Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

за участю представників:

позивача – Зозулі Т.М., Костинчука П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Юридична група "Грищенко та Партнери"

( далі - ТОВ Юридична група "Грищенко та Партнери") на постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі за позовом ТОВ Юридична група "Грищенко та партнери" до приватного підприємства "Берест-Плюс" ( далі – ПП "Берест- Плюс"), третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю "Вентпроф" ( далі- "Вентпроф") про стягнення 40 760 грн. збитків, заподіяних порушенням умов договору підряду,

У грудні 2005 року ТОВ Юридична група "Грищенко та Партнери" подало у господарський суд міста Києва позов до ПП "Берест-Плюс" про відшкодування 40 760 грн. ( вартість проектних робіт за умовами договору) збитків за неналежну якість підрядних робіт за умовами договору № 1/1 від 5 березня 2004 року на проведення проектних робіт без узгодження з державними органами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за умовами спірного договору відповідач зобов'язався розробити проектно-технічну документацію згідно державних норм до проектно-технічної документації, але розробив її з недоліками, зокрема, у робочому проекті відсутній розділ "Електрика та пояснювальна записка, в розділі "Архітектура" не вказано юридичну адресу відповідача. У зв'язку з цим вказана документація була передана відповідачу для усунення недоліків, але останній в розумні строки їх не усунув. На підставі ч.3 ст. 858 ЦК України позивач відмовляється від договору та вимагає відшкодувати збитки.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що роботи були виконані належним чином, відповідно до державних норм щодо проектно-технічної документації і за актом приймання – передачі від 19 травня 2004 року вказану документацію передано позивачу в повному обсязі.

Акт від 5 липня 2005 року про передачу проектно-технічної документації ПП "Берест-Плюс" для усунення виявлених недоліків підписано неуповноваженою особою від відповідача.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15 червня 2006 року позов задоволено. Суд виходив з того, що у робочому проекті, поверненому позивачем ПП "Берест-Плюс" згідно акту приймання передачі від 5 липня 2005 року відсутні розділи "Електрика" та пояснювальна записка, в архітектурному розділі відсутня юридична адреса підрядника. Вказані недоліки є істотними і не відповідають якості, визначеній сторонами у договорі ( п.2.16), а також положенням пункту 6.3 державних будівельних норм "Проектування. Склад, порядок розподілення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва ДБН А.2.2-3-97", затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 15 серпня 1997 року № 143.

Належним доказом виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є архівна копія робочого проекту, що мала зберігатися, відповідно до п.2.17 ДБН А.2.2-3097, у підрядника, але відповідач її суду не надав.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року вказане рішення суду першої інстанції у справі залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року рішення судів першої, апеляційної інстанцій у справі скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що господарські суди не послалися на норму законодавства, яка поширює застосування вказаних державних будівельних норм до здійснення технічних проектів на виконання ремонтних робіт, та не з'ясував, про які державні норми до проектно-технічної документації йшлося в договорі, що впливає на правомірність висновку про істотність допущених недоліків та взагалі про існування таких недоліків.

Висновок про необхідність архівного зберігання відповідачем проектної документації, згідно з чинним законодавством та порушення відповідачем встановленого порядку зберігання також не містить посилання на будь-які норми чинного законодавства, що регулюють порядок та строки такого зберігання, в тому числі за наказом Головного архівного управління від 20 липня 1998 року № 41 (z0576-98) "Про затвердження переліку типових документів".

Також суд касаційної інстанції зазначив, що судові рішення не містять аналізу правової природи та розміру заявлених позивачем до стягнення збитків, виходячи з їх поняття згідно ст. 22 ЦК України та ст. 224 ГК України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної постанови Вищого господарського суду України з підстав її невідповідності рішенням Верховного Суду України з питань застосування норм матеріального права, виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону у аналогічних справах, неправильного застосування та порушення судом норм матеріального, процесуального права.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 15 березня 2007 року порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі № 21/38.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, обговоривши доводи касаційної скарги і перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення судів першої, апеляційної інстанцій, Вищий господарський суд України виходив з того, що вказані судові рішення не містять аналізу правової природи та розміру заявлених позивачем до стягнення збитків.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ – Юридична група "Грищенко та Партнери" і ПП "Берест-Плюс" був укладений договір на проведення проектних робіт без узгодження з державними органами за № 1/1 від 5 березня 2004 року, за яким ПП "Берест-Плюс" зобов'язалося розробити проектно-технічну документацію на ремонт приміщення загальною площею 680 кв.м., що розташоване за адресою:

м. Київ, вул. Артема, 37-41, 3-й поверх, а ТОВ – Юридична група "Грищенко та Партнери" зобов'язалося прийняти виконану роботу та оплатити вартість проведених проектних робіт.

Згідно п.2.1. договору ПП "Берест-Плюс" зобов'язалося виконати проектні роботи у відповідності до державних норм до проектно - технічної документації.

Умовами договору, зокрема п.2.2, передбачено, що проектно-технічна документація мала включати ескізний проект (архітектурно-планувальне рішення з експлікацією приміщення, розташуванням меблів та специфікацією будівельних та оздоблювальних матеріалів), робочий проект (плани, розрізи, деталі конструкцій, принципові схеми інженерно-технічних комунікацій з пояснювальними записками, крім розробки плану пожежно-технічної сигналізації).

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, та ( або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із ст. 857 ЦК України робота виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру; виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Загальна вартість проектних робіт, згідно п.3.1 договору становила 40 760, 00 грн., яку ТОВ Юридична група "Грищенко та Партнери" оплатило платіжними дорученнями від 5 березня 2004 року № 47 на суму 20380, 00 грн. та від 20 травня 2004 року № 107 на суму 20380, 00 грн.

Судами встановлено, що 5 липня 2005 року ТОВ Юридична група "Грищенко та Партнери" передало ПП "Берест-Плюс" проектно-технічну документацію для усунення виявлених недоліків (відсутність розділу "Електрика" та пояснювальної записки та відсутність адреси підрядника в архітектурному розділі).

ПП "Берест-Плюс", погодившись усунути істотні недоліки, що містяться у вказаній документації, у встановлений замовником розумний строк, не усунув їх.

Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено ч. ч. 1-3 ст. 858 ЦК України, а саме, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено законом або договором за своїм вибором вимагати від підрядника:

безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

пропорційного зменшення ціни роботи;

відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків.

Вказана стаття містить виключення з положень ст. 614 ЦК України, щодо вини як підстави відповідальності за невиконання зобов'язань у формі як умислу, так і необережності і забороняє звільнення підрядника від відповідальності за дії ( та бездіяльність), що спричинили виникнення певних недоліків у виконаній роботі.

Норми цієї статті надають замовнику право на відмову від договору в разі наявності істотних недоліків, які не можуть бути усунені і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, рішення судів першої, апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог є обґрунтованими та прийнятими у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Верховний Суд України в силу положень ст.ст. 6, 8 Конституції України не вважає необхідним направити справу на новий розгляд суду першої інстанції, оскільки це суперечило б положенням ст. 125 Конституції України і ст.ст. 2, 39 Закону України "Про судоустрій України" (2022-10) в частині визначення статусу Верховного Суду України та його завдання забезпечити законність в здійсненні правосуддя і викликало б конституційно недопустиму необхідність скасування законного рішення суду апеляційної інстанції. В зв'язку з цим наведений в ст. - 111-18 ГПК України перелік наслідків розгляду касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України не вважається правовою перешкодою для прийняття зазначеного рішення.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року – залишенню в силі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. - 111-17- - 111-20 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах, Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю-Юридична група "Грищенко та Партнери" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 23 січня 2007 року у справі № 21/38 скасувати, постанову Київського апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2006 року у справі залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.