990/178/23 Про визнання протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо протиправної відмови, яка міститься у листі на інформаційний запит особи; зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит особи з урахуванням висновків суду - 20.12.2023 Прийняття

розглянув як суд першої інстанції у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у режимі відеоконференції справу №990/178/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

І. ПОЗОВНІ ВИМОГИ

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому позивач просить:

визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо протиправної відмови, яка міститься у листі від 06.03.2023 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 02.03.2023;

зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України надати повну та достовірну інформацію на інформаційний запит від 06.03.2023 ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА

Позивач зазначає, що ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до відповідача, а саме, надати повну інформацію про громадянство дружини голови Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 ОСОБА_3 та її батьків. Як указує позивач, у наданні запитуваної інформації відмовлено з посиланням на завдання істотної шкоди судді та його родичам. Як вважає позивач, відповідач протиправно відмовив у наданні запитуваної інформації.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказує на порушення відповідачем положень Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , з огляду на те, що ВККС є розпорядком запитуваної інформації, щодо якої зроблено запит, володіє нею, а тому всупереч статті 22 цього Закону неправомірно відмовила у її наданні на запит позивача. На думку позивача, оскаржуваною відмовою порушено право позивача на збирання, використання та поширення інформації, передбачене статтею 34 Конституції України, дії відповідача вчинено всупереч статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Позивач наголошує, що у рішенні від 03.02.2023 № 8 Рада суддів звернула увагу судів, що право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції, і не може бути свавільно обмеженим навіть в умовах воєнного стану.

Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №554/11837/14-а, позивач констатує, що відповідач як розпорядник запитуваної інформації був зобов`язаний надати її запитувачу, у спосіб та на підставі діючого законодавства. Позивач наполягає, що відмова відповідача у наданні запитуваної інформації є необґрунтованою, відповідач не визначив статус запитуваної інформації, не застосував для встановлення відкритості чи обмеження інформації "трискладового тесту", не вказав, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в обґрунтування своїх доводів посилається на положення Законів України "Про інформацію" (2657-12) , "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) , "Про судоустрій і статус суддів", Порядок формування і ведення суддівського досьє, вказує, що не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необґрунтованими та просить залишити позов без задоволення, з наступних підстав.

Як зазначає відповідач, за результатами розгляду інформаційного запиту ОСОБА_1, Комісією, в межах Закону України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) надано відповідь та повідомлено запитувача про те, що відповідно до частини другої статті 6 цього Закону обмеження доступу до інформації здійснюється, у тому числі, для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а розголошення інформації про суддю та його близьких осіб може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам, що може перевищувати суспільний інтерес в її отриманні, тому надання запитуваних відомостей не вбачається можливим. Крім того, у наданій Комісією відповіді, позивача повідомлено, що рішенням Ради суддів від 24.02.2022 № 9 рекомендовано обмежити публічний доступ до інформації про суддів та осіб, з якими у них наявні родинні зв`язки. У зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану, в інтересах національної безпеки, безпеки громадян (суддів та їх близьких осіб) та підтримання авторитету і неупередженості правосуддя секретаріатом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 24.02.2022 було обмежено публічний доступ до даних суддівського досьє.

Відповідач зазначає, листом-відповіддю на інформаційний запит позивача Комісією надано вмотивовані роз`яснення положень чинного законодавства України та вказані об`єктивні підстави, що унеможливлювали на час звернення надання запитуваних відомостей, які містяться у суддівському досьє голови Черкаського апеляційного суду. Таким чином, відповідач жодним чином не порушив вимоги Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України "Про судоустрій і статус суддів", "Про доступ до публічної інформації". Затим, відповідач вважає, що Комісія не порушила право позивача на доступ до інформації, оскільки діяла в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством України.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у наданні запитуваної інформації, та відзначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити у задоволенні запиту у таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит. Натомість, відповідач володіє запитуваною інформацією, а тому порушив законні права та інтереси позивача. Відтак, позивач вважає, що позов підлягає задоволенню.

ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

17.08.2023 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 колегію суддів для вирішення справи за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України визначено у складі: Хохуляк В.В. - головуючий (суддя-доповідач), члени колегії: Васильєва І.А., Дашутін І.В., Пасічник С.С., Ханова Р.Ф.,

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2023 відкрито провадження у справі №990/178/23, справу призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалами від 06.09.2023, 20.11.2023 задоволено заяви позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 04.10.2023 задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалами суду без виходу до нарадчої кімнати від 22.11.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про залучення третьої особи; суд дійшов висновку відкласти розгляд заяви позивача про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи; судом задоволено клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції; суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.12.2023 визнано заявлений позивачем відвід колегії суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. необґрунтованим.

Ухвалою від 12.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у справі №990/178/23 відмовлено.

Ухвалою суду від 13.12.2023 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., Дашутіна І.В., Пасічник С.С., Ханової Р.Ф. у справі №990/178/23 відмовлено.

Ухвалами суду без виходу до нарадчої кімнати від 13.12.2023 задоволено заяву позивача про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надіслання електронної копії матеріалів справи на електронну адресу, задоволено клопотання позивача про надання доступу до відеоконференцій/протоколу, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

20.12.2023 у судовому засіданні позивач підтримала доводи, викладені у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях, просила позов задовольнити. Представник відповідача, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

За участю представників сторін у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

02.03.20.23 ОСОБА_1 звернулась з інформаційним запитом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. Посилаючись на те, що голова Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 має доступ до державної таємниці, керуючись положеннями статей 1, 3, 4, 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач просила Комісію надати повну інформацію про громадянства дружини голови Черкаського апеляційного суду ОСОБА_2 ОСОБА_3 та її батьків.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України у листі від 06.03.2023 на запит від 02.03.2023 вказала, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обмеження доступу до інформації здійснюється виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, а розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

У згаданому листі відповідач зазначає, що рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9 рекомендовано обмежити публічний доступ до інформації про суддів та осіб, з якими у них наявні родинні зв`язки. У зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану, в інтересах національної безпеки, безпеки громадян (суддів та їх близьких осіб) та підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, секретаріатом Комісії 24.02.2022 обмежено публічний доступ до даних суддівських досьє.

Затим, відповідач повідомив, що ураховуючи наведене, а також те, що розголошення інформації про суддю та його близьких осіб може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам, що може перевищувати суспільний інтерес в її отриманні, надання запитуваних відомостей не вбачається можливим.

Вважаючи свої права порушеними, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання дій Комісії щодо надання відмови у запитуваній інформації протиправними та зобов`язання Комісії надати інформацію на запит.

V. ОЦІНКА СУДУ на підставі норм права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин

Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про інформацію" (далі - Закон №2657-XII (2657-12) ) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Статтею 20 Закону №2657-XII визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону №2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та до інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації" (2939-17) (далі - Закон №2939-VI (2939-17) ).

Згідно із статтею 1, пунктом 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема надання інформації за запитами на інформацію.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 вказаного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати і оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 Закону №2939-VI інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 цього Закону).

Можливість віднесення інформації до конфіденційної, таємної чи службової не слід розуміти як єдину достатню підставу для обмеження доступу до конкретної інформації, що містить ознаки будь-якого із названих видів інформації.

Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону №2939-VI (2939-17) .

Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. За умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.

Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що положення частини другої статті 6 №2939-VI передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до Комісії з запитом про надання інформації.

Як встановлено судом, відповідач, відмовляючи у наданні інформації у листі цитує положення частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації", та посилається на рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9, у якому Радою рекомендовано обмежити публічний доступ до інформації про суддів та осіб, з якими у них наявні родинні зв`язки.

Відповідач дійшов висновку, що розголошення інформації про суддю та його близьких осіб може завдати істотної шкоди охоронюваним законом інтересам, що може перевищувати суспільний інтерес в її отриманні, надання запитуваних відомостей не вбачається можливим.

Надавши оцінку доводам сторін та наявним у матеріалах справи доказам, суд не може визнати відмову Комісії у наданні інформації обґрунтованою, ураховуючи наступне.

Указавши, що обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя, розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам, шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні, - відповідач жодним чином не обґрунтував у чому полягає істотність шкоди інтересам від розголошення інформації, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію

Суд ураховує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.

Указаного лист-відповідь Комісії не містить. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Комісії щодо відмови у наданні інформації на запит суд констатує необґрунтованість мотивів такої відмови.

Крім того, суд не знаходить законною підставою для відмови у наданні інформації посилання відповідача на рекомендації, викладені у рішенні Ради суддів від 24.02.2022 №9. Необхідно враховувати, що позиція Ради суддів не зводиться до заборони суб`єкту надати інформацію, розпорядником якої він є. Разом з тим, як вбачається з указаного Рішення, у ньому міститься звернення до Секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з пропозицією обмежити публічний доступ до відповідних розділів офіційного сайту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у яких розміщена інформація щодо декларацій доброчесності, родинних зв`язків, інформація щодо суддівських досьє та досьє кандидатів на посаду судді.

Також, суд відзначає, що тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації і повинен ґрунтуватись на нормах права і відповідати положенням частини другої статті 19 Основного Закону.

Поряд з цим, розглянувши вимоги позивача про зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, з огляду на наступне.

Суд виходить з того, що за приписами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З аналізу статей 13, 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації" вбачається, обов`язок надавати достовірну, точну та повну інформацію покладається на розпорядника інформації. Як слідує, повноваження відповідача стосовно надання відповіді на запит є його компетенцією, як розпорядника інформацією.

Відповідно до змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають їм можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох альтернативних варіантів управлінських рішень, кожен із яких є законним. При цьому повноваження державних органів не можуть визнаватися дискреційними за наявності лише одного правомірного та законно обґрунтованого варіанта поведінки суб`єкта владних повноважень.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відтак, згідно з положеннями Конституції України (254к/96-ВР) та КАС щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частина четверта статті 245 КАС України визначає, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд

зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На підставі викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, ураховуючи висновки суду про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання дій протиправними, колегія суддів убачає підстави обов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою-другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, дослідивши матеріали справи, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Керуючись статтями 245, 246, 255, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо протиправної відмови, що міститься у листі від 06.03.2023 на інформаційний запит ОСОБА_1 від 02.03.2023.

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України розглянути інформаційний запит ОСОБА_1 від 02.03.2023.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.