813/2846/17 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб; та вимог про сплату боргу (недоїмки) із загальнообов'язкового соціального страхування та рішення про застосування штрафних санкцій - 19.01.2024 Прийняття

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 (ухвалену у складі судді Гулкевич І.З.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018 (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевич Т.В., Попка Я.С.) у справі №813/2846/17 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1, підприємець) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (заміненого правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України; далі - відповідач, Управління, податковий орган), в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017 за №008081307, №0008101307, № 0008111307 і №0008211307, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2017 №Ф-0008141307, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.06.2017 №0008161307.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ФОП ОСОБА_1 зазначила про безпідставність висновків акта документальної позапланової виїзної перевірки щодо завищення нею витрат на вирощування певної кількості курей у зв`язку із ненаданням перевіряючим документів на їх реалізацію, оскільки позиція податкового органу грунтується на економічно невмотивованому розрахунку поголів`я реалізованих курей. При цьому стверджувала, що нею до перевірки були пред`явлені книга обліку доходів і витрат, а також відповідні первинні документи на підтвердження факту понесення облікованих витрат (як то договори, накладні, податкові накладні, банківські виписки тощо), а відтак останні є реальними, безпосередньо пов`язаними із господарською діяльністю та й відповідно з отриманням доходів. Наведені ж у поданих податкових деклараціях про майновий стан і доходи за перевіряємий період результати господарської діяльності були розраховані відповідно до заповненої книги обліку доходів і витрат, яка велася на підставі належним чином складених первинних документів на реалізацію готової продукції та витрати, понесені у зв`язку із виробництвом такої. З огляду на наведене, вважає податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску протиправними і такими, що підлягають скасуванню.

Суди ж попередніх інстанцій встановили, що посадовими особами Управління проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, а також правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за той самий період, за результатами якої 08.06.2017 складено акт №678/13-01-13-07/ НОМЕР_1 . У зазначеному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог: пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.1, 177.2, і 177.3, підпунктів 177.4.1, 177.4.2, 177.4.3 і 177.4.4 пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в результаті чого за перевіряємий період позивачем було занижено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 264,03 грн. (в тому числі за 2014 рік у розмірі 10 208,44 грн., за 2015 рік - 6 005,36 грн., за 2016 рік - 14 050,23 грн.); пунктів 198.1, 198.4 і 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200 ПК України, що зумовило заниження належної до сплати в бюджет суми податку на додану вартість на 37 229,00 грн.; підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 177.2 статті 177, підпунктів 1.2 і 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) , наслідком чого стало донарахування підприємцю військового збору в розмір 1 771,39 грн. (з них за 2015 рік - 600,54 грн., за 2016 рік - 1 170,85 грн.); пункту 1 частини четвертої статті 1, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", з огляду на заниження єдиного внеску всього в сумі 49 188,55 грн. (в тому числі за 2014 рік на 20 715,33 грн., за 2015 рік - 11 300,71 грн., за 2016 рік - 17 172,51 грн.); крім того, пунктів 44.1 і 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України у зв`язку із ненаданням до перевірки документів в повному обсязі.

Наведене обґрунтовано дослідженням та аналізом наданих підприємцем до перевірки документів, зокрема: банківських виписок, накладних, протоколів виходу продукції, калькуляції витрат (виробничих запасів відповідно до посадок курей/курчат), даних щодо залишків товарно-матеріальних цінностей, що у свою чергу стало підставою для встановлення кількості голів птиці у відповідних посадках, вартості придбаних для виробництва продукції (вирощування птиці) товарно-матеріальних цінностей, собівартості одиниць птиці в кожній посадці, обсягів загальної ваги (кг) реалізованої птиці з кожної посадки, а отже й для висновку щодо фактично реалізованих з кожної посадки голів курей /курчат та, як наслідок, про завищення ФОП ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із одержанням доходу, за 2014 рік на суму 68 056,24 грн., за 2015 рік - 40 035,75 грн., за 2016 рік - 78 056,86 грн., що призвело до заниження чистого оподатковуваного доходу за вказані періоди, а також й про використання ФОП попередньо придбаних товарно-матеріальних цінностей на суми завищення витрат в операціях згідно пункту 198.5 статті 198 ПК України (а саме в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку). Водночас в акті перевірки було зазначено про складання перевіряючими акта про ненадання підприємцем до перевірки документів (реєстр. №226/13-01/13-07 від 31.05.2017).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Управлінням прийнятті оспорювані у цій справі податкові повідомлення-рішення від 26.06.2017: форми "Р" за №0008081307, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 37 229,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 18 614,50 грн.; форми "Р" за №0008101307, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем в розмірі 30 264,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7 566,01 грн.; форми "Р" за №000811307, яким нараховано грошове зобов`язання по військовому збору за основним платежем в розмірі 1 771,39 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 442,85 грн.; форми "ПС" за №0008211307, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510,00 грн.

До того ж на виконання вимог статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" податковим органом була виставлена ОСОБА_1 вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.06.2017 №Ф-0008141307, якою останній визначив до сплати єдиний внесок у сумі 49 188,55 грн., та прийняте рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.06.2017 №0008161307, а саме у розмірі 7 084,69 грн.

Незгода позивача із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вимогою про сплату боргу (недоїмки) та рішенням про застосування штрафних санкцій стала підставою для звернення до суду із цим позовом.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 позов задоволено в повному обсязі; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відображені ФОП ОСОБА_1 у податкових деклараціях показники оподатковуваного доходу (чистого доходу) за періоди 2014 - 2016 років були розраховані нею відповідно до книги обліку доходів, яка у свою чергу заповнена на підставі належним чином оформлених первинних документів на реалізацію готової продукції та понесені у зв`язку з її виробництвом витрати. При цьому позивач надав до перевірки в повному обсязі первинні документи на реалізацію курей - видаткові накладні, а також первинні документи щодо витрат на їх вирощування. Обставина ж ведення підприємцем обліку реалізації курей кінцевому споживачу в одиницях виміру - кілограмах, а не поштучно (поголів`я), як така не є порушенням порядку ведення первинного обліку. В той же час наведений в акті перевірки розрахунок кількості реалізованих курей, що ґрунтується на даних протоколів виходу продукції, носить формальний характер та є необґрунтованим. Також суд відзначив, що нарахування позивачем сум податкових зобов`язань з ПДВ та податкового кредиту здійснені ним відповідно до зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, виписаних по проведених господарських операціях. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність сформованих позивачем витрат за перевіряємий період та документальне підтвердження операцій з реалізації птиці, що спростовує позицію податкового органу щодо заниження ФОП ОСОБА_1 чистого доходу та, як наслідок, - об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, ПДВ, військовим збором і єдиним внеском. Крім того, зазначив, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.2017 №0008211307, яким до підприємця застосована штрафна санкція у розмірі 510,00 грн. за ненадання до перевірки документів, так само підлягає скасуванню, як і решта оспорюваних рішень відповідача.

Львівський апеляційний адміністративний суд, погодившись із наведеними вище висновками Львівського окружного адміністративного суду, постановою від 27.02.2018 судове рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права (пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 177.1, 177.2, 177.3, підпунктів 177.4.1, 177.4.2, 177.4.3, 177.4.4 пункту 177.4 статті 177, пунктів 198.1, 198.4, 198.5 статті 198, пункту 200.1 статті 200, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, підпунктів 1.2, 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (2755-17) , пункту 1 частини четвертої статті 1, абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування") та порушення процесуальних норм (статей 90, 211 і 242 Кодексу адміністративного судочинства України; далі - КАС України (2747-15) ), просило скасувати такі судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі.

Доводи касаційної скарги грунтуються на встановленні у ході перевірки обставин відсутності у позивача первинних документів на реалізацію певної кількості голів курей з кожної посадки, що безпосередньо свідчить про завищення підприємцем задекларованих витрат на утримання (вирощування) таких курей, та, як наслідок, заниження розміру чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності для оподаткування податком на доходи фізичних осіб, військовим збором і єдиним внеском, а також завищення податкового кредиту/заниження податкових зобов`язань на суму податку на додану вартість з вартостей придбаних й не використаних в оподатковуваних операціях товарно-матеріальних цінностей. В обгрунтування зазначеного скаржник посилався на викладені в акті перевірки результати його розрахунку кількості реалізованих ФОП ОСОБА_1 на адресу покупців птиці. Також зазначив про оформлення перевіряючими в порядку пункту 85.6 статті 85 Податкового кодексу України акта від 31.05.2017 №226/13-01/13-07 та навів свої міркування стосовно дефектності окремих із наданих позивачем до матеріалів судової справи первинних документів.

Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПК України).

Пунктом 164.1 статті 164, підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року. Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Так, за змістом пунктів 177.1, 177.2, 177.3, 177.4 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Тобто, за змістом наведених норм пункту 177.4 статті 177 ПК України підставами для віднесення до складу витрат фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, сум витрат, понесених ними на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат належним чином оформленими первинними документами.

Поряд із цим згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон №996-XIV (996-14) ) податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Перелік обов`язкових реквізитів первинного документу визначений в частині другій статті 9 цього Закону.

У свою чергу в розумінні статті 1 Закону №996-XIV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Окрім того, згідно з підпунктом "а" пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Зокрема, у силу вимог пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Поряд з цим правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V ПК України (2755-17) .

Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У силу приписів пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В той же час положеннями підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України передбачено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .

Крім того, нормами пункту 198.4 статті 198 ПК України (у редакції, яка діяли у період до 31.12.2014) передбачалося, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об`єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Правовий аналіз наведених вище норм матеріального права у сукупності дає підстави для висновків, що умовами реалізації права платника - фізичної особи-підприємця на формування об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та податкового кредиту з ПДВ є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Разом з тим, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України (2755-17) тимчасово, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є в тому числі доходи, отримані фізичною особою-підприємцем протягом календарного року від провадження господарської діяльності. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI (2464-17) ) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців (крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування) є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (абзац 1 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).

Враховуючи викладене, дохід, отриманий фізичною особою-підприємцем на загальній системі від здійснення господарської діяльності, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід також є базою нарахування і утримання єдиного внеску.

Розглядаючи справу, суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 01.01.2014 по 31.12.2016 ФОП ОСОБА_1, зареєструвавшись платником ПДВ, здійснювала господарську діяльність з розведення свійської птиці на загальній системі оподаткування та декларувала від здійснення такої підприємницької діяльності показники загального річного оподатковуваного доходу, як різницю між загальним оподатковуваним доходом і витратами, пов`язаними із господарською діяльністю, та податкові зобов`язання з ПДВ.

Показники чистого оподатковуваного доходу визначалися підприємцем на підставі книги обліку доходів і витрат, заповненої з урахуванням наявних у неї первинних документів, що засвідчують обставини понесення витрат у зв`язку із здійсненням господарської діяльності й отримання виручки за результатами такої, а показники податкового кредиту та податкових зобов`язань з ПДВ - згідно податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних. При цьому суди зважили на те, що в тексті акта перевірки відсутні зауваження як безпосередньо до змісту, так й до порядку ведення (оформлення) ФОП зазначених книги обліку доходів і витрат, первинних документів і податкових накладних.

Також, виходячи зі змісту самого акта перевірки та пояснень представників відповідачів, суди з`ясували, що під час проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 надала первинні документи на підтвердження понесення витрат на вирощування птиці та щодо її реалізації (в тому числі видаткові накладні, банківські виписки з розрахункового рахунку, протоколи виходу продукції), а також щодо ведення обліку готової продукції. Наведені ж в акті перевірки посилання на відсутність у позивача первинних документів на реалізацію певної кількості курей/курчат й у зв`язку із цим на завищення останнім витрат на вирощування птиці, заниження податкових зобов`язань і завищення податкового кредиту на суми ПДВ з вартостей придбаних для цього товарно-матеріальних цінностей суд визнав безпідставними, позаяк такі грунтувалися виключно на внутрішньому розрахунку податкового органу, здійсненого на підставі наданих до перевірки документів. В той же час спосіб (формулу) і методологію проведення цього розрахунку відповідач в акті перевірки не описав та в ході судового розгляду справи не обгрунтував, як й не довів випадків порушення ФОП порядку ведення обліку готової продукції.

Таким чином, дослідивши наявні у матеріалах справи докази й проаналізувавши їх в контексті вищенаведених законодавчих норм, суди дійшли переконання, що, в даному випадку, позивачем не було занижено об`єктів оподаткування податком на доходи фізичних осіб, ПДВ, військовим збором і єдиним внеском, а у податкового органу відповідно підстав для нарахування оспорюваних сум грошових зобов`язань (податкових зобов`язань і/або штрафних санкцій) і єдиного внеску.

В той же час Управління, заперечуючи проти задоволення позову, в касаційній скарзі наводило окремі витяги з акта перевірки й не зазначило суттєвих конкретних доводів і обґрунтувань щодо неправильності застосування судами норм матеріального права, що регулюють вищеописані спірні питання, або ж порушення процесуальних норм. Натомість зміст такої фактично зводиться лише до переоцінки встановлених судами обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в суді першої інстанції), судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.