640/9679/20 Про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення особи з посади в органах Державного бюро розслідування, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 28.11.2023 Прийняття

за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року, ухвалене у складі: головуючого судді Добрянської Я.І., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, ухвалену у складі: судді-доповідача Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.,

І. Суть спору

1. До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Державного бюро розслідувань (далі - ДБР, відповідач) з вимогами:

- визнати протиправним і скасувати наказ виконувача обов`язків директора ДБР ОСОБА_2 вiд 31 березня 2020 року № 223-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань", а саме щодо звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) ДБР з 02 квiтня 2020 року;

- визнати протиправними дiї тимчасово виконувача обов`язкiв директора ДБР щодо попередження ОСОБА_1 про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури ДБР та вiдповiдно до наказiв ДБР вiд 14 лютого 2020 року № 42 "Про затвердження структури Державного бюро розслiдувань" та вiд 27 лютого 2020 року № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дiю штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслiдувань на 2020 рiк", а саме посади начальника Другого слідчого відділу Другого управлiння органiзацiї досудових розслiдувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) ДБР;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Другого слідчого відділу Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями Головного слідчого управління ДБР з 02 квітня 2020 року;

- стягнути з ДБР на користь ОСОБА_1 середнiй заробiток за час вимушеного прогулу з 02 квітня 2020 року у зв' язку iз незаконним звільненням з роботи.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в спірних правовідносинах не було передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" підстав для звільнення, оскільки посаду, яку він обіймав, після проведених організаційно-штатних змін скорочено не було.

3. Позивач також зазначає, що під час попередження про наступне вивільнення йому не було запропоновано жодної вакантної посади, а наказ про його звільнення підписаний неуповноваженою особою.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

4. Наказом ДБР від 26 вересня 2019 року № 215-ос позивача призначено на посаду начальника Другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідувань злочинів вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ДБР, як переможця конкурсу, з 27 червня 2019 року.

5. 27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року №305-IX (305-20) , яким, зокрема, змінено правовий статус ДБР з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

6. Наказом ДБР "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" від 14 лютого 2020 року № 42 затверджено нову структуру Центрального апарату ДБР.

7. Наказом ДБР "Про затвердження Переліку посад у Центральному апараті Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами" від 26 лютого 2020 року № 47 затверджено найменування посад з відповідними граничними спеціальними званнями.

8. Наказом "Про затвердження Положення про Головне слідче управління Державного бюро розслідувань" від 03 березня 2020 року №53 затверджено Положення про Головне слідче управління Державного бюро розслідувань.

9. Наказом "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік" від 27 лютого 2020 року № 21ДСК затверджено та введено в дію штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік.

10. 03 березня 2020 року позивач був попереджений про наступне вивільнення у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури ДБР, відповідно до наказів ДБР від 14 лютого 2020 року № 42 "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" та від 27 лютого 2020 року № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису Центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік", а саме посади начальника Другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ДБР.

11. Наказом ДБР від 31 березня 2020 року №223-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" позивача, відповідно до пункту 1 частини першої та частини четвертої статті 87 Закону України "Про державну службу", звільнено з посади начальника Другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ДБР з 02 квітня 2020 року, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

12. Не погоджуючись із звільненням, позивач звернувся до суду.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20 жовтня 2020 року), залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року, позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано наказ ДБР вiд 31 березня 2020 року № 223-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" у частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Другого слідчого відділу Другого управлiння органiзацiї досудових розслiдувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) ДБР з 02 квiтня 2020 року;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Другого слідчого відділу Другого управлiння органiзацiї досудових розслiдувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) ДБР або на іншій рівнозначній посаді з 03 квітня 2020 року;

- стягнуто з ДБР на користь ОСОБА_1 середнiй заробiток за час вимушеного прогулу з 03 квiтня 2020 року в розмірі 393081,60 грн.

14. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Другого слідчого відділу Другого управлiння органiзацiї досудових розслiдувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) Державного бюро розслідувань або на іншій рівнозначній посаді та стягнення з ДБР на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 77797, 40 грн.

15. Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що підставою для припинення державної служби, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

16. У цьому контексті суди попередніх інстанцій з`ясували, що наслідками проведених у ДБР організаційно-штатних змін було змінено найменування та коло функціональних обов`язків за посадою, яку обіймав позивач, проте сама посада скорочена не була.

17. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій вважали, що в спірних правовідносинах не було підстав для припинення державної служби, передбачених пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу".

18. Суди попередніх інстанцій також звернули увагу на те, що окремі слідчі ДБР, які перебували у подібних до позивача умовах, за наслідками вказаних організаційно-штатних змін були призначені на посади слідчих згідно з новою організаційною структурою та штатним розписом Центрального апарату ДБР.

19. Суди попередніх інстанцій вважали, що застосування різних процедур до працівників, які обіймали рівнозначні та ідентичні за змістом та обсягом службових обов`язків посади, ставить їх у нерівне становище та свідчить про дискримінацію.

20. Суди попередніх інстанцій також зазначили, що чинна на момент звільнення редакція Закону України "Про державну службу", яка не покладала на суб`єкт призначення обов`язку запропонувати державному службовцю, посада якого скорочується, іншу (рівнозначну, а в разі відсутності - нижчу) посаду державної служби порушує принципи, на яких заснована державна служба в Україні.

21. Суди попередніх інстанцій зазначили, що це порушення було визнано законодавцем, який 23 лютого 2021 року прийняв Закон України № 1285-IX (1285-20) , яким до статті 87 Закону України "Про державну службу" було повернуто положення, що пов`язувало можливість припинення державної служби у зв`язку зі скороченням штату з неможливістю запропонувати державному службовцю іншу посаду.

22. Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що до позивача застосовані норми Закону України "Про державну службу" у редакції, яка суперечить основним принципам державної служби та Конституції України (254к/96-ВР) , та які були в подальшому виключені самим законодавцем.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

23. У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

24. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у подібних правовідносинах відсутній висновок щодо застосування частин першої та третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19.09.2019 №117-IX (117-20) ); частини четвертої статті 40 та частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX (378-20) ); статей 9, 12, 14, 14-3 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" від 12.11.2015 №794-VIII (у редакції Закону України від 03.12.2019 №305-IX (305-20) ); підпункту 4 пункту 3 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03.12.2019 №305-IX (305-20) .

25. Скаржник зазначив, що у зв`язку з набранням чинності 27 грудня 2019 року Законом України від 03 грудня 2019 року №305-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" (305-20) правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

26. Реалізація законодавчих положень щодо зміни правового статусу ДБР мала наслідком зміну його організаційної структури та штатного розпису, зокрема зміну категорій посад шляхом виведення із штатного розпису та скорочення посад державних службовців, зокрема посади позивача, та введення до штатного розпису посад рядового і начальницького складу.

27. За доводами скаржника, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є самостійною і достатньою підставою для припинення державної служби.

28. Конструкція частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" свідчить, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язку з працевлаштування державних службовців, що вивільняються у зв`язку зі скороченням посади.

29. Позивач у відзиві на касаційну скаргу зазначив, що судами попередніх інстанцій повно та всебічно встановлено обставини, що мають значення для розгляду справи, і правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин, у зв`язку з чим підстав для скасування їхніх рішень немає.

30. Касаційна скарга надійшла до Суду 19 липня 2021 року. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу було передано на розгляд колегії суддів у складі: судді-доповідача Радишевської О.Р., суддів Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.

31. Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

V. Джерела права й акти їхнього застосування

32. 12 листопада 2015 року Верховна Рада України прийняла Закон України "Про Державне бюро розслідувань" (794-19) (далі - Закон № 794-VIII (794-19) ) статтею 1 якого, у редакції, чинній на момент прийняття позивача на службу, було передбачено, що Державне бюро розслідувань є центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

33. 27 грудня 2019 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань" від 03 грудня 2019 року №305-IX (305-20) (далі - Закон №305-IX (305-20) ).

34. Відповідно до статті 1 Закону № 794-VIII (тут і далі - у редакції Закону №305-IX (305-20) ) Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

35. Згідно з частиною першою статті 9 Закону № 794-VIII систему Державного бюро розслідувань складають центральний апарат, територіальні управління, спеціальні підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні установи. У складі Державного бюро розслідувань діють слідчі, оперативні підрозділи, підрозділи внутрішнього контролю та інші підрозділи.

36. Організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.

37. Відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 12 Закону № 794-VIII директор Державного бюро розслідувань: затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань; визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

38. Частиною першою статті 14 Закону №794-VIII передбачено, що до працівників ДБР належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із ДБР (частина перша статті 14 Закону № 794-VIII).

39. Згідно з частиною другою статті 14 Закону № 794-VIII служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

40. Частиною п`ятою статті 14 Закону № 794-VIII передбачено, що трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

41. Згідно з частиною шостою статті 14 Закону № 794-VIII порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами. На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

42. За правилами частин першої та другої статті 14-3 Закону № 794-VIII державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України "Про державну службу".

43. Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

44. Відповідно до частини першої статті 83 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення.

45. Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII визначено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

46. Згідно з абзацом 1 частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

VI. Позиція Верховного Суду

47. Спір у цьому провадженні виник у зв`язку зі звільненням позивача з посади державної служби на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади" від 19 вересня 2019 року №117-ІХ (117-20) ) у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису з припиненням державної служби.

48. Суд зазначає, що 27 грудня 2019 року набрав чинності Закон №305-IX (305-20) щодо удосконалення діяльності ДБР. У зв`язку із набранням чинності Законом №305-ІХ (305-20) правовий статус ДБР змінився із центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган .

49. Законодавчі положення стосовно зміни правового статусу ДБР потягнули за собою зміну організаційної структури й штатного розпису ДБР, а процес реалізації цих положень передбачав зміну категорій посад шляхом виведення із штатного розпису та скорочення посади державного службовця та введення до штатного розпису посад рядового і начальницького складу.

50. Так, на виконання вимог статті 9 Закону №794-VIII Указом Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020 (41/2020) затверджено нову організаційну структуру ДБР. Затвердження нової структури зумовило необхідність прийняття змін до штатного розпису як центрального апарату, так і територіальних органів ДБР.

51. Зокрема, як установили суди попередніх інстанцій, відповідно до структури ДБР, яка була чинною до набрання чинності Законом №305-IX (305-20) , у складі ДБР діяло три управління організації досудових розслідувань: Управління з розслідування злочинів у сфері службової діяльності та корупції; Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя; Управління з розслідування військових злочинів. При цьому, у складі Другого управління організації досудових розслiдувань (Управлiння з розслiдування злочинiв, вчинених працівниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) діяло три слідчі відділи: перший, другий (який очолював позивач), третій.

52. На виконання вимог Закону №305-IX (305-20) наказом ДБР "Про затвердження структури центрального апарату державного бюро розслідувань" від 14.02.2020 №42 затверджено структуру центрального апарату Державного бюро розслідувань із визначенням штатної чисельності.

53. Наказом ДБР від 26.02.2020 №47 "Про затвердження Переліку посад у центральному апараті Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами" затверджено найменування посад з відповідними граничними спеціальними званнями.

54. Наказом ДБР від 27.02.2020 №21ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік" затверджено та введено в дію штатний розпис центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік.

55. Цими актами у структурi центрального апарату ДБР створено Головне слiдче управління, до складу якого включенi чотири управлiння, а саме: 1) Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами, 2) Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, 3) Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями та 4) Управління з організації досудових розслідувань. До кожного із зазначених Управлінь включені відділи, зокрема, до Управління з розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, включено перший, другий та третій відділи.

56. Ураховуючи викладене та беручи до уваги зміни до Закону №794-VIII (794-19) , що набрали чинності 27.12.2019, а також Указ Президента України від 05.02.2020 № 41/2020 (41/2020) , наказ Державного бюро розслідувань від 14.02.2020 № 42 "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань", наказ ДБР від 27.02.2020 № 21-ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік" у ДБР відбулися зміни організаційної структури, структури та штатного розпису.

57. З урахуванням викладеного у ДБР відбулися організаційно-штатні зміни, що мали наслідком скорочення посад.

58. Аналогічні висновки щодо правових наслідків організаційно-штатних змін, що відбувалися на підставі вказаних наказів ДБР у контексті посад слідчих, викладено у постановах Верховного Суду від 29.12.2021 у справі №420/3825/20, від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, від 02.06.2022 у справі №420/3541/20, від 07.07.2022 у справі 640/9691/20, від 16.09.2022 у справі №640/15938/20, від 27.09.2022 у справі №640/15430/20, від 08.11.2022 у справі №640/10527/20, від 09.02.2023 у справі №640/10526/20, від 23.03.2023 у справі №640/9695/20.

59. За змістом частини першої статті 87 Закону № 889-VIIІ скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.

60. Отже, наведена правова норма пов`язує припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення не лише зі скороченням чисельності або штату державних службовців, а й зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців.

61. Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи" від 14 січня 2020 року № 440-IX (440-20) , частину третю статті 87 доповнено новим абзацом першим такого змісту: "3. Суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення".

62. Суд зазначає, що вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово "може" означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

63. Як установлено судами попередніх інстанцій, 03 березня 2020 року позивача ознайомлено з попередженням про наступне звільнення у зв`язку зі скороченням посади начальника Другого слідчого відділу Другого управління організації досудових розслідувань (Управління з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) ДБР внаслідок зміни структури ДБР, відповідно до наказів ДБР від 14 лютого 2020 року № 42 "Про затвердження структури центрального апарату Державного бюро розслідувань" та від 27 лютого 2020 року № 21 ДСК "Про затвердження та введення в дію штатного розпису центрального апарату Державного бюро розслідувань на 2020 рік".

64. Скорочення посади державної служби у спірних правовідносинах є достатньою підставою для припинення державної служби ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII за ініціативою суб`єкта призначення.

65. Аналогічні за змістом висновки щодо застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №117-IX (117-20) у зіставленні з нормами частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у редакції Закону №440-IX (440-20) у правовідносинах, пов`язаних із звільненням державних службовців ДБР у зв`язку з організаційно-штатними змінами на підставі наказів ДБР від 14.02.2020 № 42 від 27.02.2020 № 21-ДСК послідовно викладалися Верховним Судом у постановах від 29.12.2021 у справі №420/3825/20, від 28.07.2021 у справі №640/11024/20, від 02.06.2022 у справі №420/3541/20, від 07.07.2022 у справі 640/9691/20, від 16.09.2022 у справі №640/15938/20, від 27.09.2022 у справі №640/15430/20, від 08.11.2022 у справі №640/10527/20, від 09.02.2023 у справі №640/10526/20, від 23.03.2023 у справі №640/9695/20.

66. Суд під час розгляду цієї справи не знаходить підстав для відступу від вказаних правових позицій.

67. Висновки судів попередніх інстанцій про те, що оскаржуваний наказ прийнято неуповноваженою особою - в.о. директора ДБР ОСОБА_2. Суд відхиляє.

68. Як установили суди попередніх інстанцій, оскаржуваний наказ було підписано ОСОБА_2, який відповідно до відомостей з офіційного сайту Державного бюро розслідувань (https://dbr.gov.ua/management/sokolovov) є заступником директора ДБР.

69. Суди попередніх інстанцій зазначили, що, заперечуючи проти доводів позивача в частині підписання оскаржуваного наказу не уповноваженою особою, відповідач зазначив, що у зв`язку з тим, що на час звільнення тимчасово виконуючої обов`язки директора ДБР Венедіктової І.В., перший заступник директора ДБР перебував у відпустці та посада одного із двох заступників директора ДБР була вакантною, до виконання повноважень директора ДБР, у силу вимог положень частини четвертої статті 12 Закону України "Про Державне бюро розслідувань" приступив заступник директора ДБР ОСОБА_2 .

70. Водночас, як зазначили суди попередніх інстанцій, жодних доказів на підтвердження факту перебування заступника директора ДБР Бабікова О.П. у відпустці станом на момент прийняття оскаржуваного наказу до суду не надано.

71. Суд зазначає, що інформація про ОСОБА_2 як виконуючого обов`язки директора ДБР були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відомості в якому є публічними.

72. У матеріалах справи також є витяг з наказу ДБР від 16 березня 2020 року №35-в про надання Бабікову О.П. відпустки, листки непрацездатності Бабікова О.П. та накази, на підстави яких ОСОБА_2 виконував обов`язки директора ДБР (т.2, а.с. 96-98).

73. З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про протиправність наказу ДБР вiд 31 березня 2020 року № 223-ос "Про звільнення працівників Державного бюро розслідувань" у частині, що стосується звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Другого слідчого відділу Другого управлiння органiзацiї досудових розслiдувань (Управління з розслідування злочинiв, вчинених працiвниками правоохоронних органiв та у сферi правосуддя) ДБР з 02 квiтня 2020 року.

74. Вимоги позивача про поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню також не підлягають як похідні від вимог про визнання протиправним і скасування наказу про звільнення.

75. Таким чином, рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позову ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

76. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

77. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

78. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

79. З урахуванням викладеного, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позову.

VII. Судові витрати

80. Частинами першою-третьою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

81. При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

82. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

83. Зміст викладених положень дає підстави для висновку, що витрати суб`єкта владних повноважень у вигляді сплати судового збору не включаються до судових витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

84. Інших витрат, зокрема, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відповідач під час розгляду справи не поніс.

VІIІ. Виконання судових рішень

85. Верховний Суд ухвалою від 22 листопада 2021 року зупинив виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року і постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2021 року в справі №640/9679/20 в частині стягнення з Державного бюро розслідувань на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 квітня 2020 року в розмірі 393081,60 грн до закінчення їхнього перегляду в касаційному порядку.

86. За правилами частини третьої статті 375 КАС України суд касаційної інстанції в постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).