280/6365/19 Про стягнення на користь платника податків пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості з відшкодування сум податку на додану вартість - 25.12.2023 Прийняття

за позовом Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, Головного управління ДПС у Запорізькій області, про стягнення пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року (прийняте в складі: головуючого судді Лазаренка М.С.) та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ясенової Т.І.,суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.)

І. Суть спору

1. Приватне акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" (далі- позивач, товариство, ПрАТ "ЗЗМК") звернулось до суду з позовом (з урахуванням уточнень) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі- відповідач 1, податковий орган), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (далі- відповідач 2, ГУ ДКСУ), Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі- відповідач 1, податковий орган), у якому, з урахуванням уточнення, просило:

- стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь платника податків - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 5 116 983,23 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, що податковий орган порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , а саме право на мирне володіння майном (грошовими коштами), оскільки ПрАТ "ЗЗМК" вже на протязі декілька років не має можливості мирно володіти та користуватися грошовими коштами, які ГУ ДФС у Запорізькій області повинно було перерахувати на поточний рахунок ПрАТ "ЗЗМК", як бюджетну заборгованість суми податку на додану вартість, згідно з вимогами Податкового кодексу України (2755-17) .

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.

3.1. Стягнуто з Державного бюджету України на користь платника податків - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4 917 952,27 грн.

3.2. У іншій частині позовних вимог - відмовлено.

3.3. Додатковим рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 заяву Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" про стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

3.4. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" за рахунок бюджетних асигнувань за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч гривень 00 коп.).

3.5. У іншій частині заяви відмовлено.

4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року скасувати в частині відмови у визначенні органу Державної казначейської служби України через який має бути стягнута пеня.

4.1. Позов Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" у вказаній частині задоволено.

4.2. Зобов`язано стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь платника податків - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" пеню, нараховану на заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 4917952,29 грн.

4.3. У решті рішення суду першої інстанції - залишено без змін.

4.4. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24.12.2020 року - залишено без змін.

5. Рішення судів обґрунтовано тим, що оскільки позивачу не відшкодовано бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2015 року, право на яке підтверджено судовими рішеннями, то наявні підстави для нарахування та стягнення на користь Товариства пені у розмірі 4917952,29 грн.

5.1. Крім того, суди також зазначили, що нормами Податкового кодексу України (2755-17) визначено право платника податків на нарахування пені на суму заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість з моменту її виникнення до дня погашення включно, тобто строк нарахування пені обмежується датою погашення заборгованості бюджету, а відтак застосування до таких правовідносин строку у 1095 днів є безпідставним, оскільки порушення є триваючим і може перевищувати такий строк не з вини платника.

5.2. Щодо стягнення з відповідача судових витрат, а саме витрат на правову допомогу суди дійшли висновку, що присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати на професійну правничу допомогу під час адміністративного оскарження у розмірі 20000 грн., які є співмірним із складністю даної справи.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

6. 29 липня 2022 року податковий орган не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права та процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року та прийняти нове рішення, яким відмовити Товариству в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

6.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №280/6365/19 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

6.2. Так, відповідач зазначає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, зокрема суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував зазначену норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, від 3 грудня 2020 року у справі №1340/4394/18. Контролюючий орган указує, що згідно сформованих висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах в першу чергу мають бути перевірені строки звернення до суду з відповідними позовними вимогами, позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, тобто протягом 1095 днів.

6.3. Проте судами попередніх інстанцій не взято до уваги вказаного та фактично строку звернення до суду не перевірено, не встановлено дати узгодження сум бюджетного відшкодування, а відповідно і початку перебігу строку звернення до суду з позовною вимогою про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого ПДВ з Державного бюджету України.

6.4. Скаржник указує, що строк для звернення до суду сплинув по всіх періодах, за які позивачем було заявлено бюджетне відшкодування.

6.5. Податковий орган у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення питання про стягнення судових витрат, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

6.6. Скаржник наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано те, що витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов`язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами.

7. Товариство правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалося.

8. 30 серпня 2022 року справа №280/6365/19 надійшла на адресу Верховного Суду.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

9. Суди попередніх інстанцій установили, що 20.03.2015 позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року, що підтверджується квитанцією №02 з "Єдиного вікна подання електронних документів" ДФС України".

10. У розділі IV "Погашення залишків сум від`ємного значення звітних (податкових) періодів до 01 лютого 2015 року" податкової декларації, а саме у рядку 30 (код рядку Д2, Д4) "Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 3 таблиці 2 Д 2)" була заявлена позивачем сума податку на додану вартість у розмір 8 836 995 грн.

11. Сума залишку від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, яка підлягає бюджетному відшкодуванню у розмір 8 836 995 грн. виникла в результаті здійснення зовнішньоекономічної діяльності позивачем за попередні податкові періоди.

12. Водночас з Податковою декларацією була подана "Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додатну вартість платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4) Додаток 4 до податку декларації з податку на додану вартість" у якій позивач просив перерахувати Суму відшкодування на поточний рахунок в ПАТ "ПУМБ", МФО 334851).

13. Податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2015 року була перевірена контролюючим органом та за наслідками такої перевірки складено акт від 02.07.2016 та податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 р. №000135142, яким зменшено бюджетне відшкодування за лютий 2015 року на суму 234644 грн.

14. Не погодившись, у тому числі із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 20.07.2016 р. №000135142 позивач звернувся із позовом до суду у справі №808/2323/16.

15. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі №808/2323/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.07.2016 №0001351402 в частині зменшення Приватному акціонерному товариству "Запорізький завод металевих конструкцій" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 60395,00 грн.

16. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду 21.03.2017 року у справі №808/2323/16 набрало законної сили 19.07.2017.

17. Зважаючи, що сума бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2015 року в розмірі не була внесена до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та, відповідно, не відшкодована, Приватне акціонерне товариство "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" звернулось до суду із позовом у справі № 280/1068/19.

18. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 серпня 2019 року, за наслідками розгляду справи № 280/1068/19:

- визнано неправомірною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка полягає у не наданні до Головного управління державної казначейської служби України у Запорізькій області висновку про суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн.

- стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Запорізькій області на користь платника податків - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року в розмірі 8 836 995,00 грн.;

- визнано неправомірною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка полягає у не наданні у довільній формі письмового документ щодо стану розрахунків по податку на додатну вартість на звернення Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" №33 від 31.01.2019, та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області надати у довільній формі письмовий документ щодо стану розрахунків по податку на додатну вартість Приватного акціонерного товариства ""Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя";

- визнано неправомірною бездіяльність Головного управління ДФС у Запорізькій області, яка полягає у нездійснені коригування (виправлення) записів Інтегрованій картки платника - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995,00 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 р., та зобов`язати Головне управління ДФС у Запорізькій області провести коригування (виправлення) записів Інтегрованій картки платника - Приватного акціонерного товариства "Завод металоконструкцій Укрсталь Запоріжжя" шляхом відображення суми бюджетної заборгованості за сумою податку на додану вартість у розмірі 8 836 995 грн, яка була заявлена платником податків до відшкодування податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2015 р.

19. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду 19.08.2019 року у справі №280/1068/19 набрало законної сили 03.02.2020.

20. Отже, достовірність нарахування суми ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування згідно з податковою декларацією за лютий 2015 року, підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

21. Наявність підстав для стягнення з податкового органу пені за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно декларації з ПДВ за лютий 2015 року є предметом судового розгляду у даній справі.

22. У зв`язку з зазначеним позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення пені в розмірі 5116983,23 грн., у зв`язку з невідшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість за лютий 2015 року.

V. Оцінка Верховного Суду

23. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.

25. Надаючи оцінку порушеному контролюючим органом питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, колегія суддів ураховує, що спеціальним нормативно-правовим актом, який установлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування в певних випадках та захисту прав учасників податкових відносин є Податковий кодекс України (2755-17) , який у тому числі регулює і питання порядку здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

26. За визначенням, наведеним у підпунктах 14.1.18 та 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на час узгодження заборгованості бюджету) бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу; пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

27. Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 Податкового кодексу України.

28. Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

29. Як передбачено положеннями пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (з 1 квітня 2017 року) у разі коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний внести відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

30. Після закінчення процедури адміністративного оскарження або набрання законної сили рішенням суду контролюючий орган на наступний робочий день після отримання відповідного рішення зобов`язаний внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

31. Відповідно до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

32. Зі змісту наведених норм можна дійти висновку, що держава в особі відповідних державних органів, виконуючи певний комплекс дій, зобов`язана повернути платнику суму бюджетного відшкодування з ПДВ протягом законодавчо встановленого строку після дня набуття відповідною сумою статусу узгодженої. Якщо ж протягом згаданого строку необхідних дій для відшкодування податку здійснено не було, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість, на яку в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України нараховується пеня.

33. Передумовою початку нарахування пені є невиконання контролюючим органом обов`язку з виплати заборгованості з відшкодування податку на додану вартість протягом строку, визначеного статтею 200 Податкового кодексу України.

34. Нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

35. Наведений юридичний факт, у свою чергу, зумовлює виникнення фінансових правовідносин між боржником в особі держави та кредитором - платником податків, права якого порушені саме внаслідок невідшкодування йому відповідної суми.

36. Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України передбачено право платника податків оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб). Аналогічне право закріплено й пунктом 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

37. Таким чином, законодавцем надано платнику податків можливість захистити своє право шляхом оскарження не тільки рішення контролюючого органу, а й шляхом оскарження дії чи бездіяльності контролюючого органу.

38. Статтею 102 Податкового кодексу України передбачено строк давності у 1095 днів, зокрема на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

39. Пеня нараховується на суму бюджетної заборгованості в силу Закону та не залежить від волевиявлення платника податку на додану вартість. Визначений законодавцем строк в 1095 днів свідчить на користь того, що Податковим кодексом України (2755-17) надано можливість захистити своє право на стягнення пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодування державою ПДВ протягом цього строку.

40. Після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний вчинити належні дії по бюджетному відшкодуванню, у разі не вчинення належних дій, невідшкодовані суми перетворюються на бюджетну заборгованість.

41. Право платника податків на стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ та нарахованої пені повинно бути реальним і забезпечуватись практичною можливістю, в тому числі, шляхом звернення до суду.

42. Позовна вимога про стягнення пені на суму несвоєчасно відшкодованого податку на додану вартість з Державного бюджету України може бути заявлена в межах строку, встановленого пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України для подання заяви про відшкодування надміру сплачених грошових зобов`язань, тобто протягом 1095 днів.

43. При цьому, суд зазначає, що початок перебігу вказано строку має розпочинатись з дати виникнення бюджетної заборгованості по відшкодуванню ПДВ (що є також датою початку строку для нарахування пені, оскільки вимоги щодо відшкодування пені нерозривно пов`язані із фактом існування заборгованості бюджету), і такою датою є наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, який обраховується від дати фактичного отримання контролюючим органом судового рішення, що набрало законної сили про задоволення позову позивача + 5 днів для підготовки висновку податковим органом та 5 операційних дні на відшкодування органами казначейства (зазначена кількість днів могла варіюватись в залежності періоду в якому заборгованість виникла та правового регулювання на той період, а саме пунктів 212, 213 Податкового кодексу України (2755-17) ).

44. Отже статусу бюджетної заборгованості невідшкодовані суми ПДВ набувають на наступний день, який слідує за датою закінчення строку, визначеного пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, отож з саме з указаної дати платник податків набуває право на нарахування пені та звернення до суду про її стягнення.

45. Подібний висновок викладений Палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 березня 2019 року (справа №822/553/17).

46. У справі, що є предметом касаційного перегляду, суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги Товариства, виходили з того, що кінцева дата нарахування пені, передбачена пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, невідома (оскільки бюджетна заборгованість не погашена), а отже позивач має право самостійно визначити період нарахування пені в межах строку існування заборгованості бюджету з податку на додану вартість з урахуванням положень статті 102 Податкового кодексу України. Враховуючи зазначене днем виникнення права на нарахування пені у цій справі позивач визначив останні три роки.

47. Так, вирішуючи питання щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, дійшов висновку, що такий строк позивачем не пропущено.

48. З такими висновками судів не можна погодитися, з огляду на наступне.

49. Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .

50. Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами (частина перша статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

51. Відповідно до частини другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

52. При цьому Податковий кодекс України (2755-17) не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою та та/або пені на суми заборгованості з відшкодування ПДВ.

53. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України, поширюється, зокрема, на право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування (пункт 102.5).

54. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.

55. Таким чином, враховуючи наведене, стаття 102 Податкового кодексу України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим "іншим законом", яким установлені спеціальні строки звернення до суду з вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду.

56. При цьому, суд також звертає увагу, що частинами другою та третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

57. Отже, платник ПДВ може звернутися до адміністративного суду з вимогою про стягнення з бюджету на його користь пені у зв`язку з несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

58. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19 та від 16.02.2023 у справі №803/1149/18.

59. Також слід зазначити, що у разі звернення до суду поза межами вказаного строку платник податків має право клопотати про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду і в кожному конкретному випадку суд має оцінити наведені у відповідній заяві фактичні обставини щодо неможливості своєчасної реалізації права особою та перелік спрямованих нею на досягнення цієї мети заходів.

60. За змістом частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

61. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

62. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

63. За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

64. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

65. Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі не відповідають критеріям судового рішення, встановленим статтею 242 КАС, як такі, що ухвалені внаслідок незастосування судами положення частини другої статті 122, статті 123 КАС України, у якій передбачено загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

66. Ураховуючи такий висновок суду, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від02 червня 2022 року також підлягає скасуванню, адже є невід`ємною складовою основного судового рішення. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

67. Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням предмета доказування у цій справі, з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

68. Оскільки справа направляється на новий розгляд, розподіл судових витрат відповідно до частини шостої статті 139 КАС України не здійснюється.

69. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.

2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, додаткове рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №280/6365/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.