3-906к07 Про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми, - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року (rs634576) в справі № 1/585-26/215 за позовом регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області до державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування", приватного підприємця ОСОБА_1, 3-тя особа - Управління державного казначейства у Львівській області, про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми,

в с т а н о в и л а :

У червні 2005 року регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області (далі - Фонд) звернулося до суду з позовом до державного підприємства Міністерства оборони України (далі - ДП МОУ) "Управління торгівлі Західного оперативного командування", приватного підприємця (далі - ПП) ОСОБА_1, 3-тя особа - Управління державного казначейства у Львівській області, про визнання недійсним договору оренди та стягнення суми. В обгрунтування вимог Фонд зазначав, що IНФОРМАЦIЯ_1 року між відповідачами укладено договір оренди НОМЕР_1 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності. За даним договором ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" надав, а ПП ОСОБА_1. прийняв в строкове платне користування приміщення площею 378,8 кв.м. розміщене за адресою: м. Стрий, АДРЕСА_1, що знаходиться на окремому балансі Львівського військторгу НОМЕР_2. Посилаючись на те, що даний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства, а саме: відсутній дозвіл позивача на передачу приміщень в оренду; при укладені договору орендна плата не погоджена з Фондом; відсутні висновки позивача про можливість застосування звітів про експертну оцінку нерухомого майна при розрахунках орендної плати, Фонд просив визнати зазначений договір недійсним з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин), виселити ПП ОСОБА_1. із зазначеного приміщення, а також стягнути незаконно отримані кошти в сумі 12 229 грн. 92 коп.

Рішенням господарського суду Львівської області від 16 травня 2006 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року, позов задоволено частково. Оспорюваний договір визнано недійсним, а також виселено ПП ОСОБА_1. з орендованого нежилого приміщення. В решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року постанову суду апеляційної інстанції частково скасовано, стягнуто з державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" в доход державного бюджету 12229 грн. 92 коп. У решті постанову залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів Верховного Суду України від 15 березня 2007 року за касаційною скаргою ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року. Касаційна скарга обгрунтовується невідповідністю оскаржуваної постанови нормам матеріального права, а також різним застосуванням Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону у аналогічних справах.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" в доход державного бюджету незаконно отриманих коштів від оренди державного майна в сумі 12229 грн. 92 коп., Вищий господарський суд України виходив із того, що оскільки відповідно до вимог чинного законодавства Фонд здійснює повноваження, зокрема, орендодавця державного майна, тому він має право порушувати питання про стягнення з відповідача зазначених коштів в доход державного бюджету.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що IНФОРМАЦIЯ_1 року між відповідачами укладено договір оренди НОМЕР_1 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності. За даним договором ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" надав, а ПП ОСОБА_1. прийняв в строкове платне користування приміщення площею 378,8 кв.м. розміщене за адресою: м. Стрий, АДРЕСА_1. Строк дії договору визначено до 15 липня 2004 року.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" (v0003700-78) від 28 квітня 1978 року №3 з послідуючими змінами, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Ураховуючи те, що при укладенні оспорюваного договору сторонами було порушено вимоги Законів України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" (1076-14) та інших нормативно-правових актів щодо дотримання процедури надання дозволу органу, уповноваженого управляти державним майном, на укладення такої угоди; погодження розміру орендної плати з відповідним органом; отримання висновку Фонду про можливість застосування звітів про експертну оцінку нерухомого майна при розрахунках орендної плати, а також щодо порядку перерахування орендної плати, судові інстанції дійшли обгрунтованого висновку про недійсність зазначеного договору з підстав, передбачених ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) .

Разом із тим, відмовляючи Фонду у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ДП МОУ "Управління торгівлі Західного оперативного командування" в доход державного бюджету незаконно отриманих коштів від оренди державного майна в сумі 12229 грн. 92 коп., суди першої та апеляційної інстанцій правильно виходили з того, що положеннями ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , на яку посилався позивач як на підставу для визнання оспорюваної угоди недійсною, не передбачено застосування юридичних наслідків у вигляді стягнення в доход державного бюджету одержаного за недійсною угодою.

Вирішуючи спір, зазначені судові інстанції повно та всебічно дослідили обставини справи, дали їм належну правову оцінку й постановили рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України в частині стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" в доход державного бюджету 12229 грн. 92 коп. підлягає скасуванню, а постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення зазначених коштів - залишенню в силі.

Виходячи з положень ст.ст. 6, 8 Конституції України (254к/96-ВР) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України не вважає за необхідне направляти справу на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України (254к/96-ВР) , ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність у здійсненні правосуддя, і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законної постанови суду апеляційної інстанції. У зв'язку з цим наведений у ст. 111-18 ГПК України (1798-12) перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не є процесуальною перешкодою для прийняття Судовою палатою у господарських справах Верховного Суду України зазначеного рішення.

Керуючись статтями 111-17-111-20 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Судова палата,

постановила:

Касаційну скаргу державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України (rs634576) від 18 січня 2007 року в частині стягнення з державного підприємства Міністерства оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" в доход державного бюджету 12229 грн. 92 коп. скасувати, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25 липня 2006 року в цій частині залишити в силі. У решті постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2007 року (rs634576) залишити без змін.