140/6451/22 Про визнання протиправною та скасування постанови Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу - 22.12.2023 Прийняття

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка указувала, що фактичною підставою для притягнення до відповідальності відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ (2344-14) ), згідно із змістом акту перевірки від 31.08.2022 № 333214, було встановлення посадовими особами відповідача здійснення саме позивачем перевезення вантажу без наявності товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) на вантаж. Тобто, висновок відповідача про те, що перевізником виступає саме позивач, ґрунтується лише на тому, що за останньою зареєстрований автомобіль, яким здійснювалося перевезення.

2.1. Проте, транспортний засіб DAF, н.з. НОМЕР_1, на підставі нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 06.10.2021 (зареєстрований в реєстрі за № 585), перебуває у користуванні ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" та знаходиться в господарському управлінні цього Товариства. Пояснює, що згідно із пунктом 1.2 вказаного договору оренди, автомобіль вважається переданим в оренду з моменту підписання цього договору, тобто з 06.10.2021, та перебуватиме у користуванні орендаря до 05.10.2023 (пункт 2.1 договору).

2.2. Отже, як зазначає позивачка, на момент проведення перевірки 31.08.2022 та складання відповідного акту вказаний автомобіль використовувався при здійсненні господарської діяльності його орендарем ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", яке і є перевізником в розумінні положень Закону № 2344-ІІІ (2344-14) , а позивачка експлуатацію зазначеного транспортного засобу не здійснювала. Належність позивачці на праві власності вказаного автомобіля не може бути підставою для її притягнення до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. Старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті проведена рейдова перевірка (місце перевірки: 132 км а/д М-19 Доманове - Тереблече; дата і час перевірки: 31.08.2022, 13:50), про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 31.08.2022 № 333214.

4. Вказаним актом рейдової перевірки встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснював керування транспортним засобом марки DAF, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, та зафіксовано порушення статті 48 Закону № 2344-ІІІ, а саме під час перевезення вантажу (пісок) перевізник не забезпечив водія ТТН на вантаж. Акт перевірки підписаний водієм, у графі "пояснення водія про причини порушення" зазначено "згідний". Під час проведення перевірки було також надано посвідчення водія та накладну від 31.08.2022 № 355.

5. Відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 06.10.2021 (зареєстрований в реєстрі за № 585), транспортний засіб DAF, н.з. НОМЕР_1 на момент проведення рейдової перевірки перебував у тимчасовому платному користуванні у ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП". Термін дії договору з 06.10.2021 по 05.10.2023.

6. Відповідач 05.09.2022 надіслав позивачці рекомендованим листом (вручений 12.09.2022) повідомлення про розгляд 19.09.2022 з 10 по 12 годину справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, виявлених під час рейдової перевірки.

7. Зі слів позивачки 19.09.2022 остання звернулася до відповідача із листом, у якому повідомила, що транспортний засіб DAF, н.з. НОМЕР_1 з 06.10.2021 перебуває у користуванні ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", відповідно до договору оренди від 06.10.2021 (копія листа наявна в матеріалах справи).

8. Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.09.2022 № 327721, за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 вказаного Закону, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

9. Із змісту листа ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" від 30.09.2022 у відповідь на запит адвоката, суди попередніх інстанцій також установили, що Товариством підтверджено факт перебування автомобіля марки DAF, н.з. НОМЕР_1 в користуванні цього Товариства та використовується у зв`язку із провадженням господарської діяльності на підставі договору оренди від 06.10.2021. Вказаним автомобілем 31.08.2022 виконувалося замовлення з доставки піску замовнику ПАТ "СКФ УКРАЇНА", про що було видано ТТН № 31/1 від 31.08.2022, водієм за вказаним рейсом був ОСОБА_4, прізвище згідно з водійським посвідченням НОМЕР_3 ОСОБА_2 (було змінено на ОСОБА_4 05.03.2014), який перебуває у трудових відносинах з ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" згідно із наказом № 9-К від 21.07.2021. Додатково до вказаного листа надано копію ТТН від 31.08.2022 № 31/1, у якій зазначено як автомобільного перевізника ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", наказу від 21.07.2021 № 9-к "Про прийняття на роботу водія", яким ОСОБА_4 з 22.07.2021 прийнято на посаду водія товариства та копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.03.2014, з якого слідує про зміну прізвища " ОСОБА_5" на " ОСОБА_4" після державної реєстрації шлюбу.

10. Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивачка звернулася до суду із позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 19.09.2022 № 327721.

12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки під час здійснення рейдової перевірки 31.08.2022 позивачка не здійснювала перевезення вантажу автомобілем марки DAF, н.з. НОМЕР_1, який перебував у користуванні ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", водій якого здійснював керування цим транспортним засобом під час здійснення перевезення вантажу (пісок), у зв`язку із чим ОСОБА_1 не є автомобільним перевізником та суб`єктом відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

12.1. Із посиланням на сформовану правову позицію Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 01.06.2023, від 06.07.2023 у справах № 640/39442/21 та № 560/514/22, від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а відповідно, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, покладається виключно на автомобільних перевізників, а не на власників транспортного засобу, яким перевозиться вантаж.

12.2. Встановивши, що перевезення вантажу транспортним засобом DAF, н.з. НОМЕР_1 здійснювалося на підставі товарно-транспортної накладної від 31.08.2022 № 31/1, згідно з якою автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", суди попередніх інстанцій констатували, що в силу приписів статті 48 Закону № 2344-III водій був зобов`язаний пред`явити уповноваженим особам Укртрансбезпеки товарно-транспортну накладну, адже такий документ прямо передбачений у вказаній правовій нормі.

12.3. Поруч із цим, оскільки транспортний засіб передано позивачкою в оренду ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, а тому саме наймач ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" за висновком судів, є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ (2344-14) в межах спірних правовідносин, а не позивачка (власниця ТЗ). Перебування ТЗ в оренді підтверджено листом від 30.09.2022 у відповідь на запит адвоката ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП".

12.4. Судами також зауважено, що акт перевірки - це лише один із доказів, який повинен братися до уваги під час розгляду справи про адміністративне (чи інше) правопорушення. Чинним законодавством не визначено такий акт як єдиний доказ вчинення правопорушення перевізником. Цей документ є лише службовим документом, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлення порушень вимог чинного законодавства відповідними суб`єктами, однак наведені в акті обставини повинні бути підтвердженні іншими доказами.

12.5. У підсумку суди дійшли висновку, що відповідачем у справі не доведено належними доказами факту здійснення 31.08.2022 позивачкою перевезення вантажу (піску), тобто вчинення порушення, за яке передбачена відповідальність абзацом 3 частиною першою статті 60 Закону № 2344-ІІІ, а тому оскаржувана постанова від 19.09.2022 № 327721 про застосування адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

13. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Укртрансбезпека звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 у справі № 140/6451/22 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

14. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

14.1. Так, касатор зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.12.2021 у справі №420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 щодо застосування статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

14.2. Зауважує, що відповідно до акту перевірки за № 333214 від 31.08.2022 товарно-транспортна накладна не надавалася водієм під час перевірки, внаслідок чого прийнято оскаржувану постанову від 19.09.2022 № 327721. Натомість такі документи подано позивачкою до суду. Проте ці документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення, оскільки обов`язок їх пред`являти чітко встановлений статтею 49 Закону № 2344-ІІІ.

14.3. Вказує, що у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд висловив позицію щодо документів, на підставі яких встановлюється автомобільний перевізник.

14.4. На переконання скаржника, в цьому випадку саме позивачка, яка є власником спірного транспортного засобу є перевізником і, відповідно, несе відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів, оскільки факт непред`явлення товарно-транспортної накладної на момент перевірки, що, насамперед, зумовлює накладення штрафу за таке порушення, не спростовується матеріалами справи.

14.5. Звертає увагу, що висновки аналогічного змісту містяться у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, які не були враховані судами при вирішенні цієї справи.

14.6. Крім того, касатор уважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, де зазначено, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 20.12.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

17. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13.11.2023 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано позивачкою 20.11.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0600233559579. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивачка не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанції в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

18. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

19. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

20. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

21. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

22. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" (2344-14) щодо особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником вантажу в розумінні цього Закону та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт.

23. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (2344-14) , в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III (2344-14) ).

24. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

25. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

26. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

27. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

28. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

29. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.

30. Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб`єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.

31. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (1567-2006-п) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

32. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

33. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

34. Частиною першою статті 47 Закону № 2344-III визначено, що до внутрішніх перевезень вантажів відносяться перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов`язаних з цими перевезеннями, а також технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об`єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

35. Згідно з частинами першою-другою статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

36. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

37. Статтею 49 Закону № 2344-III передбачено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

38. При цьому, у статті 1 Закону № 2344-III наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

38.1. послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

38.2. товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

39. Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (статті 33 Закону № 2344-III).

40. Згідно з частинами першою, другою статті 50 Закону № 2344-III договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

41. Згідно із підпунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (z0128-98) (далі - Правила № 363) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

42. Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III передбачена відповідальність автомобільних перевізників у вигляді адміністративно-господарських штрафів за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

43. Верховний Суд, проаналізувавши наведені положення законодавства у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

44. Верховний Суд зауважив, що основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

45. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися, на думку Верховного Суду, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

46. За висновком Верховного Суду у справі № 640/27759/21 тільки такий підхід забезпечить дотримання принципу належного виконання учасниками спірних правовідносин вимог законодавства, яке регулює перевезення пасажирів та вантажів, та реалізацію принципу правової визначеності у спорах щодо встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

47. У постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд зауважував на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

48. Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом у постановах від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

49. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

50. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку, зокрема, транспортного засобу марки DAF, н.з. НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, за кермом перебував водій ОСОБА_2 ( ОСОБА_4 )

51. Матеріалами справи підтверджується, що під час проведення перевірки водієм ОСОБА_2 не було надано товарно-транспортну накладну на перевезення вантажу, що і слугувало підставою для складення контролюючим органом акту від 31.08.2022 № 333214 відповідно до якого виявлено порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III, відповідальність за яке передбачена положеннями статті 60 цього Закону.

52. За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт 19.09.2022 уповноваженою особою відповідача була прийнята постанова № 327721 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_3 .

53. Поруч із цим, судами попередніх інстанцій установлено, що під час проведення перевірки було надано посвідчення водія та накладну на товар від 31.08.2022 № 355, яка виписана ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" на вантаж "пісок" водію ОСОБА_4 (відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.03.2014 змінено прізвище на ОСОБА_5 ).

54. У цій справі сторонами не заперечується, що транспортний засіб, який у спірному випадку підлягав перевірці, був зареєстрований на позивачку, однак, як вище вказувалося, відповідно до нотаріально посвідченого договору оренди автомобіля від 06.10.2021 переданий в користування ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП". Термін дії договору з 06.10.2021 по 05.10.2023.

55. Вказана обставина підтверджується змістом листа ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" від 30.09.2022 у відповідь на запит адвоката, у якому Товариством підтверджено факт перебування автомобіля марки DAF, н.з. НОМЕР_1 в його користуванні, який використовується у зв`язку із провадженням господарської діяльності на підставі договору оренди від 06.10.2021.

56. У цьому листі також зазначено, що вказаним автомобілем 31.08.2022 виконувалося замовлення з доставки піску замовнику ПАТ "СКФ УКРАЇНА", про що було видано ТТН № 31/1 від 31.08.2022, водієм за вказаним рейсом був ОСОБА_4, прізвище згідно з водійським посвідченням НОМЕР_3 ОСОБА_2 (було змінено на ОСОБА_4 05.03.2014), який перебуває у трудових відносинах з ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" згідно із наказом № 9-К від 21.07.2021. Додатково до вказаного листа надано копію ТТН від 31.08.2022 № 31/1, у якій зазначено як автомобільного перевізника ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", наказу від 21.07.2021 № 9-к "Про прийняття на роботу водія", яким ОСОБА_4 з 22.07.2021 прийнято на посаду водія товариства та копію свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 від 05.03.2014, з якого слідує про зміну прізвища " ОСОБА_5" на " ОСОБА_4" після державної реєстрації шлюбу.

57. Відповідно до статті 800 Цивільного кодексу України наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначення транспортного засобу.

58. Отже, у спірних правовідносинах, що склалися у цій справі, договір оренди є чинним, недійсним не визнавався, а тому саме наймач ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-ІІІ (2344-14) , а не позивачка.

59. Необхідно зауважити на тому, що ОСОБА_3 не була зазначена перевізником у накладній на товар від 31.08.2022 № 355, яку було надано уповноваженим особам Укртрансбезпеки водієм ТЗ під час перевірки. Та обставина, що власником ТЗ є ОСОБА_3 має значення для з`ясування питання законності користування транспортним засобом для перевезення вантажу, але не особи, яка має відповідати за порушення вимог статті 48 № 2344-III. Щодо останнього, то ним, повторимося, є автомобільний перевізник, безперешкодно визначити якого, за обставин цієї справи, контролюючий орган мав змогу на підставі означеної накладної на товар.

60. Так, положеннями статті 48 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що документом для здійснення внутрішніх перевезень вантажів для водія є товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.

61. При цьому, органом державного контролю під час розгляду матеріалів справи та прийняття рішення за цим розглядом не було встановлено правововий статус ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП" та власника транспортного засобу ОСОБА_3 у цих правовідносинах.

62. Разом із тим у позовній заяві позивачкою стверджується, що 19.09.2022 остання звернулася до відповідача із листом (копія наявна в матеріалах справи), у якому повідомила, що транспортний засіб DAF, н.з. НОМЕР_1 з 06.10.2021 перебуває у користуванні ТОВ "РЕНТЛЕНД ГРУП", відповідно до договору оренди від 06.10.2021.

63. У цьому аспекті колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 зазначав про те, що під час здійснення уповноваженими особами Укртрансбезпеки контролю за додержанням перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт можуть виникати ситуації, коли обсяг (перелік) наданих документів недостатній для встановлення всіх обставин, які мають значення для настання відповідальності.

64. Однак, як зауважив Верховний Суд, адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника.

65. На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21.

66. Таким чином колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено, що позивачка у спірних відносинах є автомобільним перевізником у розумінні Закону № 2344-III (2344-14) , а тому ОСОБА_3 не може нести відповідальність на підставі статті 60 цього Закону.

67. Вказані висновки судів попередніх інстанцій у цій справі відповідають сформованій Верховним Судом практиці у подібних правовідносинах, яка викладена, зокрема, у постановах від 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22.

68. Доводи касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень частини третьої статей 48, 60 Закону № 2344-ІІІ та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування указаної норми, викладених у постановах 22.12.2021 у справі № 420/3371/21, від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16, від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 від не знайшли свого підтвердження в ході касаційного розгляду цієї справи, з огляду на таке.

69. Так, у справі № 420/3371/21 Верховний Суд висновував, що за відсутності документів, зокрема, у випадку цієї справи, дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документу про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів, застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Непред`явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком для застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону № 2344-ІІІ.

70. Суди попередніх інстанцій у справі № 420/3371/21 встановили, що такий дозвіл у позивача відсутній і за цих обставин Верховний Суд погодився із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу відповідно до абзацу 14 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

71. Поруч із цим, відповідно до товарно-транспортної накладної перевізником товару у цій справі була інша особа (товариство), однак ця ТТН не надавалася водієм під час перевірки, а була надана позивачем вже до суду. Проте, як зауважив Верховний Суд, наведені документи не спростовують факт відсутності встановленого порушення (відсутність відповідного дозволу), оскільки обов`язок пред`являти такі документи чітко встановлений статтею 49 Закону № 2344-ІІІ, а позивач не був позбавлений права під час розгляду справи надати пояснення та/або додаткові докази до Укртрансбезпеки, щодо складення документів відносно неналежної особи.

72. Натомість у справі, що розглядається судами попередніх інстанцій окреслено спірне питання в частині правомірності стягнення саме з позивачки як власника транспортного засобу адміністративно-господарських санкцій та визначення такого власника перевізником. І одним із документів, що підтверджують в тому числі особу перевізника, є надана під час перевірки накладна на товар від 31.08.2022 № 355, оцінку якої в сукупності із іншими доказами, які є у справі на предмет правильності визначення контролюючим органом автомобільного перевізника здійснювали суди.

73. Отже, у справі № 140/6451/22 висновки судів першої і апеляційної інстанцій по суті спору протилежні висновкам Верховного Суду у справі № 420/3371/21 не через неправильне трактування положень частини першої статті 60 Закону № 2344-III в аспекті суб`єкта, який має відповідати за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а у зв`язку з різною правовою оцінкою доказів і встановлених на їх підставі обставин справи.

74. У справі № 814/1460/16 спірні правовідносини, на відміну від справи № 140/6451/22, стосувалися, серед іншого, виявленого контролюючим органом під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом порушення, яке полягло у відсутності на транспортному засобі тахографа та індивідуальної контрольної книжки. І Верховний Суд у цій справі зазначив про те, що доказів того, що водієм надавався вказаний документ на момент перевірки немає.

75. Водночас у справі № 814/1460/16 не було спірним питання щодо належного суб`єкта (автомобільного перевізника), якого було визначеного контролюючим органом відповідальним за порушення вимог положень законодавства про автомобільний транспорт.

76. Щодо висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, то здійснена судами попередніх інстанцій у цій справі оцінка доказів, поданих позивачкою, відповідає загальним підходам сформованим Верховним Судом стосовно належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, відповідно до яких суд має оцінювати нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності, із розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки.

77. Водночас колегія суддів враховує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

78. Так, правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

79. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

80. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

81. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.