805/3520/17-а Про визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного арешту майна платника поддатків - 29.11.2023 Прийняття

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 (суддя Кірієнко В.О.) та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018 (головуючий суддя - Шишов О.О., судді - Сіваченко І.В., Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Азовзагальмаш" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування умовного арешту майна платника податків,

Приватне акціонерне товариство "Азовзагальмаш" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про застосування умовного арешту майна платника податків від 27.09.2017 №30640.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач послався на протиправність оскаржуваного рішення, яке було прийнято контролюючим органом у зв`язку з відмовою Товариства у проведенні планової документальної перевірки відповідно до наказу контролюючого органу від 19.09.2017 №9433 та допуску посадових осіб до її проведення. Позивач зазначає про відсутність підстав для проведення такої перевірки, протиправність вказаного наказу, який ним оскаржено у судовому порядку у справі №826/12789/17. Також, позивач посилався на недотримання вимог закону при плануванні і проведені заходів державного нагляду (контролю), порушення відповідачем порядку повідомлення платника про проведення перевірки.

Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 10.01.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, у задоволенні позову відмовив.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що станом на момент розгляду вказаної справи наказ контролюючого органу від 19.09.2017 №9433 про проведення планової документальної перевірки Товариства є чинним, судом не скасований, а відповідно до приписів підпункту 94.19.1 пункту 94.19, пункту 94.21 статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється в силу Закону та не вимагає додаткового рішення контролюючого органу щодо звільнення з-під арешту майна або судового захисту шляхом скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків у зв`язку з тим, що протягом строку, зазначеного у пункті 94.10 статті 94 ПК України (96 годин) судом не було прийнято рішення про визнання арешту майна відповідно до рішення від 27.09.2017 №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків обґрунтованим.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У касаційній скарзі Товариство зазначає, що судами не враховано, що оскаржуване рішення про застосування умовного арешту майна платника податків прийнято у зв`язку із недопуском відповідача до проведення планової документальної перевірки Товариства на підставі наказу контролюючого органу від 19.09.2017 №9433, який у подальшому було визнано протиправним і скасовано рішенням суду у справі №826/12789/17. Скаржник доводить, що суди, приймаючи рішення, не застосували положення підпункту 94.19.6 пункту 94.19 статті 94 ПК України, якими передбачено, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку з скасуванням судом або контролюючим органом рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про арешт, чим фактично позбавили позивача права на судовий захист порушеного права та доступу до правосуддя. Позивач доводить, що судами безпідставно застосовані положення підпункту 94.19.1 ПК України (2755-17) , відповідно до яких, припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Управління не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.05.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 28.11.2023 призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 29.11.2023.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У даній справі суди попередніх інстанцій установили, що наказом контролюючого органу від 19.09.2017 №9433 відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України та на підставі плану-графіку проведення документальних перевірок суб`єктів господарювання на ІІ квартал 2017 року було призначено проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.04.2014 по 31.03.2017, тривалістю 20 робочих днів з 27.09.2017 та виписані відповідні направлення на перевірку від 26.09.2017.

Наказ від 19.09.2017 №9433 було отримано уповноваженою особою позивача 27.09.2017.

Позивач відмовився від отримання направлень на перевірку від 27.09.2017, про що контролюючим органом 27.09.2017 складено відповідний акт відмови у здійсненні розписки у направленнях на перевірку.

Після отримання копії оскаржуваного наказу та відмови від підпису направлень на перевірку, позивачем було відмовлено відповідачу у допуску до перевірки, що було відображено у відповідному акті від 27.09.2017 №399/26-15-14-01-01.

З вказаних підстав, посилаючись на положення підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України, контролюючим органом було прийнято рішення від 27.09.2017 №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке було направлено платнику податків засобами поштового зв`язку з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна без згоди податкового органу.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції з 10.09.2017) визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Зазначена правова норма передбачає два способи повідомлення особи про проведення перевірки - вручення під розписку копії наказу та письмового повідомлення не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки або надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення таких документів не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки.

Таким чином, платник податків має право бути повідомлений належним чином про дату та час проведення перевірки до початку проведення такої. Однак норма пункту 77.4 статті 77 ПК України не містить застереження щодо ознайомлення платника з вказаними документами саме за 10 днів до початку проведення такої перевірки за умови надсилання платнику податків копії наказу та письмового повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ураховуючи наведені норми та встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що контролюючим органом дотримано вимоги податкового законодавства стосовно порядку та строків повідомлення платника податків про початок проведення перевірки.

Як зазначено вище та встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом було прийнято рішення від 27.09.2017 №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків Товариства, у зв`язку з недопущенням посадовими особами підприємства посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної планової виїзної перевірки.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється відповідно до статті 81 ПК України.

Строки проведення документальної планової перевірки встановлені статтею 82 ПК України.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

За правилами пункту 81.2 статті 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Відповідно до пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України).

Арешт майна може бути повним або умовним. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення (пункт 94.5 статті 94 ПК України).

Підпунктом 94.6.1 пункту 94.6 статті 94 ПК України встановлено, що керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється, зокрема, у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим (підпункт 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України).

Згідно з підпунктами 94.19.2 - 94.19.4, 94.19.8, 94.19.9 пункту 94.19 статті 19 ПК України рішення щодо звільнення з-під арешту майна приймається контролюючим органом протягом двох робочих днів, що наступають за днем, коли контролюючому органу стало відомо про виникнення підстав припинення адміністративного арешту (пункт 94.20 статті 94 ПК України).

У разі якщо рішення про звільнення майна з-під арешту прийнято щодо арешту, який було визнано судом обґрунтованим, контролюючий орган повідомляє про своє рішення відповідний суд не пізніше наступного робочого дня.

У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадках, визначених пунктами 94.19.1, 94.19.6, 94.19.7, 94.19.9, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті 94 ПК України).

Як установлено судами попередніх інстанцій, контролюючий орган звертався до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника відповідно до оскаржуваного рішення.

Донецький окружний адміністративний суду ухвалою від 05.10.2017 у справі №805/3485/17-а, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017, подання Головного управління ДФС у м. Києві було залишено без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку, протягом якого подання подається до суду.

Протягом строку, визначеного пунктом 94.10 статті 94 ПК України (96 годин) не було прийнято рішення про визнання арешту майна згідно з рішенням від 27.09.2017 №30640 про застосування адміністративного арешту майна платника податків обґрунтованим.

Суди, дійшли обґрунтованого висновку, що припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється в силу Закону та не вимагає додаткового рішення контролюючого органу щодо звільнення з-під арешту майна або судового захисту шляхом скасування рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Таким чином, доводи позивача, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 10.01.2018 та постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 27.03.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому, у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.