22-а-844/07(12/348) Про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - Текст документа

У грудні 2005 року Управління Пенсійного фонду України Октябрського району в м. Полтаві (далі - управління ПФУ) звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства бурової компанії "Букрос" (далі -ВАТ "Букрос") про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту "а"ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) за період з травня 2004 року по грудень 2005 року у розмірі 6 392, 91грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року у справі № 12/348 (суддя Сергєєва Л.А.) позов задоволено і стягнуто з відповідача на користь управління ПФУ за період з травня 2004 року по грудень 2005 року 6 392, 91грн. заборгованості у відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, 102 грн. державного мита в доход державного бюджету України та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ "Букрос" подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду першої інстанції ві 23 лютого 2006 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову позивачу у задоволенні заявленого позову.

Порядок судочинства розгляду апеляційної скарги визначався судами господарської та адміністративної юрисдикції.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року (судді: Корсакова Г.В. -головуючий, Гаврилюк О.М., Федорчук Р.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ "Букрос" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення, прийняті судами першої та апеляційної інстанцій, та припинити провадження у справі № 12/348.

Касаційну скаргу відповідач обгрунтовував доводами про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не врахували, що у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1, управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві діє як орган державної влади у здійсненні ним владних управлінських функцій, і відповідно, як суб'єкт владних повноважень. Тому спір, що виник між сторонами, є публічно-правовим і повинен вирішуватися за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (далі -КАС України (2747-15) ).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій предметом спору у даній справі є заборгованість відповідача по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за списком № 1 в сумі 6 392, 91грн. за період з травня 2004 року по грудень 2005 року.

Згідно з наданими позивачем на вимогу апеляційного господарського суду розрахунком позовних вимог та письмових пояснень до нього сума заборгованості складається з фактично понесених позивачем витрат на виплату та доставку пенсій, призначених працівникам відповідача Оробінському В.С., Криворучко С.Д., Проскурні О.М., які працювали у ВАТ бурова компанія "Букрос" на посадах, що надають право на пенсію на пільгових умовах за списком № 1.

При цьому суд апеляційної інстанції у своїй постанові обгрунтовано відмітив, що стаж роботи вказаних працівників, що дає право на отримання пенсії на пільгових умовах за списком № 1, термін роботи у ВАТ бурова компанія "Букрос" по кожному з пенсіонерів, а також частка відшкодування витрат відповідачем не оспорювалася.

У даній справі відповідачем ВАТ бурова компанія "Букрос" розмір суми відшкодування в судах попередніх інстанцій спростований не був. В касаційній скарзі на необгрунтованість вимог позивача заявник також не посилається і обгрунтовує скаргу лише доводами про те, що спір є публічно-правовим і повинен вирішуватися за нормами КАС України (2747-15) , тому провадження у даній справі підлягає припиненню.

Оскільки, відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів, перевіряючи законність рішень прийнятих у даній справі, діяла в межах визначених вказаною нормою і прийшла до висновку про їх законність і достатню обгрунтованість.

Судами встановлено фактичне призначення пенсій працівниками згідно ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , за якою передбачається відшкодування підприємством витрат на виплату та доставку пільгової пенсії, а не згідно ст. 14 Закону, виплата пенсій за якою здійснюється за рахунок держбюджету.

Вирішуючи даний спір суди попередніх інстанцій керувалися п. 6 Iнструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України і діяли в межах заявлених вимог.

Колегія суддів не може визнати переконливими доводи касаційної скарги про те, що даний спір повинен вирішуватися за нормами адміністративного судочинства, оскільки управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві діє як орган державної влади у здійсненні ним владних управлінських функцій, і відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

Віповідно до п. 1 ст. 17 КАС України (2747-15) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб, із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом п. 1 ст. 3 КАС України (2747-15) , справа адміністративної юрисдикції -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень.

Визначення суб'єкта владних повноважень дається у п. 7 ст. 3 КАС України (2747-15) , згідно з яким - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справі не встановлено підстав вважати, що даний спір за вимогами управлінням ПФУ до підприємства про стягнення витрат, фактично ним понесених на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12) , є публічно-правовим спором. Колегія суддів погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, які розглянули справу у порядку господарського судочинства і прийняли обгрунтоване рішення про задоволення позову.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій і не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень прийнятих попередніми судовими інстанціями.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, - 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства бурової компанії "Букрос" залишити без задоволення.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 5 травня 2008 року та рішення господарського суду Полтавської області від 23 лютого 2006 року у справі № 12/348 залишити без змін.