380/16427/21 Про визнання протиправними дії Національної академії сухопутних військ щодо нарахування та виплати особі доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у неповному розмірі; зобов`язання здійснити перерахунок та виплату особі доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у встановлених розмірах - 21.12.2023 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 380/16427/21

адміністративне провадження № К/990/28372/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Жука А.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №380/16427/21 за позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Онишкевича Т.В., суддів - Кухтея Р.В., Шевчук С.М.),

УСТАНОВИВ:

І. Історія справи

1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправними дії Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного щодо нарахування та виплати йому в період з вересня 2014 року по вересень 2020 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у неповному розмірі;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у розмірах 15% та 25% відповідно на підставі статті 59 Закону України "Про вищу освіту" за період з вересня 2014 року по вересень 2020 року включно, ураховуючи раніше виплачені кошти.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначав, що 11 вересня 2020 року позивача виключено із списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на підставі наказу начальника (по стройовій частині) №217 від 11 вересня 2020 року.

3. Указував, що станом на день виключення із списків частини відповідач не у повному обсязі нарахував та виплатив йому грошове забезпечення, зокрема надбавки за науковий ступінь кандидата наук та вчене звання доцента. Позивач вважав, що надбавки за науковий ступінь та надбавки за вчене звання, починаючи з вересня 2014 року по вересень 2020 року, були нараховані та виплачені йому в розмірах менших, ніж установлено статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".

Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Академії щодо ненарахування та невиплати позивачу в період з квітня 2018 року по вересень 2020 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у розмірах, визначених частиною другою статті 59 Закону України "Про вищу освіту";

- зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента у розмірах 15% та 25% на підставі частини другої статті 59 Закону України "Про вищу освіту" за період з квітня 2018 року по вересень 2020 року включно з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

5. Суд першої інстанції установив, що позивачу у період з вересня 2014 року по березень 2018 року включно виплачувалися надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу та надбавка за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу, при розмірі посадового окладу 1740 грн 00 коп., а тому констатував, що в указаний період (з вересня 2014 року по березень 2018 року) виплата спірних надбавок проводилася відповідачем в установленому законодавством розмірі.

6. З огляду на викладене вирішив, що у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

7. Щодо періоду з квітня 2018 року по вересень 2020 року суд першої інстанції зазначив, що у спірних правовідносинах до позивача як науково-педагогічного працівника вищого військового закладу зі специфічними умовами навчання мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , якими зокрема, установлюється доплата за науковий ступінь у розмірах не менше ніж 15 відсотків посадового окладу, а також доплата за вчене звання доцента не менше 25 відсотків посадового окладу.

8. Відхилив посилання відповідача на те, що спеціальним законодавством, яким є Постанова №704 та Порядок №260, передбачено установлення граничних розмірів надбавок, які підлягають нарахуванню та виплаті військовослужбовцям, оскільки спеціальним стосовно науково-педагогічних працівників, які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, є саме Закон України "Про вищу освіту" (1556-18) , який має застосовуватися при конкуренції правових норм.

9. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що положеннями та нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) та постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (704-2017-п) , які є спеціальними щодо спірних правовідносин, урегульовано питання щодо розміру доплати за вчене звання і науковий ступінь військовослужбовця.

11. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вирішив, що норми Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) не застосовуються при вирішення питання щодо розміру доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента ОСОБА_1, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Короткий зміст касаційної скарги

12. Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подано касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року.

13. Як на підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає, що правовідносини щодо виплати військовослужбовцям доплат за науковий ступінь за вчене звання у період після ухвалення постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (704-2017-п) (далі - Постанова №704 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок №260 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які прямо суперечать положенням статті 59 Закону України "Про вищу освіту", не були предметом розгляду судом касаційної інстанції.

15. Переконує, що Постанова №704 та Порядок №260 не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки їх положення суперечать Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , котрий має вищу юридичну силу.

16. Указує, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання) та особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть встановлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. У той же час вважає, що основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, у тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту" (1556-18) .

Позиція інших учасників справи

17. 15 листопада 2022 року до касаційного суду надійшов відзив Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, у якому відповідач зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 ґрунтується на хибному розумінні чинного законодавства України, а тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 18 жовтня 2022 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 жовтня 2022 року для розгляду справи №380/16427/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі №380/16427/21 на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

21. Ухвалою Верховного Суду від 29 листопада 2023 року закінчено підготовчі дії у цій справі; справу №380/16427/21 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами з 11 грудня 2023 року.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

22. ОСОБА_1 проходив військову службу у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наявність у позивача наукового ступеню кандидата історичних наук зі спеціальності "військова історія" підтверджується долученою до матеріалів справи копією диплома кандидата наук серії НОМЕР_1 від 08 листопада 2007 року (а.с.13).

23. Відповідно до атестату доцента серії НОМЕР_2 від 20 січня 2011 року ОСОБА_1 присвоєно вчене звання доцента (а.с.14).

24. Згідно з витягом з наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) №217 від 11 вересня 2020 року полковника ОСОБА_1, заступника начальника академії з морально-психологічного забезпечення, начальника відділу морально-психологічного забезпечення Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, звільненого наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 серпня 2020 року №250 з військової служби в запас за підпунктом "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено із списків особового складу Академії та всіх видів забезпечення з 11 вересня 2020 року (а.с.9).

25. Судами установлено, що ОСОБА_1 у період з вересня 2014 року по березень 2018 року включно виплачувалися надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу та надбавка за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу, при розмірі посадового окладу 1740 грн 00 коп.

26. З квітня 2018 року по жовтень 2018 року включно надбавка за науковий ступінь позивача та надбавка за вчене звання виплачувались у розмірі 430 грн 00 коп. (посадовий оклад ОСОБА_1 8600 грн 00 коп.), у жовтні 2018 року указані надбавки виплачено позивачу у розмірі 448 грн 97 коп. (посадовий оклад: 8979 грн 36 коп.); з грудня 2018 року по серпень 2020 року включно 472 грн 00 коп. (посадовий оклад: 9440 грн 00 коп.); у вересні 2020 року 645 грн 07 коп. (посадовий оклад 12901 грн 33 коп.).

27. ОСОБА_1 не погодився із розміром указаних надбавок, що виплачувалися Академією у спірний період, та звернувся до суду із позовом.

ІІІ. Позиція Верховного Суду

28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

29. Зі змісту ухвали Верховного Суду від 27 жовтня 2022 року слідує, що провадження у цій справі відкрито з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

30. Спірні правовідносини склалися з приводу нарахування та виплати ОСОБА_1 в період з вересня 2014 року по вересень 2020 року включно доплати за науковий ступінь кандидата наук та доплати за вчене звання доцента на підставі Постанови №704 та Порядку №260 без урахування положень статті 59 Закону України "Про вищу освіту".

31. Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі установлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає таке.

32. Із долучених до матеріалів справи карток особового рахунку військовослужбовця ОСОБА_1 судами попередніх інстанцій установлено, що у період з вересня 2014 року по березень 2018 року включно позивачу виплачувалися надбавки за науковий ступінь у розмірі 15% посадового окладу та надбавка за вчене звання у розмірі 25% посадового окладу, при розмірі посадового окладу 1740 грн 00 коп.

33. З огляду на викладене, в указаний період (з вересня 2014 року по березень 2018 включно) виплата спірних надбавок проводилася відповідачем у тому ж розмірі, який передбачено частиною другою статті 59 Закону України "Про вищу освіту", а тому колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

34. Водночас, у період з квітня 2018 року по жовтень 2018 року включно надбавка за науковий ступінь позивача та надбавка за вчене звання виплачувались у розмірі 430 грн 00 коп. (посадовий оклад ОСОБА_1 становив 8600 грн 00 коп.), у жовтні 2018 року у розмірі 448 грн 97 коп. (посадовий оклад - 8979 грн 36 коп.); з грудня 2018 року по серпень 2020 року включно - 472 грн 00 коп. (посадовий оклад - 9440 грн 00 коп.); у вересні 2020 року - 645 грн 07 коп. (посадовий оклад - 12901 грн 33 коп.). Тобто, розмір указаних надбавок становив 5% від посадового окладу.

35. Обґрунтовуючи правомірність установлення позивачу доплати за науковий ступінь кандидата наук та надбавки за вчене звання доцента у розмірі 5% кожна, відповідач послався на те, що грошове забезпечення позивача як військовослужбовця визначається відповідно до норм постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" №704 від 30 серпня 2017 року (704-2017-п) та наказу Міністра оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" №260 від 07 червня 2018 року.

36. Суд апеляційної інстанції вважав такі дії відповідача правомірними, а тому не вбачав підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

37. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції та зазначає таке.

38. Верховний Суд у постанові від 21 червня 2023 року у справі №380/24050/21 вже надавав свій висновок щодо необхідності застосування гарантій, передбачених Законом України "Про вищу освіту" (1556-18) при вирішенні питання про розмір доплат за науковий ступінь та вчене звання військовослужбовців, які проходять військову службу у вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання.

39. Правовідносини у справі №380/24050/21 можна визнати подібними до справи №380/16427/21 з огляду на позовні вимоги, заявлені до суду [у справі №380/24050/21 спір стосувався видачі довідки про грошове забезпечення із зазначенням доплат за науковий ступінь та вчене звання, визначених Законом України "Про вищу освіту" (1556-18) ], подібний правовий статус позивачів [військовослужбовці, які проходили військову службу у вищому військовому навчальному закладі зі специфічними умовами навчання] та нормативне регулювання правовідносин у справах, а отже такі висновки можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

40. Так, у справі №380/24050/21 Верховний Суд указував, що абзацом 1 частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

41. Частиною другою цієї ж норми визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

42. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про вищу освіту" (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство України про вищу освіту базується на Конституції України (254к/96-ВР) і складається із законів України "Про освіту" (2145-19) , "Про наукову і науково-технічну діяльність" (848-19) , цього Закону та інших нормативно-правових актів, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

43. У відповідності до пункту 6 частини першої статті 1 Закону України "Про вищу освіту" вищий військовий навчальний заклад (заклад вищої освіти із специфічними умовами навчання) - заклад вищої освіти державної форми власності, який здійснює на певних рівнях вищої освіти підготовку курсантів (слухачів, студентів), ад`юнктів для подальшої служби на посадах офіцерського (сержантського, старшинського) або начальницького складу з метою задоволення потреб Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, центральних органів виконавчої влади із спеціальним статусом, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

44. Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України "Про вищу освіту" державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади (заклади вищої освіти із специфічними умовами навчання), військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, мають право своїми актами встановлювати особливі вимоги до: 1) управління відповідним вищим військовим навчальним закладом (закладом вищої освіти із специфічними умовами навчання), військовим навчальним підрозділом закладу вищої освіти; 2) діяльності та повноважень вченої ради; 3) кандидатів на посади керівників відповідних вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання), їх структурних підрозділів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та порядку їх призначення; 4) практичної підготовки осіб, які навчаються у відповідних вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 5) порядку заміщення вакантних посад командування і науково-педагогічних працівників; 6) реалізації прав і обов`язків наукових і науково-педагогічних працівників та осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 7) порядку відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих військових навчальних закладах (закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання) чи військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 8) підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти в аспірантурі (ад`юнктурі) та докторантурі відповідних закладів вищої освіти.

Акти, передбачені у пунктах 6 і 7 цієї частини, затверджуються за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

45. Аналіз указаних норм дозволяє дійти висновку про те, що законодавством передбачено створення вищих військових навчальних закладів (закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання). Особливістю їх правового статусу є те, що державні органи, до сфери управління яких належать вищі військові навчальні заклади, можуть установлювати своїми актами особливі вимоги до окремих сфер діяльності таких закладів, до яких не відноситься визначення матеріального забезпечення науково-педагогічних працівників. Водночас основним нормативно-правовим актом, який регулює діяльність таких закладів та яким передбачено гарантії науково-педагогічним, науковим, педагогічним та іншим працівникам закладів вищої освіти, у тому числі щодо матеріально-фінансового забезпечення, є Закон України "Про вищу освіту" (1556-18) .

46. Згідно з частиною другою статті 59 Закону України "Про вищу освіту" науково-педагогічним, науковим і педагогічним працівникам закладів вищої освіти встановлюються доплати за науковий ступінь доктора філософії та доктора наук у розмірах відповідно 15 та 25 відсотків посадового окладу, а також за вчене звання доцента і старшого дослідника - 25 відсотків посадового окладу, професора - 33 відсотки посадового окладу. Заклад вищої освіти може встановити більший розмір доплат за рахунок власних надходжень.

47. Підпунктом 8 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) визначено, що після набрання чинності цим Законом науковий ступінь кандидата наук прирівнюється до наукового ступеня доктора філософії, а вчене звання старшого наукового співробітника - до вченого звання старшого дослідника.

48. Указаними нормами чітко передбачено установлення доплат за науковий ступінь та за вчене звання незалежно від того, чи є такий заклад вищим військовим навчальним закладом зі специфічними умовами навчання чи звичайним закладом вищої освіти.

49. Водночас у цій справі позивачу, на підставі Постанови №704 та Порядку №260, установлено доплату за науковий ступінь кандидата наук та надбавку за вчене звання доцента у розмірі 5% кожна.

50. Так, відповідно до підпунктів 2 та 3 пункту 6 Постанови №704 установлено виплачувати:

- доплату за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук з відповідної спеціальності, якщо діяльність за профілем відповідає науковому ступеню, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу в розмірі відповідно 5 і 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох наукових ступенів доплата встановлюється за одним (вищим) науковим ступенем;

- доплату за вчене звання військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, які займають посади, пов`язані з педагогічною або науковою діяльністю і мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника), в розмірі 5 відсотків, професора - 10 відсотків посадового окладу. За наявності двох або більше вчених звань доплата встановлюється за одним (вищим) званням.

51. Верховний Суд у межах розгляду справи №380/24050/21 зазначав, що правила визначення доплати за науковий ступінь та вчене звання, установлені підпунктами 2, 3 пункту 6 Постанови №704, поширюються на усіх військовослужбовців, які мають такі наукові ступені та вчені звання, у той же час для тих військовослужбовців, які проходять службу у вищих військових навчальних закладах, така доплата має установлюватися з урахуванням гарантій, передбачених статтею 59 Закону України "Про вищу освіту".

52. Отже, по відношенню до науково-педагогічних працівників [військовослужбовців], які проходять службу в вищих військових навчальних закладах зі специфічними умовами навчання саме Закон України "Про вищу освіту" (1556-18) є спеціальним та має застосовуватися при конкуренції правових норм.

53. Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19).

54. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру доплат за науковий ступінь та вчене звання у спірних правовідносинах слід застосовувати норму частини другої статті 59 Закону України "Про вищу освіту", а не положення підзаконного акта - Постанови №704.

55. З урахуванням викладеного Верховний Суд констатує помилковість висновків суду апеляційної інстанції та погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин за участю позивача мають застосовуватися приписи Закону України "Про вищу освіту" (1556-18) , якими, зокрема частиною другою статті 59, установлено доплати за науковий ступінь (кандидат наук) - 15 відсотків посадового окладу та за вчене звання (доцент) - 25 відсотків посадового окладу.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

57. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

58. Зважаючи на наведені вище мотиви і керуючись положеннями статті 352 КАС України колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції, яке було ухвалено відповідно до закону і висновки цього суду узгоджуються з правозастосовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів.

59. Отже, в силу статті 352 КАС України, постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

IV. Висновки щодо судових витрат

60. З огляду на результат касаційного перегляду справи перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2022 року у справі №380/16427/21 скасувати.

3. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2022 року у справі №380/16427/21 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

..................................

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк

Ж.М. Мельник-Томенко

Судді Верховного Суду