120/18501/21-а Про визнання протиправною бездіяльність Військової частини щодо ненарахування та невиплати особі грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків яких пов`язано з підвищенням нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за відповідний період; зобов`язання Військової частини нарахувати та виплатити особі зазначену грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки - 20.11.2023 Прийняття

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків яких пов`язано з підвищенням нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини4

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, яка надається військовослужбовцям, виконання обов`язків яких пов`язано з підвищенням нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за 2012, 2013, 2014, 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу частини.

ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалами Вінницького окружного адміністративного суду від 28 вересня та 30 грудня 2022 року залучено до участі у справі в якості відповідачів Військову частину НОМЕР_2 та Військову частину НОМЕР_3 відповідно.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за 2012- 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за виконання обов`язків, яких пов`язано з підвищеним нервово - емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я за 2012- 2015 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням, Військова частина НОМЕР_3 подала апеляційну скаргу до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_3 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року залишено без руху та запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у десятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду від апелянта надійшла заява про продовження строків усунення недоліків апеляційної скарги, яка мотивована відсутністю бюджетних видатків на сплату судового збору.

Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2023 року продовжено Військовій частині НОМЕР_3 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 16 березня 2023 року. Запропоновано апелянту виконати вимоги даної ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом сплати судового збору у повному розмірі.

25 квітня 2023 року апелянт вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги з аналогічних підстав.

Ухвалою від 22 травня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відмовив у задоволенні вдруге поданого клопотання Військової частини НОМЕР_3 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу, оскільки апелянтом не надано документ про сплату судового збору.

14 червня 2023 року Військова частина НОМЕР_3 повторно звернулася до Сьомого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у справі №20/18501/21-а. Разом зі скаргою апелянт подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що вперше з апеляційною скаргою Військова частина НОМЕР_3 звернулася у межах визначеного законодавством строку і тим, що апелянтом вчиняються усі можливі дії для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, сплати судового збору.

Ухвалою від 15 червня 2023 року Сьомий апеляційний адміністративний суд визнав неповажними причини пропуску Військовою частиною НОМЕР_3 строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року; апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував апелянту у десятиденний строк з дати отримання цієї ухвали звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

23 червня 2023 року на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до якого було долучено документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 120/18501/21-а.

Однак, суд апеляційної інстанції ухвалою від 26 червня 2023 року відмовив у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та, відповідно, у відкритті апеляційного провадження у справі № 120/9843/22.

Зазначену ухвалу суд апеляційної інстанції мотивував тим, що хоча повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду, але не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. На думку суду, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві. Суд зауважив, що виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно. Також апеляційний суд вказав, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, у тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.

У підсумку Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не можуть бути визнані судом, як поважні, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року необхідно відмовити.

ІІІ. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

02 серпня 2023 року на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Військової частини НОМЕР_3, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

Автор касаційної скарги зазначає, що увесь час Військовою частиною НОМЕР_3 вживались заходи щодо оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та усунення недоліків апеляційної скарги, що свідчить про намір скористатися правом на доступ до правосудця та можливості оскаржити судове рішення в апеляційному порядку. Однак, можливість сплати судового збору не залежить від волевиявлення Військової частини НОМЕР_3, оскільки остання є бюджетною установою і повністю фінансується за рахунок державного бюджету. Власних коштів від господарської діяльності Військова частина НОМЕР_3 не має та не отримує. Тобто, невчасна сплата судового збору за подання апеляційної скарги є обставиною, яка зумовлена об`єктивно непереборними обставинами. Окрім того, касатор звертає увагу на те, що в Україні діє воєнний стан, що призводить до деяких складнощів, а саме проблеми з фінансуванням, численними повітряними тривогами, що унеможливлюють роботи під час них, та періодичні відключення електропостачання. До того ж, Військова частина НОМЕР_3 перебуває у складі Збройних Сил України та здійснює передбачені законом заходи щодо оборони держави.

Скаржник посилається на те, що у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 вказано, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За наведених міркувань скаржник уважає, що наявні підстави для скасування ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року, яка є незаконною та першкоджає подальшому провадженню у справі.

Ухвалою від 05 жовтня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року - без змін.

Ухвалою від 15 листопада 2023 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами на підставі пункту 3 частини першої статті 345 КАС України.

IV. Релевантні джерела права й акти їх застосування

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

V. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та позиція Верховного Суду

Переглянувши оскаржуване судове рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Як установлено судом апеляційної інстанції, підтверджено матеріалами справи та зазначається відповідачем, копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року Військовою частиною НОМЕР_3 отримано 16 лютого 2023 року.

Вперше з апеляційною скаргою позивач звернувся 08 березня 2023 року, тобто з дотриманням строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 295 КАС України. Водночас, у зв`язку з відсутністю документа про сплату судового збору, апеляційну скаргу відповідача на рішення окружного суду від 09 лютого 2023 року було залишено без руху із наданням часу для усунення зазначеного недоліку.

Разом з тим, апелянт не надав суду докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 120/18501/21-а, натомість просив надати додатковий час для виконання вимог ухвали суду.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2023 року продовжив Військовій частині НОМЕР_3 строк для усунення недоліків апеляційної скарги, передбачених в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 16 березня 2023 року, та запропонував апелянту усунути виявлені недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду шляхом сплати судового збору у повному розмірі.

Однак, 25 квітня 2023 року апелянт вдруге звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги з аналогічних підстав.

14 червня 2023 року Військова частина НОМЕР_3 вдруге подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у справі № 120/18501/21-а, до якої було долучено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що відповідач уживає заходи щодо усунення недоліків апеляційної скарги, проте можливість сплати судового збору не залежить від волевиявлення останнього, позаяк Військова частина НОМЕР_3 є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету. Натомість, до апеляційної скарги знову не було додано документ про сплату судового збору.

Однак, суд апеляційної інстанції визнав неповажними зазначені Військовою частиною НОМЕР_3 у клопотанні причини пропуску строку на апеляційне оскарження та ухвалою від 15 червня 2023 року вдруге подану апеляційну скаргу залишив без руху із наданням часу подати до суду заяву про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Надаючи оцінку доводам апелянта, вказаним у клопотанні про поновлення строку, Сьомий апеляційний адміністративний суд зазначив, що у даному випадку апелянт вдруге звертається до суду з апеляційною скаргою, у зв`язку з неспроможністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги. У той же час, відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо ускладненої процедури сплати судового збору за існуючих у країні умов не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою, а є виключно внутрішніми питаннями організації роботи апелянта, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку. Суд зауважив, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету). Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.

У вказаному аспекті суд апеляційної інстанції застосував правову позицію Верховного Суду у справах № 1440/1822/18, № 640/13056/19, № 560/6797/20, № 806/4190/15, №420/3670/20, №200/240/21-а. Також апеляційний суд зауважив, що не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак це не свідчить про наявність абсолютного права у скаржника на поновлення пропущеного процесуального строку без поважних на те причин та відповідних підстав.

23 червня 2023 року до апеляційного суду надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_3 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, до якого було долучено документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у справі №120/18501/21-а.

Разом із тим, ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2023 року відмовлено у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року та, відповідно, у відкритті апеляційного провадження у справі № 120/9843/22.

Як зазначалося у розділі ІІ цієї постанови, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, наведені у клопотанні Військової частини НОМЕР_3, не можуть бути визнані поважними, адже право особи повторно звернутися до суду з апеляційною скаргою у разі первинного повернення скарги не означає, що рішення суду можна оскаржити без урахування встановлених для цього процесуальних строків і свідчить про наявність у суду обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги Верховний Суд зазначає про таке.

Норма пункту 4 частини першої статті 299 КАС України встановлює дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/5137/18, від 22 грудня 2022 року у справі № 380/19423/21.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, КАС України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У розрізі обставин цієї справи слід акцентувати увагу на тому, що ключовими аргументами автора касаційної скарги є те, що первісну апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Військова частина НОМЕР_3 подала з дотриманням процесуального строку, однак відсутність бюджетного фінансування на оплату судового збору, що не залежало від волі апелянта, призвело до того, що повторна апеляційна скарга була подана з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Так, у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд сформував висновок, згідно якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

Разом з тим, після первинного повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги відповідач, повторно подаючи апеляційну скаргу, знову не надав докази сплати судового збору. При цьому, друга апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_3 вже була подана поза межами встановленого КАС України (2747-15) строку.

Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 380/17601/21, від 14 вересня 2023 року у справі № 520/23674/21, від 28 вересня 2023 року у справі № 280/6530/21.

Наведені відповідачем у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження обставини були правомірно оцінені та визнані судом апеляційної інстанції як неповажні, адже лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Колегія суддів зауважує, що обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, а тому наведені ним обставини щодо відсутності бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання покладених на нього нормами КАС України (2747-15) процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, у тому числі щодо своєчасної оплати судового збору.

Отже, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України (2747-15) та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Правову позицію стосовно окресленого питання викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 квітня 2021 у справі № 640/3393/19, де зазначено, що " особа яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.".

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 28 вересня 2023 року у справі №280/6530/21 за аналогічних обставин (несплата військовою частиною судового збору на момент повторного звернення з апеляційною скаргою). У цій постанові Суд погодився з позицією суду апеляційної інстанції щодо неповажності такої обставини, як оплата судового збору, для поновлення процесуального строку.

Таким чином право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й, окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року у справі №380/17601/21.

У розглядуваній справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Доказів існування інших непереборних обставин, які перешкоджали Військовій частині НОМЕР_3 скористатись правом на звернення з апеляційною скаргою у межах визначеного КАС України (2747-15) строку, автор касаційної скарги не зазначає та не надає.

Щодо посилань скаржника на обставини введення воєнного стану в Україні, як на додаткову підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає наступне.

Питання щодо поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні було предметом дослідження Верховним Судом, зокрема у постановах від 04 квітня 2023 року у справі № 140/1487/22, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 02 червня 2022 року у справі у №757/30991/18-а.

Так, у вищевказаних постановах Верховний Суд зауважив, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

За усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною.

Суд резюмує, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Між тим, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Застосовуючи вищевказану позицію Верховного Суду у розрізі обставин даної справи, слід зазначити, що у поданих до суду апеляційної інстанції клопотаннях про продовження строку на усунення недоліків та про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт не вказував про те, що Військова частина НОМЕР_3 перебуває у складі Збройних Сил України та здійснює передбачені законом заходи щодо оборони держави, а лише зазначав, що дія воєнного стану в Україні призводить до деяких складнощів, однак будь-яких доказів відносно того, як саме дана обставина вплинула на неможливість виконання відповідачем процесуального обов`язку щодо належного оформлення та подання апеляційної скарги останній не зазначав.

Тобто, у суді апеляційної інстанції апелянт не вказував, що неможливість сплати судового збору пов`язана з безпосередньою участю Військової частини НОМЕР_3 у заходах щодо оборони та захисту держави, відповідно такі доводи не були та не могли бути оцінені апеляційним судом.

Вищевказані аргументи відповідача знайшли своє відображення лише у касаційній скарзі, а тому колегія суддів не може надавати їм оцінку у розрізі підстави касаційного оскарження.

За таких обставин наведені Військовою частиною НОМЕР_3 обставини, якими обґрунтовано поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, не пов`язані з об`єктивними перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку щодо неповажності наведених скаржником причин та відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.