21-279а12 Про визнання протиправними дій Митниці, пов'язані з відмовою провести розмитнення товару, скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості, а також стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість - 09.10.2012 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом закритого акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Конті" (далі - Товариство) до Східної митниці Державної митної служби України (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови та рішення про визначення митної вартості, а також стягнення надмірно сплаченого податку на додану вартість (далі - ПДВ),

У жовтні 2010 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії Митниці, пов'язані з відмовою провести розмитнення товару (рослинних жирів), імпортованого ним за зовнішньоекономічним контрактом № 01/KON/06 (далі - контракт), укладеним з компанією "AarhusKarlshamn Sweden AB" (Швеція), за ціною, визначеною з використанням першого методу; скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 20 жовтня 2009 року № 700000024/9/020525 (далі - картка відмови) та рішення Митниці від 20 жовтня 2009 року № 700000024/2009/000638/1 про визначення митної вартості товарів (далі - рішення). Позивач також просив стягнути з Державного бюджету України на його користь 51 500 грн 62 коп. ПДВ надмірно сплаченого у зв'язку із протиправним завищенням відповідачем митної вартості зазначеного товару.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 9 грудня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2011 року та Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року, позов задовольнив повністю.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Митниця посилається на неоднакове застосування статей 262- 267 Митного кодексу України (далі - МК) та Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1766 (1766-2006-п) (далі - Порядок).

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права Митниця надала рішення Вищого адміністративного суду України від 24 травня, 15 червня, 21 червня, 21 липня та 6 грудня 2011 року (№№ К-29653/10, К-26570/10, К-31819/10, К/9991/15101/11, К-26936/10 відповідно) та рішення Верховного Суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 липня 2012 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Водночас обставини справи, що розглядається, відмінні від обставин справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи щодо перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 березня 2012 року.

Так, у рішеннях суду касаційної інстанції, які додані до заяви Митниці на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, касаційний суд вказав на обґрунтованість сумнівів митного органу стосовно визначення підприємствами митної вартості, безпідставне ненадання додаткових документів за вимогою митного органу згідно з пунктом 11 Порядку (1766-2006-п) , що і зумовило неможливість визначити митну вартість за методом, заявленим підприємствами. При цьому при визначенні митної вартості товару (за шостим (резервним), третім методами) митний орган діяв відповідно до вимог статті 266 МК, обґрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їх висновками про неправомірність дій Митниці з огляду на те, що відомості про заявлену позивачем митну вартість товару є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню, та підтверджені документально, а тому митний орган безпідставно витребував у позивача додаткові документи на підставі пункту 11 Порядку (1766-2006-п) . Крім того, суди встановили, що митний орган визначив митну вартість товару за шостим (резервним) методом без послідовного застосування попередніх методів в порядку визначеному статтею 266 МК.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не входить до компетенції Верховного Суду України.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень у яких додані до заяви, то у задоволенні заяви Митниці слід відмовити.