388/801/22 Про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу - 18.01.2024 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу № 388/801/22 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Пузира Владислава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року (головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.),

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Укртрансбезпека, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 20 грудня 2021 року серії ВМ № 00004085 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Одночасно, ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті від 20 грудня 2021 року ВМ №00004085 у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 до прийняття та набрання судовим рішенням у справі законної сили.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року задоволено. Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року скасовано та задоволено заяву про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті від 20 грудня 2021 року серії ВМ №00004085 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 до набрання судовим рішення у справі №388/801/22 (2-аз/388/1/2022) законної сили.

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2022 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2022 року задоволено. Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2022 року у справі № 388/801/22 скасовано та прийнято нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки від 20 грудня 2021 року серії ВМ № 00004085 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. Провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача закрито. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240,50 грн.

16 січня 2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, у якій заявник просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 744,30 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в розмірі 2481,00 грн, усього 3 225,30 грн.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року в задоволенні заяви Пузира Владислава Олександровича в інтересах ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 388/801/22 (2-аз/388/1/2022) відмовлено.

Вказана ухвала апеляційного суду мотивована тим, що положеннями статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України (2747-15) ) не передбачено здійснення розподілу судових витрат при розгляді заяв, клопотань, тощо (або перегляді судових рішень першої інстанції) з процесуальних питань.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що колегією суддів у складі суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумака С.Ю. справа № 388/801/22(2-а/388/22/2022) по суті позовних вимог не розглядалася і судове рішення не приймалося. Відтак, розгляд питання щодо прийняття додаткового рішення за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу щодо заяви про забезпечення позову вказаною вище колегією суддів (Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.) суперечить вимогам статей 139, 252 КАС України, а тому в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Пузира Владислава Олександровича, який діє в інтересах позивача на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року, у якій скаржник її скасувати та стягнути судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 225,30 грн.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суд апеляційної інстанції при розгляді заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 388/801/22 установив, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки стягнуто судові витрати зі сплати судового збору лише у розмірі 1240,50 грн. Зі змісту оскаржуваної ухвали не вбачається, що судом апеляційної інстанції оспорюється факт сплати позивачем судового збору за подання заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпечення позову на загальну суму 3 225,30 грн. Тобто, розглядаючи заяву позивача, апеляційний суд установив фактичні обставини у даній справі та визнав, що Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 10 січня 2023 року не в повному обсязі вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Однак, з формальних, незаконних та необґрунтованих підстав у задоволенні заяви відмовлено, що є грубим порушенням норм процесуального права.

На думку скаржника, висновок суду апеляційної інстанції про те, що положення статті 139 КАС України не передбачають відшкодування судових витрат при розгляді заяв, клопотань тощо (або перегляді судових рішень першої інстанції) з процесуальних питань, свідчить про неправильне застосування цим судом норм матеріального права, а саме неправильне тлумачення закону. Вказує, що оскільки розгляд заяви позивача про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії суддів: Юрко І.В, Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., то саме на цю колегію покладений обов`язок ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат зі сплати судового збору. Тому враховуючи, що апеляційний суд усупереч вимогам пункту 3 частини першої статті 252 КАС України, самоусунувся від покладеного на нього обов`язку ухвалити додаткове судове рішення, що призвело до порушення норм процесуального права, підставою для касаційного оскарження ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року у справі №388/801/22 є абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги № К/990/15080/23 у складі: головуючий суддя - ОСОБА_3., судді: Губська О.А., Білак М.В.

Ухвалою від 15 травня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві Укртрансбезпеки на касаційну скаргу зазначено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року у справі №388/801/22 (2-аз/388/1/2022) вирішено питання судових витрат, зокрема, сплаченого позивачем судового збору. Тому зважаючи на це та враховуючи, що статтею 139 КАС України не передбачено розподіл судових витрат при розгляді заяв, клопотань, тощо (або перегляді судових рішень першої інстанції) з процесуальних питань, ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, є обґрунтованою та такою, що відповідає закону.

У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року №770/0/15-23 "Про звільнення ОСОБА_3 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку" та згідно з наказом Голови Верховного Суду від 03 серпня 2023 року № 2457-к "Про відрахування судді ОСОБА_3 зі штату Верховного Суду", протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 04 серпня 2023 року № 1269/0/78-23, визначено новий склад суду для розгляду касаційної скарги № К/990/15080/23: головуючий суддя - Соколов В.М., судді: Єресько Л.О., Білак М.В.

Ухвалою від 17 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд, надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, визначених статтею 341 КАС України, виходить з такого.

Як слідує з матеріалів справи, 16 січня 2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла заява представника позивача Пузира В.О. про ухвалення додаткового рішення у справі № 388/801/22, яка обґрунтована тим, що у постанові від 10 січня 2023 року суд апеляційної інстанції не в повній мірі вирішив питання щодо розподілу судових витрат, з огляду на що просив стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 744,30 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в розмірі 2481,00 грн, усього 3 225,30 грн.

Вказану заяву представника позивача передано на розгляд колегії суддів Третього апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.

Однак, ухвалою від 14 березня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененко Я.В. заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 388/801/22 передав до розподілу за належністю колегії суддів у складі головуючий суддя - Юрко І.В., судді: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю.

Так, у цій ухвалі зазначено, що під час розгляду поданої заяви судом установлено, що заявник просить стягнути на користь позивача судовий збір зі сплати судового збору в розмірі 3225,30 грн. за подання заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року, якою у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено. З Автоматизованої системи документообігу суду встановлено, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року колегією суддів у складі: головуючого судді Юрко І.В., суддів Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року в адміністративній справі №388/801/22(2-аз/388/1/2022) задоволено. Ухвалу Долинського районного суду Кіровоградської області від 13 липня 2022 року в адміністративній справі № 388/801/22(2-аз/388/1/2022) скасовано. Заяву про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті від 20 грудня 2021 року серії ВМ №00004085 у виконавчому провадженні НОМЕР_1 до набрання судовим рішення у справі №388/801/22(2-аз/388/1/2022) законної сили. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Бишевської Н.А., суддів: Добродняк І.Ю., Семененка Я.В. не може приймати рішення за результатом розгляду заяви в порядку статті 252 КАС України.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Юрко І.В., Чабаненко С.В., Чумака С.Ю. від 04 квітня 2023 року заяву про ухвалення додаткового рішення у справі призначено до розгляду в порядку письмового провадження, а ухвалою від 10 квітня 2023 року, яка є предметом касаційного перегляду, відмовлено у її задоволенні.

За правилами статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Зміст наведеної норми процесуального закону дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є невід`ємною частиною основного судового рішення, приймається тим же складом та у тому самому порядку, що й судове рішення.

Як указано вище та зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 10 квітня 2023 року, спір по суті позовних вимог ОСОБА_1 вирішено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2023 року (у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.), якою визнано протиправною та скасовано постанову Укртрансбезпеки від 20 грудня 2021 року серії ВМ № 00004085 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн, закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно позивача.

Цією ж постановою суд апеляційної інстанції, керуючись приписами статті 139 КАС України, здійснив розподіл судових витрат і стягнув на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1240,50 грн (496,20 грн - за подання позову та 744,30 грн - за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції).

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У свою чергу, позивач уважаючи, що суд апеляційної інстанції при здійсненні розподілу судових витрат не врахував сплачений ним судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 744,30 грн та за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову в розмірі 2481,00 грн, подав звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у порядку статті 252 КАС України.

На тлі наведених обставин слід констатувати, що "судом, що ухвалив рішення" у справі №388/801/22 у розумінні статті 252 КАС України є Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю., Семененка Я.В.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Правова конструкція "суд, встановлений законом" є структурним елементом права на справедливий суд, закріпленого статтею 6 Конвенції, що передбачає дві умови відповідності цьому критерію: організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).

У справі "Лавентс проти Латвії" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції, "суд" має завжди бути "встановленим законом". Це формулювання засвідчує принцип верховенства права, притаманний усій системі Конвенції та її протоколів. Адже правовий орган, що не є встановленим відповідно до законодавства, завжди буде позбавлений леґітимності, яка вимагається в демократичному суспільстві для вирішення справ приватних осіб. Вислів "встановлений законом" стосується не лише законності самого існування суду, а й складу суддів при розгляді кожної справи (рішення ЄСПЛ у справах "Булут проти Австрії" ("Bulut v. Austria" від 22 лютого 1996 року, заява 1996-11, с. 359, п. 29), та "Бускаріні проти Сан-Марино" ("Buskarini v San Marino" від 4 травня 2000 року, заява №31657/96).

Отже, ураховуючи практику ЄСПЛ, суд буде вважатися встановленим законом лише за умови, що він утворений безпосередньо на підставі закону, діє в межах своєї предметної, функціональної, суб`єктної та територіальної юрисдикції та у складі, визначеному законом.

Таким чином, ураховуючи норми КАС України (2747-15) і практику ЄСПЛ, є підстави стверджувати, що заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення розглянуто неповноважним складом суду.

При цьому термін "неповноважний склад суду" не може сприйматися лише як наявність повноважень суддів щодо здійснення ними своїх професійних обов`язків. Повноваження складу суду належить сприймати і як компетентність у розумінні наявності повноважень на розгляд справ у суді відповідно до предмета спору, вирішення справ судом певної інстанції та судом, який має повноваження на розгляд справ у межах, визначених КАС України (2747-15) , що забезпечує право на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судочинство, яке здійснюється з порушенням цих правил, за наявності сумнівів в безсторонності і неупередженості суду, не може вважатися правосуддям, а прийняті з допущенням таких порушень судові рішення не можуть залишатися в силі через їх незаконність.

Враховуючи, що наведені вище обставини є обов`язковою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, колегією суддів не надається оцінка іншим доводам касаційної скарги, а також не перевіряється правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

За змістом пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.