300/3789/21 Про стягнення з Товариства за рахунок будь-яких належних Товариству готівкових коштів, в тому числі розміщених на рахунках, відкритих у банківських установах, простроченої заборгованості перед державним бюджетом за договором позики - 27.11.2023 Прийняття

за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до Акціонерного товариства "Оріана" за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору Міністерства фінансів України, Калуського управління Державної казначейської служби України про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Оріана", до якої приєднався Фонд державного майна України, на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду (суддя Остап`юк С. В.) від 09 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Кухтей Р. В., Нос С. П., Шевчук С. М.) від 17 листопада 2022 року,

І. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2021 року Головне управління ДПС в Івано-Франківській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Акціонерного товариства "Оріана" (далі - АТ "Оріана", Товариство), за участі третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерства фінансів України (далі - Мінфін), Калуського управління Державної казначейської служби України (далі - Калуське УДКС)), в якому просило стягнути з відповідача за рахунок будь-яких належних Товариству готівкових коштів, в тому числі розміщених на рахунках, відкритих у банківських установах, простроченої заборгованості перед державним бюджетом на суму 5 980 095 891,10 грн.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що АТ "Оріана" допустило заборгованість до державного бюджету на загальну суму 5 980 095 891,10 грн за основним боргом станом на 01 травня 2021 року на суму 5 730 615 191,29 грн та 249 480 699,81 грн пені, нарахованої Державною казначейською службою України станом на 18 вересня 2002 року. Вказана заборгованість виникла за контрактом від 12 листопада 1992 року № 40-2211/96 та контрактом від 13 грудня 1996 року, Угодою про позику від 30 листопада 2001 року № 101-04/24, яка підлягаю стягненню з відповідача.

3. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, позов задоволено.

Стягнуто з рахунків у банках, що обслуговують АТ "Оріана" та за рахунок готівки, що йому належить в дохід державного бюджету прострочену заборгованість в розмірі 5 980 095 891,10 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 26 грудня 2022 року АТ "Оріана" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року, і направити справу на новий судовий розгляд.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

6.10 лютого 2023 року до Верховного Суду від Мінфіна надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

7. 01 та 10 березня 2023 року до Верховного Суду від АТ "Оріана" надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

8. 17 липня 2023 року до Верховного Суду від Фонду державного майна України надійшла заява про приєднання до касаційної скарги АТ "Оріана" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року.

9. Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року прийнято вказану заяву Фонду державного майна про приєднання до касаційної скарги АТ "Оріана" у справі № 300/3789/21.

10. 17 серпня 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому останнє просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2023 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкритому судовому засіданні.

12. 24 жовтня 2023 року до Верховного Суду від Головного управління ДПС в Івано-Франківській області надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2023 року вказану заяву задоволено.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Торговим товариством УДЕКО ГмбХ. Велике Герцогство Люксембург (далі УДЕКО) надано кредит на суму 212,5 млн німецьких марок, або 108.65 млн євро (далі - Кредит 1), Концерну "Хлорвініл", правонаступником якого є AT "Оріана".

15. Кредит 1 надано під гарантію Кабінету Міністрів України №40-2211/96 від 26 листопада 1992 року шляхом оплати 85% вартості "Контракту на кредит та поставку продукції від 12 листопада 1992 року, укладеного між УДЕКО та концерном "Хлорвініл", м. Калуш Івано-Франківської області. Україна. Кредит надано під страхове покриття Hermes-Kreditversicherung-AG.

16. Відповідно до Угоди від 11 лютого 1993 року УДЕКО передані права кредитора Баварському Іпотечному Об`єднаному банку (далі Банк). Разом із 85% суми відсотків за кредитом, що була накопичена за період будівництва заводу з виробництва поліетилену, сума заборгованості за кредитом складала 245,16 млн німецьких марок або 125,35 млн євро.

17. Внаслідок невиконання АТ "Оріана" зобов`язань за Кредитом 1, прострочена заборгованість Товариства перед державою становить 170 137 303,48 євро.

18. Також, Концерну "Хлорвініл" УДЕКО надано кредит на суму 8,50 млн німецьких марок або 4,35 млн євро (далі - Кредит 2), шляхом оплати 85 % вартості другого контракту на кредит та поставку продукції від 13 грудня 1996 року, укладеного між УДЕКО та концерном. Кредит 2 також було застраховано Урядом Федеративної Республіки Німеччина, представленим Hermes-Kreditversicherung-AG.

19. З метою забезпечення умов для погашення заборгованості за кредитом, який було залучено під державні гарантії Концерном "Хлорвініл", правонаступником якого відповідач за пропозицією Фонду державного майна, Міністерства промислової політики та Івано-Франківської облдержадміністрації, Кабінет Міністрів України прийняв рішення про утворення господарського товариства на базі майна нафто хімічного комплексу АТ "Оріана" ( розпорядження Кабінету Міністрів України №314-р від 10 серпня 2000 року (314-2000-р) ).

20. 06 грудня 2000 року зареєстровано юридичну особу ЗАТ "Лукор", засновниками якого є AT "Оріана" та ТзОВ "Лукойл-Нафтохім". Статутний фонд товариства становив 1,3 млрд грн, розподіл внесків засновників до статутного фонду товариства - 50:50. Згідно з установчим договором внеском АТ "Оріана" до статутного фонду ЗАТ "Лукор" визначено нафтохімічний комплекс, створений за рахунок кредитних коштів.

21. Діяльність ЗАТ "Лукор" не забезпечила надходжень для погашення заборгованості за кредитом AT "Оріана". З моменту створення ЗАТ "Лукор" до державного бюджету коштів в рахунок погашення простроченої заборгованості АТ "Оріана" за кредитом не надходило.

22. Згідно пункту 3.3.1 установчого договору ЗАТ "Лукор" ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" прийняло зобов`язання провести реструктуризацію кредиторської заборгованості AT "Оріана" перед Банком (станом на 01 січня 2000 року) протягом 60 днів з дати державної реєстрації ЗАТ "Лукор" на строк більше 10 років.

23. У ході переговорів, які тривали після створення ЗАТ "Лукор", між ТзОВ "Лукойл-Нафтохім" і Банком обговорювалось питання реструктурування заборгованості AT "Оріана" перед Банком на умовах, які дозволяли забезпечити погашення заборгованості товариства за рахунок його прибутку, що приходиться на належну AT "Оріана" частку в статутному фонді ЗАТ "Лукор", тобто без залучення коштів державного бюджету. У разі проведення такої реструктуризації державні гарантії з погашення та обслуговування реструктуризованого боргу Банком не вимагалися. Між сторонами не було досягнуто домовленості.

24. Невиконання позичальником зобов`язань за Кредитом 2 призвело до виплат Hermes-Kreditversicherung-AG на користь Банку страхового покриття та, відповідно, передачі агентству права вимоги на сплачену суму.

25. Заборгованість AT "Оріана" за кредитами в процесі переговорів довелось визнати державним зовнішнім боргом України та реструктурувати в рамках Паризького клубу кредиторів.

26. Відносини щодо погашення заборгованості за Кредитом 2 між Міністерством фінансів України та AT "Оріана" врегульовано Угодою про позику № м 101-04/24 від 30 листопада 2001 року (далі Угода про позику), відповідно до якої Товариством надано Мінфіну позику на суму, еквівалентну 11,37 млн німецьких марок або 5,82 млн євро, для фінансування дефіциту державного бюджету. У свою чергу Мінфін прийняв зобов`язання погасити позику шляхом погашення заборгованості АТ "Оріана" за Кредитом 2.

27. Внаслідок перевищення витрат держави над сумою позики АТ "Оріана" у Товариства утворилась прострочена заборгованість перед державою за Кредитом 2 на суму 200 249,43 євро.

28. Під час українсько-німецьких консультацій 06 грудня 2001 року було укладено Угоду про реструктуризацію боргу України з погашення фінансових кредитів, застрахованих Федеративною Республікою Німеччина, наданих на підставі договорів, які укладено до 31 грудня 1998 року з терміном погашення понад 1 рік, якщо термін несплачених платежів за такими кредитами настав до 19 грудня 2000 року, чи настав або настане в період з 20 грудня 2000 року до 03 вересня 2002 року. Реструктуризація боргу стосується кредитів, наданих Уряду України або Національному банку України, або під їх гарантію. Уповноваженими сторонами з виконання Угоди виступили: з боку Уряду Федеративної Республіки Німеччина Консорціум, що складається з Hermes-Kreditversicherung-AG та Німецького Ревізійного Акціонерного товариства економічних перевірок, з боку Уряду України Мінфін.

29. Листом страхової компанії Hermes-Kreditversicherung-AG від 12 вересня 2002 року на адресу Мінфіну було надіслано уточнений графік погашення боргів за Угодою, відповідно до якого загальна сума, що підлягає реструктуризації, становить 277,2 млн євро, в тому числі заборгованість за Кредитом 1 від 12 листопада 1992 року на суму 58 356 894,38 євро та за Кредитом 2 від 13 грудня 1996 року на суму 2 812 105,34 євро.

30. На суми реструктурованих та відстрочених платежів нараховувались відсотки за фіксованою ставкою 5,5 відсотків річних. Відповідно до статті 6 Угоди на суму нарахованих за вищевказаною ставкою штрафних відсотків, починаючи з 20 грудня 2000 року, нараховуються відсотки за цією ставкою. За графіком погашення та обслуговування реструктурованого боргу перед Федеративною Республікою Німеччина розрахунки мали бути здійснені у період з 31 жовтня 2002 року до 31 жовтня 2013 року. Всі розрахунки за угодою про реструктуризацію закінчені.

31. Кабінет Міністрів України виконав свої зобов`язання за Угодою про реструктуризацію своєчасно, тобто погасив прострочену заборгованість AT "Оріана" перед Банком у повному обсязі.

32. Прострочена заборгованість AT "Оріана" перед державою становить 5 730 615 191,29 грн або 170 337 552,91 євро.

33. Крім того, за невиконання AT "Оріана" взятих на себе зобов`язань за кредитами, на прострочену заборгованість товариства за період з 31 липня 1998 року по 17 вересня 2002 року Державною казначейською службою України нараховано пеню на суму 249 480 699,81 грн.

34. Таким чином, станом на 01 травня 2021 року прострочена заборгованість відповідача перед державним бюджетом становить 5 980 095 891,10 грн, у тому числі 5 730 615 191,29 грн за основним боргом та 249 480 699,81 грн пені.

35. З огляду на наявність вказаної простроченої заборгованості AT "Оріана" перед державою, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

36. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили із безспірності встановленої заборгованості Товариства перед державним бюджетом, яка складається з основного боргу в сумі 5 730 615 191,29 грн та нарахованої пені в сумі 249 480 699,81 грн, яка підтверджується долученими позивачем та дослідженими судом матеріалами справи.

37. Стосовно доводів відповідача про необхідності застосування позовної давності в частині стягнення пені, суди виснували, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення абзацу другого частини дев`ятої статті 17 Бюджетного кодексу України (далі - БК України), яким передбачено, що позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою), за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, не поширюється.

38. Водночас суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи відповідача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 99 Конституції України та статті 533 ЦК України, а також посилання на інформацію щодо сум сплати та її еквівалентів (відповідач вказував, що загальна сума, яка була витрачена для погашення боргу та витрат на конвертацію становить 646 106 796,03 грн), оскільки вказане спростовується інформацією щодо платежів, здійснених з державного бюджету за вищевказаними контрактами та Угодою про позику та інформацією щодо витрат, пов`язаних із закупівлею та конвертацією валютних коштів для здійснення державою платежів з державного бюджету за цими ж контрактами та угодою.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

39. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

40. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

41. Деталізуючи вказані підстави подання касаційної скарги AT "Оріана" зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема застосування пункту 9 статті 17 БК України.

Скаржник з посиланням на приписи статті 58 Конституції України зазначає, що до спірних правовідносин норми статті 17 БК України, що прийняті та вступили в дію після 01 січня 2011 року, застосуванню не підлягають.

Також вказує про відсутність доказів укладення правочинів між Міністерством фінансів України та AT "Оріана" щодо кредитних договорів, договорів про надання бюджетних позичок або фінансової допомоги, що виключає обов`язок останнього щодо:

забезпечення своєчасного обслуговування та погашення кредитів (позик); внесення плати за надання кредитів (позик); надання майнового або іншого забезпечення своїх зобов`язань; сплати пені за прострочення виконання зобов`язань.

42. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зауважує, що суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

43. На переконання скаржника, оскільки сума яка заявлена до стягнення значно перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд, з огляду на приписи статей 257, 263 КАС України, був зобов`язаний повідомити учасників про місце та час розгляду справи і відкрити провадження і здійснювати його у загальному провадженні.

44. У судовому засіданні представник AT "Оріана" також вказував, що заявлений позов є безпідставним та задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність в законодавстві України відповідного правового регулювання, яке б регулювало спірні правовідносини. Наголошував на відсутності у відповідача боргових зобов`язань та порушеному строку нарахування зобов`язань та пені.

При цьому наполягав на тому, що до спірних правовідносин можливе виключно застосування приписів статті 533 ЦК України, згідно якої грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Вказував, що з урахуванням приписів статті 533 ЦК України загальна сума, яка була витрачена для погашення боргу та витрат на конвертацію становить 646 106 796,03 грн. Також зазначив на порушеному порядку розгляду справи судом першої інстанції, який здійснив розгляд справи в порядку спрощеного провадження замість загального. В суді апеляційної інстанції були подані усі наявні у них документи, розгляд справи здійснювався за їх присутності.

44.1 Представник Фонду державного майна України, як особа яка приєдналась до касаційної скарги, підтримав її доводи та доводи представника відповідача.

44.2 Представник позивача, представники Міністерства фінансів України в судовому засіданні заперечували проти доводів та вимог касаційної скарги у повному обсязі. Наголошували на їх безпідставності, суперечливості та такими, що суперечать обставинам справи. Розгляд справи здійснено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, жодні права відповідача порушено не було.

44.3 Інші представники 3-ї сторони в судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення скарги в межах її доводів по суті.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

45. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, заслухавши доводи та заперечення учасників справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

46. Спеціальним законом з питань оподаткування, який визначав порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), включаючи збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовувалися до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначав процедуру оскарження дій органів стягнення, був Закон України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (2181-14) , який втратив чинність 01 січня 2011 року.

Вказаним нормативним актом не були визначені строки щодо стягнення заборгованості у разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками.

47. 24 липня 2001 року набрав чинності Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 (2542-14) року 2542-III відповідно до частин третьої та четвертої статті 17 якого платежі, пов`язані з виконанням гарантійних зобов`язань, належать до платежів по боргу.

У разі невиконання юридичними особами своїх зобов`язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов`язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

48. 01 січня 2011 року набрав чинності Бюджетний кодекс України (2456-17) від 08 липня 2010 року №2456-VI, відповідно до частини дев`ятої статті 17 прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України (2755-17) або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання.

49. До функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 19-1.1.38 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ) віднесено забезпечення стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

50. Контролюючі органи мають право стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України (підпункт 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України).

51. Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 (174-2011-п) затверджено Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості (далі - Порядок № 174), який регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.

52. У пункті 2 Порядку № 174 наведено наступні визначення:

боржник - суб`єкт господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги, та не забезпечив своєчасне і повне виконання своїх зобов`язань за такою угодою;

бюджетна позичка/фінансова допомога - сума коштів, надана Мінфіном у 1993-1998 роках позичальнику на поворотній основі за рахунок коштів державного бюджету на умовах угоди про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

заборгованість за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - зобов`язання перед державою, що виникають у суб`єкта господарювання, який отримав кредит, залучений державою або під державні гарантії, бюджетну позичку/фінансову допомогу на умовах, визначених кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги;

прострочена заборгованість за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою - заборгованість боржника перед державою за бюджетною позичкою/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками тощо), не погашена у строк, визначений угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги.

53. Відповідно до пунктів 6, 9, 10 Порядку № 174 облік простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою ведеться органами Державної казначейської служби у валюті бюджетної позички/фінансової допомоги, в якій вони надані. Кошти, що надходять до бюджету в рахунок погашення простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, зараховуються органами Державної казначейської служби на рахунки, відкриті згідно з бюджетною класифікацією.

Державна казначейська служба на підставі зазначеної в пунктах 4 і 8 цього Порядку інформації, що подана Мінфіном, відображає зміни заборгованості за кредитами в обліку виконання державного бюджету та протягом тижня після надходження інформації, зазначеної в пункті 8 цього Порядку, інформує територіальні органи Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника про розмір простроченої заборгованості за кредитами та нарахованої на її суму пені, а також про розмір простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою.

З метою примусового стягнення в установленому законодавством порядку простроченої заборгованості з боржника територіальні органи Державної казначейської служби до кінця місяця, що настає за звітним періодом: інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за кредитами та суму нарахованої на неї пені; нараховують пеню та інформують органи державної податкової служби за місцем реєстрації боржника про зміну розміру простроченої заборгованості за бюджетними позичками / фінансовою допомогою та суму нарахованої на неї пені.

54. Згідно з пунктом 12 Порядку № 174 пеня нараховується Мінфіном на прострочену заборгованість за кредитами; територіальними органами Державної казначейської служби за місцем реєстрації боржника на прострочену заборгованість за бюджетними позичками/фінансовою допомогою. Якщо облік заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою здійснюється Державною казначейською службою, її територіальні органи нараховують пеню на підставі інформації про суми простроченої заборгованості, що надійшли від Державної казначейської служби відповідно до пункту 9 цього Порядку.

55. Пеня нараховується у гривнях на суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою (в тому числі за основним боргом, відсотками, платою за надання гарантій або кредитів, залучених державою) у порядку, передбаченому відповідними законодавчими актами чи кредитною (субкредитною) угодою, угодою про надання бюджетної позички/фінансової допомоги (пункт 13 Порядку № 174).

56. Пунктом 15 Порядку № 174 передбачено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

57. Так, Верховний Суд, здійснюючи касаційний перегляд справи № 826/8966/14 та перевіряючи правильність застосування судами норм Порядку № 174 та ПК України (2755-17) в частині функцій контролюючого органу щодо стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою за кредитами (позиками), залученими державою, у постанові від 22 жовтня 2019 року дійшов висновку, що саме по собі подання органу Державної казначейської служби, внесене до органів доходів і зборів, носить лише обліковий, інформативний характер щодо наявності суми простроченої заборгованості за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою перед державою. Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості за бюджетною позичкою, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

58. Вказана правова позиція підтримана й Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2022 року у справі № 380/6944/20.

59. Так, перевіряючи обставини щодо наявності у позивача перед Державою простроченої заборгованості за кредитами минулих років, залученими під державні гарантії, і, як наслідок, наявність правових підстав для стягнення простроченої заборгованості перед державним бюджетом на суму 5 980 095 891,10 грн, суди попередніх інстанцій встановили, що заявлена до відшкодування сума підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які містять інформацію щодо платежів, здійснених з державного бюджету за вищевказаними контрактами та Угодою про позику, і інформацією щодо витрат, пов`язаних із закупівлею та конвертацією валютних коштів для здійснення державою платежів з державного бюджету за цими ж контрактами та угодою (копії контрактів та угоди, платіжні документи). Вказані докази були досліджені судами попередніх інстанцій, які погодилися з розміром простроченої заборгованості АТ "Оріана". При цьому, як було встановлено остаточне погашення заборгованості за державною гарантією по Угоді було здійснено у 2013 році.

60. Натомість в ході розгляду цієї справи відповідач заперечував наявність в нього обов`язку зі сплати вказаної заборгованості мотивуючи це тим, що норми частини дев`ятої статті 17 БК України та Порядку № 174, якими керувався позивач при зверненні до суду з позовом, не розповсюджуються на спірні правовідносини.

61. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 1 БК України цим Кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

62. У статті 2 БК України наведено наступні визначення:

15-1) гарантійне зобов`язання - зобов`язання гаранта повністю або частково виконати боргові зобов`язання суб`єкта господарювання - резидента України перед кредитором у разі невиконання таким суб`єктом його зобов`язань за кредитом (позикою), залученим під державну чи місцеву гарантію;

17) гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов`язань суб`єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями.

63. Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України. Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу (частина друга статті 4 БК України).

64. За змістом частин третьої та восьмої статті 17 БК України державні (місцеві) гарантії надаються на умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов`язань у спосіб, передбачений законом. Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії оформляється в письмовій формі та має визначати: предмет гарантії; повні найменування та місцезнаходження суб`єкта господарювання і кредитора (у разі гарантування виконання зобов`язань за кредитним договором); обсяг кредиту (позики); обсяг гарантійних зобов`язань та порядок їх виконання; права та обов`язки гаранта і кредитора; умови настання гарантійного випадку; строк дії гарантії.

65. У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких гарантовано, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави (Автономної Республіки Крим, обласної ради чи міської територіальної громади) переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

66. Таким чином особливий механізм правового регулювання щодо погашення простроченої заборгованості суб`єкта господарювання перед державним бюджетом, щодо коштів які були залучені за кредитом/позикою під державні гарантії унормований БК України та Порядком № 174, які є спеціальними нормативно-правовими актами, що регулюють ці відносини.

67. З огляду на вказане колегія суддів вважає, що доводи представника відповідача про відсутність в законодавстві України відповідного правового регулювання, яке б регулювало спірні правовідносини, є помилковими.

68. При цьому судження відповідача що до спірних правовідносин норми статті 17 БК України, застосуванню не підлягають також є помилковими, оскільки як було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи прострочена заборгованість AT "Оріана" за Кредитом 1 та Кредитом 2 була погашена Кабінетом Міністрів України після прийняття та набрання чинності БК України.

69. Оцінюючи доводи AT "Оріана" про відсутність у нього обов`язку щодо забезпечення своєчасного обслуговування та погашення кредитів; сплати пені за прострочення виконання зобов`язань, з огляду на відсутність доказів укладення правочинів між Міністерством фінансів України та AT "Оріана" щодо кредитних договорів, договорів про надання бюджетних позичок або фінансової допомоги, колегія суддів зауважує, що у відповідності частини восьмої статті 17 БК України у разі виконання державою гарантійних зобов`язань перед кредиторами шляхом здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, у суб`єктів господарювання, зобов`язання яких гарантовані, з моменту такого виконання виникає прострочена заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат державного (місцевого) бюджету, а до держави переходять права кредитора та право вимагати від таких суб`єктів господарювання погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були передбачені відповідними договорами.

70. Як вже зазначалося в цій постанові, Торговим товариством УДЕКО ГмбХ. Велике Герцогство Люксембург (УДЕКО) надано Концерну "Хлорвініл", правонаступником якого є AT "Оріана", Кредит 1 Кредит 2. Вказані кредити надано під гарантію Кабінету Міністрів України. Внаслідок невиконання АТ "Оріана" зобов`язань за Кредитом 1 та Кредитом 2, утворилася прострочена заборгованість, яка була визнана державним зовнішнім боргом України. В подальшому Кабінет Міністрів України погасив прострочену заборгованість AT "Оріана" перед Банком у повному обсязі.

71. Тобто, оскільки прострочена заборгованість AT "Оріана" за Кредитом 1 та Кредитом 2 була погашена Кабінетом Міністрів України, в силу вимог частини восьмої статті 17 БК України у відповідача виникла прострочена заборгованість перед державою за вказаними кредитами, в обсязі фактичних витрат державного бюджету, а до держави перейшли права кредитора та право вимагати від вказаного суб`єкта господарювання погашення заборгованості. Наведене підтверджується належними доказами, які наявні в матеріалах справи, зокрема, договорами, гарантією Кабінету Міністрів України та платіжними документами. Що погашення заборгованості за Кредитом 1 та Кредитом 2.

72. Стосовно доводів відповідача про необхідність застосування позовної давності, в тому числі щодо стягнення пені, колегія суддів зауважує, що згідно абзацу 2 частини дев`ятої статті 17 БК України позовна давність на вимоги щодо погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою), за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи міською територіальною громадою) або під державну (місцеву) гарантію, не поширюється.

73. Згідно пункту 15 Порядку № 174 прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.

74. При цьому, ані БК України, ані Порядок № 174, не місять жодних застережень щодо застосування позовної давності в частині стягнення пені.

75. Отже, оскільки граничні строки не поширюються на вимоги щодо погашення заборгованості суб`єкта господарювання перед державою, за кредитом (позикою), залученим державою або під державну (місцеву) гарантію, то позовна давність щодо застосування пені за несвоєчасне виконання таких зобов`язань, також не поширюється. При цьому, як було встановлено судами, що нарахування пені було здійснено з липня 1998 року по вересень 2002 року, та увійшло до складу погашення за державної гарантією перед кредитором.

76. Оцінюючи доводи відповідача стосовно необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 533 ЦК України, колегія суддів зазначає, що за визначенням статті 1 цього Кодексу цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

77. З огляду на те, що облік та погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії відноситься до бюджетних відносин, та унормовано нормами БК України, положення статті 533 ЦК України до спірних правовідносин не застосовується.

78. Колегія судів звертає увагу, що оскільки відповідач не навів жодного належного аргументу на заперечення факту отримання ним позичок за переліченими вище контрактами та угодою, що надані під державні гарантії, не надав будь-яких доказів сплати суми позички, а також не спростував суми боргу, який обліковується за підприємством відповідно до приписів постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року № 174 (174-2011-п) , суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано визнали, що позовні вимоги є законними, відповідають обставинам справи, тому підлягають задоволенню.

79. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відповідач в ході розгляду справи, в тому числі у Верховному Суді, заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказував суперечливі висновки та доводи, зокрема з однієї сторони заперечував будь-який обов`язок Товариства щодо відшкодування спірного грошового зобов`язання, з іншої сторони допускав обов`язок Товариства щодо погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії, однак не погоджувався із сумою стягнення. При цьому, суперечливо наголошував на відсутності правового регулювання спірних правовідносин, що виникли між сторонами, в той же час вказував, що спірні правовідносини врегульовані положеннями ст. 533 ЦК України.

80. Такі доводи скаржника (і перші і другі) були перевірені Судом, і в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

81. Щодо доводів АТ "Оріана" про порушення вимог процесуального закону, які полягали в тому, що цю справу розглянуто за правилами спрощеного, а не загального позовного провадження, колегія суддів зазначає таке.

82. Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

83. Відповідно до частини другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

84. За частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

85. Водночас, згідно з частиною четвертою статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

86. З цими положеннями співвідносяться (частково) норми частини першої статті 263 КАС, яка визначає особливості розгляду окремих категорій справ незначної складності ( щодо: 1) оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; 2) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; 3) припинення за зверненням суб`єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців; 4) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо в`їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію).

87. Положеннями частини четвертої статті 12 КАС України передбачено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" (962-12) .

88. Згідно з частиною п`ятою статті 12 КАС України умови, за яких суд має право розглядати справи у загальному або спрощеному позовному провадженні, визначаються цим Кодексом.

89. Аналізуючи наведені положення процесуального закону у контексті доводів відповідача колегія суддів дійшла таких висновків:

у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина шоста статті 12 КАС України), а також інші адміністративні справи, щодо яких процесуальний закон не містить імперативних норм про їхній розгляд за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України) або ж про заборону розглядати їх за правилами спрощеного позовного провадження (частина четверта статті 257 КАС України);

якщо справа не належить до справ незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, це не забороняє її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, як і не вимагає, щоб такий розгляд відбувався за виключно за правилами загального позовного провадження (крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 257 КАС України);

за відсутності імперативних вимог до порядку розгляду справи (спрощеного або загального) презюмується, що суд розглядає (усі) адміністративні справи за правилами спрощеного позовного провадження; водночас, з урахуванням вимог, встановлених у частині третій статті 257 КАС України, суд може прийняти рішення про розгляд певної справи (яку дозволено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження) за правилами загального позовного провадження;

скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд з підстави, встановленої пунктом 2 частини другої статті 353 КАС України, стосується тих випадків, коли суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, щодо якої процесуальний закон містить імперативні вимоги про розгляд за правилами загального позовного провадження, за умов коли це унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

90. Підсумовуючи наведене через призму аргументації АТ "Оріана" в цій частині колегія суддів зазначає, що за предметом спору ця справа не належить до тих, які повинні розглядатися виключно за правилами загального позовного провадження, а тому з урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи суд першої інстанції у межах наданого йому законом розсуду вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження і Верховний Суд не вбачає у цій справі порушення вищенаведених норм процесуального законодавства, а тому відхиляє відповідні доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі.

91. При цьому колегія суддів звертає увагу, що ця справа була розглянута в суді апеляційної інстанції у відкритому судовому засіданні з повідомленням усіх учасників справи, тобто відбувся її публічний розгляд. Сторони не були позбавлені можливості надавати будь - які докази, доводити перед судом свої обґрунтування, доводи та заперечення для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, будь - яких необґрунтованих відмов з цього приводу судом допущено не було, що підтвердив в судовому засіданні представник скаржника та не заперечували інші учасники справи.

VI. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

92. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

93. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.