Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенка В.В., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області (далі - управління ПФУ) до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Прилуки Чернігівської області (далі - відділення Фонду; Фонд відповідно) про стягнення суми,

У березні 2008 року управління ПФУ звернулось до суду з позовом, у якому просило стягнути на його користь з відділення Фонду витрати на виплату та доставку допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_1 на суму 167 грн 16 коп. (з яких

163 грн 96 коп. - допомога на поховання, 3 грн 20 коп. - сума витрат на доставку допомоги на поховання).

Господарський суд Чернігівської області постановою від 1 квітня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від

30 червня 2009 року, позов задовольнив: постановив стягнути з відділення Фонду на користь управління ПФУ 167 грн 16 коп. витрат на виплату і доставку допомоги на поховання пенсіонера ОСОБА_1 за жовтень 2007 року (з яких 163 грн 96 коп. - допомога на поховання, 3 грн 20 коп. - сума витрат на доставку допомоги на поховання).

Вищий адміністративний суд України постановою від 5 квітня 2012 року рішення судів попередніх інстанцій скасував та ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із цією постановою, управління ПФУ звернулося із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 27 січня 2011 року в іншій справі, яка, на думку управління ПФУ, підтверджує неоднаковість правозастосування.

Ухвалою від 1 червня 2012 року Вищий адміністративний суд України допустив цю справу до провадження Верховного Суду України з підстави неоднакового застосування касаційним судом статей 21, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV (1105-14) ) у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з таких підстав.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, касаційний суд виходив із безпідставності вимог управління ПФУ щодо стягнення витрат на поховання через відсутність доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Така позиція касаційного суду ґрунтується на правильному застосуванні ним норм матеріального права та відповідає правовій позиції Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії.

Так, у справі № 21-494во09 Верховний Суд України дійшов висновку, що аналіз норм Закону № 1105-XIV (1105-14) , який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (826-2001-п) , прийнятого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Оскільки у справі, що розглядається, суд встановив, що доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті інваліда з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я немає, то відсутні і правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відділення Фонду.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в Варвинському районі Чернігівської області слід відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, аналіз норм Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (1105-14) «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 826 (826-2001-п) , прийнятого на виконання частини восьмої статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв'язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.