Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Барбари В.П.

суддів: Гуля В.С., Карпечкіна П.Ф., Колесника П.І., Новікової Т.О.,

Потильчака О.І., Черногуза Ф.Ф. та Щотки С.О.,

за участю представників управління капітального будівництва Міністерства оборони України – Ілюха А.І., ЗАТ "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" – Бабича О.Д., Грищука В.В. і Командира Ю.М. та прокурора відділу військової прокуратури Центрального регіону України – Стояновського Є.О.,

розглянувши касаційну скаргу управління капітального будівництва Міністерства оборони України на постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 у справі за позовом ЗАТ "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" до управління капітального будівництва Міністерства оборони України (третя особа – Київська міська рада) про зобов’язання відповідача виконати умови п. 9.1 договору від 2 жовтня 2000 року № 31,

У липні 2006 року ЗАТ "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" (далі – позивач) подало до господарського суду м. Києва позов до управління капітального будівництва Міністерства оборони України (далі – відповідач), третя особа – Київська міська рада – про зобов’язання відповідача виконати умови п. 9.1 договору від 2 жовтня 2000 року № 31 на участь у будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва шляхом вчинення дій, необхідних для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів житлового комплексу. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином (а.с. 2-4).

Рішенням господарського суду м. Києва від 15 вересня 2006 року позов задоволено. Зобов’язано відповідача виконати умови п. 9.1 договору від 2 жовтня 2000 року № 31 на участь у будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва шляхом вчинення дій, необхідних для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів житлового комплексу (а.с. 46-49).

Постановою Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 (rs344940) вищевказане рішення суду залишено без змін (а.с. 101-107).

Зазначені рішення та постанова мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог ст. ст. 526, 629 ЦК України ухиляється від виконання своїх обов’язків за договором.

У касаційній скарзі управління капітального будівництва Міністерства оборони України ставиться питання про скасування постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 і передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилання зроблено на порушення норм матеріального права та виявлення різного застосування Вищим господарським судом України одного й того ж положення закону в аналогічних справах. Відповідно до п. 1 наказу міністра оборони України від 28 грудня 2005 року № 772 "Про деякі питання організації будівництва житла" єдиним замовником будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України є Міністерство оборони України. Таким чином, дане міністерство повинно приймати участь у даній справі, оскільки обставини справи стосуються його прав та обов’язків (а.с. 111-112).

Ухвалою Верховного Суду України від 22 лютого 2007 року порушено провадження з перегляду в касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 (а.с. 128).

Заслухавши доповідача, представників сторін і військової прокуратури Центрального регіону України та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Касаційна інстанція, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, зазначила, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається.

Висновки, зроблені касаційною інстанцією, не відповідають вимогам закону та суперечать даним, що містяться в матеріалах справи.

При розгляді даної справи судовими інстанціями встановлено, що 2 жовтня 2000 року Головне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України в особі заступника начальника управління Драло В.Г., який діяв на підставі довіреності Міністра оборони України (сторона-1), та Повне товариство "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" (сторона-2) уклали договір № 31 про участь в будівництві житлового комплексу на території військового містечка № 62 за адресою: бул. Л. Українки, 23 в Печерському районі м. Києва (а.с. 9-11).

Згідно п. 2.1 предмет договору – будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного призначення і підземними автостоянками на земельній ділянці площею 0,6 га за вищевказаною адресою.

На підставі п. п. 8.1 та 8.2 договору сторона-1 передає стороні-2 під забудову для проведення робіт по знесенню існуючих будівель і споруд та будівництва об’єкту земельну ділянку площею 0,6 га в 60 денний строк після підписання договору.

Відповідно до п. 9.1 договору сторона-1 і сторона-2 пред’являють технічній комісії документи по завершеному будівництвом об’єкту для здійснення здачі його в експлуатацію у встановленому порядку.

Як зазначалось, ділянка для будівництва розташована на території військового містечка № 62.

Відповідно до ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у статті 1 Закону України "Про використання земель оборони".

Ст. 4 наведеного Закону визначений вичерпний перелік використання земель оборони в господарських цілях.

Використання земель оборони в якості пайового внеску у житловій забудові чинним законодавством не передбачено.

На підставі наказу Міністра оборони України від 12 серпня 2003 року № 247 та наказу начальника Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Міністерства оборони України від 27 листопада 2003 року № 128 функції замовника від Головного квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України передані до управління капітального будівництва Міністерства оборони України (УКБ МО України).

У свою чергу, Повне товариство "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД" реформоване в ЗАТ "ПОЗНЯКИ-ЖИЛ-БУД".

Згідно п. 1 наказу Міністра оборони України від 28 грудня 2005 року № 772 єдиним замовником будівництва житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їхніх сімей є Міністерство оборони України.

Відповідно п. 7 даного наказу раніше прийняті рішення про надання Міністерством оборони України повноважень на виконання функцій замовника з будівництва втрачають чинність (а.с. 61-62).

Таким чином, Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади, який здійснює від імені держави безпосереднє керівництво Збройними Силами України, та єдиний замовник будівництва, повинно брати участь у розгляді даної справи, оскільки її обставини стосуються його прав і обов’язків.

Вищим господарським судом України та судом першої інстанції не дано правової оцінки зазначеним обставинам, хоча вони мають суттєве значення для вирішення справи, та саме на їх наявність наголошував відповідач – управління капітального будівництва Міністерства оборони України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі, то таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.

У зв’язку з наведеним постанова Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 (rs344940) і рішення господарського суду м. Києва від 15 вересня 2006 року підлягають скасуванню, а справа – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно залучити до справи Міністерство оборони України та розглянути її відповідно до вимог закону.

Враховуючи викладене і керуючись статтями - 111-17-- 111-21 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 21 грудня 2006 року № 2/445 (rs344940) і рішення господарського суду м. Києва від 15 вересня 2006 року скасувати. Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. - 111-10 ГПК України якщо господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі в справі, то таке порушення норм процесуального права є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду.