Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенка В.В.,суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Потильчака О.І., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б.,

при секретареві судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представників:

позивача - Шепеля Т.П., Немчінова В.Г.,

відповідача - Старцевої К.І.,

третіх осіб - Лозко В.І., Сільченка С.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Машинобудівельне виробниче об'єднання ім. І. Румянцева» (далі - Товариство) до Фонду державного майна України (далі - Фонд), треті особи - Федеральне агентство з управління федеральним майном Російської Федерації (далі - Федеральне агентство РФ), закрите акціонерне товариство «Туристично-оздоровчий комплекс «Новий Світ» (далі - ЗАТ «ТОК «Новий Світ»), про визнання незаконними дій та наказу,

У січні 2008 року Товариство звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, у якому з урахуванням доповнень до позовних вимог просило визнати незаконними дії Фонду, пов'язані з передачею у власність ЗАТ «ТОК «Новий Світ» майна пансіонату «Новий Світ», розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Судак, смт Новий Світ, вул. Судакська, 7, шляхом внесення його до статутного фонду господарського товариства, а також визнати протиправним наказ Фонду від 26 лютого 2002 року № 398 «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Туристично-оздоровчий комплекс «Новий Світ» (далі - спірний наказ).

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Фонд порушив його майнові права, оскільки всупереч положенням Угоди про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності, укладеної 15 січня 1993 року між Україною та Російською Федерацією (далі - Угода) (643_037) , розпорядився майном пансіонату «Новий Світ», яке знаходилося у його користуванні та розпорядженні.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 2 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від

3 червня 2009 року та Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року, у позові відмовив.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Товариство просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29 вересня 2011 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

На підтвердження неоднакового застосування судами норм матеріального права заявник надав постанови Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року у справі № 17/469 за позовом федерального державного підприємства «ЛДІ ім. М.М. Громова» до Фонду про визнання недійсним наказу від 10 жовтня 2002 року № 1791 «Про участь Фонду державного майна України у закритому акціонерному товаристві «Туристично-оздоровчий комплекс «Польот» (далі - наказ № 1791), а також від 2 грудня 2010 року у справі № 2-10/2486.1-2010 за позовом Товариства до виконавчого комітету Новосвітської селищної ради Автономної Республіки Крим (далі - виконком селищної ради), Кримського республіканського підприємства «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації міста Судака», треті особи - Фонд, ЗАТ «ТОК «Новий Світ», Федеральне агентство РФ, про визнання недійсними рішення, скасування реєстрації права власності.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 10 лютого 2012 року допустив справу до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Як убачається із доданих до заяви матеріалів, фактичні обставини, характер правовідносин, а також норми матеріального права, які застосував Вищий адміністративний суд України у справі, що розглядається, є відмінними від справ, на рішення в яких посилається заявник, обґрунтовуючи наведені у заяві доводи.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог Товариства внаслідок недоведення ним у суді факту здійснення фінансування будівництва спірних об'єктів нерухомості, які були передані відповідно до спірного наказу до статутного фонду ЗАТ «ТОК «Новий Світ». При цьому суд керувався частиною першою статті 4 Угоди.

Натомість у рішенні від 20 квітня 2010 року у справі № 17/469 Вищий господарський суд України дійшов висновку про неправомірність наказу № 1791 з огляду на невідповідність його вимогам статті 13 Угоди та скасування самим Фондом до прийняття судового рішення.

У рішенні від 2 грудня 2010 року Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції про порушення виконкомом селищної ради при прийнятті оспорюваних рішень щодо визнання права власності ЗАТ «ТОК «Новий Світ» на нерухоме майно пансіонату, розташоване в Автономній Республиці Крим, м. Судак, смт Новий Світ по вул. Голіцина, 7, а також видачі свідоцтва про право власності пункту 15 Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 (z0157-02) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (z0157-02) (у редакцій, чинній на час виникнення спірних відносин), оскільки спірний наказ, на підставі якого здійснено державну реєстрацію права власності, не містить переліку об'єктів нерухомого майна, що передаються у статутний фонд ЗАТ «ТОК «Новий Світ».

Аналіз наведених судових рішень не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах та Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

У задоволенні заяви відкритого акціонерного товариства «Машинобудівельне виробниче об'єднання ім. І. Румянцева» відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.