160/10192/21 Про визнання незаконним та скасування наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про звільнення особи з органів патрульної поліції, поновлення на посаді в органах поліції та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу - 28.11.2023 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Первинної професійної спілки "Правозахисники країни", про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2022 року, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнової Д.В., судді - Ясенова Т.І., Сафронова С.В.,

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент ПП), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни", в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 14.05.2021 № 296 про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського взводу № 2 роти батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 ;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 17.05.2021 № 404 о/с про звільнення зі служби в поліції поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_1 ;

1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України з 17.05.2021;

1.4. стягнути за рахунок державних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з моменту звільнення, а саме з 17.05.2021 по день фактичного розрахунку;

1.5. допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на службі та виплати заробітної плати за один місяць.

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність винесених наказів, оскільки підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності відсутні з огляду на відсутність складу дисциплінарного проступку у його діях у зв`язку з незаконністю розпоряджень керівництва та відсутність будь-яких пояснень з боку останнього стосовно необхідності здійснення пішого патрулювання. Позивач уважає, що службове розслідування проведено з процесуальними порушеннями, оскільки до складу комісії входили ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, на переконання позивача, були зацікавлені у результатах розслідування у зв`язку з тим, що він фіксував та висвітлював їх протиправні дії на службі.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Наказом від 15.02.2021 № 56 призначено службове розслідування стосовно ОСОБА_1 за фактами відмови від виконання службових обов`язків на визначеній території обслуговування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію з числа співробітників УПП в Дніпропетровській області ДПП у складі: голова дисциплінарної комісії - ОСОБА_2 підполковник поліції, заступник начальника управління начальник відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, члени дисциплінарної комісії: ОСОБА_4 майор поліції, заступник начальника відділу кадрового забезпечення; ОСОБА_3 старший лейтенант поліції, заступник начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення; ОСОБА_5 старший лейтенант поліції, старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення; ОСОБА_6 старший лейтенант поліції, старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення; ОСОБА_7 старший лейтенант поліції, старший інспектор з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення.

4. Термін проведення службового розслідування наказом від 15.03.2021 № 94 продовжено на один місяць з тим, щоб загальний термін службового розслідування не перевищував 60 календарних днів, у зв`язку з необхідністю забезпечення ретельного аналізу великого обсягу матеріалів та вивчення додаткових фактів, що мають значення для об`єктивного проведення службового розслідування, зокрема, опитування працівників УПП в Дніпропетровській області ДПП, аналіз відеозаписів, виявлених на відеохостингу YouTube.

5. Актом від 30.03.2021 зафіксовано відмову ОСОБА_1 від надання пояснень щодо обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування. У графі "опитуваний" зазначено "відмовився".

6. Факт відмови від надання пояснень позивачем щодо подій, які стали підставою для призначення службового розслідування стосовно нього, підтверджено співробітниками Департаменту патрульної поліції: ОСОБА_8 та ОСОБА_9, у наданих ними поясненнях від 30.03.2021.

7. Листом від 05.04.2021 № 4442/41/19/01-2021 позивача викликано для надання письмових пояснень 12.04.2021 о 10:00 год, у разі неможливості прибути повідомити про це дисциплінарну комісію не менше, ніж за добу з наданням підтверджуючих документів (трекінг: 4900086870814, що наявне у матеріалах справи). Однак, у визначений час позивач не з`явився, про причини неприбуття дисциплінарну комісію не повідомив.

8. Старший лейтенант поліції ОСОБА_10 у поясненнях від 22.03.2021 та 26.04.2021, що містяться у матеріалах справи, зазначив, що з 13.02.2021 ОСОБА_1 поліцейський взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 старший сержант поліції відмовлявся нести службу відповідно до розстановки сил та засобів.

9. Після завершення основної відпустки, тривалість якої згідно витягу з наказу від 22.03.2021 № 239 о/с становила 10 діб (з 02 до 11.04.2021), позивач на місце несення служби не з`явився та повідомив, що перебуває на лікарняному по догляду за дитиною, проте доказів на підтвердження цього не надав.

10. Про ці всі події доведено до відома командира роти № 2 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП ОСОБА_11 .

11. Факт відсутності ОСОБА_1 на місці несення служби підтверджується інспекторами взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2, лейтенантами поліції ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та аналітичного забезпечення, старшим лейтенантом поліції ОСОБА_14 (пояснення від 22.03.2021).

12. У рапортах з 14.02.2021 по 18.04.2021, які додані до матеріалів справи, вказано, що ОСОБА_1 після цільових інструктажів відмовлявся приступати до виконання обов`язків та був відсутній у складі наряду поліції "……..0201".

13. Актами від 14.02.2021, 15.02.2021, 17.02.2021, 18.02.2021, 22.02.2021, 23.02.2021, 25.02.2021, 26.02.2021, 02.03.2021, 03.03.2021, 05.03.2021, 09.03.2021, 11.03.2021, 13.03.2021, 14.03.2021, 18.03.2021, 19.03.2021, 21.03.2021, 22.03.2022, 26.03.2021, 27.03.2021, 29.03.2021, 30.03.2021, 19.04.2021, 22.04.2021, 23.04.2021 зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на службі.

14. За змістом службової характеристики ОСОБА_1 зазначено: "зарекомендував себе з не дуже доброї сторони. Законодавство знає добре, але шукає прогалини та систематично використовує їх з метою ухилення від виконання службових обов`язків".

15. 26.04.2021 дисциплінарною комісією складено Висновок службового розслідування щодо ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою останнього від виконання службових обов`язків.

16. При складенні вказаного висновку враховано: рапорти; акт про відмову у наданні пояснень; відеозаписи на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_1" відеохостингу YouTube; довідка про заохочення, якою вказано, що заходи заохочення до позивача не застосовувалися; службова характеристика поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого сержанта поліції ОСОБА_1 ; свідчення ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13 .

17. Ураховуючи попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби, а також відсутність пом`якшуючих обставин, систематичний характер висловлення відмови від виконання наказів керівництва щодо здійснення службових повноважень та обов`язків, за висновком комісії, старший сержант поліції ОСОБА_1 заслуговує на застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

18. Наказом від 14.05.2021 № 296 за вчинення дисциплінарного проступку до поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону № 2 УПП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. У цьому наказі вказано, що при застосуванні до позивача саме такого дисциплінарного стягнення враховано: відомості, що негативно характеризують старшого сержанта поліції ОСОБА_1 та його попередню поведінку, і його ставлення до служби; систематичне невиконання наказів керівника щодо здійснення охорони громадського порядку та публічної безпеки у визначеній керівником зоні оперативного реагування; ступінь вини характеризується умисними діями, учиненими за відсутності обставин, що пом`якшують відповідальність, через особисту недисциплінованість, усупереч вимогам законодавства України; обставиною, що обтяжує відповідальність, є наявність у нього діючого дисциплінарного стягнення (сувора догана, наказ УПП в Дніпропетровській області від 01.02.2021 № 4).

19. Наказом № 404 о/с від 17.05.2021 ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Підстава наказ Департаменту патрульної поліції від 14.05.2021 № 296.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

20. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2022 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений повністю.

20.1. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач хоч і дотримав процедуру службового розслідування, проте порушив вимоги щодо складу дисциплінарної комісії. Так, в судовому засіданні 14.07.2022 при дослідженні відеодоказів, які долучені до матеріалів справи 12.07.2022, судом встановлено, що до складу дисциплінарної комісії входили зацікавлені особи, так як позивач неодноразово висвітлював їх на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_1" відеохостингу YouTube, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що може свідчити про упередженість та зацікавленість останніх у результатах проведення службового розслідування та не відповідає вимогам законодавства про склад дисциплінарної комісії.

21. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 апеляційна скарга Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задоволена, рішення суду першої інстанції скасоване та прийнята нова постанова, якою позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без задоволення.

21.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що висновки суду першої інстанції про упередженість та зацікавленість у висновках службового розслідування посадових осіб, що входили до складу дисциплінарної комісії, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

21.2. На підставі досліджених відеозаписів, на яких зафіксовано розмови позивача з заступником начальника Управління - начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 (перший відеозапис) та заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_3 (другий відеозапис) суд цієї інстанції дійшов висновку, що надання вказаними особами роз`яснень щодо особливості ознайомлення з інформацією з обмеженим доступом, не може свідчити про заінтересованість цих осіб у результатах розслідування. Тобто означені відеозаписи не фіксують жодних обставин, які могли б мати наслідком виникнення у названих осіб упередженого ставлення до позивача.

21.3. Суд цієї інстанції зауважив, що позивач під час проведення службового розслідування відповідно до пункту 6 розділу V Порядку № 893, яким передбачено право поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, подавати уповноваженому керівнику письмову скаргу на дії осіб, які його проводять, не подавав жодних скарг, а матеріали справи не містять доказів наявності будь-яких конфліктів між членами дисциплінарної комісії та позивачем під час проведення цього службового розслідування.

21.4. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що дисциплінарна комісія є колегіальним органом та всі рішення приймаються нею колегіально, при цьому жоден з шести членів дисциплінарної комісії не висловлював окремої думки щодо прийнятого відносно позивача рішення, що, на переконання суду, свідчить про повну згоду членів дисциплінарної комісії у питаннях, що підлягали дослідженню та оцінці в межах цього службового розслідування.

21.5. Насамкінець, суд акцентував увагу на тому, що дисциплінарна комісія вносить лише пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення, однак остаточне рішення з цього приводу приймається уповноваженим керівником, рішення якого може бути відмінним від пропозицій та висновків дисциплінарної комісії. При цьому, начальником ДПП, яким в межах компетенції приймалося рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та неупередженість якого позивачем під сумнів не ставилася, будь-яких порушень, вчинених під час проведення службового розслідування, не виявлено.

21.6. Суд апеляційної інстанції констатував, що обставини справи вказують на наявність в діях позивача дисциплінарного проступку, що стало наслідком видання наказу від 14.05.2021 № 296 про застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Також суд цієї інстанції погодився із висновком суду першої інстанції в частині дотримання відповідачем процедури проведення службового розслідування.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

22. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022, у якій, з урахуванням уточненої касаційної скарги, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.07.2022.

23. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування частин 1-4 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (2337-19) .

23.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за вказаним пунктом скаржник зазначає, що Верховний Суд має сформулювати правовий висновок щодо визначення критеріїв прямо зацікавлених в результатах розслідування осіб, що вказані у частинах першій-четвертій статті 15 Дисциплінарного статуту.

23.2. Так, касатор указує, що всупереч цим нормам, суд апеляційної інстанції визнав членів дисциплінарної комісії, на дії яких позивачем неодноразово подавалися скарги (включно зі скаргами до Державного бюро розслідувань) та діяльність яких неодноразово висвітлювалася на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_1" відеохостингу YouTube, особами, які не зацікавлені в результатах службового розслідування стосовно нього.

23.3. У цьому аспекті позивач зауважує, що суд апеляційної інстанції, посилаючись на відео, яке було ним надано на підтвердження доводів про наявність у членів комісії ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) зацікавленості в результатах службового розслідування стосовно нього, не досліджував цей відеозапис як доказ безпосередньо під час розгляду справи під час судового засідання разом із учасниками справи, не вислухав їх доводів, міркувань щодо обґрунтованості обставин, викладених у позовній заяві з приводу фактів зафіксованих на відео. Тож суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваної постанови допустив порушення норм процесуального права у зв`язку з недослідженням доказів безпосередньо в судовому засіданні, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мали істотне значення для правильного вирішення справи.

23.4. Скаржник наполягає, що взяті до уваги судом акти про невихід позивача на службу не відповідають дійсним обставинам справи, позаяк насправді він виходив на службу, отримував зброю та інше спорядження, але відмовився виконувати незаконні накази про піше патрулювання. Відповіді на його запит про нормативно-правове обґрунтування законності таких наказів відповідачем не надано. Судом, своєю чергою, не надано оцінки його доводам про те, що такий окремий вид патруля як піший не може бути застосований в патрульній поліції, оскільки не передбачений жодним нормативно-правовим актом.

23.5. Скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог статті 242 КАС України не обґрунтував свого висновку про наявність складу дисциплінарного проступку в діях позивача через порушення службової дисципліни, який виразився у не заступанні в наряд - піше патрулювання. Таким чином, на переконання скаржника, висновки суду апеляційної інстанції про законність оскаржуваного наказу є передчасними, оскільки зроблені без належного дослідження дотримання відповідачем положень Дисциплінарного статуту НПУ у процедурі службового розслідування.

23.6. ОСОБА_1 уважає, що судом апеляційної інстанції було помилково встановлено факт відмови позивача від надання пояснень на підставі складеного відповідачем акту, оскільки матеріали справи не містять доказів про те, що він викликався в рамках проведення службового розслідування для надання пояснень. В акті не зазначено на підставі чого відповідачем було встановлено відмову від надання пояснень, а тому такий акт, на думку скаржника, є недопустимим доказом та таким, що не може бути покладеним в основу прийнятого рішення про застосування найсуворішого дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.

23.7. За доводами касаційної скарги, суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення застосував норму частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, який викладено в постанові Верховного Суду від 14.08.2019 у справі № 813/1183/16, а саме, що вчинений проступок має відповідати дисциплінарному стягненню; дисциплінарна відповідальність має бути пропорційною до дисциплінарного стягнення.

24. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2023 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

25. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 08.11.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження у відповідності до вимог статей 340 та 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

26. Не погоджуючись із наведеними доводами скаржника Департамент ПП направив Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін, як таке, що є законним та обґрунтованим.

27. Третя особа - Первинна професійна спілка "Правозахисники країни" надіслала до Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначає, що оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 25.10.2022 є такою, що не відповідає закону, а саме прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, отже підлягає скасуванню в повному обсязі.

27.1. Доводи цього відзиву в цілому є аналогічними доводам, наведеним позивачем у касаційній скарзі.

Висновки Верховного Суду

Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

28. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Одночасно суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

29. Спір у цій справі виник у зв`язку із застосуванням до поліцейського виняткового виду дисциплінарної стягнення у виді звільнення зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

30. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

31. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначаються Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII (580-19) (далі - Закон № 580-VIII (580-19) , у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

32. Частиною першою статті 18 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема неухильно дотримуватися положень Конституції України (254к/96-ВР) , законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

33. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

34. Частиною першою статті 19 Закону № 580-VIII визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

35. У постанові від 17.11.2022 у справі № 480/9492/20 Верховний Суд наголошував, що правова оцінка правильності й обґрунтованості рішення про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на такому: (1) чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України; (2) чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення; (3) чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення; (4) чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.

36. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга статті 19 Закону № 580-VIII).

37. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (2337-19) (далі - Дисциплінарний статут НПУ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

38. За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту НПУ).

39. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

40. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, серед іншого, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

41. Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ має бути чітко сформульований і не може допускати подвійного тлумачення. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень (частини перша та друга статті 4 Дисциплінарного статуту).

42. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється. Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону. Наказ, відданий (виданий) з порушенням вимог закону або з перевищенням повноважень, є недійсним та підлягає скасуванню прямим керівником (частини четверта - сьома статті 4 Дисциплінарного статуту).

43. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

44. Поліцейському забороняється виконувати злочинний або явно незаконний наказ. У разі одержання наказу, що суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що зобов`язаний невідкладно в письмовій формі доповісти керівнику, який віддав (видав) наказ, та своєму безпосередньому керівникові, а в разі наполягання на його виконанні - письмово повідомити про це прямому керівнику (частина четверта статті 5 Дисциплінарного статуту).

45. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом (частина п`ята статті 5 Дисциплінарного статуту).

46. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

47. Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

48. Дисциплінарним проступком у силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

49. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина друга статті 13 Дисциплінарного статуту).

50. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частини друга статті 14 Дисциплінарного статуту).

51. В аспекті спірних правовідносин необхідно зазначити, що вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясовувати насамперед склад дисциплінарного проступку в його діях, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні поліцейським службової дисципліни.

52. Ключовий довод, який охоплювався підставами цього позову, стосувався включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які, на переконання позивача, були прямо зацікавлені у результатах службового розслідування. Суди попередніх інстанцій по різному оцінили наведені доводи позивача.

53. Так, суд першої інстанції погодився із тим, що відповідач порушив вимоги щодо складу дисциплінарної комісії, включивши до її складу зацікавлених осіб ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ), та уважав наведене достатньою підставою для задоволення позову.

54. Своєю чергою суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку про необґрунтованість таких висновків суду цієї інстанції та безпідставність наведених доводів позивача, у зв`язку з чим уважав відсутніми правові підстави для задоволення позову з цих причин.

55. Серед основних доводів касаційної скарги ОСОБА_1 указує, що суд апеляційної інстанції безпідставно визнав членів дисциплінарної комісії, на дії яких позивачем неодноразово подавалися скарги (включно зі скаргами до Державного бюро розслідувань) та діяльність яких неодноразово висвітлювалася на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_1" відеохостингу YouTube, особами, які не зацікавлені в результатах службового розслідування стосовно нього, оскільки не досліджував надані ним до матеріалів справи відеозаписи як докази безпосередньо під час розгляду справи під час судового засідання разом із учасниками справи, не вислухав їх доводів, міркувань щодо обґрунтованості обставин, викладених у позовній заяві з приводу фактів зафіксованих на відео, що є порушенням норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мали істотне значення для правильного вирішення справи.

56. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги в цій частині, Суд виходить із такого.

57. За приписами частини четвертої статті 15 Дисциплінарного статуту НПУ забороняється включення до складу дисциплінарної комісії осіб, які є підлеглими поліцейського, стосовно якого призначено службове розслідування, осіб, які сприяли вчиненню або приховуванню дисциплінарного проступку, та осіб, зацікавлених у результатах розслідування.

58. Дисциплінарний статут не містить визначення хто є "зацікавленими особами", тому це є оціночна категорія, визначення якої має ґрунтуватися на доказах. Тобто факт особистої зацікавленості у результатах службового розслідування повинен бути доведений доказами, дослідженими у встановленому процесуальному порядку.

59. За змістом доводів касаційної скарги ОСОБА_1 пов`язує наявність зацікавленості у ОСОБА_2 та ОСОБА_3, включених до складу дисциплінарної комісії, із службовими стосунками, що склалися між позивачем та названими членами дисциплінарної комісії, у зв`язку з тим, що позивачем подавалися неодноразові скарги (включно зі скаргами до Державного бюро розслідувань) на дії указаних осіб, пов`язаних із їх службовою діяльністю, що також висвітлювалося на каналі "ІНФОРМАЦІЯ_1" відеохостингу YouTube.

60. За таких обставин надані позивачем докази стосуються обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

61. Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено, зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Цей же принцип включено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України).

62. Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

63. Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

64. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 цього ж Кодексу).

65. Як слідує із змісту оскаржуваної постанови суду, суд апеляційної інстанції з досліджених відеозаписів, на яких зафіксовано розмови позивача з заступником начальника Управління - начальником відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_2 (перший відеозапис) та заступником начальника відділу моніторингу та аналітичного забезпечення ОСОБА_3 (другий відеозапис), дійшов висновку, що ці відеозаписи не фіксують жодних обставин, які могли б мати наслідком виникнення у названих осіб упередженого ставлення до позивача, а надання вказаними особами роз`яснень щодо особливості ознайомлення з інформацією з обмеженим доступом, не може свідчити про заінтересованість цих осіб у результатах розслідування.

66. Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов інших висновків по суті спору на підставі тих самих доказів, то мав би в силу приписів статтей 90 та 308 КАС України здійснити їх дослідження, позаяк оцінка цих доказів мала безпосередній вплив на рішення суду.

67. Водночас зміст журналу судового засідання від 14.07.2022, а також прослуханий диск із звукозаписом цього засідання свідчать, що суд апеляційної інстанції в ході судового розгляду цієї справи безпосереднє дослідження відеодоказів, наданих позивачем, не здійснював.

68. Отже, колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги про те, що оцінка наявних у матеріалах справи доказів була здійснена судом апеляційної інстанції без дотримання положень статті 90 КАС України.

69. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій і якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

70. Крім того, дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, виходить за межі повноважень Верховного Суду, визначених статтею 341 КАС України. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

71. Разом із тим, оцінка доказів, якими позивач підтверджував головні аргументи підстав позову в частині включення до складу дисциплінарної комісії зацікавлених осіб у результатах службового розслідування стосовно нього та які входять до предмета доказування у цій справі, зроблена судом апеляційної інстанції без їх безпоседенього дослідження, а отже висновки суду про недоведеність цими доказами обставин із якими позивач пов`язує порушеня процедури службового розслідування є передчасними.

72. Верховний Суд звертає увагу, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.

73. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

74. Тож при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.

75. Оскільки вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження суду апеляційної інстанції, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність його висновків в цілому по суті спору.

76. Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

77. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

78. За правилами статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

79. За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

80. Суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи у цій частині необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку вказаним обставинам, об`єктивно оцінити аргументи усіх учасників справи та надані ними докази із наведенням мотивів їх врахування чи відхилення та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.