160/19022/22 Про стягнення із особи на користь ГУ Національної поліції області заборгованості за предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився - 22.12.2023 Прийняття

У листопаді 2022 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - "ГУ НП в Дніпропетровській області") звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до ОСОБА_1, в якому просило суд:

- стягнути із ОСОБА_1 на користь ГУ НП в Дніпропетровській області (адреса: вулиця Троїцька, 20-А, місто Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40108866) заборгованість за предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився у сумі: 3 772, грн (три тисячі сімсот сімдесят дві гривні) 68 коп.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до суду із доказами, які підтверджують поважність причин пропуску такого строку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у задоволенні заяви ГУ НП в Дніпропетровській області про поновлення строку звернення до суду у справі №160/19022/22 відмовлено. Позовну заяву ГУ НП в Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без розгляду.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року в адміністративній справі №160/19022/22 залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ НП в Дніпропетровській області звернувся із касаційною скаргою на них до Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 22 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Свого відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надала, про відкриття касаційного провадження повідомлялась Судом засобами поштового зв`язку, а також шляхом розміщення відповідного оголошення на сайті Судової влади 26 вересня 2023 року.

ІІ. Мотиви Верховного Суду

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Перевіривши за матеріалами справи доводи і вимоги касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2022 року ГУ НП в Дніпропетровській області подало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву у цій справі засобами поштового зв`язку (а.с. 1-5).

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі. Повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без виклику учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с. 31-33).

До того ж, ухвалою від 29 грудня 2022 року суд витребував у позивача докази на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 із наказом про звільнення або інші докази, що підтверджують факт її обізнаності про необхідність відшкодувати кошти, які є предметом цього спору (а.с. 49-51).

Листом від 5 січня 2023 року позивачем повідомлено суд, що відповідачка для ознайомлення з документами про звільнення не з`явилась, у зв`язку із чим 3 січня 2023 року Нікопольський РУП ГУНП в області на адресу останньої направив копію наказу від 26 вересня 2022 року №871 о/с про звільнення, що підтверджується долученими копіями супровідного листа та фіскального чека.

З огляду на цю обставину, окружний суд зазначив, що наказом №871 о/с від 26 вересня 2022 року відповідачку звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію", у якому зазначено суму вартості предметів однострою, яка підлягає відшкодуванню при звільненні.

Одночасно, відповідно до наданої позивачем на виконання ухвали суду від 29 грудня 2022 року інформації, відповідачка для ознайомлення з документами про звільнення не з`явилась, інших доказів щодо вжитих заходів для ознайомлення останньої з сумою вартості предметів однострою особистого користування, які підлягають відшкодуванню, Управлінння до суду не надало.

До того ж, окружний суд зауважив, що надані позивачем докази свідчать про направлення вказаного наказу на адресу відповідачки лише 3 січня 2023 року, тобто після звернення до суду із цим позовом, оскільки позивач його подав 29 листопада 2022 року.

У світлі викладених обставин, окружний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, констатував, що з урахуванням положень пункту 10 розділу V Порядку №772 позивач пропустив місячний строк звернення до суду із цим позовом, який розпочав свій відлік з 12 жовтня 2022 року і сплив 12 листопада 2022 року.

В контексті порушеного питання Верховний Суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. За частиною першою статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Пунктом 1 частини четвертої статі 169 КАС України (2747-15) встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України (2747-15) певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Визначення законодавцем строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що частинами другою та третьою статті 122 КАС України чітко визначено момент, з яким пов`язано початок відліку строку звернення до адміністративного суду, а саме з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку зі звільненням відповідачки з публічної служби та виникненням у неї, на підставі укладеного договору, зобов`язання щодо відшкодування грошових коштів за предмети однострою особистого користування, строк експлуатації яких не закінчився.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних із утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16 від 12 грудня 2018 року).

Відповідно до положень Порядку забезпечення поліцейських одностроєм, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 вересня 2017 року №772 (z1224-17) строк добровільного відшкодування поліцейським, особою, яку звільнено із служби в поліції, вартості предметів однострою особистого користування, строк носіння (експлуатації) яких не закінчився, становить п`ятнадцять днів із дня його звільнення із служби в поліції (пункт 9).

У пункті 10 цього Порядку визначено, що у разі непогашення поліцейським, особою, яку звільнено із служби в поліції, суми відшкодування протягом 15 днів з дня його звільнення із служби в поліції підрозділ забезпечення в триденний строк інформує підрозділ правового (юридичного) забезпечення за місцем звільнення із служби для організації претензійної та позовної роботи відповідно до законодавства України.

Як вказано у позовній заяві наказом від 26 вересня 2022 року №871 о/с відповідачку звільнено з посади, проте наказ про її звільнення ОСОБА_1 не отримала, у зв`язку із чим позивач направив його поштою лише 3 січня 2023 року.

За таких умов, Суд констатує, що строк звернення до суду за наведених обставин цієї справи ще не настав, адже відповідачка не висловила своєї правової позиції щодо добровільного відшкодування завданих витрат роботодавцю.

Тож, строк звернення до адміністративного суду починається із моменту коли відповідачка відмовилась від добровільної сплати цих коштів або не висловила своєї позиції з цього приводу за спливом 15 днів з моменту вручення їй наказу про звільнення.

Тобто, ця категорія спорів потребує досудового врегулювання, адже саме із відмовою колишнього працівника сплатити ці кошти у добровільному порядку пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду із позовом.

Пункт 4 частини четвертої статті 169 КАС України визначає, зокрема, що позовна заява повертається позивачеві, якщо на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.

Між тим, у цій конкретній справі провадження у справі вже було відкрито за умови недотримання позивачем пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України.

Одночасно, зважаючи на тотожність процесуальних наслідків повернення позовної заяви і залишення позову без розгляду (зокрема щодо можливості повторно звернутись до суду із позовом у разі усунення обставин, які слугували такому поверненню або залишенню без розгляду) суд дійсно у цьому випадку мав залишити позовну заяву Управління без розгляду, адже строк для досудового врегулювання цього спору не сплив.

Тож, за таких обставин, суди попередніх інстанцій правильно визначили, що цей позов має бути залишений без розгляду, між тим помилились із мотивами такого висновку.

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

На основі викладеного Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржувані судові рішення належить змінити у мотивувальній частині, викликавши мотиви залишення позовної заяви без розгляду в редакції цієї постанови Верховного Суду.

З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити частково.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2023 року у справі №160/19022/22 змінити у мотивувальній частині, викликавши мотиви залишення позовної заяви без розгляду в редакції цієї постанови Верховного Суду.