200/5659/21 Про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів - 29.11.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 20.06.2021 (головуючий суддя: Давиденко Т.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 (головуючий суддя: Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі № 200/5659/21 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У травні 2021 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Сарай" (далі - ТОВ "Караван-Сарай" або відповідач), в якому просило стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2020 році в розмірі 849 755,41 грн та пеню у розмірі 3 568,95 грн.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 30.06.2021, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021, у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 09.02.2022 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28.11.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Караван-Сарай", ЄДРПОУ 39535218, юридична адреса: 84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Олекси Тихого, 1-А, є юридичною особою, що підтверджується інформацією, зазначеною у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Протягом 2020 року ТОВ "Караван-Сарай" надавало до Краматорського міського центру зайнятості звіти про наявність вакантних робочих місць для інвалідів за формою 3-ПН.

Згідно із листом Краматорського міського центру зайнятості № 01-14/915 від 02.04.2021 Відділення повідомлене, що ТОВ "Караван-Сарай" протягом 2020 року до центру зайнятості щомісяця надавались звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вакансій за посадами, на які можливо працевлаштування інвалідів. Протягом 2020 року на заявлені підприємством вакансії для інвалідів було направлено 19 осіб з інвалідністю, одна з яких була працевлаштована. Відмов у працевлаштуванні з боку підприємства не було. Інформації щодо запропонованих роботодавцем умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю та заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю не було.

Листом від 17.06.2021 № 01-14/1482 Краматорський міський центр зайнятості просив не враховувати в роботі свій лист від 02.04.2021 № 01-14/915 та вважати його недійсним, надав уточнену інформацію.

Відповідно до листа Краматорського міського центру зайнятості від 17.06.2021 року № 01-14/1474 Відділення повідомлене, що ТОВ "Караван-Сарай" протягом 2020 року надавало звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вакансій за посадами, на які можливо працевлаштування інвалідів. Протягом 2020 року на заявлені підприємством вакансії для інвалідів було направлено 28 осіб з інвалідністю. При співбесіді осіб з роботодавцем було з`ясовано, що подані вакансії не містять повну інформацію про обсяг робіт та навантаження на працівника відповідно до посадових обов`язків заявлених посад. Наприклад, для агента торгівельного необхідно мати власне авто та водійські права; комірнику необхідно знати спеціалізовані програми та не мати протипоказань щодо важкої фізичної праці; у експедитора передбачаються вантажні роботи та фізичне навантаження. Зважаючи на викладене, роботодавцю наполегливо рекомендовано при поданні звіту за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" більш детально зазначити вимоги до кандидатів на посади, особливо з урахуванням посадових обов`язків за кожною вакансією. Інформації щодо запропонованих роботодавцем умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю та заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю не було. Водночас відділенням зазначено, що безпідставних відмов у працевлаштуванні осіб з інвалідністю зі сторони роботодавця не було.

Листом від 23.06.2021 № 01-14/1509 Краматорський міський центр зайнятості просив не враховувати в роботі свій лист від 17.06.2021 № 01-14/1482 та вважати його недійсним, надав уточнену інформацію.

Згідно із листом Краматорського міського центру зайнятості № 01-14/1509 від 23.06.2021 Відділення повідомлене, що ТОВ "Караван-Сарай" протягом 2020 року надавало звіти за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" про наявність вакансій за посадами, на які можливо працевлаштування інвалідів. Протягом 2020 року на заявлені підприємством вакансії для інвалідів було направлено 28 осіб з інвалідністю, з них: одна особа була працевлаштована, 3 особи відмовились від працевлаштування, 24 особам було відмовлено у працевлаштуванні роботодавцем. Інформації щодо запропонованих роботодавцем умов неповного робочого дня або неповного робочого тижня для осіб з інвалідністю не було. Інформації щодо наявності заявок на перекваліфікацію осіб з інвалідністю не надходило.

Так, згідно із звітом Відділення про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2020 рік за формою № 10-ПОІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу складала 408 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складала 9 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII складала 16 осіб.

Відповідно до розрахунку суми адміністративно господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році середньорічна заробітна плата штатного працівника, який працює у відповідача складала 121393,63 грн, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів нарахована сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 849 755,41 грн.

Зважаючи, що відповідач не сплатив у добровільному порядку адміністративно-господарських санкцій у розмірі 849 755,41 грн, позивач звернувся з позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що у порушення вимог статей 18, 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII (875-12) ) відповідач, який має середньооблікову чисельність штатних працівників 408 осіб, не забезпечив у 2020 році виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Своєю чергою, невиконання відповідачем зазначеного нормативу є підставою для стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку.

Відповідач позов не визнав. Зазначив, що Товариство протягом 2020 року з метою працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю на створені робочі місця щомісяця направляв листи до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Краматорського міського центру зайнятості, відповідно до яких повідомляв про наявність створених у нього робочих місць для осіб з інвалідністю.

Попри те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком самостійно займатись пошуком для працевлаштування осіб з інвалідністю на створені робочі місця, ТОВ "Караван-Сарай" у період 2020 року шляхом публікацій у газетах періодичних видавництв запрошувало на роботу з інвалідністю з урахуванням рекомендацій МСЕК.

Таким чином відповідач вважає, що ним приймалися усі передбачені законодавством заходи з працевлаштування інвалідів протягом 2020 року.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

У межах розгляду цієї справи судами встановлено, що відповідач протягом 2020 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій та в матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які зверталися до відповідача з метою працевлаштування.

У контексті наведеного суди констатували, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього, а саме: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Одночасно суд апеляційної інстанції зазначив, що не може взяти до уваги посилання представника позивача на лист Краматорського міського центру зайнятості від 17.06.2021 № 01-14/1482, оскільки останній просив не враховувати його в роботі та вважати його недійсним (лист від 23.06.2021 № 01-14/1509), надав уточнену інформацію.

При вирішенні справи суди попередніх інстанцій послалися на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.02.2018 року у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 20.03.2018 у справі №802/707/17-а, від 31.01.2020 у справі № 823/763/17, від 24.02.2020 у справі №820/2132/17, від 29.04.2020 у справі № 807/557/17.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 819/537/16.

Скаржник стверджує, що зважаючи на середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу ТОВ "Караван-Сарай" (408 чоловік) відповідач у 2020 році повинен був працевлаштувати 16 осіб з інвалідність, проте фактично, за даними звіту, працевлаштовано лише 9 осіб.

Крім того у зв`язку із тим, що роботодавцем при поданні звіту за формою 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не були детально зазначені вимоги до кандидатів на посади, усім 28 особам з інвалідністю, які були направлені центром зайнятості до ТОВ "Караван-Сарай", було відмовлено. Водночас Краматорським міським центром зайнятості (лист № 01-14/1509 від 23.06.2021) відповідачу було наполегливо рекомендовано при поданні звіту за формою 3-ПН більш детально зазначати вимоги до кандидатів, проте Товариством цих рекомендацій протягом 2020 року не дотримувалося.

Таким чином скаржник вважає, що здібності та побажання осіб з інвалідністю не враховано відповідачем при встановленні їм вакансій на підприємстві, створені бар`єри для доступу до ринку праці у вигляді дискримінаційних завищених вимог до кваліфікації за професією, що суперечить законодавству, принципам рівності, доступності, відкритості ринку праці для осіб з інвалідністю, соціального захисту осіб з інвалідністю.

Також скаржник зазначає про розбіжності щодо кількості робочих місць для осіб з інвалідністю, зазначених у наказі № 1/20 від 02.01.2020 та коментарях до даних про вакансії у звітності за формою 3-ПН. Відповідно, за твердженнями скаржника, відповідач протягом 2020 року у звітах за формою 3-ПН надавав для служби зайнятості інформацію з зазначенням меншої кількості вакансій для осіб з інвалідністю (15 робочих місць) ніж необхідно для виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (16 робочих місць).

Підсумовуючи викладене, позивач вважає, що якщо створене робоче місце не введено в дію шляхом працевлаштування особи з інвалідністю, то підприємство, установа чи організація не звільняється від обов`язку щодо сплати адміністративно-господарських санкцій до територіального відділення Фонду на підставі статті 20 Закону № 875-XII.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому із посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення. Насамперед відповідач заперечує твердження позивача щодо подання ним недостовірної інформації та невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 року, оскільки Фондом не враховано, що на підприємстві вже було працевлаштовано 9 осіб, а тому мінімально необхідна кількість додатково створених робочих місць для осіб з інвалідністю склала 7 робочих місць. Водночас, та обставина, що відповідач подавав інформацію про 15 вільних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю навпаки вказує на те, що Товариством створено більше робочих місць, аніж вимагає Закон № 875-XII (875-12) .

Встановлену позивачем розбіжність у наказі про кількість створених робочих місць та звітах за формою 3-ПН відповідач пояснює тим, що у звітах зазначається кількість вільних (вакантних) місць на день подачі звіту, а не всіх створених робочих місць на підприємстві. Так, згідно із наказом від 02.01.2020 №1/20, для працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю було створено 19 робочих місць. Протягом року на деякі створені для осіб з інвалідністю робочі місця були працевлаштовані особи з інвалідністю, решта створених робочих місць для осіб з інвалідністю залишилися вакантними, і саме за вакантними робочими місцями для осіб з інвалідністю подавалася звітність за формою 3-ПН до центу зайнятості.

Окремо відповідач наголосив, що раніше ним при поданні звітності за формою 3-ПН деталізувалася інформація щодо вимог до кандидатів, проте Фонд соціального захисту інвалідів розцінив такі дії, як встановлення додаткових перешкод у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

Таким чином відповідач вважає, що ним було вжито усіх залежних від Товариства заходів задля недопущення господарського правопорушення.

Також відповідач зазначає про нерелевантність приведеної скаржником судової практики.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого. Закон № 875-ХІІ (875-12) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом (частина перша статті 20 Закону № 875-ХІІ).

Згідно із частиною першою статті 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга статті 218 ГК України).

Зі змісту частини другої статті 218 ГК України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

За приписами пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067-VI (5067-17) ) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На реалізацію цієї норми наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (z0988-13) затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин (втратив чинність 07.07.2022).

Відповідно до цих правових актів на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Водночас періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 11.09.2020 у справі № 440/2010/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

Згідно із статтею 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої - третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-XII фактично віднесено укладання трудового договору з інвалідом, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості (в силу статті 21 КЗпП України саме наявність трудового договору вказує на виникнення у працівника обов`язку виконувати певну роботу, а у роботодавця обов`язку виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці).

Системний зміст наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI (5067-17) та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ (875-12) та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів. Законом № 875-ХІІ (875-12) також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013 (z0988-13) .

Судами попередніх інстанцій встановлено та позивачем не заперечується, що відповідач протягом 2020 року регулярно інформував державну службу зайнятості за місцем реєстрації про наявні вільні робочі місця і вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, що підтверджується копіями звітності за формою № 3-ПН про наявність вакансій.

Своєю чергою, відповідно частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування інвалідів, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875, а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або (2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої - третьої, п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Фонд, центр зайнятості і роботодавець несуть субсидіарну відповідальність за працевлаштування інвалідів.

Обов`язок працевлаштування інвалідів, головним чином, лежить на центрі зайнятості, який повинен бути виконаний шляхом визначення кількості вакантних посад для інвалідів на підставі поданих звітів роботодавців, проводити пошук та направлення інвалідів до роботодавців, у яких наявні вакантні посади.

Фонд аналізує отримані звіти, проводить перевірки та застосовує санкції, а також інші заходи впливу передбачені законодавством до суб`єктів господарювання, які не виконують нормативів щодо створення робочих місць для інвалідів, крім того, зокрема, сприяє у працевлаштуванні осіб з інвалідністю.

До обов`язків роботодавця належить створення робочих місць для інвалідів, звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів та центром зайнятості щодо наявності вакантних робочих місць, працевлаштування інвалідів, які звертаються безпосередньо до роботодавця або направляються для працевлаштування центром зайнятості.

Додатковими доказами належного виконання роботодавцем своїх обов`язків є розміщення на телебаченні, у друкованих чи електронних засобах масової інформації, або у іншій формі оголошень, які містять інформацію про пошук відповідних працівників та підтверджують реальність намірів стосовно здійснення такого працевлаштування, а також підписання договорів співпраці з Державною службою зайнятості стосовно оперативного підбору претендентів на заявлені роботодавцем вакансії.

Такий правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 820/1889/17, від 13.07.2020 у справі № 804/4097/18 від 30.04.2020 у справі № 580/3311/19 та від 03.08.2023 у справі № 120/4975/22.

У касаційній скарзі позивач покликається на висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 25.04.2018 у справі № 819/537/16.

Проте, спірні правовідносини є дещо різними, оскільки у зазначеній справі судами було встановлено, що центром зайнятості позивачу для працевлаштування направлялись особи, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштування, однак таких осіб позивачем працевлаштовано не було у зв`язку із неможливістю зайняття запропонованих позивачем робочих місць вантажників та складальників металопластикових конструкцій за станом здоров`я.

Натомість у справі, що розглядається, суди встановили, що позивач не зазначив жодних фактів безпідставної відмови ТОВ "Караван-Сарай" особам з інвалідністю, які направлялися державною службою зайнятості для працевлаштування та здійснював систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування позивача про вказані дії, надання копії звітів про попит на робочу силу та подання оголошень про вакантні посади.

Колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на лист Краматорського міського центру зайнятості від 17.06.2021 № 01-14/1474, який містить інформацію про значну кількість відмов ТОВ "Караван-Сарай" у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, оскільки наступним листом від 23.06.2021 № 01-14/1509 Краматорський міський центр зайнятості просив не враховувати в роботі свій лист від 17.06.2021 № 01-14/1482 та вважати його недійсним.

Суд апеляційної інстанції констатував, у матеріалах справи відсутні докази безпідставної відмови інвалідам, які зверталися до відповідача з метою працевлаштування. Лист центру зайнятості від 23.06.2021 № 01-14/1510 також не містить посилань та доказів встановлених фактів необґрунтованої відмови ТОВ "Караван-Сарай" у прийнятті інвалідів на роботу.

Колегія суддів також відхиляє доводи скаржника про створення (і надіслання відповідної інформації до центру зайнятості) меншої кількості робочих місць, ніж визначено нормативом, оскільки Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не враховано вже працевлаштовану ТОВ "Караван-Сарай" кількість осіб з інвалідністю (9 осіб). Також, зважаючи на те, що саме за вакантними робочими місцями для осіб з інвалідністю подається звітність за формою 3-ПН до центу зайнятості, є цілком зрозумілою наявна розбіжність між кількістю створених робочих місць згідно наказу ТОВ "Караван-Сарай" (19 осіб) та вакантними місцями для працевлаштування осіб з інвалідністю, зазначеними поданій у звітності за формою № 3-ПН (15 осіб).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідач виконав обов`язок щодо виділення і створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2020 році та повідомив центр зайнятості про виникнення вакансій.

При подачі звітів до центру зайнятості відповідач зазначив про наявні для інвалідів вакансії, а тому не може відповідати за ненаправлення уповноваженим органом необхідної кількості інвалідів. Відтак у діях відповідача немає складу правопорушень, а отже й відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону №875-ХІІ, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин згідно із частиною першою статті 218 ГК України є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

З урахуванням того, що відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ (875-12) щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що причини непрацевлаштування осіб з інвалідністю не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.