ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 120/8303/22
адміністративне провадження № К/990/12242/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Білак М.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 120/8303/22
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року (суддя - Дончик В.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року (головуючий суддя - Мацький Є.М., судді Залімський І.Г., Сушко О.О.)
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (1078-2003-п) (далі - Порядок № 1078) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року;
- визнати протиправними дії відповідач щодо не врахування прожиткового мінімуму у розмірі 2102,00 грн при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 у період з грудня 2019 року по березень 2020 року;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4 088,82 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 в сумі 102 220,50 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення за період з грудня 2019 року по березень 2020 року у сумі 39,14 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 120/8303/22.
Відповідачем 29 листопада 2022 року подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить закрити провадження у справі, в обґрунтування якого зазначає, що спір у справі вирішувався між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме у справі №120/3881/20-а ОСОБА_1 аналогічно цій справі просив суд вирішити питання щодо здійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року, закрито провадження у справі № 120/8303/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).
Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже вирішено судом у іншій справі - № 120/3881/20-а.
Так, судом першої інстанції встановлено, що судовим рішенням у справі №120/3881/20-а вже надано оцінку бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3 884,42 грн за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року включно.
Зокрема цей суд зазначив, що оскільки відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, то передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року немає. Щодо періоду з грудня 2018 року по березень 2020 року, то позивачу була нарахована та виплачена індексація, що підтверджується довідкою №2450 від 17 листопада 2020 року. Також, судом надана оцінка доводам позивача щодо розрахунку суми належної індексації як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до приписів абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Суд першої інстанції зауважив, що позивач у цій справі та у справі № 120/3881/20-а, заявив позовні вимоги, які частково по-різному висловлені, але однакові по суті, а отже, позовні вимоги є аналогічними. Крім того, підстави для звернення до суду з позовом як у цій справі так і справі № 120/3881/20-а також є аналогічними.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що у справі № 120/3881/20-а між сторонами не виникло нового спору, оскільки в цій справі та в справі № 120/3881/20-а збігається склад учасників адміністративного процесу, вимоги та обставини, що обґрунтовують звернення позивача до суду.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із такими рішеннями судів, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі № 120/8303/22, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як на підставу оскарження судових рішень позивач указує про порушення судами попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин норм процесуального права, а саме пункту 4 частини першої статті 238 (суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав).
Скаржник зазначає, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 120/3881/20-а, як про те зазначили суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях, оскільки предмет спорів (об`єкт, з приводу якого виник спір) у згаданих справах є різними.
Скаржник зауважує, що у справі №120/3881/20-а розглядалося питання щодо здійснення нарахування і виплати індексації грошового забезпечення, правильність встановлення відповідачем базового місяця, розміру щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення та суми індексації, натомість у цій справі (№120/8303/22) спір полягає у нездійсненні відповідачем перерахунку нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення у відповідності до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.
Позивач підкреслює, що об`єктом, з приводу якого виник спір саме у цій справі було, також, його право на отримання поточної індексації з грудня 2019 року по березень 2020 року з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб на загальну суму 39, 14 грн.
Як пояснює скаржник, уже наявні висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які в оскаржуваних судових рішеннях суди попередніх інстанцій не застосували - висновки, викладені у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22.
Таким чином, на переконання скаржника, пункт 4 частини першої статті 238 КАС України не підлягає застосуванню, оскільки предмети у двох вищезазначених справах різні, а тому спір у цій справі підлягає розгляду по суті позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача ОСОБА_2, суддів Губської О.А., Білак М.В. від 13 квітня 2023 року відкрите касаційне провадження за вказаною касаційної скаргою.
У зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 03 серпня 2023 року № 770/0/15-23 про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, здійснено повторно автоматизований розподіл цієї справи між суддями, та визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Соколов В.М., судді Єресько Л.О., Білак М.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. від 23 листопада 2023 року прийнято справу до провадження, закінчено підготовчі дії у справі та призначено касаційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
Від командира Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить залишити її без задоволення, а рішення судів - без змін.
Позиція Верховного Суду
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).
Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, уважаючи, що відповідач не нарахував і не виплачував йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі, звернувся з цим позовом до суду.
За висновками судів попередніх інстанцій немає підстав для вирішення цього спору, оскільки ОСОБА_1 повторно звертається до суду з позовом про той самий предмет і з тих самих підстав (щодо належної виплати індексації грошового забезпечення), які уже було вирішено в межах справи №120/3881/20-а (рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2021 року).
Надаючи оцінку доводам позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає таке.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року у справі № 240/6357/20, від 27 серпня 2021 року у справі № 580/3966/20, від 15 грудня 2020 року у справі № 804/5759/17, від 17 серпня 2022 року у справі № 520/9008/2020 та багатьох інших, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.
Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 120/3881/20-а, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Вінницького окружного адміністративного суду 15 лютого 2021 року, залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року.
Надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Суд виходить з такого.
Так в серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 16 червня 2017 року по 31 березня 2020 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 встановити для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу з 16 червня 2017 року базовий місяць січень 2008 року, а з 01 березня 2018 року фіксовану суму індексації в розмірі 3884,42 грн;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити з урахуванням січня 2008 року як базового місяця та фіксованої суми індексації в розмірі 3884,42 грн на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 16 червня 2017 року по 31 березня 2020 року в сумі 143345,42 грн.
Зі змісту судових рішень у справі № 120/3881/20-а слідує, що позов задоволено частково та вирішено: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року, зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16 червня 2017 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року в повному обсязі та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за вказаний період із встановленням фіксованої суми індексації в розмірі 3884,42 грн, суди попередніх інстанцій зазначили, що оскільки відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України, з квітня 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, то передбачених законом підстав для індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 01 грудня 2018 року немає. Щодо періоду з грудня 2018 року по березень 2020 року суди зазначив, що позивачу була нарахована та виплачена індексація, що підтверджується довідкою №2450 від 17 листопада 2020 року.
Також, судами надано оцінку доводам позивача щодо розрахунку суми належної індексації як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Так досліджуючи питання механізму розрахунку індексації грошового забезпечення та її розміру, а також здійснюючи перевірку правильності нарахованих відповідачем сум індексації грошового забезпечення, зокрема, за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації 3884,42 грн та відповідно правильність застосування відповідачем абзаців 4, 5 пункту 5 Порядку №1078 суди прийшли до висновку про те, що здійснення відповідачем виплати індексації у цій частині є правомірним. Суди зазначили, що Постановою Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року (704-2017-п) було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок і визначено інший порядок встановлення та розміру посадового окладу осіб рядового та начальницького складу. Зауважено, що відповідно до пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 %. Отже, відповідно до пункту 5 вказаного Порядку, проведення індексації грошових доходів населення, індекс споживчих цін у березні 2018 року рівний 1 та індексація грошового забезпечення не нараховується. При цьому, суди відхилили доводи позивача про те, що розмір підвищення заробітної плати не перевищує суму індексації, та уважали неприйнятними наведені ним розрахунки, оскільки вони зроблені, виходячи із обчисленої індексації за лютий 2018 року; у той час як під фіксованою сумою індексації заробітної плати слід розуміти різницю, яка може мати місце у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) працівників, тобто березні 2018 року. На підставі викладеного суди відмовили у задоволенні позовних вимог, пов`язаних із застосуванням щомісячної фіксованої індексації для періоду з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року.
Повертаючись до обставин цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову знову є дії військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу в період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року. Так у цій справі (№120/8303/22) позивач, зокрема, просить:
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року, виходячи з фіксованої величини 4088,22 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 в сумі 102 220,50 грн.
В обґрунтування позовних вимог представником позивача зазначено, що військова частина НОМЕР_1 протиправно оминула вимоги абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 та починаючи з 01 березня 2018 року не виплачувала позивачу індексацію грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу виходячи з фіксованої величини 4088,82 гривень в місяць, а у разі коли величина індексу споживчих цін перевищить поріг в розмірі 103 відсотка, то в підвищеному розмірі відповідно до чинного законодавства, аж до наступного підвищення тарифної ставки (окладу).
Проте, як обґрунтовано зазначили суди попередніх інстанцій, ці позовні вимоги вже були вирішені судом у справі № 120/38881/20-а.
Водночас Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.
Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання військової частини нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 березня 2018 року по 31 березня 2020 року відповідно до вимог 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 120/38881/20-а.
Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.
У касаційній скарзі позивач зазначає, про нетотожність позову у цій справі та справі № 120/38881/20-а, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються перерахунку нарахованої та виплаченої з порушенням вимог Порядку № 1078 суми індексації грошового забезпечення, який здійснювався відповідачем на виконання судового рішення та бездіяльності відповідача щодо не застосування при цьому положень абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078.
Водночас, суд апеляційної інстанції, правильно зауважив, що судовим рішенням у справі №120/38881/20-а вже надано оцінку бездіяльності відповідача щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3884,42 (замість 4463,15) грн за період з 01 березня 2018 року по 3 березня 2020 року включно відповідно до означених положень Порядку №1078.
Поряд з цим інший кількісний розрахунок щомісячної фіксованої індексації грошового забезпечення 3884,42 грн (у справі №120/3881/20-а) та 4463,15 грн (у цій справі) не змінює предмету та підстав позову з яким звертається позивач за вирішенням.
Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, згідно з вимогами пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.
За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суди попередніх інстанцій, ухвалили судові рішення з додержанням норм процесуального права.
Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи, адже це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність обставин та доказової бази.
Таким чином, посилання скаржника у касаційній скарзі на неврахування судами попередніх інстанції, висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 15 грудня 2022 року у справі №460/3473/21, від 31 січня 2023 року у справі №340/3391/22, від 13 березня 2023 року у справі №560/11003/22, не знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду судових рішень, позаяк у наведених скаржником справах, на противагу цій справі, обставини, які формують зміст цих правовідносин і впливають на застосування норм права, є відмінними (зокрема, у згаданих справах Верховний Суд дійшов висновків, що вимоги заявлені у них, можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом та повинні оцінюватися на предмет правомірності таких вимог).
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом, зокрема у постановах від 10 листопада 2022 року у справі № 420/18232/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 380/10075/21, від 11 квітня 2023 року у справі № 600/2561/21-а, від 31 травня 2023 року у справі № 160/16445/22, від 20 липня 2023 року у справах № 280/7163/22 та № 600/4130/22-а, від 26 липня 2023 року у справі № 120/9859/23, від 28 липня 2023 року у справі № 420/14964/22 та інш.
Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій винесено законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Висновки щодо розподілу судових витрат
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2023 року у справі №120/8303/22 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько М.В. Білак