821/1369/17 Про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, згідно з яким платнику податків накладено штрафні (фінансові) санкції за прострочення сплати самостійно визначеного податку на додану вартість - 21.11.2023 Прийняття

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 (суддя Хом`якова В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 (головуючий суддя - Романішин В.Л., судді - Градовський Ю.М., Крусян А.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Спортсервіс і К" до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Спортсервіс і К" (далі - позивач, Товариство, платник) звернулося до суду із позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0013721201, яким до платника застосовано штрафні санкції з податку на додану вартість за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання у розмірі 313292,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування до Товариства штрафу, визначеного статтею 126 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки необхідні кошти для зарахування вказаного податку містилися на спеціальному рахунку позивача, відтак в силу положень пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Перехідних положень ПК України (2755-17) штраф не може бути застосовано до платника.

Херсонський окружний адміністративний суд постановою від 16.11.2017, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, позов задовольнив, скасував податкове повідомлення-рішення Управління від 19.05.2017 №0013721201.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент настання терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість на рахунках платника у системі електронного адміністрування податку було достатньо коштів для сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість до бюджету та платником своєчасно вжиті усі дії, необхідні для сплати податку, які залежали від позивача.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник доводить, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов`язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.

В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового-повідомлення рішення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 10.04.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою Управління та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.11.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 21.11.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань своєчасності сплати податку на додану вартість по коду платежу 14010160 за липень 2015 року, за результатами якої складено акт від 25.04.2017 №767/21-22-12-01/24752408 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.3 статті 57 ПК України, а саме: за податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року від 19.08.2015 №9174835455 (скорочена), строк сплати якої є 30.08.2015, фактично сплачено - 09.09.2015, податок у сумі боргу 300000,00 грн - порушення строку склало 6 днів; 14.09.2015 у сумі боргу 13292,00 грн - порушення строку сплати склало 14 днів.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.05.2017 №0013721201, яким відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України до платника застосовано штраф за платежем податок на додану вартість в сумі 10%, що становить 313292,00 грн, який розрахований від суми несвоєчасно перерахованого грошового зобов`язання до бюджету - 313292,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки контролюючого органу про порушення платником терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень 2015 року, що були сформовані позивачем у податковій декларації від №9174835455, поданій 19.08.2015.

За наслідками адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 31.07.2017 №16596/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване податкове повідомлення рішення залишено без змін.

Судами також установлено, що на момент виникнення спірних правовідносин позивач був сільськогосподарським підприємством, яке обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 ПК України.

В системі електронного адміністрування податку на додану вартість до вже відкритого основного рахунку з 03.08.2015 був автоматично відкритий додатковий рахунок, призначений для перерахування коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарських товаровиробників, відкритий в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. З 03.08.2015 позивач мав використовувати у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.

Платник в декларації з податку на додану вартість 0121 (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) від 19.08.2015 №9174835455 за липень 2015 року вказав суму податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 394506,00 грн. В декларації вказані реквізити спеціального рахунку. Строк сплати 30.08.2015. Позивач 09.09.2015 сплатив суму 300000,00 грн та 14.09.2015 суму 13292,00 грн на свій електронний рахунок. Товариством протягом липня 2015 року поповнено електронний рахунок на суму 537019,94 грн, що підтверджується витягом з електронного адміністрування податку на додану вартість від 14.08.2015 №14300219.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України (2755-17) , який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 203.1 статті 203 ПК України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2 статті 203 ПК України).

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов`язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК України (у редакції, яка діяла з 09.07.2015 по 29.07.2015) передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню.

На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

З 29.07.2015 пункт 209.2 статті 209 ПК України викладено в іншій редакції відповідно до Закону України від 16.07.2015 №643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (643-19) (далі - Закон №643-VIII (643-19) ).

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Кошти, зараховані на такі рахунки в системі електронного адміністрування податку, автоматично протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб`єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Проведення сільськогосподарським підприємством - суб`єктом спеціального режиму оподаткування розрахунків з бюджетом за іншими операціями, здійсненими протягом звітного (податкового) періоду не в межах спеціального режиму оподаткування, здійснюється у порядку, передбаченому статтею 200 цього Кодексу. Законом №643-VIII (643-19) внесені зміни, зокрема, до статті 200-1 ПК України, в частині щодо додаткового відкриття платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, рахунків в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до положень пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Перехідних положень Податкового кодексу України (2755-17) штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу, а у разі нарахування протягом перехідного періоду системи електронного адміністрування податку на додану вартість зазначених штрафних санкцій такі штрафні санкції підлягають списанню контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку на додану вартість протягом 14 робочих днів не впливають на вирішення спору.

З аналізу наведених норм вбачається, що джерелом сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є кошти наявні на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов`язань.

Ураховуючи встановлені обставини у даній справі щодо наявності на рахунку платника на момент настання терміну сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість достатніх коштів для сплати узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість до бюджету за поданою ним декларацією, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування до платника штрафних санкцій.

Верховний Суд вважає, що внесення змін до законодавства (відкриття додаткового електронного рахунку), через що відбулось несвоєчасне перерахування податку на спецрахунок позивача як сільгосппідприємства, не повинно мати негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018 залишити без змін.