240/3619/21 Про визнання протиправними дії військової частини щодо порушення чинного законодавства при обчисленні індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення особи у відповідний період; зобов`язання військової частини перерахувати і виплатити особі індексацію грошового забезпечення за указаний період, із застосуванням вимог чинного законодавства щодо обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - 18.01.2024 Прийняття

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року (суддя Капинос О. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року (головуючий суддя Залімський І. Г., судді: Мацький Є. М., Сушко О. О.)

І. Суть спору

У лютому 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невстановлення січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та невиплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 22 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року;

- визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо неврахування абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) , при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року;

- зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 22 січня 2018 року по 28 вересня 2020 року в сумі 123 986,97 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення в період з 22 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) .

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що нарахування грошового забезпечення відповідачем проводилося не в повному обсязі, зокрема, за період проходження служби з 22 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення відповідачем не виплачувалась з базовим місяцем - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року - березень 2018 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.

У період з 22 січня 2018 року по 28 вересня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 28 вересня 2020 року № 197 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення.

Відповідно до довідок ВЧ НОМЕР_1 від 15 квітня 2021 року № 548 та від 15 вересня 2021 року № 1214 про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення ОСОБА_1 убачається, що з 22 січня 2018 року по день звільнення (28 вересня 2020 року) індексація грошового забезпечення з 01 січня 2018 року по 30 листопада 2018 року не нараховувалась, у період з грудня 2018 року по вересень 2020 року нараховувалась та виплачувалась з базовим місяцем березень 2018 року.

Уважаючи, що відповідач протиправно не встановив січень 2008 року, як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) при нарахуванні індексації позивачу грошового забезпечення та не враховував вимоги абзаців 4-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) , під час нарахування позивачу індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.

ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 22 січня 2018 року по 01 березня 2018 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 22 січня 2018 року по 01 березня 2018 року. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 22 січня 2018 року по 01 березня 2018 року підлягають задоволенню, а питання про те, який базовий місяць буде використаний відповідачем при нарахуванні індексації, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені. Крім того, суди зазначили, що такі дії відповідача є дискреційними. Щодо періоду з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103 %, тому передбачені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) підстави для індексації грошового забезпечення позивача за цей період відсутні; у період з 01 грудня 2018 року по 28 вересня 2020 року індексація позивачу нарахована та виплачена з базовим місяцем - березень 2018 року.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

10 березня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2021 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

V. Касаційне оскарження

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на новий розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування позиції, позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а та від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21 щодо визначення базового місяця індексації військовослужбовцям, що врегульовано абзацами 1, 2 пункту 5 та пунктом 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок № 1078), а також виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, та виплата визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), що врегульовано абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 цього Порядку.

Також, позивач посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 у редакції, що набрала чинності з грудня 2015 року, в якій було запроваджено нові єдині підходи щодо розрахунку індексації.

ОСОБА_1 стверджує, що повноваження відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення не є дискреційними. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Скаржник зазначає, що абзацом 3 пункту 5 Порядку № 1078 чітко визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Тобто, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лише за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, індексація не нараховується, що, на думку позивача, фактично проігноровано судами першої та апеляційної інстанцій.

Відповідачем відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (2011-12) (далі - Закон № 2011-XII (2011-12) ).

Абзацом 1 пункту 1 статті 9 Закону Закону № 2011-XII (2011-12) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 цього Закону встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 2 пункту 3 статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03 липня 1991 року №1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (1282-12) .

Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання; поріг індексації - величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Перелік об`єктів індексації установлений частиною першою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, відповідно до якої індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

До таких об`єктів індексації, в силу абзацу 4 частини першої статті 2 Закону № 1282-ХІІ, належить оплата праці (грошове забезпечення).

Межі індексації визначені частиною шостою статті 2 Закону № 1282-ХІІ, згідно з якою індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до статті 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок № 1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 1-1 Порядку № 1078 установлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року, - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 року № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (491-15) .

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

За приписами абзацу 5 пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Абзаци 2, 4 пункту 4 Порядку № 1078 деталізують межі індексації, які законодавець обумовив в частині шостій статті 2 Закону № 1282-ХІІ.

Пункт 5 Порядку № 1078 застосовується з 01 грудня 2015 року у новій редакції на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" (1013-2015-п) (далі - Постанова № 1013).

Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачає, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Абзац 2 пункту 5 Порядку № 1078 передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

За приписами абзаців 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 установлено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Пункт 10-2 Порядку № 1078 передбачає, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

VІІ. Висновки Верховного Суду

В силу положень частини першої статті 341 КАС України перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи.

При цьому, згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування норм права.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з невиплатою військовою частиною на користь позивача (військовослужбовця) індексації грошового забезпечення: 1) за період з 22 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року у якості місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для проведення індексації; 2) за період з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078.

Щодо питання про визначення січня 2008 року місяцем, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 22 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, колегія суддів зазначає таке.

Так, Порядок № 1078 у редакції, яка застосовувалася до 01 грудня 2015 року, містив поняття "базовий місяць". Так, базовим місяцем уважався той місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної заробітної плати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їхніх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати). Базовий місяць визначали окремо для кожного працівника у випадку, коли заробітна плата зростала внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої її постійної складової.

Отож до 01 грудня 2015 року новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового доходу міг бути місяць прийняття (виходу) працівника на роботу, місяць збільшення заробітної плати, а нарахування й виплата індексації мали індивідуальний характер для кожного працівника.

З 01 грудня 2015 року положення Порядку № 1078 діють із змінами, внесеними Постановою № 1013.

За змістом пояснюючої записки до проєкту Постанови № 1013 метою цього акту є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим указаною постановою удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).

Унесені зміни, з-поміж іншого, передбачали не лише заміну терміну "базовий місяць" на "місяць підвищення доходу", а й надали іншого значення запровадженому новому терміну із зміною алгоритму визначення такого місяця підвищення.

На відміну від правил визначення "базового місяця", яким уважався місяць, у якому відбулося підвищення мінімальної зарплати, пенсій, стипендій, виплат із соціального страхування чи зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів (за рахунок постійних складових зарплати) та який визначався у разі, коли збільшувалася заробітна плата внаслідок підвищення тарифної ставки (окладу) або за рахунок будь-якої постійної складової зарплати, "місяцем підвищення доходу" є місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) і визначається він тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Водночас зростання зарплати за рахунок інших постійних складових зарплати (без підвищення тарифної ставки чи окладу), за новими правилами, не впливає на індексацію та не призводить до зменшення суми індексації.

Термін "підвищення тарифних ставок (окладів)" для працівників бюджетної сфери за змістом запроваджених нововведень застосовується у розумінні підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства, а не у розумінні підвищення тарифної ставки (окладу) кожному працівнику індивідуально (зокрема, у зв`язку з призначенням на посаду чи переведенням на іншу посаду), як це було передбачено попереднім механізмом індексації. Отже, за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремого працівника не визначається індивідуально.

Якщо точкою відліку для обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації за попереднім механізмом визначався базовий місяць, у якому індекс споживчих цін приймався за одиницю чи 100 відсотків, обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) розпочиналося із місяця, наступного за базовим, а нарахування індексації провадилося з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини третя і четверта статті 4 Закону № 1282-ХІІ), то зміни, внесені Постановою № 1013, передбачали здійснення обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) для проведення індексації не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу та зростання його доплат і надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Отже, з 01 грудня 2015 року відправною точкою для визначення місяця підвищення й початку обчислення індексу споживчих цін (ІСЦ) наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Задля досягнення поставленої мети (зміна механізму проведення індексації, який передбачав індивідуальний підхід для кожного окремого працівника, та перехід до механізму, який би забезпечував єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників) пунктом 3 Постанови № 1013 постановлено міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів і власних коштів вжити заходів для підвищення з 01 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов`язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 року, з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 року перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

За рахунок цього мала б "обнулитися" індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників, а тому абзацом 2 пункту 3 Постанови № 1013 передбачено, що для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до Порядку № 1078, який уже діяв із змінами, внесеними Постановою № 1013, та передбачав єдиний підхід до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників (з місяця останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник).

Так, якщо на виконання пункту 3 Постанови № 1013 працівникам інших галузей бюджетної сфери були підвищені оклади, то військовослужбовцям оклади в грудні 2015 року не підвищувалися.

Станом на грудень 2015 року розмір посадових окладів військовослужбовців визначався постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (1294-2007-п) , яка була чинною з 01 січня 2008 року та діяла до 01 березня 2018 року, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704 (704-2017-п) (далі - Постанови № 704), якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Таким чином, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року до 28 лютого 2018 року для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) є січень 2008 року.

Верховний Суд уважає необґрунтованим висновок судів першої та апеляційної інстанцій про передчасність позовних вимог щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування індексації за період з 22 січня 2018 до 28 лютого 2018 року із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року, посилаючись на те, що відповідач жодних дій по фактичному нарахуванню певного розміру індексації не здійснив, а тому відсутній спір стосовно визначення такого місяця.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на практику Верховного Суду, відповідно до якої повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 101 відсоток - по 01 січня 2016 року та в розмірі 103 відсотки - з 01 січня 2016 року. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 29 листопада 2021 року у справі № 120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі № 400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі № 420/3593/20, від 09 червня 2022 року у справі № 600/524/21-а. Зокрема, на які посилався скаржник у касаційній скарзі і які не враховані судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у вказаній частині оскаржувані судові рішення є незаконними й необґрунтованими. Водночас, до позовної заяви ОСОБА_1 додав розрахунок індексації грошового забезпечення за весь спірний період, який включає в себе й розрахунок із застосуванням січня 2008 року як базового місяця, і такий розрахунок взагалі не досліджувався судами попередніх інстанцій, а також судами не встановлювався місяць, у якому позивачу востаннє було підвищено тарифну ставку (оклад) за посадою позивача. Указане виключає можливість суду касаційної інстанції самостійно надати оцінку такому розрахунку, оскільки це суперечить вимогам частини другої статті 341 КАС України.

Що стосується позовних вимог у частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 28 вересня 2020 року із застосуванням базового місяця - березень 2018 року та з урахуванням абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів зазначає таке.

Позивач у касаційній скарзі посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме норм абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, що набрала чинності з грудня 2015 року, в якій було запроваджено нові єдині підходи щодо розрахунку індексації.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що на момент розгляду цієї справи Верховним Судом сформовану правову позицію щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.

Так, 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, тому березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

За такої умови, відповідно до абзаців 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078, у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Як випливає з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01 березня 2018 року до звільнення з військової служби. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

У цьому контексті колегія суддів зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отож для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 судам попередніх інстанцій необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078, сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30 березня 2023 року), від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі № 320/8554/21 та від 12 жовтня 2023 року у справі № 560/5132/21, і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від такої правової позиції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що у цій справі суди попередніх інстанцій помилково визначили характер спірних правовідносин щодо позовних вимог, які стосуються нарахування й виплати індексації грошового забезпечення за період з 22 січня 2018 року по 28 вересня 2020 року; не дослідили ці правовідносини; не з`ясували обставини, які необхідні для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078; не встановили, чи порушене право позивача на отримання індексації-різниці, а якщо порушене, то яка сума належить до перерахунку й доплати з боку відповідача за указаний період.

Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні чи постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати нові докази або додатково перевіряти докази, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.