815/2672/18 Про визнання незаконними дії Головного управління Держгеокадастру області щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території сільської ради, зобов`язання ГУ Держгеокадастру області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки - 23.01.2024 Прийняття

- визнати дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відмови у затвердженні їй документації із землеустрою, а саме, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", вул. Двадцять п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту) та подальшої безоплатної передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 - протиправними;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вчинити дії з розгляду її клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та з прийняттям наказу "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку загальною площею 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області (за межами населеного пункту)."

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.05.2017 у справі №504/688/16-ц, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2017, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 та заявою від 09.02.2015 син ОСОБА_1 відмовився від прийняття спадщини після смерті свого батька, на її користь.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.2015, спадкоємцем ОСОБА_2 є його дружина - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З метою реалізації свого права як спадкоємця вона звернулась до Шостої одеської державної нотаріальної контори.

06.03.2015 ОСОБА_2 надано відповідь, з якої вбачається, що для отримання свідоцтва про право на спадщину після смерті чоловіка на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, необхідно надати оригінали правовстановлюючих документів на вищевказану земельну ділянку.

Наказом Головного управління Держземагентства в Одеській області № 15-164/14-14-СГ від 06.05.2014 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Наказом №15-30/14-15-СГ від 06.01.2015 виданим Головним управлінням Держземагентства в Одеській області "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" затверджено проект землеустрою та ОСОБА_2 надано у власність земельну ділянку загальною площею, 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту). З наведеного вище вбачається, що спадкодавець ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку згідно ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України (а.с. 30-36).

Вказаним судовим рішенням визнано за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки, загальною площею, 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення), в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Лиманського району Одеської області (за межами населеного пункту), у порядку спадкування після смерті ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач звернулась до відповідача із заявою про надання у власність земельної ділянки, однак, листом №4-15-0.3-8105/2-17 від 20.07.2017 повідомлено ОСОБА_1, що до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області не надходило в установленому законодавством порядку рішення Комінтернівського районного суду Одеської області по справі №504/688/16-ц від 17.05.2017, яке було залучено до заяви (а.с. 20).

Листом №1-15-0.3-15088/2-17 від 07.12.2017 відповідачем надано відповідь позивачу, що у наданих на розгляд матеріалах документації із землеустрою необхідно усунути розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки. Окрім того, повідомлено, що відповідно до вимог ст. 26 Закону України №858-IV від 22.05.2003 "Про землеустрій" у ТОВ "АЗІМУТ" (розробника документації) відсутні сертифікати інженерів-землевпорядників. У зв`язку з чим, Головне управління Держгеокадастру в Одеській області відмовило у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, в листі зазначено, що після усунення зазначених у листі недоліків позивач може звернутись до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність (а.с. 19).

Листом №31-15-0.62-133/00-18 від 24.04.2018 відповідач повідомив позивача, що на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.05.2017, апеляційного суду Одеської області від 07.11.2017 та розглянувши клопотання №Д1-43478-ф/л від 11.04.2018 зауваження, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 1-15-0.3-15088/2-17 від 07.12.2017 усунені не у повній мірі, а саме у наданих на розгляд матеріалах документації із землеустрою не усунуто розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки. При цьому, відсутнє погодження об`єднаної територіальної громади відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" (60-2018-р) (а.с.17-18).

Не погодившись із відмовою відповідача у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивачка звернулась до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у клопотанні позивача від 16.11.2017 містились розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки та у ТОВ "АЗІМУТ" (розробника документації) відсутні сертифікати інженерів-землевпорядників, відповідач відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, повідомлено, що після усунення зазначених у листі недоліків позивач може звернутись до відповідача із заявою щодо затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки безоплатно у власність.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що, розглянувши клопотання №Д1-43478-ф/л від 11.04.2018 відповідачем було встановлено, що зауваження, зазначені у листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області №1-15-0.3-15088/2-17 від 07.12.2017 усуненні не у повній мірі, а саме, у наданих на розгляд матеріалах документації із землеустрою не усунуто розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки та відсутнє погодження об`єднаної територіальної громади шляхом прийняття відповідною радою рішення щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність згідно ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування".

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2018 скасовано, ухвалено у справі №815/2672/18 нову постанову, якою задоволено адміністративний позов.

Визнано дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області з відмови ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), у затвердженні документації із землеустрою, а саме проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", вул. Двадцять п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та подальшої безоплатної передачі зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 - протиправними.

Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Одеській області розглянути клопотання ОСОБА_1, (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 0,0597га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області (за межами населеного пункту) та з прийняття наказу "Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 0,0597 га, кадастровий номер 5122782600:01:002:4324 із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення садівництва (землі сільськогосподарського призначення) в ОС "Степове", АДРЕСА_1 п`ята, ділянка № НОМЕР_1 на території Красносільської сільської ради Комінтернівського (Лиманського) району Одеської області (за межами населеного пункту)".

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що така підстава відмови як "розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки" є єдиною підставою при наданні відмови заявнику на стадії надання згоди на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але ніяк не може слугувати підставою відмови при розгляді клопотання заявника з проханням затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, відповідно до Земельного кодексу України (2768-14) .

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що земельну ділянку було ідентифіковано рішенням Комінтернівського районного суду від 17.05.2017 та ухвалою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2017 по справі № 504/688/16-ц, якими було визнано за ОСОБА_1 право на завершення приватизації земельної ділянки після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що твердження ГУ Держземагентства в Одеській області відносно наявності в документах розбіжностей щодо місця розташування земельної ділянки є необґрунтованими, оскільки на підставі документації із землеустрою на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" (1051-2012-п) державним реєстратором було зареєстровано земельну ділянку, присвоєно кадастровий номер та внесена відповідна інформація до Державного земельного кадастру, про що свідчать витяги з ДЗК, що містяться в матеріалах справи (витяг ДЗК № НВ - 5101472992014 від 13.10.2014 рок; витяг ДЗК № НВ - 5106363442018 від 01.06.2018).

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що при наданні письмових відмов, відповідачем не було зазначено жодного посилання на недолік будь - якого документу, що містив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, в матеріалах справи міститься висновок відділу містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області №1440/01-21/1940 від 30.07.2014, згідно якого відділ містобудування та архітектури зазначає, що розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 відділ містобудування та архітектури Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області погоджує його та вважає за можливе передати у власність ОСОБА_2, для ведення садівництва, загальною площею - 0, 0597 га.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема відповідач покликається на те, що підстава для відмови в затвердженні документації слугувало неусунення зауважень, зазначених в листі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 31-15-013-15088/2-17 від 07.12.2017, а саме: розбіжності щодо місяця розташування земельної ділянки.

Також відповідач покликається на те, що у зв`язку з відсутністю відповідного погодження з об`єднаною територіальною громадою, Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Також відповідач покликається на те, що при прийнятті судом апеляційної інстанції рішення про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою не було враховано, що вирішення даного питання належить до дискреційних повноважень відповідача.

Відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити рішення суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 7 зазначеної статті передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із ч.ч. 8, 9 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до ч. 6 ст. 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України зазначено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Частиною 6 ст. 186-1 ЗК України, передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Таким чином законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

При цьому, з вищенаведених норм ЗК України (2768-14) вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 ЗК України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №820/4852/17, від 06.06.2019 у справі №808/4158/17, від 10.05.2023 у справі №160/3838/20 та ін.

Cудами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що спірна земельна ділянка зареєстрована державним реєстратором, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер та внесена про неї відповідна інформація до Державного земельного кадастру. Натомість, відповідачем не зазначено в чому саме полягають розбіжності щодо місця розташування земельної ділянки

Крім того, Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 813/2882/18 дійшов наступного висновку:

"…Cудами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи встановлено, що за наслідками розгляду звернень про затвердження проектів землеустрою відповідач листами повідомив позивачів про необхідність отримання погодження об?єднаної територіальної громади.

Судами такі дії відповідача по розгляду звернень позивачів визнано протиправними, оскільки такі не відповідають приписам статей 118, 186-1 ЗК України, якими передбачено виключний перелік підстав для відмови у погодженні та затвердженні проектів землеустрою.

При цьому, за змістом абзацу третього розпорядження Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 (60-2018-р) , на який покликався відповідач у своїх листах, не передбачено обов?язок позивачів погоджувати проект землеустрою з об`єднаною територіальною громадою, а визначено, що органи держгеокадастру здійснюють розпорядження землями за погодженням з об`єднаною територіальною громадою".

Крім того, згідно норм Земельного кодексу України (2768-14) єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що судовим рішенням за позивачем визнано право на завершення процедури відведення спірної земельної ділянки, а проект землеустрою щодо її відведення розроблено та погоджено у встановленому законом порядку.

Таким чином, в матеріалах справи наявні докази, які були досліджені судами попередніх інстанцій, які свідчать про наявність у суб`єкта владних повноважень можливості прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду, відтак, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Аналогічних висновків у питанні дискреції дійшов Верховний Суд в постановах від 23 січня 2019 року у справі №808/3082/17, від 31 січня 2019 року у справі №815/2488/17, від 06 березня 2019 року у справі №1640/2592/18, від 16 травня 2019 у справі №821/925/18.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо протиправності дій відповідача з відмови у затвердженні позивачу документації із землеустрою та постановили рішення про задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги в цілому не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.