Підготовлено за матеріалами судових справ.

(с) ЗАТ "ІНФОРМТЕХНОЛОГІЯ".

За позовом Акціонерного комерційного банку "ХХХ"

До Асоціації "УУУ"

Про стягнення 731039,98 гривень за опротестованими векселями

Представники

Від позивача не з'явився

Від відповідача Присутні

Обставини справи:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення номінальної вартості векселів NN 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96 виданих ДТПФ "ААА" та індосованих відповідачем в розмірі 113000 гривень, річних процентів в розмірі шести на суму 6830,48 гривень, пені в розмірі 3% за кожний день прострочення на суму 610200,00 гривень та витрат на протест векселів в сумі 1009,50 гривень. У зв'язку з пропуском річного строку на пред'явлення позову до індосанта по векселям NN 90, 91, 92 позивач просить відновити цей строк, мотивуючи його пропуск тим, що ХХ.ХХ.2000р. позивач подав до арбітражного суду позовну заяву до відповідача про той же предмет та з тих же підстав, проте вказана позовна заява була повернута судом позивачу без розгляду на підставі ч. 4 ст. 63 АПК України (1798-12) .

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач вчасно не повідомив відповідача про вчинення протесту, у зв'язку з чим розмір вимог по оплаті 6 % річних необгрунтоване завищений, так як розрахований за період до першого повідомлення про вчинення протесту; вимоги позивача щодо стягнення 3 % пені не грунтуються на законодавстві, оскільки нормами Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (995_009) не передбачено сплату пені за опротестованими векселями; вимоги щодо оплати витрат на протест не врегульовані в доарбітражному порядку, оскільки в претензії не зазначається точна сума витрат, понесених позивачем у зв'язку з опротестуванням спірних векселів та до претензії не додані документи, що підтверджують розмір витрат позивача. Відповідач також просить не поновляти позивачу пропущений строк на звернення з позовом по оплаті векселів NN 90, 91, 92 з підстав, зазначених в письмових поясненнях, приєднаних до матеріалів справи. Відповідач надав суду докази оплати позивачу номінальної вартості векселів N 93, 94, 95, 96 та просить провадження у справі в цій частині припинити.

Рішення винесене ХХ.ХХ.2000р., оскільки відповідно до ст. 77 АПК (1798-12) в судових засіданнях ХХ.ХХ.2000р., ХХ.ХХ.2000р. та ХХ.ХХ.2000р. оголошувались перерви.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив.

Між сторонами спору ХХ.ХХ.1999 року був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № 0-00, відповідно до якого позивач придбав прості векселі NN 90, 91, 92, 93, 94, 95 та 96, емітентом яких є ДПТФ "ААА". Відповідач вчинив на вказаних векселях бланковий індосамент. На дату оплати векселів векселедавець не здійснив платіж за векселями, у зв'язку з чим векселі були опротестовані в нотаріальному порядку, про що свідчать акти про протест векселів про неоплату від ХХ.ХХ.99р. та ХХ.ХХ.99р.

Відповідно до ч. 2 п. 70 Положення про переказний і простий вексель, затвердженого Постановою ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937р. (v1341400-37) позовні вимоги векселедержателя проти індосанта погашаються після закінчення одного року від дня протесту.

Протест векселів №№ 90, 91, 92 вчинено ХХ.ХХ.1999р., про що свідчать акти про протест вказаних векселів про неоплату та відмітки про протест, вчинені на зворотній стороні векселів. Таким чином, позов подано позивачем до суду після сплину річного строку, встановленого для звернення з позовом до індосанта. Вперше позивач звернувся до арбітражного суду з позовною заявою від ХХ.ХХ.2000р. про той же предмет та з тих же підстав. Проте ухвалою від ХХ.ХХ.2000р. по справі № 00-00-00/0000 вказана позовна заява була повернута позивачеві без розгляду на підставі п. 4 ст. 63 АПК України (1798-12) , оскільки державне мито було сплачене позивачем не платіжним дорученням, а меморіальним ордером. Порядок сплати державного мита встановлений Інструкцією ГДПІ N 15 "Про порядок обчислення та справляння державного мита" від 22.04.93р. (z0050-93) Відповідно до п. 14 вказаної Інструкції (z0050-93) доказом сплати державного мита є останній примірник платіжного доручення. Оплату держмита меморіальним ордером згадана Інструкція (z0050-93) не передбачає, крім цього меморіальний ордер не входить до переліку розрахункових документів, за якими здійснюються безготівкові розрахунки. Ухвала арбітражного суду від ХХ.ХХ.2000р. про повернення позовної заяви без розгляду не оскаржувалась позивачем в порядку нагляду. За таких обставин суд не знаходить підстав для відновлення пропущеного позивачем строку та відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача номіналу векселів NN 90, 91, 92, відсотків річних, пені та витрат на протест по вказаним векселям. Про відмову у відновлені пропущеного строку винесена ухвала по справі від ХХ.ХХ.2000р. відповідно до ст. 53 АПК України (1798-12) .

Згідно з п. 47 Положення про переказний і простий вексель (v1341400-37) індосант є зобов'язаною за векселем особою, при цьому держатель векселя має право пред'явити позов до будь-якої зобов'язаної за векселем особи не обов'язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов'язались. Відповідно до п. 48 вказаного Положення (v1341400-37) векселедержатель вправі вимагати від того, кому він пред'являє позов суму векселя, відсотки в розмірі шести від дня строку платежу, витрати на протест векселів та пеню, в розмірі трьох відсотків, від дня строку платежу.

Що стосується номіналу векселів NN 93, 94, 95, 96 то відповідач здійснив оплату вказаних векселів, в сумі 63000 гривень платіжним дорученням № 1 від ХХ.ХХ.2000р. За таких обставин, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню по ч. 1-1 ст. 80 АПК України (1798-12) .

Відповідач заперечує проти вимог позивача в частині стягнення шести відсотків, річних, посилаючись, на те ,що позивач не направив індосанту повідомлення про вчинення протесту спірних векселів протягом 4 робочих днів, як це передбачено п. 45 Положення про переказний і простий вексель (v1341400-37) та ст. 45 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі (995_009) . Суд знаходить вказані заперечення відповідача необгрунтованими, оскільки пунктом 45 зазначеного Положення (v1341400-37) та ст. 45 Уніфікованого закону (995_009) встановлено, що особа, яка не надішле повідомлення у зазначений строк, не втрачає свого права. Тобто вказані норми не ставлять право векселедержателя вимагати від зобов'язаної за векселем особи сплати шести відсотків річних в залежність від часу повідомлення про вчинення протесту. Таким чином шість відсотків річних мають нараховуватись від дня строку платежу незважаючи на те, що перше повідомлення позивача про вчинення протесту містилось в претензії від ХХ.ХХ.2000р. За таких обставин, вимоги позивача в частині стягнення шести відсотків річних за векселями NN 93, 94, 95, 96 не суперечать законодавству та підлягають задоволенню згідно наведеного позивачем розрахунку в сумі 3666,09 гривень.

Заперечуючи проти нарахування 3 % пені за кожний день прострочення оплати векселів відповідач посилається на те, що з прийняттям Постанови Верховної Ради від 17.06.92р. "Про застосування векселів в господарському обороті України" (2470-12) на території України запроваджено вексельний обіг за нормами Женевської конвенції 1930 року (995_009) , яка не передбачає право держателя векселя вимагати від зобов'язаних за векселем осіб оплати 3 % пені.

Суд знаходить зазначені доводи необгрунтованими з наступних підстав.

Постановою Верховної Ради від 17.06.92р. "Про застосування векселів в господарському обороті України" (2470-12) не було ратифіковано Женевську конвенцію 1930 року (995_009) , якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі. Вказана конвенція ратифікована Верховною Радою Законом "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі" від 06.07.1999р. (826-14) Зазначена конвенція набула чинності для України 06.01.2000р., про що було повідомлено інформаційним листом Вищого арбітражного суду від 10.03.2000р (v_104800-00) .

Відповідно до Постанови Верховної Ради від 12.09.1991р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" (1545-12) до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України. Таким чином. Положення про простий та переказний вексель, затверджене Постановою ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937р. (v1341400-37) , діяло до 06.01.2000р., коли Женевська конвенція 1930 року (995_009) набула чинності. Оскільки спірні векселі видані до набуття чинності Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі (995_009) , то в силу ст. 2 Женевської конвенції (995_009) до спірних правовідносин застосовуютсья норми, що діяли на час видачі векселів - тобто норми Положення ЦВК і РНК СРСР 07.08.1937р. (v1341400-37)

П. 48 Постанови ЦВК і РНК СРСР від 07.08.1937р. (v1341400-37) , передбачає право векселедержателя вимагати від зобов`язаних за векселем осіб сплати пені в розмірі 3 % без вказівки про те, що відповідальність у такому розмірі застосовується за кожний день прострочення. Таким чином слід виходити з того, що це є річна ставка, оскільки вказана норма кореспондується з нормою ст. 214 Цивільного кодексу (1540-06) , відповідно до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити суму боргу та три проценти річних з простроченої суми. Зазначене підтверджується п. 5 листа Вищого арбітражного суду від 10.03.1998р. "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства вирішенні спорів" (v8_91800-98) у якому йдеться про те, що три відсотки пені мають нараховуватись виходячи з того, що це є річні ставки. За таких обставин, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково на суму 932,05 гривень (63000 грн х 3% : 365 х 180 дн).

Заявлені позивачем вимоги по відшкодуванню витрат на вчинення протесту векселів №№ 93, 94, 95, 96 в сумі 600 грн. є обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 681,98 гривень

Керуючись ст.ст.33, 49, 53, 77, 80, 82-85 АПК України (1798-12) :

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з поточного рахунку Асоціації "УУУ" на користь Акціонерного комерційного банку "ХХХ" 3666 грн. 09 коп. - процентів річних; 932 грн. 05 коп. - пені; 600 грн. - витрат на протест векселів та 681 грн. 98 коп. - держмита. Видати наказ.

3. В частині оплати номіналу векселів NN 93, 94, 95, 96 в сумі 63000 грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині у позові відмовити.