420/10977/23 Про визнання протиправним і скасування наказу командира Військової частини Міністерства оборони України у частині, що стосується скаржника; зобов`язання командира Військової частини Міністерства оборони України виключити скаржника зі списків Військової частини Міністерства оборони України - 21.12.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/10977/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування наказу, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року (головуючий суддя Херса О.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року (суддя-доповідач Градовський Ю.М., судді - Турецька І.О., Шеметенко Л.П.),

І. Обставини справи

1. У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, у якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 05 квітня 2022 року №13 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України виключити ОСОБА_1 зі списків Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України.

2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

3. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

4. Суди попередніх інстанцій зазначили, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби установлюється місячний строк.

5. Згідно з оскаржуваним наказом від 05 квітня 2022 року №13, на підставі рапорту солдата ОСОБА_1 (вх. №2 від 05 квітня 2022 року) про прийом справ та посади, позивача було зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення шпк "молодший сержант" з 05 квітня 2022 року, та прийнято вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

6. Констатували, що позов поданий позивачем лише 15 травня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, понад 1 рік.

7. Суди звернули увагу на те, що лише 23 лютого 2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, а представник позивача - у березні-квітні 2023 року звернувся до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з адвокатськими запитами з приводу порушеного права позивача та у квітні 2023 року отримав відповіді на них.

8. Вирішили, що незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

9. Суди попередніх інстанцій, також, зазначили, що факт подання 23 лютого 2023 року позивачем рапорту про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.

10. Суди вважали, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України (2747-15) строки.

11. Окрім викладеного звернули увагу на те, що відповідно до оскаржуваного наказу від 05 квітня 2022 року №13, його видано на підставі рапорту солдата ОСОБА_1 (вх. №2 від 05 квітня 2022 року) про прийом справ та посади. Вирішили, що указане свідчить про обізнаність позивача про видання цього наказу.

12. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач в установлений в ухвалі суду від 22 травня 2023 року строк не усунув у повному обсязі недоліки позовної заяви. На думку судів указані позивачем причини пропуску строку звернення до суду не були поважними та підстави для його поновлення відсутні.

ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

13. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року та направити справу №420/10977/23 на продовження розгляду до суду першої інстанції.

14. Обґрунтовуючи необхідність скасування оскаржуваних судових рішень позивач зазначає, що "рапорту солдата ОСОБА_1 (вх.№2 від 05 квітня 2022 року) про прийом справ та посади" не існує і, відповідно, цього рапорту немає у матеріалах справи.

15. Указує, що вступ позивача на військову службу не доводиться жодним доказом, а тому цей спір не є спором про проходження публічної служби.

16. Переконує, що суди попередніх інстанцій проігнорували надані позивачем докази.

17. Від Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надійшло, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку.

ІІІ. Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції

18. 30 жовтня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .

19. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 жовтня 2023 року для розгляду справи №420/10977/23 визначено колегію суддів у складі головуючого - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.

20. Ухвалою Верховного Суду від 07 листопада 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху.

21. Ухвалою Верховного Суду від 21 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №420/10977/23.

22. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року призначено справу №420/10977/23 до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

IV. Позиція Верховного Суду

23. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі установлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

25. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

26. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

27. Пунктом 1, 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.

28. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

29. Пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

30. З аналізу указаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється не на будь-які трудові спори, а лише ті, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.

31. Ураховуючи те, що військова служба є різновидом публічної служби, а предметом позову є наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 05 квітня 2022 року №13 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу частини, то колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що цей спір є спором що стосується проходження публічної служби.

32. Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби установлюється місячний строк.

33. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть установлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

34. Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

35. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

36. Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

37. Так, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

38. Суд першої інстанції зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та запропонував протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали усунути недолік позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із позовною заявою.

39. Належним чином завірену копію про залишення позовної заяви без руху представником позивача отримано 23 травня 2023 року.

40. На виконання указаної ухвали представником позивача 31 травня 2023 року [у межах десятиденного строку з моменту отримання ухвали] направлено до суду першої інстанції заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.

41. У тексті заяви указував, що під час перебування позивача у м.Одеса командир Військової частини НОМЕР_1 зарахував позивача до списків особового складу цієї військової частини, у зв`язку з чим право вільного пересування та спілкування, у тому числі у районах бойових дій з будь-ким, у тому числі з юристами, обмежувалось обов`язками військовослужбовця та було обставиною, що перешкоджала можливості позивача вчиняти процесуальні дії у визначений законом строк.

42. Указував, що відповідно до відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2023 року №4351/432 (а.с.109-111) на рапорт позивача йому повідомлено, що ОСОБА_1 потрапив до списків частини у зв`язку з тим, що його призвав Одеський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки у Одеській області.

43. Водночас, оскільки позивач, студент Національного медичного університету ім. О.О. Богомольця, не підлягав призову та ніколи не перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 виникла необхідність з`ясування додаткових обставин порушення прав позивача.

44. З метою з`ясування таких обставин представником позивача були направлені адвокатські запити до ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо наявної у них інформації про ОСОБА_1 та обставин його зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

45. Переконував, що лише після отримання відповідей на зазначені запити виникла підстава для звернення до суду із цією позовною заявою.

46. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду.

47. Суди попередніх інстанцій зазначили, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби установлюється місячний строк.

48. Згідно з оскаржуваним наказом від 05 квітня 2022 року №13, на підставі рапорту солдата ОСОБА_1 (вх. №2 від 05 квітня 2022 року) про прийом справ та посади, позивача було зараховано до списків особового складу частини, на всі види забезпечення шпк "молодший сержант" з 05 квітня 2022 року, та прийнято вважати таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

49. Констатували, що позов поданий позивачем лише 15 травня 2023 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду, установленого частиною п`ятою статті 122 КАС України, більше ніж на рік.

50. Суди звернули увагу на те, що лише 23 лютого 2023 року позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, а представник позивача - у березні-квітні 2023 року звернувся до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з адвокатськими запитами з приводу порушеного права позивача та у квітні 2023 року отримав відповіді на них.

51. Вирішили, що обставини, на які посилається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду з цим позовом, оскільки не перешкоджали зверненню до суду в установлений строк. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду мають суб`єктивний характер і не позбавляли останнього можливості звернутися до суду з цим позовом у встановлені КАС України (2747-15) строки.

52. Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій та зазначає таке.

53. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

54. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

55. Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.

56. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

57. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

58. Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

59. Верховний Суд вважає слушним зауваження суду першої інстанції про те, що лише 23 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, а представник позивача - лише у березні-квітні 2023 року звернувся до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з адвокатськими запитами з приводу порушеного права позивача та у квітні 2023 року отримав відповіді на них.

60. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що факт подання 23 лютого 2023 року позивачем рапорту про виключення із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо.

61. Суд зазначає, що законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

62. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

63. Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

64. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження судового рішення з поважних причин.

65. Водночас, у цій справі суди попередніх інстанцій надали належну оцінку усім доводам позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та не установили наявності підстав для його поновлення.

66. З огляду на викладене Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

67. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

68. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. За указаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 та скасування ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №420/10977/23.

V. Висновок щодо розподілу судових витрат

70. З огляду на результат касаційного розгляду, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 122, 341, 345, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 13 червня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №420/10977/23 залишити без змін.