815/4984/16 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість - 29.11.2023 Прийняття

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Імпекс" на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 (суддя - Левчук О.А.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2018 (головуючий суддя - Кравченко К.В., судді - Джабурія О.В., Вербицька Н.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амбра Імпекс" до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Амбра Імпекс" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 №0003581401, №0003611401, від 08.09.2016 №0007372200, скасувати в частині пунктів 1, 2, 3 розділу 4 "Висновок" акту перевірки Управління від 27.05.2016 №148/15-32-14-01/38573378 з урахуванням нового тексту акту перевірки (згідно відповіді Управління від 10.06.2016).

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов`язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ "Амбра Імпекс Інт", ПП "Абсолют транс". Зазначив, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються об`єктивними даними, а прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 28.09.2017 позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 10.06.2016 №0003581401, №0003611401 в частині визначення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 1234327,00 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Відмовляючи у частині позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено реальність господарських взаємовідносин з ТОВ "Амбра Імпекс Інт". Також, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про заниження позивачем доходу на суму 4999900,00 грн, відхиливши при цьому доводи позивача про неврахування відповідачем поданої 26.04.2016 уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2015 рік, зазначивши, що такий звіт був врахований і в акті перевірки від 27.05.2016 №148/15-32-14-01/38573378 і в рішенні про результати розгляду скарги ДФС України.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.04.2018 скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Управління від 08.09.2016 №0007372200 та прийняв в цій частині нову постанову, якою визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 08.09.2016 №0007372200. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, виходив з того, що позивачем не підтверджено господарські взаємовідносини з ПП "Абсолют Транс". Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість висновків контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 1056666,00 грн за лютий 2015 року по взаємовідносинам з ТОВ "Амбра Імпекс Інт" в межах договору від 17.02.2015 про надання поворотної фінансової допомоги. Суди дійшли висновку, що по операціям з придбання агентських послуг у ТОВ "Амбра Імпекс Інт", позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за грудень 2015 року 2000000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що нарахована податковим повідомленням-рішенням №0003581401 сума податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1956193,00 грн, а також, зменшена сума від`ємного значення рішенням №0003611401 в розмірі 3234327,00 грн не узгоджуються з розмірами тих порушень, які відображені в розділі 3.2 нової редакції акту перевірки і могли бути підставою для винесення таких рішень. Зокрема, суми основного платежу та суми завищеного від`ємного значення за цими рішеннями є більшими ніж суми виявлених порушень, і відповідач жодним чином не пояснив причини такої невідповідності. Виходячи з цього, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 №0003581401 підлягає скасуванню в повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 №0003611401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 3234327,00 грн, підлягає скасуванню на суму 1234327,00 грн (3234327,00 грн - 2000000,00 грн = 1234327,00 грн).

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначив, що на відміну від податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, підтвердження виявленого порушення з податку на додану вартість на суму 2 000 000, 00 грн дає можливість суду відокремити правомірно визначену частину завишення від`ємного значення податковим повідомленням-рішенням від 10.06.2016 №0003611401 від неправомірно визначеної. Суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування в частині пунктів 1, 2, 3 розділу 4 "Висновок" акту перевірки Управління від 27.05.2016 №148/15-32-14-01/38573378, оскільки, ані акт перевірки, ані дії посадових осіб із включенням до такого акту певних висновків, не є тими рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, які можуть бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.06.2016 №0003611401 в частині визначення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2 000 000,00 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги та скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДФС у Одеській області від 10.06.2016 №0003611401 у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Скаржник доводить, що ним правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "АМБРА ІМПЕКС ІНТ", оскільки, такі господарські операції підтверджені належними первинними документами та правомірно відображені ним в бухгалтерському та податковому обліках Товариства, а висновки акта перевірки є помилковими та не відповідають фактичним обставинам у даній справі.

Відповідач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав суду, що не перешкоджає її розгляду.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.06.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 29.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 27.05.2016 №148/15-32-14-01-38573378.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки Управління направило позивачу відповідь від 09.06.2016 за №1290/10/15-32-14-01-18, в якій зазначила, що у зв`язку з технічними помилками та документами, наданими додатково до заперечення від 02.06.2016 року, розділи 3.1.1, 3.1.2, 3.2.1 (Податкові зобов`язання), 3.2.2 (Податковий кредит) та 4 (Висновки) викладаються у новій редакції.

10.06.2016 Управління направило позивачу доповнення №1312/10/15-32-14-01-18 до відповіді від 09.06.2016 №1290/10/15-32-14-01-18, і текст цих доповнень є ідентичним відповіді від 09.06.2016.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016:

№0003581401, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 2445241,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 1956193,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 489048,00 грн;

№0003611401, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 3234327,00 грн;

№0003491401, яким позивачу збільшено податкові зобов`язання з податку на прибуток на суму 1950677,00 грн за основним платежем.

За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, рішенням ДФС України від 23.08.2016 №18309/6/99-99-11-01-01-25 скасовано податкове повідомлення-рішення Управління від 10.06.2016 №0003491401 в частині визначеного грошового зобов`язання по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів ТОВ "Амбра Імпекс Інт" та ПП "Абсолют Транс", в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 10.06.2016 №0003581401, №0003611401 залишено без змін.

На підставі зазначеного рішення ДФС України контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0007372200, яким визначив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 127337,00 грн за основним платежем.

Суд касаційної інстанції не переглядає судові рішення в частині інших вимог, оскільки, зазначене не є предметом касаційного оскарження, окрім, скасування податкового повідомлення - рішення ГУ ДФС в Одеській області від 10.06.2016 №0003611401 в частині визначення суми завищення від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2 000 000,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносин у зазначеній частині, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами (підпункт 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 134.1.1 пункту 134 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 ПК України інші доходи включають: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи;

За правилами пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом "а" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV (996-14) (далі - Закон №996-ХІV (996-14) ).

Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV (996-14) є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.

Будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у новій редакції акту перевірки податковий орган зазначив, що платник занизив податок на прибуток на суму 1950677,00 грн за 2015 рік. Зі змісту розділу 3.1.1 нової редакції акту перевірки слідує, що позивачем за перевірений період був занижений фінансовий результат по податку на прибуток на загальну суму 10837092,00 грн. Саме ця сума і стала базою для розрахунку вказаної у пункті 1 висновків нової редакції акту перевірки суми заниженого податку на прибуток в розмірі 1950677,00 грн (10837092,00 х18% = 1950677,00), а також ця сума була визначена в якості основного платежу з цього податку у податковому повідомленні-рішенні від 10.06.2016 №0003491401.

В акті перевірки (з урахуванням змін, внесених податковим органом) контролюючий орган дійшов до висновку про:

заниження платником доходів на загальну суму 3853600,00 грн, яка є різницею між сумою заниженого доходу на суму 4999900,00 грн (не включення до складу доходів вартості реалізації перця духмяного сушеного та перця чорного на адресу ТОВ "Жарник" в серпні 2015 року на суму 5000000,00 грн) та сумою 1146300,00 грн (завищення інших операційних доходів) (4999900,00 грн - 1146300,00 грн = 3853600,00 грн);

завищення витрат на суму 10 000 000,00 грн по операціям з придбання у ТОВ "Амбра Імпекс ІНТ" агентських послуг, по яким не підтверджено реальність їх фактичного надання на адресу позивача;

завищення витрат на суму 129666,65 грн за лютий 2015 року по операціям з придбання у ПП "Абсолют Транс" транспортно-експедиційних послуг з перевезення крупи рисової), по яким не підтверджено реальність їх здійснення виконавцем;

Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що наведений перелік порушень передбачає загальну суму заниження фінансового результату в розмірі 13 983 267,00 грн (3 853 600,00 грн + 10 000 000,00 грн + 129 666,65 грн), а не 10 837 092,00 грн, з тексту нової редакції акту перевірки встановити причини такої невідповідності не вбачається можливим.

ДФС України рішенням від 23.08.2016 №18309/6/99-99-11-01-01-25 скасувало податкове повідомлення-рішення з податку на прибуток №0003491401 в частині визначеного грошового зобов`язання по операціях за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення оплати скаржником на користь контрагентів ТОВ "Амбра Імпекс Інт", ПП "Абсолют Транс", в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишило без змін. На виконання цього рішення відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 08.09.2016 №0007372200, яким визначив позивачу суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 127337,00 грн за основним платежем.

Предметом касаційного оскарження у даній справі є податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток від 10.06.2016 №№0003611401 в частині визначення суми завищення суми від`ємного значення податку на додану вартість на суму 2 000 000,00 грн.

Щодо визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість, суди встановили, що за змістом розділів 3.2.1 (Податкові зобов`язання) та 3.2.2 (Податковий кредит) нової редакції акту перевірки порушення, які могли вплинути на винесення спірних податкових повідомлень-рішень від 10.06.2016 №0003581401, №0003611401 полягають в наступному:

заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за лютий 2015 року на суму 1056667,00 грн по операції з отримання передплати за товар згідно договору від 17.02.2015;

завищення податкового кредиту за лютий 2015 року на суму 25933,00 грн по операціям з придбання у ПП "Абсолют Транс" транспортно-експедиційних послуг з перевезення крупи рисової), по яким не підтверджено реальність їх здійснення виконавцем;

завищення податкового кредиту за грудень 2015 року на 2 000 000,00 грн по операціям з придбання у ТОВ "Амбра Імпекс ІНТ" агентських послуг, по яким не підтверджено реальність їх фактичного надання на адресу позивача.

Надаючи оцінку зазначеним висновкам контролюючого органу, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту вчинення позивачем незаконних дій щодо проведення фіктивних операцій з вказаними контрагентами; наведені податковим органом доводи щодо недоліків оформлення товарно-транспортних накладних, відомостей щодо відсутності у зазначених контрагентів основних засобів, трудових ресурсів, тощо, не можуть бути належним та достатнім обґрунтуванням фіктивності задекларованих позивачем операцій із зазначеними вище контрагентами.

Водночас, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з приводу того, що задекларовані позивачем операції з придбання позивачем агентських послуг у ТОВ "Амбра Імпекс Інт", свідчать про відсутність розумних економічних причин, оскільки, витрачання позивачем на такі послуги в грудні 2015 року 10 000 000,00 грн без ПДВ при тому, що загальний прибуток позивача за 11 місяців 2015 року по рахунку 79 "Фінансові результати" складав 11 911 232,52 грн. Тобто позивач оплатою таких послуг на 83,95% зменшив фінансовий результат за 2015 рік, а також, збільшив розмір від`ємного значення з ПДВ за грудень 2015 року додатково ще на 2 000 000,00 грн.

Також, вірно встановлено, що представлені позивачем на підтвердження реальності наданих йому агентських послуг від ТОВ "Амбра Імпекс Інт" копії акцептів по договорам з контрагентами на території України, а також всіх акцептів по договорам з нерезидентами, які викладені англійською мовою, фактично мають ідентичний зміст і відрізняються лише реквізитами покупця й зазначеними в них даними оферти. У зв`язку із тим, що кількість покупців, від яких ці акцепти оформлені, достатньо велика, то така схожість текстів цих документів правомірно викликала у судів попередніх інстанцій обґрунтовані сумніви щодо їх реальності.

Крім того, судом встановлено, що деякі оферти та акцепти, а також контракти, які додані позивачем на підтвердження виконання агентського договору від 01.02.2015 №01/02, і які увійшли до звіту про надання послуг за цим агентським договором, датовані та укладені в січні 2015 року, тобто ще до підписання цього агентського договору, що в свою чергу також є підтвердженням дефектності наданих позивачем документів по цим правовідносинам.

Зважаючи на викладене, та, приймаючи до уваги з`ясовні в ходу судового розгляду обставини задекларованих позивачем операцій з придбання агентських послуг у ТОВ "Амбра Імпекс Інт", колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за такими операціями позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту за грудень 2015 року 2 000 000,00 грн, які згідно показників декларації позивача з ПДВ за цей місяць на всю цю суму збільшили розмір від`ємного значення.

Таким чином, серед порушень, які стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з ПДВ від 10.06.2016 №0003611401 під час судового розгляду знайшло своє підтвердження лише порушення у вигляді завищення податкового кредиту на 2 000 000,00 грн за грудень 2015 року по операціям з придбання у ТОВ "Амбра Імпекс Інт" агентських послуг.

Виходячи з цього, судами правомірно визначено, що податкове повідомлення-рішення від 10.06.2016 №0003611401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2015 року на суму 3 234 327,00 грн підлягає скасуванню на суму 1 234 327,00 грн (3234327,00 грн - 2000000,00 грн = 1234327,00 грн).

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі, та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування, з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.