ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2012 року м. Київ
 
Верховний Суд України у складі:
головуючого                      Терлецького О.О.,
суддів:                          Барбари В.П., Берднік І.С., 
                                 Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., 
                                 Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., 
                                 Гуля В.С., Гуменюка В.І., 
                                 Гусака М.Б., Ємця А.А., 
                                 Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., 
                                 Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., 
                                 Ковтюк Є.І., Колесника П.І., 
                                 Короткевича М.Є., Коротких О.А., 
                                 Косарєва В.І., Кривенди О.В., 
                                 Кривенка В.В., Лященко Н.П., 
                                 Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., 
                                 Панталієнка П.В., Пивовара В.Ф., 
                                 Пилипчука П.П., Пошви Б.М., 
                                 Прокопенка О.Б., Редьки А.І., 
                                 Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., 
                                 Скотаря А.М., Таран Т.С., 
                                 Шицького І.Б., Школярова В.Ф., 
                                 Яреми А.Г., -
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом відділу Державного комітету земельних ресурсів у Марківському районі Луганської області (далі - відділ Держкомзему) до Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області (далі - Інспекція) про скасування рішення та припису,
в с т а н о в и в:
У лютому 2010 року відділ Держкомзему звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просив скасувати рішення Інспекції від 5 лютого 2010 року № 17 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та її припис від 5 лютого 2010 року № 28 про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.
На обґрунтування позову відділ Держкомзему зазначив, що Інспекція провела перевірку з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів (плати) на землевпорядні роботи та послуги, пов'язані з оформленням документів, у тому числі, які посвідчують право власності на земельні ділянки при переході їх безоплатно у власність громадян. За результатами перевірки Інспекція дійшла висновку, що позивач у період із 1 січня 2009 року по 26 січня 2010 року безпідставно стягував плату за надання послуг з надання земельно-кадастрової інформації та видачі висновків щодо умов надання земельної ділянки, які повинні надаватись безкоштовно, а під час надання послуг з оформлення проекту договору оренди землі, надання інформації про грошову оцінку земельної ділянки та надання довідок про правовий статус земельної ділянки необґрунтовано завищував вартість послуг, внаслідок чого необґрунтовано одержав виручку у сумі 15 990 грн.
5 лютого 2010 року Інспекція винесла рішення № 17, згідно з яким у дохід держави вилучено 15 990 грн необґрунтовано одержаної позивачем суми виручки та стягнуто штраф у розмірі 31 980 грн, а також внесла припис № 28, яким зобов'язала відділ Держкомзему у місячний термін усунути порушення державної дисципліни цін, причини та умови, що їм сприяли, шляхом приведення переліку платних послуг у відповідність із чинним законодавством.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 16 квітня 2010 року, залишеною без змін ухвалами Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2010 року та Вищого адміністративного суду України (rs17310828) від 16 червня 2011 року, позов задовольнив частково: скасував рішення Інспекції від 5 лютого 2010 року № 17 в частині вилучення необґрунтовано отриманої виручки у сумі 15 110 грн і штрафу у сумі 30 220 грн та припис від 5 лютого 2010 року № 28. В решті позову відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди виходили з того, що дії органів земельних ресурсів щодо підготовки та видачі на платній основі висновків про надання земельних ділянок є правомірними, оскільки вони ґрунтуються на вимогах законодавства, а саме: пункту 5 Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 року № 1619 (1619-2000-п) (далі - Порядок, постанова № 1619 відповідно), та Розмірів оплати земельно-кадастрових робіт та послуг, затверджених наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України від 15 червня 2001 року № 97/298/124 ( зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 року за № 579/5770 (z0579-01) ).
Суди зазначили, що відділом Держкомзему за період з 3 лютого 2009 року по 26 січня 2010 року необгрунтовано отримано лише 880 грн.
У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2011 року та направити справу на новий касаційний розгляд.
На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 9 червня 2011 року (№ К-28295/10), у якій, на думку заявника, суд касаційної інстанції неоднаково застосував статтю 14 Закону України від 3 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункт 5 Порядку.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у заяві доводи, Верховний Суд України дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, виходив із того, що відділ Держкомзему при наданні спірних послуг діяв відповідно до вимог чинного законодавства.
На думку Верховного Суду України, висновок Вищого адміністративного суду України, зокрема і про видачу висновків щодо умов надання земельної ділянки, ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права і відповідає правовій позиції Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.
Так, у постановах від 26 березня 2012 року № 21-277а11, від 27 березня 2012 року № 63а12 Верховний Суд України дійшов висновку, що підготовка та видача висновків, зокрема з надання земельних ділянок у користування або власність, належить до такого виду земельно-кадастрових робіт і послуг, як надання консультацій з питань оформлення прав на земельні ділянки, які в силу вимог пункту 5 Порядку надаються на платній основі.
Оскільки при вирішенні справи касаційний суд правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.
Керуючись статями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України
п о с т а н о в и в:
У задоволенні заяви Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області відмовити.
постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
О.О. Терлецький
Судді:
В.П. Барбара
І.С. Берднік
Л.Ф. Глос
Т.В. Гошовська
Л.І. Григор'єва
М.І. Гриців
В.С. Гуль
В.І. Гуменюк
М.Б. Гусак
А.А. Ємець
Т.Є. Жайворонок
В.В. Заголдний
Г.В. Канигіна
Є.І. Ковтюк
М.Р. Кліменко
П.І. Колесник
М.Є. Короткевич
О.А. Коротких
В.І. Косарєв
О.В. Кривенда
В.В. Кривенко
Н.П. Лященко
В.Л. Маринченко
Л.І. Охрімчук
П.В. Панталієнко
В.Ф. Пивовар
П.П. Пилипчук
Б.М. Пошва
О.Б. Прокопенко
А.І. Редька
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
А.М. Скотарь
Т.С. Таран
І.Б. Шицький
В.Ф. Школяров
А.Г. Ярема