних принципів регуляторної політики, погодження таких актів з іншими Міністерствами та відомствами.

Позивач наголошував, що положеннями Кодексу ГРМ покладено на ПАТ "Київоблгаз" як Оператора ГРМ імперативний обов`язок у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу (в тому числі, постачальниками та споживачами) об`єм природного газу приводити до стандартних умов. При прийнятті оскаржуваної постанови відповідачем, на переконання позивача не враховано всіх обставин, які мали б бути враховані суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішення.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року, позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1498 "Щодо заборони ПАТ "Київоблгаз" приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами".

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, як оператор газорозподільної системи, зобов`язаний привести обсяг енергії виміряного об`єму газу за певний період до стандартних умов. Натомість відповідач не навів достатніх правових підстав для заборони позивачу приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за природний газ, а відтак і для прийняття спірної постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач 03 червня 2022 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року у справі №640/20904/18 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Як підставу касаційного оскарження постанов суду першої та апеляційної інстанції Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг вказує пункт 1 частини четвертої та підпункт "в" пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова прийнята в результаті неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2020 року по справі №640/111/19.

Скаржник вказує, що включення позивачем до тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, у той час як у складі тарифу такі витрати позивача вже закладені, підтверджується листом Міненергетики від 28 грудня 2018 року №03/31-11587, який не був належним чином досліджений судами попередніх інстанцій.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 червня 2022 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Стеценка С.Г., Тацій Л.В.

Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НКРЕКП на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 жовтня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року по справі №640/20904/18.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

4. Верховний суд ухвалою від 29 січня 2024 року прийняв до провадження вищезазначену касаційну скаргу та призначив до розгляду в порядку письмового провадження з 30 січня 2024 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "Київоблгаз" (у подальшому - і АТ "Оператор газорозподільної системи "Київоблгаз") здійснює, зокрема, розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (основний) (Код КВЕД 35.22) та торгівлю газом через місцеві (локальні) трубопроводи (Код КВЕД 35.23).

Постановою НКРЕКП від 23 листопада 2018 року №1498 на підставі статті 4 Закону України від 09 квітня 2015 року №329-VIII "Про ринок природного газу" (далі по тексту - Закон №329-VIII (329-19) ) та статті 17 Закону України від 22 вересня 2016 року №1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII (1540-19) ):

- заборонено ПАТ "Київобленерго" при здійсненні обліку природного газу, використаного побутовими споживачами, приводити об`єми природного газу до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами;

- у разі приведення у жовтні 2018 року ПАТ "Київобленерго" об`ємів використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов ПАТ "Київобленерго" зобов`язано здійснити за жовтень 2018 року перерахунок об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єктах побутових споживачів відповідно до фактичних показань лічильників природного газу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України (2747-15) ) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

7. Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС зазначає наступне.

Повноваження НКРЕКП у спірних правовідносинах визначаються, зокрема, законами України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (1540-19) , "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (877-16) , "Про ринок природного газу" (329-19) .

Частиною першою статті 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" (далі - Закон №1540-VIII (1540-19) ) визначено, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Згідно зі статтею 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом:

1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані регулятору законом;

2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг;

3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом;

4) державного контролю та застосування заходів впливу;

5) використання інших засобів, передбачених законом.

У статті 14 Закону № 1540-VIII визначено порядок організації роботи Регулятора та прийняття рішень, відповідно до частин першої та другої якої засідання Регулятора є основною формою його роботи як колегіального органу. Порядок організації роботи Регулятора, зокрема проведення його засідань, визначається регламентом, що затверджується Регулятором, та підлягає оприлюдненню на його офіційному веб-сайті. Засідання Регулятора проводяться у формі відкритих слухань. На відкритих слуханнях розглядаються всі питання, розгляд яких належить до повноважень Регулятора, крім питань, що містять таємну інформацію. У разі розгляду Регулятором питання, що містить таємну інформацію, порядок доступу до якої регулюється законом, Регулятор приймає рішення про розгляд такого питання в режимі закритого слухання.

За правилами частини п`ятої статті 14 Закону № 1540-VIII рішення Регулятора оформляються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Результати засідання Регулятора оформлюються протоколом. Протокол засідання Регулятора оприлюднюється на його офіційному веб-сайті не пізніше п`яти робочих днів з дня його проведення. Якщо до рішення Регулятора була подана окрема думка члена Регулятора, вона розміщується у публічному доступі як невід`ємна частина протоколу.

Підготовка проектів рішень Регулятора, що мають ознаки регуляторних актів відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (1160-15) , здійснюється у порядку, визначеному цим Законом (частина перша статті 15 Закону №1540-VIII).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 11 вересня 2003 року №1160-IV "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

8. З огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів КАС ВС погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що підстави для визнання оскаржуваної постанови НКРЕКП регуляторним актом відсутні, оскільки положення цієї постанови не спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Крім того, вказана постанова, хоча і направлена на неодноразове застосування, однак не скасовує, не встановлює та не змінює норми права, а направлена, у свою чергу, стосовно конкретно визначеної особи - ПАТ "Київоблгаз".

9. Таким чином, спірна постанова НКРЕКП є актом індивідуальної дії в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України.

10. Оцінюючи спірну Постанову №1498 як акт індивідуальної дії на його предмет відповідності (підставності, меж повноважень та способу його прийняття) вимогам законодавства, що регулюють спірні відносини, суд зважає на таке.

Відповідно до статті 17 Закону №1540-VIII для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначає Закон України від 09.04.2015 №329-VIII "Про ринок природного газу" (329-19) (далі - Закон №329-VIII (329-19) ).

Особливості здійснення державного контролю на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у статті 19 Закону №1540-VIII, за змістом частини першої якої Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 19 Закону №1540-VIII для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора.

Під час здійснення державного контролю Регулятор має право: 1) вимагати від суб`єкта господарювання усунення виявлених порушень вимог цього Закону та законів, що регулюють діяльність у сфері енергетики та комунальних послуг, і ліцензійних умов; 2) фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу; 3) вимагати припинення дій, що перешкоджають здійсненню державного контролю; 4) призначати експертизу, одержувати пояснення, довідки, копії документів, відомості з питань, що виникають під час державного контролю; 5) приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень; 6) накладати штрафні санкції та вживати заходів, передбачених законом.

За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки.

Один примірник акта про результати перевірки передається суб`єкту господарювання, діяльність якого перевірялася, або уповноваженій ним особі.

У разі відмови суб`єкта господарювання або уповноваженої ним особи прийняти акт про результати перевірки такий акт надсилається суб`єкту господарювання рекомендованим листом протягом п`яти робочих днів з дня підписання акта членами комісії з перевірки.

Суб`єкт господарювання, діяльність якого перевірялася, має право надати письмові пояснення та обґрунтування щодо проведеної перевірки та/або виявлених порушень у строк до п`яти робочих днів з дня отримання акта про результати перевірки.

У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

Відповідальність за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг у вигляді, зокрема, санкцій та адміністративних стягнень передбачена статтею 22 Закону №1540-VIII.

Так, за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії.

За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення (частина друга статті 22 Закону №1540-VIII).

Передумови та порядок проведення Нацкомісією планових перевірок суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг визначені у частині шостій статті 19 Закону №1540-VIII.

Щодо позапланових перевірок, то на думку колегії суддів, з метою усунення зловживань з боку контролюючого органу, законодавець визначив вичерпний перелік підстав для проведення позапланової виїзної перевірки та строки її проведення. А саме: 1) подання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, письмової заяви про здійснення заходу державного контролю; 2) обґрунтоване звернення фізичної або юридичної особи про порушення суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, її законних прав; 3) обґрунтоване звернення суб`єктів господарювання та споживачів про порушення суб`єктом природної монополії законодавства з питань доступу до електричних/теплових/газових мереж та/або порушення ліцензійних умов; 4) перевірка виконання рішень Регулятора щодо усунення порушень вимог законодавства, прийнятих за результатами планових або позапланових перевірок.

Строк проведення позапланової виїзної перевірки не може перевищувати 10 робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - трьох робочих днів (частина сьома статті 19 Закону №1540-VIII).

Згідно із частиною восьмою статті 19 Закону №1540-VIII позапланова невиїзна перевірка проводиться виключно у приміщенні Регулятора або його територіального органу.

Підставою для проведення позапланової невиїзної перевірки суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, є: 1) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірної інформації; 2) неподання, несвоєчасне подання або подання недостовірних даних у звітності в установлений Регулятором строк або в інших документах; 3) неподання копій документів, засвідчених в установленому законодавством порядку, пояснень та іншої інформації на законну вимогу Регулятора.

Крім того, Нацкомісія постановою від 14 червня 2018 року №428 затвердила Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, дія якого поширюється на суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності (далі - ліцензіати) та регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю яких здійснюється Нацкомісією у сфері енергетики та у сфері комунальних послуг та установлює певні процедури, зокрема організації та проведення планових та позапланових перевірок; оформлення результатів перевірок; контроль за виконанням рішень Нацкомісії; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов.

11. Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено, що постанова №1498 від 23 листопада 2018 року ухвалена, зокрема у зв`язку із численними зверненнями споживачів природного газу. До того ж, як свідчить зміст таких звернень споживачів, останні містять, окрім незгоди із нарахованою до сплати сумою за спожитий газ, також і прохання до НКРЕКП відповідно до її повноважень, передбачених пунктом 11 частини першої статті 17 та статті 19 Закону № 1540-VIII, провести перевірку обставин на предмет порушення постачальником Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу та порушення оператором ГРМ, який провів відповідний розрахунок приведення об`єму газу до стандартних умов Ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу та вжити заходів передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 59 Закону України "Про ринок природного газу".

12. Законність постанов відповідача про заборону газопостачальній організації приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами уже було предметом дослідження Верховного Суду.

13. У постанові від 16 червня 2020 року по справі №640/20692/18 Верховний Суд дійшов таких висновків:

"…вирішенню питання за зверненням споживачів, про наявність чи відсутність у суб`єкта господарювання, що проводить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у підприємства з газопостачання та газифікації, права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійсненні комерційних розрахунків, повинна передувати відповідна перевірка обставин, викладених у такому зверненні в порядку регламентованому зазначеними вище нормами законодавства…

…Як видно з матеріалів справи прийняттю оспорюваної відповідачем постанови не передувало вчинення ним дій та прийняття відповідних рішень, необхідних в порядку процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Регулятором не вчинялись дії з метою перевірки відсутності у позивача права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійснення комерційних розрахунків, ним не з`ясовано чи компенсуються постачальнику природного газу втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу через механізм виробничо-технологічних втрат, та чи вказані донарахування у зв`язку із приведенням оператором ГРМ об`ємів газу до стандартних вимірювань призвели до подвійної оплати за одні й ті ж обсяги палива, а відтак, на думку колегії суддів вона підлягає скасуванню внаслідок порушення процедури її прийняття, а також форми.".

14. Оскаржувана у справі, яка розглядається, постанова відповідача про заборону позивачу, як газопостачальній організації, приводити об`єми використаного природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, прийнята відповідачем також без додержання процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

Як встановлено судами під час розгляду справи, прийняттю постанови НКРЕКП №1498 від 23 листопада 2018 року не передувало вчинення відповідачем дій та прийняття відповідних рішень, необхідних в порядку процедури здійснення державного контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов. Регулятором не вчинялись дії з метою перевірки відсутності у позивача права застосовувати температурні коефіцієнти коригування показів лічильників природного газу побутовим споживачам шляхом приведення об`ємів використаного ними природного газу до стандартних умов при здійснення комерційних розрахунків, ним не з`ясовано чи компенсуються постачальнику природного газу втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу лічильниками, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу через механізм виробничо-технологічних втрат, та чи вказані донарахування у зв`язку із приведенням оператором ГРМ об`ємів газу до стандартних вимірювань призвели до подвійної оплати за одні й ті ж обсяги палива.

Відповідно до пункту 17 частини третьої статті 4 Закону №329-VIII постановою Нацкомісї від 30.09.2015 затверджені Правила постачання природного газу (далі - Правила №2496), які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС).

Дія Правил №2496 поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно із пунктом 3 Правил №2496 постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи. Постачальник не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника у розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється за договором, який має відповідати типовому договору постачання природного газу побутовим споживачам, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Пунктом 9 Правил №2496 передбачено, що постачальник забезпечує споживача необхідними підтвердженими обсягами природного газу відповідно до умов договору постачання природного газу.

За розрахункову одиницю поставленого природного газу приймається метр кубічний природного газу, приведений до стандартних умов і виражений в енергетичних одиницях.

Відповідно до статті 40 Закону №329-VIII Нацкомісія постановою від 30 вересня 2015 року №2498 "Про затвердження Типового договору розподілу природного газу" затвердила Типовий договір розподілу природного газу (далі - Типовий договір розподілу природного газу), який є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (пункт 1.2).

Пункт 5.1 Типового договору розподілу природного газу визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Згідно із пунктом 5.2 Типового договору розподілу природного газу визначення об`єму розподілу та споживання природного газу по споживачу здійснюється на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом ГРС та цим Договором.

В пункті 5.3 Типового договору розподілу природного газу передбачено, що за розрахункову одиницю розподіленого та спожитого природного газу береться один кубічний метр (м. куб.) природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі ГРС.

Порядок визначення об`єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог цього Договору (п. 5.4 Типового договору розподілу природного газу).

Відповідно до пункту 4 розділу 1 Глави І Кодексу ГРС споживач природного газу (споживач) - це фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу.

Пунктом 3 Глави 1 розділу ІХ Кодексу ГРС передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

Так, правилами пункту 6 Глави 1 розділу XV Кодексу ГРС визначено, що за відсутності корекції тиску та температури у ЗВТ, виміряний об`єм газу має бути приведений до стандартних умов за формулою: об`єм газу, виміряний засобом вимірюваної техніки (м. куб.) х коефіцієнт приведення до стандартних умов вимірювання = об`єм газу, приведений до стандартних умов, (м куб.)

15. Верховний Суд у постанові від 16 червня 2020 року у справі №640/20692/18 дійшов висновку, що нормами Кодексу ГРС та положеннями Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу, оскільки прямих вказівок на те, що ці норми поширюються лише на комерційних споживачів, у законодавстві немає, а така можливість стосовно побутових споживачів прямо передбачена відомчими актами самого Регулятора.

Також у вказаній справі Верховний Суд також дійшов наступних висновків:

"…ціна продажу газу для побутових споживачів, яка визначається згідно із Положенням про ПСО не містить інформації про її формування з урахуванням приведення до стандартних умов, проте законодавством не заборонено постачальнику природного газу включати в кінцеву ціну ПСО на газ для населення, зокрема тарифи на розподіл та транспортування газу, у які можуть увійти питомі втрати природного газу, що виникають при вимірюваннях об`єму природного газу побутовими лічильниками газу, що не мають спеціальних пристроїв для автоматичного приведення до стандартних умов їх показів при зміні тиску та/або температури газу, які використовують споживачі - фізичні особи.

Отже, саме Регулятор передбачив можливість застосування коригувальних коефіцієнтів операторами ГРМ при приведенні обсягів спожитого палива побутовими споживачами, визначивши умови та порядок такого коригування, а держава в особі Кабінету Міністрів України надала можливість постачальнику для розрахунку кінцевої ціни ПСО споживачу додати до оптової ціни, зокрема націнку такого постачальника, а також тарифи на розподіл та транспортування газу, та в особі Міністерства палива та енергетики України - включати питомі втрати газу в разі неприведення до стандартних умов результатів вимірювання об`ємів газу до собівартості транспортування газу цих підприємств.".

Таких же висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04 травня 2022 року по справі №640/20232/18, від 12 травня 2022 року по справі №640/20477/18 та від 31 серпня 2023 року по №640/20640/18.

16. За таких обставин, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин та сформовану практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності оскаржуваної постанови відповідача та прийняли рішення про задоволення позовних вимог.

17. У постанові від 16 червня 2020 року по справі №640/20692/18 Верховний Суд дійшов висновку, що лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 грудня 2018 року №03/31-1158, не може вважатися беззаперечним доказом включення позивачем до складу тарифу питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі неприведення об`єму газу до стандартних умов, оскільки в цьому листі мова йшла про розрахунок розмірів нормативних втрат та виробничо-технічних витрат газорозподільних підприємств на 2016 рік, а правовідносини у цій справі виникли у 2018 році. При цьому у вказаному листі міститься загальна інформація про те, що при розрахунку вказаних вище витрат та втрат операторами газорозподільних систем були застосовані Методика визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами та Методика визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджена наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 №264 (z0570-03) , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 09 липня 2003 року за №570/7891 (z0570-03) (далі - Методика 264), а також Методика №595. Натомість розрахунків питомих виробничо-технологічних втрат природного газу, вказаний лист не містить.

18. Таким чином, покликання відповідача, в обґрунтування касаційної скарги, на лист Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 28 грудня 2018 року №03/31-1158 є безпідставними.

19. Колегія суддів КАС ВС вважає необґрунтованим посилання скаржника на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 10 квітня 2020 року у справі №640/111/19, оскільки у вказаній справі суд не приймав нового рішення, а направив справу на новий розгляд для встановлення обставин в частині повноважень НКРЕКП унормовувати саме облік об`єму (обсягу) спожитого населенням газу та через зміни в порядку обліку газу, спожитого населенням, впливати на формування його вартості шляхом видання розпорядчих документів.

20. Враховуючи викладене, рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки судами всебічно перевіривши обставини справи, вирішено спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права.

Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.