Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого     Шицького I.Б.

суддів:   Барбари В.П., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.I.,

Потильчака О.I., Черногуза Ф.Ф. і Щотки С.О.,

за участю представників ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Булаха О.I. та Літкевича В.С.,

розглянувши касаційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року № 26/271 у справі за позовом ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" та ТОВ "Аттіс-Iнвест" про стягнення 388 497 доларів США,

в с т а н о в и л а :

У березні 2006 року ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало до господарського суду м. Києва позов до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" та ТОВ "Аттіс-Iнвест" про стягнення 388 497 доларів США. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "Аттіс-Iнвест" має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 30-оу від 15 липня 1999 року. ЗАТ "Телекомінвест-Київ" є поручителем повного і своєчасного виконання зобов'язань ТОВ "Аттіс-Iнвест" за кредитним договором. Тому відповідно до ст. 554 ЦК боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (а.с. 5-6).

Рішенням господарського суду м. Києва від 16 серпня 2006 року відмовлено у задоволенні позову ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ЗАТ "Телекомінвест-Київ" та ТОВ "Аттіс-Iнвест" про стягнення 388 497 доларів США (а.с. 56-57).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с. 80-83).

Постановою Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року  № 26/271 постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року залишено без змін (а.с. 122-126).

Це рішення та постанови мотивовані тим, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 березня 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року № 26/271 за касаційною скаргою ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України", де поставлено питання про скасування цієї постанови, постанови Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду  м. Києва від 16 серпня 2006 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблені на порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах (а.с. 170).

Заслухавши доповідача, представників ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційна інстанція, залишаючи без змін попередні судові рішення, виходила з того, що позивач пропустив строк позовної давності.

Висновки Вищого господарського суду України зроблені без аналізу та врахування даних, що містяться в матеріалах справи, та вимог закону, а тому всі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Як встановлено судами, 15 липня 1999 року між позивачем і ТОВ "Аттіс-Iнвест" (далі - відповідач-1) укладено кредитний договір № 30-оу, згідно п. 1.1 якого позивач надає відповідачу-1 кредит у сумі 423 497 доларів США. Відповідач-1 зобов'язався його погасити у строк до 16 січня 2001 року. Відповідно до п. 5.5 договору він залишається чинним до повної сплати позичальником заборгованості за кредитом та інших платежів, передбачених цим договором (а.с. 7-9).

7 вересня 2000 року та 18 січня 2001 року позивач і відповідач-1 уклали додаткові угоди № 1 та № 2 до кредитного договору № 30-оу. При цьому продовжено термін користування кредитом до 15 грудня 2002 року, а остання дата погашення кредиту визначена 31 грудня 2002 року (а.с. 10, 11).

Згідно з договором застави від 22 лютого 1999 року (в редакції додаткової угоди № 1), укладеного між позивачем та ЗАТ "Телекомінвест-Київ" (далі - відповідач-2), заставою за цим договором забезпечуються вимоги позивача як заставодержателя, що випливають з декількох договорів, у тому числі, з кредитного договору № 30-оу (а.с. 41-45).

30 січня 2003 року позивач і відповідач-2 уклали договір поруки, за яким відповідач-2 зобов'язується перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором (а.с. 15-17).

Відмовляючи в задоволенні позову, суди послались на те, що строк позовної давності закінчився 31 грудня 2005 року.

Проте, згідно з п. 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України (435-15) правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.ЦК України (435-15) набрав чинності з 1 січня 2004 року, тобто до закінчення строку пред'явлення позову.

Таким чином, до даних правовідносин слід застосовувати правила ЦК України (435-15) щодо позовної давності.

Згідно з ст. 257 ЦК України (435-15) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України (435-15) перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, оскільки остання дата погашення кредиту визначена 31 грудня 2002 року, то перебіг строку позовної давності починається з 1 січня 2003 року, і, відповідно, закінчується 1 січня 2006 року.

У відповідності з ч. 1 ст. 264 ЦК України (435-15) перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Як встановлено судами, 1 січня 2006 року позивач та відповідач-1 підписали акт звіряння заборгованості за кредитним договором від 15 липня 1999 року № 30-оу, що є дією, яка свідчить про визнання відповідачем-1 свого боргу, та перериває строк позовної давності (а.с. 18).

У зв'язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року № 26/271, постанова Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду м. Києва від 16 серпня 2006 року підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід врахувати зазначене, правильно обчислити строк позовної давності та вирішити спір відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями 111-17-111-21 ГПК України (1798-12) , Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Касаційну скаргу ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 25 січня 2007 року  № 26/271, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 листопада 2006 року і рішення господарського суду м. Києва від 16 серпня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.