990/164/23 Про визнання протиправним та нечинним окремого пункту Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя - 23.11.2023 Прийняття

06.08.2023 ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправним та нечинним пункт 6 розділу VІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1200/0/15-18 від 19.04.2018 (в редакції рішення Вищої ради правосуддя № 742/0/15-23 від 20.07.2023) в частині слів "Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування".

Ухвалою Верховного Суду від 10.08.2023 відкрито провадження у справі №/990/164/23 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін.

В подальшому ухвалою Верховного Суду від 14.08.2023 відкрито провадження в адміністративній справі №990/174/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та нечинними змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 №742/0/15-23.

Ухвалою Верховного Суду від 30.08.2023 справу №990/164/23 за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та нечинним Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя №1200/0/15-18 від 19.04.2018 (в редакції рішення Вищої ради правосуддя №742/0/15-23 від 20.07.2023), в частині та справу №990/174/23 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними та нечинними змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 №742/0/15-23, - об`єднано в одне провадження, відкрите ухвалою Верховного Суду 10.08.2023 (провадження №990/164/23).

Ухвалами судового засідання від 04.10.2023 та від 01.11.2023 до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача залучено Державну судову адміністрацію України та Національне антикорупційне бюро України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Під час розгляду справи судом встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя №1200/0/15-18 від 19.04.2018 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - Порядок).

Пунктом 6 розділу VIII (в редакції Порядку згідно Рішення ВРП №2364/0/15-21 від 23.12.2021) передбачено, що:

Обмеження (відтермінування) загального доступу до електронних ресурсів Реєстру з інших підстав не допускається.".

21.02.2023 до відповідача звернулось НАБУ з пропозицією внесення до Порядку змін щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі мотивованих постанов слідчих та прокурорів.

Такі пропозиції відповідачем розглянуті не були.

17.07.2023 до відповідача повторно звернулось НАБУ з пропозицією внесення до Порядку змін щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі мотивованих постанов слідчих та прокурорів. Пропозиція обґрунтована необхідністю збереження інформації, що становить таємницю досудового розслідування.

За наслідками розгляду звернення НАБУ, рішенням ВРП №742/0/15-23 від 20.07.2023 до Порядку внесено зміни, відповідно до яких пункт 6 розділу VІІІ викладено в новій редакції, відповідно до якої (зміни виділені підкресленням):

"Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру відбувається в порядку, визначеному законами України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , "Про державну таємницю" (3855-12) , цим Порядком, а також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора. Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування. Обмеження (відтермінування) загального доступу до електронних ресурсів Реєстру з інших підстав не допускається.".

СТИСЛИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи позивачів

В обґрунтування позовних вимог позивачі покликаються на те, що змінено зміст пункт 6 розділу VІІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень за незмінності відповідного законодавчого регулювання.

Проте такі зміни не тільки суперечать положенням Конституції України (254к/96-ВР) , Законів України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , "Про судоустрій і статус суддів", "Про Вищу раду правосуддя", але й надають слідчому (прокурору) непропорційно широкі повноваження власною постановою обмежувати (відтерміновувати) загальний доступ до судових рішень.

Таким рішенням суттєво обмежено права громадян (користувачів Реєстру) на доступ до його ресурсів (судових рішень) порівняно з регулюванням, встановленим Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) .

Фактично, оскаржуваним рішенням відповідач дозволив органам досудового розслідування на власний розсуд обмежувати доступ до судових рішень на строк досудового розслідування. При цьому, зазначені постанови слідчих та прокурорів виведені поза межі судового контролю.

Покликаються на безпідставність покликання ВРП в оскаржуваному рішенні на положення статей 36, 40, 110, 222 КПК України, як на підставу для надання можливості слідчим вилучати судові рішення із загального доступу, оскільки зазначені статті не лише не регулюють спірні правовідносини, але й не надають слідчим відповідних повноважень.

Також покликаються на те, що як громадяни України і користувачі Єдиного державного реєстру судових рішень мають право на доступ до судових рішень, а також на їх відтворення у будь-який спосіб. Натомість, оскарженим нормативно-правовим актом встановлене нормативне регулювання таких правовідносин, яке полягає в можливості обмеження користувачів (у тому числі позивачів) у доступі до судових рішень (відтермінування такого доступу) на підставі постанов слідчого, прокурора.

Без дотримання принципу відкритості судових рішень, який нерозривно пов`язаний із незалежністю судової влади, нівелюється можливість вивчення позивачами, зокрема, як адвокатами, та утвердження судової практики, а також превентивна функція щодо виникнення інших спорів; порушується право особи на оскарження судового рішення.

Покликаються на те, що відповідач при затвердженні оскаржуваних змін вийшов за межі своїх повноважень, фактично врегулювавши правовідносини усупереч положенням Конституції та законів України, а тому оскаржувані зміни є протиправними і підлягають визнанню нечинними.

Стислий зміст заперечень відповідача

Представник ВРП позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування відзиву покликається на те, що оскаржуване рішення прийнято за результатами звернення Національного антикорупційного бюро України від 17.07.2023 №01-179/21676 із пропозицією щодо внесення таких змін.

Зазначені зміни НАБУ мотивувало тим, що під час досудового розслідування детективи Національного бюро стикаються із постійною протидією процесу розслідування з боку суб`єктів, підслідних Національному бюро, наділених владними повноваженнями, до яких, зокрема, належать вищі посадові особи законодавчої, виконавчої та судової влади, інші службові особи державних та правоохоронних органів, військових формувань, органів місцевого самоврядування тощо, що проявляється у виборі відповідної поведінки, вжитті заходів, спрямованих на створення перешкод у збиранні та використанні доказів з метою ухилення від відповідальності, після отримання ними інформації, в тому числі і з відкритих джерел, щодо початку такого розслідування.

Національне антикорупційне бюро України звертало увагу на те, що розголошення відомостей досудового розслідування на певних його стадіях може призвести до неможливості виконання зазначених завдань кримінального провадження.

Внесення, запропонованих НАБУ, змін до Порядку є необхідним для збереження інформації, що становить таємницю досудового розслідування та міститься в ухвалах слідчих суддів, які виносяться за результатами розгляду клопотань слідчих, прокурорів у рамках кримінального провадження.

Також покликається на те, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та прийнятим на підставі, у межах повноважень, визначених Законом №1798-VІІІ (1798-19) . Рішення ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухвалені.

Також покликається на те, що Вища рада правосуддя не ухвалювала будь-яких рішень щодо Позивачів, що свідчить про відсутність порушення прав Позивачів внаслідок ухвалення будь-якого рішення ВРП як суб`єкта владних повноважень, відтак звернення до суду з цим позовом не відповідає нормам процесуального законодавства.

Також покликається на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №640/3356/20, від 23.02.2022 №560/7790/20, які на його думку спростовують доводи Позивачів, що КПК України (4651-17) не регулює питання доступу користувачів до судових рішень і не дає право слідчому (прокурору) обмежувати доступ користувачів до судових рішень у Реєстрі.

Стислий зміст відповідей на відзив відповідача

У відповіді на відзив ОСОБА_2 покликається на помилковість тлумачення ВРП норм чинного законодавства, викладене у відзиві на позовну заяву.

Покликається на те, що питання оприлюднення судових рішень не регулюються КПК України (4651-17) , а тому будь-які посилання на КПК (4651-17) є безпідставним.

ОСОБА_1 у відповіді на відзив відповідача покликається на те, що він є користувачем реєстру, а відтак у разі обмеження (відтермінування) доступу до судових рішень буде позбавлений можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин. Відтак, позивач є суб`єктом правовідносин, у яких будуть застосовані оскаржені зміни.

Також покликається на безпідставність покликань відповідача у відзиві на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 24.10.2022 у справі №640/3356/20, від 23.02.2022 №560/7790/20, оскільки відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 640/3356/20 наявна лише постанова Шостого апеляційного суду від 24.10.2022. Що стосується постанови від 23.02.2022 по справі №560/7790/20, то вона не є застосовною у цій справі, зокрема, у зв`язку неподібністю правовідносин.

Пояснення третіх осіб

У поясненнях на позов НАБУ та ДСА України - треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, покликаються на те, що приймаючи зміни до п. 6 Порядку, ВРП діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з дотриманням принципу пропорційності, тому спірне рішення відповідає критеріям, передбаченим ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак є правомірним.

З посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 у справі № 560/7790/20, треті особи наголошують на тому, що хоча Закон №3262-IV (3262-15) прямо не передбачає такої підстави для обмеження доступу до судових рішень як постанова слідчого, прокурора, водночас аналіз його норм не дає підстав для висновку, що саме цим законом встановлено вичерпний перелік підстав для обмеження доступу до судових рішень. Закон №3262 не містить норм, які б забороняли обмежувати доступ до судових рішень з інших підстав, зокрема і на підставі норм інших законів.

Крім того, НАБУ у своїх поясненнях покликається на те, що аналіз статті 222 КПК України свідчить про те, що слідчий та прокурор як уповноважені суб`єкти визначають як можливість надання дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування, так і, навпаки, можуть заборонити розголошення таких відомостей шляхом прийняття відповідного процесуального рішення у формі постанови. Прийняття постанов про заборону доступу до судових рішень відповідає вимогам КПК України (4651-17) та переслідує легітимну мету - забезпечити таємницю досудового розслідування.

Також покликається на те, що обмеження доступу до судових рішень може бути здійснене як з підстав, визначених у законах України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , "Про державну таємницю" (3855-12) , Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженому рішенням Вищої ради правосуддя від 19 квітня 2018 року №1200/0/15-18 (зі змінами), так і з підстав, зазначених в КПК України (4651-17) , зокрема з метою забезпечення збереження таємниці досудового розслідування та запобігання недобросовісним спробам створити перешкоди для здійснення досудового розслідування. А тому, доводи позивачів про те, що норми КПК України (4651-17) не є застосовними до спірних відносин, та останній не містить норм, які б надавали повноваження слідчому, прокурору забороняти оприлюднювати судові рішення, є безпідставними.

Також покликається на те, що оскаржувані позивачами зміни до Порядку внесені з метою забезпечення дотримання таємниці досудового розслідування, та забезпечення виконання завдань кримінального провадження шляхом запобігання та припинення недобросовісних дій осіб, спрямованих на створення протиправних перешкод у здійсненні досудового розслідування, в т.ч. з використанням повного доступу до Реєстру.

Вважає, що доводи позивачів про непропорційне втручання у здійснення ними права на доступ до судових рішень є безпідставними, оскільки таке обмеження доступу переслідує виключно вищенаведені цілі та стосується передусім ухвал слідчих суддів, розголошення відомостей з яких може в подальшому негативно вплинути на хід та результати досудового розслідування.

ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 129 Конституції України гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами належать до основних засад судочинства.

Складові засад гласності судового процесу розкрито у статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ( Закон № 1402-VIII (1402-19) ), відповідно до якої судові рішення, судові засідання та інформація щодо справ, які розглядаються судом, є відкритими, крім випадків, установлених законом. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа має право на вільний доступ до судового рішення в порядку, встановленому законом.

Отже, за загальним правилом судові рішення є відкритими, а виключення з такого правила можуть бути встановлені лише законом.

Порядок доступу до судових рішень з метою забезпечення відкритості діяльності судів загальної юрисдикції, прогнозованості судових рішень та сприяння однаковому застосуванню законодавства визначено Законом України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) ( Закон №3262-IV (3262-15) ).

Зокрема, цим Законом регулюються відносини щодо забезпечення доступу до судових рішень (рішень, судових наказів, постанов, вироків, ухвал), ухвалених судами загальної юрисдикції, та ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (стаття 1 Закону №3262-IV).

Відповідно до статті 2 Закону №3262-IV рішення суду проголошується прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом.

Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

Якщо судовий розгляд відбувався у закритому судовому засіданні, судове рішення оприлюднюється з виключенням інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення. У визначених законом випадках судове рішення про надання дозволу на проведення розвідувального заходу або про відмову в наданні такого дозволу, винесене у закритому судовому засіданні, не оприлюднюється і не публікується.

Відповідно до статті 3 Закону №3262-IV для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд загальної юрисдикції вносить до Реєстру всі судові рішення і окремі думки суддів, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту.

Доступ до окремих думок суддів через Реєстр забезпечується у тому самому порядку, що й до судового рішення, стосовно якого викладено окрему думку.

Порядок ведення Реєстру затверджується Вищою радою правосуддя.

Порядок доступу до Реєстру та підстави для його обмеження врегульовано статтею 4 Закону №3262-IV.

Так, відповідно до цієї статті судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону.

Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Частиною 4 цієї статті передбачено, що обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України допускається настільки, наскільки це необхідно для захисту інформації, яка за рішенням суду щодо розгляду справи у закритому судовому засіданні підлягає захисту від розголошення.

За змістом наведеної норми закону можливість обмеження права вільного користування офіційним веб-порталом судової влади України, а відтак і Реєстром, з підстав прямо не передбачених цим Законом допускається, однак така можливість поставлена у залежність виключно від рішення самого суду.

Щодо права на звернення до суду

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 4 КАС України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 264 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини другої статті 264 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Предметом оскарження у цій справі є рішення ВРП, яким Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень доповнено положенням про обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора.

Таке рішення, як невід?ємна частина Порядку, є актом управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який змінює загальні правила регулювання однотипних відносин, який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, поширює свою дію на невизначене коло осіб, відтак позивачі як адвокати та користувачі Єдиного державного реєстру судових рішень наділені правом оскарження рішення про внесення змін до Порядку його ведення.

Щодо повноважень відповідача

На виконання вимог пункту 10 частини першої статті 152 Закону № 1402-VIII, статті 3 Закону №3262-IV та пункту 13 частини першої статті 3 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" ( Закон № 1798-VIII (1798-19) ) відповідач рішенням №1200/0/15-18 від 19.04.2018 затвердив Порядок ведення Єдиного державного реєстру судових рішень (Порядок).

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 цього Порядку загальний доступ до судових рішень (далі - загальний доступ) - доступ до образів інформаційних ресурсів Реєстру.

Повний доступ до судових рішень (далі - повний доступ) - режим доступу до інформаційних ресурсів Реєстру (підпункт 16 пункту 1 Порядку).

Забезпечення надання загального доступу до Реєстру врегульовано Розділом VIII Порядку.

Пунктом 6 Розділу VIII Порядку (в редакції до внесення змін оскаржуваним рішенням) було передбачено, що обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру відбувається в порядку, визначеному законами України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , "Про державну таємницю" (3855-12) та цим Порядком. Обмеження (відтермінування) загального доступу до електронних ресурсів Реєстру з інших підстав не допускається.

Аналіз змісту зазначеного пункту у цій редакції вказує на те, що ним було передбачено, у якому порядку здійснюється обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру.

При цьому, конструкція зазначеної норми у зазначеній редакції була бланкетною, порядок та підстави обмеження доступу до судових рішень не запроваджувала, а для їх з?ясування відсилала до інших нормативно-правових актів.

Оскаржуваним рішенням відповідача пункт 6 Розділу VIII Порядку викладено у новій редакції, у якій пункт 6 Розділу VIII Порядку після слів "…в порядку, визначеному законами України "Про доступ до судових рішень" (3262-15) , "Про державну таємницю" (3855-12) та цим Порядком…" доповнено словами: "…а також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора. Обмеження (відтермінування) забезпечення загального доступу до електронних ресурсів Реєстру на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора здійснюється на строк, зазначений у постанові, який не може перевищувати строку досудового розслідування.".

Приймаючи таке рішення відповідач не доповнив уже визначений пунктом 6 у попередній редакції перелік законів, відповідно до яких відбувається обмеження доступу до судових рішень, а визначив самостійну підставу для такого обмеження без покликання на відповідний закон, який містить підстави для такого обмеження.

Внаслідок таких змін бланкетна конструкція пункту 6 Розділу VIII Порядку зазнала змін і у чинній редакції, крім іншого, передбачає припис, відповідно до якого обмеження доступу до судових рішень відбувається також на підставі мотивованої постанови слідчого, прокурора.

Водночас, за змістом пункту 6 частини першої статті 129 Конституції України та статті 11 Закону № 1402-VIII вільний, відкритий доступ до судових рішень, як складову конституційної засади гласності судового процесу, може бути обмежено виключно законом.

Визначені законами № 1402-VIII (1402-19) , № 3262-IV (3262-15) , № 1798-VIII (1798-19) повноваження відповідача, в цій частині, зводяться до затвердження лише Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень.

Відтак, самостійне визначення відповідачем підстав для обмеження доступу до судових рішень шляхом внесення відповідних змін до Порядку не відповідає визначеним законом повноваженням відповідача.

Щодо покликання на норми КПК України (4651-17) .

Оскільки, задекларований на рівні Основного закону принцип гласності передбачає, що доступ до судових рішень може бути обмежено виключно законом, то такий закон повинен містити конкретно визначені підстави такого обмеження.

Гласність і відкритість судового провадження є також загальними засадами і кримінального провадження, яким повинні відповідати його зміст та форма (стаття 7 КПК України).

Відповідно до статті 27 КПК України учасники судового провадження, а також особи, які не брали участі у кримінальному провадженні, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів судового розгляду та у праві на ознайомлення з процесуальними рішеннями й отримання їх копій. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді інформації про дату, час і місце судового розгляду та про ухвалені в ньому судові рішення, крім випадків, установлених законом.

У разі, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини (пункт 4 частини 2 статті 27 КПК України).

Покликання відповідача в обґрунтування прийнятого рішення на положення Кримінального процесуального кодексу України (4651-17) , як на закон який містить підстави для обмеження доступу до судових рішень, є безпідставним, оскільки цей Кодекс визначає порядок здійснення кримінального провадження, питання доступу до судових рішень не регулює і норм, які передбачають підстави для обмеження доступу до судових рішень, не містить.

Відповідно до статті 222 КПК України відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з письмового дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим.

Слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв`язку з участю в ньому, про їх обов`язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Отже, процесуальним законом передбачено заборону розголошення відомостей досудового розслідування, процесуальний механізм забезпечення виконання такого обов?язку шляхом попередження відповідних осіб про такий обов?язок та відповідальність за його невиконання.

Натомість підстав для обмеження доступу саме до судових рішень зазначеною статтею не передбачено.

Крім того, за змістом частини 4 статті 4 Закону №3262-IV можливість обмеження доступу до судових рішень є компетенцією суду, відтак наділення такими повноваженнями слідчих та прокурорів також не відповідає вимогам закону.

Водночас, це не відміняє право слідчого чи прокурора виносити в межах повноважень обов?язкові до виконання постанови, а у суб?єктів, яким вони адресовані - обов?язок їх виконання.

Щодо покликання на судову практику.

Відповідно до статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Відповідно до статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В обґрунтування заперечень на позов відповідач та треті особи покликаються також на висновки Верховного Суду у постанові від 23.02.2022 у справі №560/7790/20 за позовом фізичної особи до Державної судової адміністрації України, Державного підприємства "Інформаційні судові системи", за участі третіх осіб: Офісу Генерального прокурора, Державного бюро розслідувань.

Предметом оскарження у справі №560/7790/20 були рішення та дії відповідачів як суб?єктів владних повноважень щодо обмеження доступу до судових рішень на підставі постанови слідчого.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що постанови слідчого, прокурора прийняті в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковими для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Натомість у справі, яка розглядається, предметом позовних вимог є законність та відповідність правовим актам вищої юридичної сили рішення ВРП як нормативно-правового акту.

Законність постанов слідчих чи прокурорів про заборону доступу до судових рішень не є предметом спору у справі, яка розглядається.

Таким чином, висновки у справі №560/7790/20 стосуються правовідносин, які відрізняються від правовідносин, які виникли у зв?язку із прийняттям відповідачем оскаржуваного у справі, яка розглядається, рішення.

Покликання відповідача в обґрунтування заперечень на позов на висновки Верховного Суду у справі №640/3356/20 є безпідставним, оскільки у цій справі постановою Верховного Суду від 28.01.2021 скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанції та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, однак по суті спору у цій справі Верховний Суд не висловлювався.

Щодо інших доводів учасників справи.

Обґрунтовуючи необхідність внесення до Порядку змін третя особа НАБУ, серед іншого, покликалось на необхідність унеможливлення отримання сторонніми особами інформації про досудове розслідування через повний доступ до Реєстру.

Натомість, внесені до Порядку зміни стосувались розділу VIII, яким врегульовано забезпечення надання загального доступу до Реєстру.

Порядок забезпечення надання повного доступу до Реєстру врегульовано розділом ІХ Порядку, однак внаслідок прийняття оскаржуваного рішення, цей розділ змін не зазнав, відтак мету, яку переслідувало НАБУ, фактично досягнуто не було.

За таких обставин, покликання відповідача та третьої особи НАБУ в обґрунтування необхідності внесення змін до Порядку на необхідність унеможливлення отримання сторонніми особами інформації про досудове розслідування через повний доступ є безпідставним.

Крім того, запроваджені до Порядку зміни щодо підстав обмеження доступу до судових рішень не містять жодних виключень і у затвердженій редакції стосуються усіх без виключення судових рішень, відтак доводи третьої особи про те, що запроваджені відповідачем зміни стосуються передусім ухвал слідчих суддів в рамках кримінального провадження, не можна визнати обґрунтованими.

Водночас, Верховний Суд з розумінням ставиться до потреб органів досудового розслідування у захисті відомостей досудового розслідування в цілях забезпечення виконання завдань кримінального провадження, однак досягнення таких цілей повинне відбуватись з дотриманням Конституції та законів України.

За таких обставин, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача, відтак позовні вимоги у цій справі підлягають задоволенню

Керуючись статтями 22, 241- 246, 250, 255, 264, 295 КАС України, Суд

в и р і ш и в:

Позови ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та нечинним рішення Вищої ради правосуддя від 20.07.2023 №742/0/15-23 "Про затвердження Змін до Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень".

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.