Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого:             Шицького І.Б.

Суддів:                  Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., 

                         Колесника П.І.,Потильчака О.І., 

                         Черногуза Ф.Ф., Щотки С.О.,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вищого господарського суду України (rs634634) від 10 травня 2007 року у справі № 2-2371/07 за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Інжиніринг", ОСОБА_2 про визнання незаконними рішень, -

У липні 2006 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Інжиніринг", ОСОБА_2 про визнання незаконними з моменту прийняття рішень правління Відкритого акціонерного товариства "Інжиніринг" (далі - Товариство) від 15 травня 2001 року № 1, від 20 червня 2001 року № 2 та від 18 вересня 2002 року (протокол № 9) про продаж належних відповідачу нежилих приміщень АДРЕСА_1.

В обґрунтування позову позивач вказав, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням вимог ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" та п.п. 9.3.3., 9.3.7. статуту Товариства, оскільки рішення від 15 травня 2001 року № 1 було прийняте правлінням Товариства без участі необхідної кількості членів правління відповідача, а засідання правління ВАТ "Інжиніринг" на яких були прийняті рішення № 2 від 20 червня 2001 року та рішення від 18 вересня 2002 року не проводились, в зв'язку з чим порушено право позивача як акціонера ВАТ "Інжиніринг" брати участь в управлінні справами товариства.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду на підставі п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 травня 2007 року скасовано ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 10 травня 2007 року з мотивів різного застосування Вищим господарським судом України положень одного й того ж закону в аналогічних справах, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10 травня 2007 року у справі № 2-2371/07.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, Судова палата вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" установчі документи повинні містити, зокрема, відомості про склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.

Пунктом 9.3.3 статуту ВАТ "Інжиніринг", в редакції викладеній в змінах до статуту ВАТ "Інжиніринг", зареєстрованих Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 5 червня 1998 року встановлено, що правління Товариства складається з 5 членів. Засідання правління Товариства проводяться не рідше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні 3/5 його членів. ( п. 9.3.7 статуту Товариства).

В рішенні правління ВАТ "Інжиніринг" № 1 від 15 травня 2001 року зазначено, що при його прийнятті були присутні ОСОБА_3 - голова правління, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - члени правління.

Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, а апеляційним судом не спростовано, що ОСОБА_4 не приймав участі при прийнятті зазначеного рішення правлінням Товариства.

Судом першої інстанції встановлено, що засідання правління Товариства на якому б приймалось рішення № 2 від 20 червня 2001 року не проводилось, оскільки вказане рішення підписано головою правління Товариства - ОСОБА_2 та на його прохання секретарем за відсутності інших членів правління Товариства.

Одночасно Шевченківським районним судом м. Києва встановлено, що засідання правління відповідача на якому б приймалось рішення від 18 вересня 2002 року (протокол № 9) не проводилось.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням порядку прийняття рішень правлінням ВАТ "Інжиніринг".

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року скасовано рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року, а справу направлено на новий розгляд до того ж суду на підставі п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України, оскільки суд вирішив питання про права та обов'язки ТОВ "Будсервіскомплект", яке не брало участі у справі.

Касаційний суд, скасовуючи ухвалу апеляційного суду, дійшов вірного висновку про порушення апеляційною інстанцією вимог ст. 213 ЦПК України, оскільки остання не вказала питання щодо яких прав та обов'язків ТОВ "Будсервіскомплект" вирішив суд першої інстанції при постановленні рішення.

Вищий господарський суд України, скасовуючи судові рішення вказав, що суд першої інстанції постановляючи рішення про задоволення вимог позивача не зазначив яким чином оскаржувані рішення правління ВАТ "Інжиніринг" порушили її права.

Проте, з таким висновком не можна погодитись з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим законом.

Частиною 1 ст. 41 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що вищим органом акціонерного товариства є загальні збори товариства. У загальних зборах мають право брати участь усі акціонери, незалежно від кількості та класу акцій, власниками яких вони є.

Пунктом 9.2.3 статуту ВАТ "Інжиніринг", в редакції викладеній в змінах до статуту ВАТ "Інжиніринг", зареєстрованих Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 5 червня 1998 року, до компетенції вищого органу товариства відноситься, зокрема, затвердження статуту та внесених до нього змін і доповнень.

Статтею 47 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, зокрема, що виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління або інший орган, визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства.

Право на затвердження статуту реалізується у повному обсязі, коли органи управління виконують статут товариства, зокрема, приймають рішення в порядку передбаченому статутом Товариства.

Касаційний суд даного не врахував. За таких обставин законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції не було.

Виходячи з положень статей 6, 8 Конституції України, Судова палата у господарських справах Верховного суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням статті 125 Конституції України, статей 2,39 Закону України "Про судоустрій України" щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду першої інстанції. У зв'язку з цим наведений у статті - 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного суду України зазначеного рішення.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 10 травня 2007 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року підлягають скасуванню, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. - 111-17 - - 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, -

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України (rs634634) від 10 травня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 14 грудня 2006 року, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2006 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.