820/3666/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання із земельного податку фізичних осіб - 21.11.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 (головуючий суддя - Бершов Г.Є., суддів - Катунов В.В., Ральченко І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,

ОСОБА_1 (далі у тексті - позивач, платник) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - Управління, відповідач, контролюючий орган), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 23.08.2017 №130412-1305; визнати протиправними дії Управління щодо нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 податковий рік в сумі 11292,49 грн, надіслання (вручення) позивачу податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 після 01.07.2017 шляхом вкидання до поштової скрині за її зареєстрованим місцем проживання, недолучення до податкового повідомлення - рішення від 22.05.2017 № 4757108-1302 розрахунку податкового зобов`язання.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив про протиправність прийнятого відповідачем рішення, оскільки, визначення розміру плати за користування земельною ділянкою позивачем здійснювалось у відповідності до умов договору оренди землі, який у подальшому був припинений з 31.07.2014, тому за 2017 рік платнику безпідставно було визначено податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 30.10.2017 позов задовольнив частково: скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 23.08.2017 №130412-1305. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Задовольняючи позовні вимоги у визначеній судом частині, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки, договір оренди від 01.06.2007, який в розумінні положень статті 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) є підставою для нарахування орендної плати, припинений з 31.07.2014, тому у Управління були відсутні підстави для нарахування позивачці орендної плати за земельну ділянку за 2017 рік.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 24.01.2018 скасував рішення суду першої інстанції, прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про правомірність визначення контролюючим органом грошового зобов`язання з орендної плати за землю з огляду на порушення платником підпункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин), оскільки, позивач продовжував користуватися земельною ділянкою, яку платнику було надано в оренду, платник не повідомив орендодавця про відмову у поновленні договору оренди і не повернув орендодавцю орендовану земельну ділянку.

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, подав до суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, доводить, що дія договору оренди земельної ділянки припинилась 31.07.2014, тому у позивача відсутні правові підстави для сплати орендної плати за землю за 2017 рік.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, позивач фактично викладає обставини, з якими він не погоджується та якими він керувався під час подання позову.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просив залишити його без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 05.03.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні та призначив розгляд справи на у попередньому судовому засіданні на 21.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, контролюючим органом на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302, яким позивачу визначено податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2017 рік на суму 11292,49 грн.

Листом від 31.07.2017 позивач звернувся до контролюючого органу з проханням надати розрахунок податкового зобов`язання, який мав бути долучений до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 і надати інформацію про те, чому податкове повідомлення-рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 було надіслано з порушенням порядку, встановленого абзацом 2 пункту 58.3 статті 58 ПК України та строку, визначеного пунктом 286.5 статті 286 ПК України, а також, чи будуть винні особи притягнуті до дисциплінарної відповідальності за ці порушення.

Управління листом від 30.08.2017 №2296/ФОП/20-40-13-05 надано відповідь на вказане звернення, в якому повідомило, що податкове повідомлення - рішення від 22.05.2017 №4757108-1302 скасоване ним та прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.08.2017 №130412-14305, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб у розмірі 7959,57 грн.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що позивач зобов`язаний сплачувати орендну плату за землю.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XIII цього Кодексу).

Положеннями статей 269, 270 ПК України передбачено, що платниками податку є, зокрема, землекористувачі. Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні (підпункт 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України).

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (пункт 285.1 статті 285 ПК України).

За правилами абзацу другого пункту 288.1 статті 288 ПК України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 01 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня (пункт 287.2 статті 287 ПК України).

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 ПК України, нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Положеннями статей 286, 288 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а для нарахування орендної плати за земельну ділянку - договір оренди такої земельної ділянки.

Як установлено судами попередніх інстанцій, оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято після надходження інформації від управління містобудування, архітектури та земельних відносин Куп`янської міської ради про перелік орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, згідно якої за позивачем рахується укладений договір оренди землі площею 0,1170 га, зареєстрований 30.08.2007 за №040767400100 на строк з 30.08.2007 по 30.08.2017, ставка орендної плати складає 1% від грошової нормативної вартості земельної ділянки, кадастровий номер 6310700000:37:003:0024, за адресою: м. Куп`янськ, вул. Харківська, 4.

Розрахунок платежу з орендної плати за землю був проведений податковим органом на підставі витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 15.08.2017 №558/183-17. Згідно інформації, наданої Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області, строк дії договору оренди земельної ділянки триває з 30.08.2007 по 30.08.2017.

Рішенням Куп`янської міської ради від 30.07.2004 №2/120 позивачу надано земельну ділянку площею 0.1215 га, яка розташована в м. Куп`янськ по вул. Харківській, 4, в довгострокову оренду терміном на десять років із земель запасу Куп`янської міської ради.

На підставі вказаного рішення міської ради, 21.03.2005 між Куп`янською міською радою та позивачем був укладений договір оренди землі, пунктом 8 якого встановлено, що останній укладено на десять років починаючи з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.

Вказаний договір був зареєстрований у Куп`янському районному відділі реєстрації земель ХРФ ДП ЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.03.2005 №441.

Рішенням Куп`янської міської ради від 26.01.2007 №253/10-У вилучено із земельної ділянки загальною площею 0.1215 га, яка розташована в м. Куп`янську по вул. Харківській, 4, та знаходиться в довгостроковій оренді у позивача, частину земельної ділянки площею 0,0045 га. Встановлено, що в довгостроковій оренді позивача за адресою м. Куп`янськ по вул. Харківській, 4, залишилась земельна ділянка площею 0,1170 га для використання за цільовим призначенням роздрібна торгівля та комерційні послуги (пункт 2 рішення).

Пунктом 3 цього рішенням визначено, що договір оренди від 21.03.2005, зареєстрований в реєстрі за №441, щодо посвідчення права користування позивачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 вважати таким, що втратив чинність.

На підставі рішень Куп`янської міської ради від 30.07.2004 №2/120, від 26.01.2007 №253/10-У між Куп`янською міською радою та позивачем 01.06.2007 був укладений договір оренди землі, зареєстрований у Куп`янському районному відділі реєстрації земель ХРФ ДП ЦДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007 за №040767400100.

Згідно з пунктом 8 вказаного договору оренди землі від 01.06.2007, останній укладено на десять років починаючи з дати прийняття рішення XVII сесії XXIV скликання Куп`янської міської ради від 30.07.2004 №2/120.

Судом апеляційної інстанції установлено, що позивач земельну ділянку, надану йому в оренду не повернув орендодавцю, платник продовжував використовувати вказану вище орендовану земельну ділянку.

Частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 №161-XIV (далі - Закон №161-XIV (161-14) ) передбачено, що у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Виходячи із системного аналізу наведених вище норм права та враховуючи, що платник продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, не отримав письмового заперечення від орендодавця щодо використання земельної ділянки, не повернув орендовану земельну ділянку орендодавцю, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату відповідно до умов попереднього договору оренди землі. При цьому річна сума платежу не може бути меншою розміру, встановленого пунктом 288.5 статті 288 ПК України.

Вищенаведене кореспондується з положеннями пункту 287.1 статті 287 ПК України, відповідно до якого у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Таким чином, у разі припинення або розірвання договору оренди земельної ділянки державної (комунальної) власності орендар повинен сплатити орендну плату за земельну ділянку державної (комунальної) власності за фактичний період перебування землі в користуванні у поточному році, тобто до дати повернення земельної ділянки орендодавцю (відповідному органу виконавчої влади чи відповідній сільській, селищній, міській раді), що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки.

Враховуючи зазначені правові норми, встановлені судовими інстанціями обставини у даній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що контролюючим органом правомірно відповідно до пункту 286.5 статті 286 ПК України визначено платнику орендну плату оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, відтак відсутні підстави для його скасування.

Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції, не обґрунтовує і не зазначає, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконані всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, а тому підстав для його скасування, з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.