420/9478/21 Про визнання протиправним та скасування рішення ОУПФУ щодо відмови в призначенні пенсії по втраті годувальника - 07.11.2023 Прийняття

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року (ухвалене у складі головуючого судді Свиди Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Зуєвої Л.Є., суддів: Коваля М.П., Турецької І.О.),

У С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Управління), Пенсійного фонду України (залучено до участі у справі ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 червня 2021 року) (далі - ПФУ), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050187313 від 23 березня 2021 року "Про відмову у переведенні пенсії";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі - Закон № 3723-XII (3723-12) ) з 25 червня 2020 року в розмірі 70% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з довідкою від 17 березня 2021 року №06-34/15/2021, виданою Одеським апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум пенсій.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що вона перебувала на утриманні свого чоловіка, ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV (1058-15) ), та є пенсіонером за віком, тобто є непрацездатною, а тому має право на отримання пенсії по втраті годувальника у зв`язку зі смертю чоловіка, який був суддею у відставці.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, яке було залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент смерті ОСОБА_2 не працював на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, а був звільнений з посади судді та з військової служби 01 квітня 2008 року. Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII (1402-19) (далі - Закон №1402-VIII (1402-19) ) не визначено право на призначення членам сім`ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю на умовах призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (889-19) (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ).

5. Постановою Верховного Суду від 01 червня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року скасовано. Справу №420/9478/21 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Верховний Суд скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанції вказав, що висновок апеляційного суду про те, що Законом № 1402-VIII (1402-19) не визначено право на призначення членам сім`ї померлого судді у відставці пенсії за померлого суддю, а відповідно до пункту 12 частини третьої статті 3 Закону № 889-VIII чітко визначено, що дія цього закону не поширюється на суддів, відтак у цій ситуації визначальним є чи мав чоловік позивача право на пенсію Законом № 3723-XII (3723-12) .

7. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №951050187313 від 23 березня 2021 року "Про відмову у переведенні пенсії". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з 25 червня 2020 року в розмірі 70% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою від 17 березня 2021 року №06-34/15/2021, виданою Одеським апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум пенсій.

8. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки годувальник помер, його непрацездатна дружина, яка перебувала на його утриманні (що не заперечується відповідачем), має право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної їй на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , на пенсію державного службовця у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII (3723-12) .

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Управління звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

10. В обґрунтування касаційної скарги зазначається, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з неправильним застосуванням статей 10, 32, 36, 37 Закону №1058-IV.

11. Крім того, скаржник вказує на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, висловлені у постановах від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17, в яких зазначено, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі положень Закону №1058 є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника, яку чоловік позивачки не отримував, а отримував довічне грошове утримання судді. Довічне грошове утримання судді не є видом пенсії у розумінні норм діючого національного законодавства, а призначення такої виплати передбачено нормами спеціального законодавства, яким, в контексті спірних правовідносин, є Закон України "Про статус суддів" (2862-12) та Закон України "Про судоустрій і статус суддів", при цьому, вказаними актами чітко визначено коло суб`єктів, які мають право на таке утримання, а саме - судді. Отже, ключовим при призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника є те, що розмір довічного грошового утримання судді у відставці не може бути базовою величиною при розрахунку розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника у випадку призначення такої пенсійної виплати непрацездатним членам сім`ї судді.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

12. Касаційна скарга надійшла до Суду 03 липня 2023 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 420/9478/21 витребувано адміністративну справу та запропоновано позивачу надати відзив на касаційну скаргу.

14. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 07 листопада 2023 року.

15. При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.

Позиція інших учасників справи

16. 12 вересня 2023 року до Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу Управління, в якому позивачка зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги. Зокрема, вказує, що Верховний Суд вже розглядав справу № 236/3193/16-а, в якій вказав про наявність права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону №3723-XII.

17. Крім того, вказує, що Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, заперечуючи можливість застосування як базової величини для розрахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, вказав на можливість застосування на вибір утриманця розміру пенсії за віком, на яку суддя мав право на підставі статті 37 Закону №3723-XII, або пенсії за віком, визначеної на підставі Закону № 1058-IV (1058-15) .

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

18. Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та з 01 квітня 2018 року отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

19. ОСОБА_1 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу НОМЕР_1 .

20. ОСОБА_2 перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримував довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується копією пенсійного посвідчення НОМЕР_4.

21. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 .

22. 15 березня 2021 року ОСОБА_1 за її згодою було переведено на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) .

23. 22 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Управління із заявою про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 889-VIII (889-19) .

24. 23 березня 2021 року рішенням № 951050187313 позивачу відмовлено задоволенні її заяви про переведення із пенсії по втраті годувальника за Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 889-VIII (889-19) з посиланням на те, що на момент смерті чоловік позивачки не працював, оскільки був звільнений з посади судді та з військової служби.

25. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи

26. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

27. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

28. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

29. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

30. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

31. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року відповідають не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи є частково прийнятними з огляду на таке.

32. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

33. Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

34. Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови у призначенні позивачу на пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме суддю у відставці, відповідно до статті 37 Закону №3723-XII в розмірі 70% суми суддівської винагороди.

35. У касаційній скарзі Управління, зокрема, зазначає, що оскільки ОСОБА_2 був звільнений з посади судді та отримував довічне грошове забезпечення, ОСОБА_1 не має права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ. Вказане обґрунтовує тим, що довічне грошове забезпечення судді не є видом пенсії, з якого може бути обчислена пенсія по втраті годувальника.

36. З огляду на це Суд вважає за необхідне зазначити таке.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 мав статус суддів у відставці та з 01 вересня 2013 року отримував щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до Закону № 2453-VІ (2453-17) .

38. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 138 Закону № 2453-VI судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку, виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу" або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

39. Відповідно до частини другої статті 138 вищевказаного закону суддя який не досяг пенсійного віку, отримує щомісячне довічне утримання. При досягненні таким суддею пенсійного віку за ним зберігається право на отримання щомісячного грошового утримання чи за його вибором призначається пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII.

40. У лютому 2015 року вступив в законну силу Закон України "Про забезпечення права на справедливий суд" № 192-VIII від 12 лютого 2015 року (192-19) , розділ 10 якого визначав статус судді у відставці.

41. Згідно статей 141-142 цього Закону суддя у відставці також мав право на призначення йому пенсії на умовах передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, або за його вибором право на отримання щомісячного довічного утримання.

42. Аналогічним чином визначав право судді у відставці на пенсійне забезпечення, а також права утриманців померлого судді у відставці на отримання пенсії на випадок втрати годувальника Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення" № 213-VIII від 02 березня 2015 року (213-19) , яким було змінено назву статті 37 Закону України "Про державну службу" на нову назву "Пенсійне забезпечення державних службовців".

43. В подальшому, Закон № 3723-XII (3723-12) втратив чинність на підставі Закону України "Про державну службу" № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (889-19) (далі - Закон № 889-VIII (889-19) ) за винятком статті 37 Закону України № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII (889-19) .

44. Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону № 889 -VIII (889-19) та Закону № 2453-VI (2453-17) державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

45. Колегія суддів зазначає, що пункт 13 розділу 11 Закону № 889-VIII (889-19) передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закону № 3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.

46. Положення про реалізацію права судді на відставку за нормами Закону № 2453-VI (2453-17) передбачені і пунктом 25 частини другої розділу 12 перехідних положень Закону №1402- VIII (1402-19) .

47. З 08 червня 2016 року у зв`язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 4-рп/2016 (v004p710-16) у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (254к/96-ВР) (конституційності) окремих положень статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (213-19) , визнано неконституційними окремі норми статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

48. Зокрема частиною четвертою резолютивної частини Конституційний Суд України вказав наступний порядок виконання рішення: частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (213-19) , яка суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

49. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31 травня 2021 року у справі № 569/10026/16-а, від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, від 25 травня 2022 року у справі № 409/2218/17.

50. Крім того, Верховний Суд, зокрема у постанові від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а наголосив на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв`язку із втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ та вказав, що право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою статті 37 Закону № 3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом. Дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно Закону № 889-VIII (889-19) , Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії по втраті годувальника. За таких умов, розповсюдивши право на особу, законодавець шляхом прийняття закону поширив і право членів сім`ї цієї особи при призначенні пенсії на випадок втрати годувальника у разі її смерті, тобто позивача, відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII.

51. Таким чином, враховуючи передбачену Законом № 2453-VI (2453-17) наявність у ОСОБА_2 права на отримання пенсії на умовах, передбачених статтею 37 Закону № 3723-XII, колегія суддів погоджується з висновками судів попередньої інстанції про наявність обґрунтованих підстав для призначення позивачу пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ за її вибором та відхиляє доводи скаржника про те, що отримання ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання позбавляє ОСОБА_1 права на призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

52. Разом з тим, аналізуючи доводи скаржника стосовно обрання позивачем правильної базової величини для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а саме судді, що перебував у відставці, колегія судді зазначає таке.

53. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом № 1058-IV (1058-15) , відповідно до статті 1 якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

54. Суд звертає увагу, що Законом № 1058 передбачено загальний підхід для обчислення усіх видів пенсій з базової величини - пенсії за віком, порядок обчислення якої унормовано у статті 27 цього Закону.

55. Крім того, частиною 1 статті 37 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

56. Таким чином, враховуючи положення цієї статті колегія суддів зазначає, що розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника визначається в залежності від розміру пенсії померлого годувальника.

57. Отже, незалежно від того, отримувала особа пенсію за віком чи ні, усі пенсії, в тому числі і пенсія у зв`язку з втратою годувальника, обчислюються з однакової базової величини - пенсії за віком.

58. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року у справі №236/3193/16-а, від 11 липня 2019 року у справі №667/1568/16, від 15 січня 2020 року у справі №592/7939/16-а, від 28 квітня 2020 року у справі №635/4299/17, про що правильно зазначає у касаційній скарзі Управління.

59. Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20 також вказав, що не є перешкодою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника та обставина, що суддя у відставці не отримував пенсії за віком, а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці.

60. Разом з тим, враховуючи наявність у позивача у цій справі права на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, щодо обрання правильної базової величини для визначення розміру пенсії, Суд зазначає таке.

61. Відповідно до статті 37 Закону № 3727-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

62. У статті 37-1 Закону № 3727-ХІІ було передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв`язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.

63. Закон № 2453-VI (2453-17) не визначав і не визначає на момент розгляду справи особливостей пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні судді, на випадок його смерті.

64. Водночас Законом № 3727-ХІІ, зокрема, у редакції на момент виходу ОСОБА_2 у відставку, передбачались особливості пенсійного забезпечення осіб, що перебували на утриманні особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

65. Положеннями статті 37 Закону № 3727-ХІІ було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п`ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім`ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім`ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Право на призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника на вказаних умовах мають також непрацездатні члени сім`ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом.

66. Проте, колегія суддів зазначає, що Закон №1058-IV (1058-15) , який передбачає можливість призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника та її розміри, не визначає порядок розрахунку пенсії за віком померлого годувальника, якщо він мав право на таку пенсію, зокрема, за Законом № 3723-ХІІ (3723-12) .

67. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2021 року у справі № 440/7341/20, у подібних правовідносинах, враховуючи положення законів №1058-IV (1058-15) та № 3723-ХІІ (3723-12) в сукупності, дійшов висновку, що частину першу статті 37 Закону №1058-IV слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв`язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання, і на час смерті мав право на пенсію за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-XII визначається, зокрема, у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.

68. З огляду на це, Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги в частині того, що базовою величиною для визначення розміру пенсії у зв`язку з втратою годувальника є саме розмір пенсії за віком померлого годувальника та доходить висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанова П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в частині визначення базовою величиною ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника 70% суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання є помилковими та необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме, встановити базовою величиною для призначення ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника 70% розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі статті 37 № 3723-XII.

69. Розглядаючи цю справу в касаційному порядку суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами статі 341 КАС України (2747-15) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

70. При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

71. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц зазначила, що у статті 1215 Цивільного кодексу України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

72. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

73. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

74. Оскільки судом було установлено частково неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, то касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, оскаржувані судові рішення - частковому скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позовних вимог у відповідній частині.

Висновки щодо розподілу судових витрат

75. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

76. Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

77. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був сплачений судовий збір до суду першої інстанції в розмірі 908 грн, що підтверджується квитанцією від 09 червня 2021 року №ПН2779, до суду апеляційної інстанції в розмірі 1362 грн, що підтверджується квитанцією від 01 вересня 2021 року №ПН1555 та до суду касаційної інстанції в розмірі 1816 грн, що підтверджується квитанцією від 30 грудня 2021 року № ПН1401, а в цілому 4086 грн.

78. Отже, оскільки судом касаційної інстанції задоволено частину заявлених вимог, то з відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі половини понесених витрат, а саме 2043 (дві тисячі сорок три) гривні.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2023 року в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 25 червня 2020 року в розмірі 70% від суми суддівської винагороди для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 згідно з довідкою від 17 березня 2021 року №06-34/15/2021, виданою Одеським апеляційним судом з урахуванням вже отриманих сум пенсій, скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ з 25 червня 2020 року в розмірі 70% розміру пенсії ОСОБА_2 за віком, обчисленої на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.