Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників сторін:

Дочірнє підприємство "Ресторан "Шахтар" Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в якому просило, розірвати кредитний договір №010/03-48 від 22.03.2002 року. Позов вмотивований тим, що відповідач не виконав умови договору, а саме не надав кредитні кошти у встановленому договором розмірі та порядку.

14.02.2007 року Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" подало зустрічну позовну заяву, в якій просило стягнути з позивача за первісним позовом кредитну заборгованість в сумі 88681,52 грн. Зустрічний позов вмотивований тим, що позивач за первісним позовом до теперішнього часу не погасив заборгованість за перераховані кредитні кошти в сумі 88681,52 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 24.04.2007 року (суддя: Примак С.А.) в задоволенні первісного позову відмовив, пославшись на встановленість факту отримання позивачем за первісним позовом кредитних коштів та їх використання. Суд зустрічний позов про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 88681,52 грн. задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 24.06.2008 року ( судді: Євстигнеєв О.С., Лотоцька Л.О., Бамат Р.М.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року залишив без змін, з тих самих підстав.

Дочірнє підприємство "Ресторан "Шахтар" Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.06.2008 року, прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити. Скаржник мотивує скаргу порушеннями норм матеріального та процесуального права при ухвалені оскаржуваних судових актів, а саме: статей 15, 16, 610, 1212 Цивільного кодексу України, статті 188 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 35, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник зауважує на неотриманні кредитних коштів, які передбачались кредитною угодою.

Відкрите акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її доводів, просить ухвалені у справі рішення та постанову залишити-без змін, як законні та обгрунтовані.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій, норм матеріального та процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх судових інстанцій вставлено та підтверджується матеріалами справи, що 22.03.2002 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є відповідач по справі за первісним позовом - Відкрите акціонерне товариства "Райффайзен Банк Аваль", та Дочірнім підприємством "Ресторан "Шахтар" укладений кредитний договір №010/03-048, за умовами якого, кредитор відкриває кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 470 000 грн., строком з 22.03.2002 року по 22.03.2003 року, зі сплатою 40% річних (пункт 1.1 договору).

Пунктом 5.1 договору, кредитор зобов'язався відкрити позичальнику позичковий рахунок (№ 20627008020290) та надавати з нього в безготівковій формі кредитні кошти у сумі, яка передбачена пунктом 1.1. цього договору.

Пунктом 6.1 договору, сторони погодили, що не менш ніж за три дні позичальник зобов'язується повідомляти банк про необхідність отримання чергових сум у рахунок відкритої йому кредитної лінії з одночасним наданням необхідних документів, які зазначені в пункті 5.1.

Як встановив господарський суду Дніпропетровської області та Дніпропетровський апеляційний господарський суд, платіжними дорученнями №1 від 16.07.2002 року, №2 від 16.07.2002 року, №3 від 18.07.2002 року, №25 від 25.07.2002 року грошові кошти в сумі 416 000 грн., 27 000 грн., 18 000 грн., 9000 грн. були перераховані позивачу за первісним позовом з позичкового рахунку.

Для забезпечення виконання зобов'язань щодо своєчасного повернення кредитних коштів між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Дочірнім підприємством "Ресторан "Шахтар" укладено договір застави від 07.09.2002 року №ЮР-010/03-048, відповідно до умов якого, заставодавцем передано в заставу нерухоме майно (приміщення ресторану "Шахтар"), що належить відповідачу на праві колективної власності, розташоване за адресою: місто Павлоград, вул. Дніпровська, буд. 555 (пункт 1.1. договору).

25.11.2002 року у зв'язку із невиконанням зобов'язань позивачем за первісним позовом щодо погашення заборгованості за перераховані кредитні кошти в сумі 498 669,66 грн., з них: 28200 грн. - несплачені в строк відсотки за користування кредитними коштами ( з 01.09.2002 року по 31.10.2002 року), 499,66 грн. - пеня (з 01.10.2002 року по 24.11.2002 року) приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу вчинений нотаріальний напис про звернення стягнення на заставлене нерухоме майно. За цим виконавчим написом на розрахунковий рахунок Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" перераховано 421200 грн., однак не погашеною залишилась заборгованість по відсотках, яка складає 88681,52 грн. Судами також, встановлено відсутність доказів, які б свідчили погашення заборгованості по нарахованих відсотках за кредитним договором в сумі 88681,52 грн.

Як встановили господарські суди, факт виконання зобов'язань з боку відповідача за спірним кредитним договором та факт отримання позивачем за первісним позовом кредитних коштів встановлений: рішенням господарського суду Дніпропетровської області та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі №31/407; постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.06.2008 року у справі №25/73-08; рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №10/212; вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.12.2006 року у справі №1-57/06 по обвинуваченню Кудряшова А.М.

За приписами статей 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідальність за порушення грошового зобов’язання закріплена в статті 625 Цивільного кодексу України, з приписів якої випливає, що боржник, який прострочив виконання такого зобов’язання, повинен на вимогу кредитора, зокрема, сплатити суму боргу.

Особливості правового регулювання фінансової діяльності банку визначені статтею 345 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі.

Кредитний договір-це цивільний договір, що є різновидом договору позики.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (стаття 1054 Цивільного кодексу України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (стаття 1049 цього Кодексу).

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави звільнення обставин від доказування у розгляді господарського спору.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського спору під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на наведений припис Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , встановлений факт виконання зобов'язань з боку відповідача за спірним кредитним договором( видачу кредиту позичальнику) та факт отримання позивачем за первісним позовом кредитних коштів в рішеннях у справах №31/407; №25/73-08; №10/212 та в вироку Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у справі №1-57/06, має преюдиціальне значення для вирішення даного спору між тими ж учасниками, господарський суд Дніпропетровської області та Дніпропетровський апеляційний господарський суд правомірно відмовили в задоволенні первісного позову про розірвання кредитного договору №010/03-48 від 22.03.2002 року, задовольнивши зустрічний про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 88681,52 грн. Відтак, приписи чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, застосовані вірно і підстав для скасування рішення та постанови господарських судів касаційна інстанція не вбачає.

Відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, що були встановленні господарськими судами при попередньому розгляд справи.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає, що фактичні обставини справи встановлено господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки відповідають цим обставинам і їм надана правильна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права,, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими, оскільки зводяться до необхідності вирішення касаційною інстанцією питань про додаткову перевірку доказів, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, тому до уваги не приймаються.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 108, 111-5 , 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.04.2007 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 34/93-07 залишити без змін, а касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Ресторан "Шахтар"- Товариства з обмеженою відповідальністю"Універсал" - без задоволення.