Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б.,-

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Особа 1 до управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області (далі - управління ПФУ) про перерахунок пенсії,

У листопаді 2010 року Особа 1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо перерахунку пенсії за віком з 1 серпня 2010 року відповідно до вимог статей 40, 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-ІV (1058-15) ) з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2007 рік та зобов'язати управління ПФУ здійснити перерахунок пенсії з 1 серпня 2010 року із застосуванням такого показника за 2009 рік.

Свердловський міський суд Луганської області постановою від 26 листопада 2010 року позов задовольнив.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-ІV для визначення заробітної плати для обчислення береться показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, тобто при перерахунку пенсії відповідач має застосувати такий показник середньої заробітної плати за 2009 рік, що передує року звернення позивача за перерахунком пенсії.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 22 квітня 2011 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 червня 2012 року це рішення залишив без змін.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, з рішенням якого погодився Вищий адміністративний суд України, виходив із того, що перерахунок пенсії на час спірних відносин проводиться відповідно до вимог статей 40, 42 Закону № 1058-ІV з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, при призначенні пенсії.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, Особа 1 просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На обґрунтування заяви Особа 1 додав копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2011 року (№ К/9991/5092/11), яка, на його думку, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних відносинах.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції статей 40, 42 Закону № 1058-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах враховує, що Верховний Суд України вже вирішував питання щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права при розгляді інших справ.

Так, у постановах Верховного Суду України від 12 і 26 червня 2012 року (№ № 21-187а12, 21-195а12 відповідно) міститься висновок, відповідно до якого перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону 1058-IV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Отже, висновок суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, про відсутність підстав для застосування при перерахунку пенсії позивача показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому у задоволенні заяви Особа 1 слід відмовити.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні заяви Особа 1 відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.