240/27451/22 Про повернення без розгляду апеляційної скарги, оскільки не додано до апеляційної скарги документа про сплату судового збору - 27.11.2023 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.05.2023 (постановлену у складі: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів: Гонтарука В.М., Білої Л.М.) у справі №240/27451/22 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В:

31.10.2022 Головне управління ДПС у Житомирській області (далі - позивач за основним позовом, ГУ ДПС у Житомирській області, податковий орган) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач за основним позовом, ФОП ОСОБА_1, підприємець), в якому просило стягнути з останньої податковий борг у сумі 596 968,47 грн.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2022 відкрито провадження у справі №240/27451/22 за вказаним позовом та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Між тим у грудні 2022 року ФОП ОСОБА_1 (далі також - позивач за зустрічним позовом) подала до Житомирського окружного адміністративного суду зустрічний позов до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просила: визнати протиправними дії податкового органу щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.01.2017 по 26.06.2019, результати якої оформлені актом від 06.11.2020 №526/06-30-07-10/ НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017640710, яким позивачу за зустрічним позовом визначено до сплати грошове зобов`язання з військового збору на суму 30 752,61 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017600710, яким визначено до сплати грошове зобов`язання з податку на додану вартість на суму 69 982,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017610710, яким визначено до сплати штрафну санкцію у розмірі 1 020,00 грн.; визнати протиправним та скасувати рішення від 14.12.2020 №0017820710 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким позивачці за зустрічним позовом визначені штрафні санкції у розмірі 1 884,54 грн. та нараховану пеню в сумі 394,08 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017680710, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 369 031,13 грн.; рішення від 14.12.2020 №0017670710 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 55 439,43 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017630710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017650710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 150,30 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.12.2020 №0017660710, яким визначені до сплати штрафні санкції у розмірі 680,00 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2020 №0017700710 на суму недоїмки по єдиному внеску 273 177,85 грн.

Суд ухвалою від 23.01.2023 даний зустрічний позов прийняв до розгляду, об`єднавши вимоги за останнім в одне провадження із первісним позовом, а справу призначив до розгляду у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження.

Надалі суд першої інстанції за результатами проведеного підготовчого засідання повернув ФОП ОСОБА_1 її зустрічний позов в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 14.12.2020 за №0017820710 і №0017670710, а також вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 14.12.2020 №0017700710, про що постановив відповідну ухвалу від 08.02.2023.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 позов Головного управління ДПС у Житомирській області задоволено; вирішено стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь держави в особі податкового органу податкову заборгованість у розмірі 596 968,47 грн.; у задоволенні ж зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ФОП ОСОБА_1 у березні 2023 року подала до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.02.2023 та прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні основного позову та водночас про задоволення вимог зустрічного позову. До цієї апеляційної скарги остання долучила платіжний документ про сплату судового збору в сумі 10 449,83 грн.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2023 вказану апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку із недоданням до неї документу про сплату судового збору у належному розмірі (а саме в сумі 25 474,58 грн.), із наданням скаржнику десятиденного строку на усунення недоліків такої скарги шляхом подання документу про сплату судового збору в сумі 15 034,55 грн. Копію вказаної ухвали суд апеляційної інстанції надіслав скаржнику на адресу його електронної пошти разом із супровідним листом від 01.05.2023 вих. №240/27451/22/20628/2023.

10.05.2023 ФОП ОСОБА_1 відправила Сьомому апеляційному адміністративному суду клопотання про зменшення розміру судового збору, в якому просила зменшити їй розмір судового збору, що підлягає сплаті за поданою апеляційною скаргою, до 10 449,83 грн. До свого клопотання остання додала ряд документів, серед них відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1-го по 4-тий квартали 2022 року, індивідуальні відомості про ОСОБА_1 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою ОК-5.

Однак Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 31.05.2023, якою, відмовивши заявнику у задоволенні клопотання з питання зменшення розміру судового збору, повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Мотивуючи вказану ухвалу, суд апеляційної інстанції зауважив, що звільнення від сплати судового збору, є дискреційним правом, а не обов`язком суду, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом особи. Тобто, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. При цьому сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя. Тобто, надання особою, яка подає апеляційну скаргу, відповідно до частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України документа про сплату судового збору є одним із процесуальних обов`язків учасників справи. У даному випадку скаржнику в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху був встановлений строк, упродовж якого йому необхідно було усунути зазначений недолік, а саме подати документ про сплату судового збору у зазначеній сумі коштів. Отже, оскільки вимоги ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху підприємцем не виконані, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов до висновку про повернення апеляційної скарги.

Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 31.05.2023, ФОП ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила таке судове рішення скасувати й направити справу до цього ж суду для продовження розгляду, вказуючи, що, подаючи клопотання про зменшення судового збору, вона очікувала його задоволення судом, а відтак й не сплачувала судовий збір; вважає, що суд всупереч вимог процесуального законодавства у зазначеній ухвалі не навів мотивів, з яких виходив суд при оцінці поданих разом із клопотанням доказів.

Головне управління ДПС у Житомирській області своїм правом на подання письмового відзиву на касаційну скаргу не скористалося.

Перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судом апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 6 частини третьої статті 2 КАС України встановлено, що забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

За змістом пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Виходячи з приписів частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, які передбачають в такому випадку залишення її без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу (частина третя статті 169 КАС України).

Позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк (пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України).

Водночас, за змістом частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Умови, за яких суд може, зокрема зменшити судовий збір, відстрочити його сплату або звільнити від його сплати як такої, а також перелік суб`єктів, до яких таке зменшення (відстрочення, звільнення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.

Так, згідно зі статтею 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Аналіз наведених положень статті 133 КАС України та статті 8 Закону дає підстави для висновку про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обгрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення сторони від сплати такого.

Також цими ж нормами передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

В той же час слід враховувати те, що судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права, зокрема на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у судових справах.

Для уникнення створення особі перешкод для доступу до правосуддя у вигляді неможливості сплати судового збору законодавством передбачено описаний вище процесуальний механізм забезпечення судового розгляду поданих особами процесуальних документів у випадку складності для таких осіб оплатити визначену законом суму судового збору повністю: відстрочення сплати судових витрат, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру необхідних до сплати судових витрат, звільнення від його сплати.

Як вже вказувалось в цій постанові, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2023 залишив апеляційну скаргу підприємця без руху у зв`язку з недоданням до неї документа про сплату судового збору в сумі 15 034,55 грн., а ухвалою від 31.05.2023 - відмовив у задоволенні заявленого ФОП ОСОБА_1 клопотання про зменшення розміру судового збору до 10 440,03 грн. до прийняття рішення у справі й одночасно повернув апеляційну скаргу особі, що її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Проте, Верховний Суд вважає таку позицію передчасною.

Зі змісту ухвали суду про повернення апеляційної скарги вбачається, що суд вказав лише на наявність у скаржника процесуального обов`язку сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги та дискреційність права суду як таке вирішувати питання звільнення особи від сплати судового збору. При цьому, дана ухвала суду не містить правової оцінки тих обставин (аргументів), які викладені ФОП ОСОБА_1 у клопотанні про зменшення сплати судового збору.

Також суд апеляційної інстанції не дослідив й не проаналізував додані до клопотання документи, і формально пославшись на невиконання ФОП ОСОБА_1 вимог ухвали від 27.04.2023, не вказав, які саме докази на підтвердження рівня майнового стану має надати позивач, враховуючи, що оцінка таким доказам надається саме судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Зі свого боку, подаючи клопотання про зменшення розміру судового збору з пакетом документів, ФОП ОСОБА_1 була вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б їй підстави не сплачувати судовий збір, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки в разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.

Таким чином, реалізація права на подання клопотання про зменшення розміру судового збору не може у даному випадку оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.

Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2022 у справі №500/1704/21, від 19.12.2022 у праві №280/10087/21; Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.04.2020 у справі №503/1904/16-ц та Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21.04.2021 у справі №216/4979/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.10.2023 у справі №910/10939/22.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.