320/8135/20 Про визнання протиправним дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги; зобов`язання Адміністрації Державної прикордонної служби України призначити та виплатити працездатній особі одноразову грошову допомогу - 07.11.2023 Прийняття

- зобов`язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

- стягнути з відповідача на його користь 100 000 грн відшкодування моральної шкоди.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 01.11.1963 по 01.03.1990 ОСОБА_1 проходив військову службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, в період з 28.07.1981 по 13.06.1983 брав участь у бойових діях в Афганістані у складі цих же військ.

3. В період проходження служби, 22.04.1983 в результаті автомобільної аварії при виконанні обов`язків військової служби, позивач отримав закритий перелом тім`яної кістки, забій головного мозку легкого ступеню; закритий перелом ІІІ-VІ ребер справа та VІІІ-ХІ ребер зліва; закритий гемопневматоракс справа з підшкірною емфіземою грудної клітки (згідно виписки з історії хвороби від 06.07.1983 № 2006). Після отримання вищевказаних травм проходив лікування за місцем служби.

4. Після звільнення з військової служби позивач прибув на постійне місце проживання до м. Біла Церква, Київської області та у 1994 році став на військовий облік як офіцер запасу.

5. З метою встановлення причинного зв`язку між захворюванням та пораненням, отриманим під час проходження військової служби, ОСОБА_1 звернувся до Центральної військово-лікарської комісії при Міністерстві оборони України.

6. Вказана комісія листом від 15.12.2016 № 7157 повідомила позивача про можливість встановлення причинного зв`язку травм, поранень та захворювань з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, у зв`язку з чим перенаправила документи до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (далі - ЦВЛК ДПС України).

7. В свою чергу, ЦВЛК ДПС України, розглянувши документи позивача щодо встановлення причинного зв`язку між захворюванням та пораненням, отриманим під час проходження військової служби, листом від 22.12.2016 № 33/С-8696 повідомила, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником Східного прикордонного округу КДБ СРСР. У зв`язку із відсутністю нормативних приписів, які зобов`язують або надають повноваження ЦВЛК ДПС України встановити причинний зв`язок військовослужбовцям колишніх прикордонних військ КДБ СРСР, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, позивачеві було запропоновано звернутися до Центральної військово-лікарської комісії Служби безпеки України.

8. Звернувшись із відповідним листом до Служби безпеки України, позивач отримав відповідь від 27.01.2017 № 20/С-2/13/17, з якої вбачається, що оскільки він за обліком Пенсійного фонду України перебуває як пенсіонер Державної прикордонної служби України, відсутні правові підстави щодо встановлення Службою безпеки України причинного зв`язку його захворювань та поранень з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. З огляду на викладене, Служба безпеки України повідомила, що порушене позивачем питання відноситься до компетенції Державної прикордонної служби України.

9. Однак, Адміністрація Державної Прикордонної служби України листом від 09.06.2017 № 0.33-5119/0/6-17 повторно повідомила позивача про відсутність у ЦВЛК ДПС України повноважень щодо встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, травм, контузій).

10. З матеріалів справи вбачається, що аналогічні за змістом відповіді від Адміністрації Державної Прикордонної служби України, як від 09.06.2017 № 0.33-5119/0/6-17, позивач отримав за результатами розгляду його попередніх звернень до Президента України та Верховної Ради України. Крім того, Комітетом у справах ветеранів, учасників бойових дій, учасників антитерористичної операції та людей з інвалідністю Верховної Ради України було розглянуто звернення позивача з проханням надати допомогу у встановленні причинного зв`язку його захворювання з пораненням (контузією, каліцтвом) та листом від 11.12.2017 №04-35/17-932 за належністю направлено до Адміністрації Державної Прикордонної служби України.

11. За результатами первинного огляду Медико-соціальною експертною комісією встановлено ОСОБА_1 ІІІ групу інвалідності з 11.09.2017 - довічно. Причина інвалідності - загальне захворювання.

12. Після неодноразових письмових звернень позивача до військово-медичних підрозділів Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України та Служби безпеки України із заявами про проведення медичного огляду на предмет встановлення причинного зв`язку наявного у нього захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, позивачеві у задоволенні вказаного клопотання відмовлено через неврегульованість на законодавчому рівні питання щодо військового формування, яке за законодавством зобов`язано провести такий медичний огляд позивача.

13. Враховуючи зазначені обставини, позивач звертався до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної Військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, Міністерства оборони України, Адміністрації Державної Прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

14. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2018 у справі № 810/1/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2019, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:

- визнано протиправними дії Адміністрації Державної Прикордонної служби України щодо відмови у розгляді заяви про встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 28.07.1981 по 13.06.1983;

- зобов`язано Адміністрацію Державної Прикордонної служби України прийняти до розгляду заяву щодо встановлення причинного зв`язку захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із виконанням ОСОБА_1 обов`язків військової служби під час перебування на території Демократичної Республіки Афганістан у складі Прикордонних військ КДБ СРСР у період з 28.07.1981 по 13.06.1983.

15. На виконання вимог вищезазначеного судового рішення Центральною Військово-лікарською комісією Державної прикордонної служби України було проведено засідання по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень та травм у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 за результатами якого встановлено, що травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (витяг із протоколу засідання ЦВ ЛК ДПСУ від 04.10.2019 № 30).

16. 11.11.2019 під час повторного огляду ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією, йому встановлено другу групу інвалідності з 06.11.2019 довічно, а причиною інвалідності вказано травму, пов`язану з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

17. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

18. Однак, рішенням відповідача від 12.06.2020 № 79 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні такої допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулась понад дворічний термін з дня первинного встановлення інвалідності.

19. Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся до суду.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

20. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що твердження відповідача про відсутність правових підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку зі спливом дворічного строку після встановлення йому ІІІ групи інвалідності не може бути підставою для позбавлення його законного права на її отримання, оскільки термін встановлення груп інвалідності залежав від вчасного реагування відповідача на його заяви, який, в свою чергу, починаючи з 2016 року, не погоджувався розглядати його заяви про встановлення причинного зв`язку травми з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

21. Адміністрація Державної прикордонної служби України заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу під час первинного огляду було встановлено ІІІ групу інвалідності з 11.09.2017, а 11.11.2019, тобто за спливом дворічного строку, під час повторного огляду встановлено ІІ групу інвалідності, що позбавляє позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2021, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги.

- зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги, в зв`язку із отриманою інвалідності ІІ-ї групи.

- стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп.

23. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 06.11.2019 ІІ групи інвалідності, оскільки з матеріалів справи та оскаржуваного рішення не вбачається, що відповідачем перевірялась та з`ясовувалась наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги позивачу, надавалась оцінка документам, поданим позивачем на підтвердження наявності обставин для здійснення такої виплати.

Суд першої інстанції зважив на протиправність дій відповідача та неодноразові звернення позивача із заявами про проведення медичного огляду на предмет встановлення причинного зв`язку його травми з виконанням обов`язків військової служби.

Суд взяв до уваги довідки до актів огляду МСЕК про встановлення інвалідностей ІІІ і ІІ групи і дійшов висновку, що погіршення стану здоров`я позивача упродовж спору з відповідачем є підставою для стягнення з нього моральної шкоди.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі позивач покликається на порушення судами норм матеріального права.

25. Скаржник зазначає, що зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманою інвалідністю ІІ групи призводить лише до затягування виплати вказаної допомоги.

У ч. 8 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2019, передбаченої ст. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також зазначає, що у зв`язку із затримкою медичного огляду щодо встановлення йому групи інвалідності та виплати грошової допомоги, він зазначав сильних моральних переживань та страждань в результаті пережитого стресу, а тому оцінює заподіяну йому моральну шкоду в розмірі 100000 гривень.

26. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що Головою Державної прикордонної служби України затверджено рішення № 100 про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", підполковнику запасу ОСОБА_1 08.07.2021 допомогу виплачено (платіжне доручення № 816).

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.

28. У касаційній скарзі позивач не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

29. Колегія суддів звертає увагу на те, що механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначений Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (975-2013-п) (далі - Порядок № 975) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

30. Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів) (п.12 Порядку №975).

31. Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого обов`язково додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання (п.13 Порядку №975).

32. Верховний Суд, зокрема, у постановах від 25.09.2018 у справі № 741/982/16, від 11.09.2019 у справі №760/12922/16, від 13.02.2020 у справі № 826/23240/15, від 17.02.2020 у справі № 280/27/17, від 12.03.2020 у справі № 554/1664/17, від 18.06.2020 у справі № 240/2353/19, від 30.07.2020 у справі № 806/2435/18, від 05.08.2020 у справі № 678/371/17, від 29.01.2021 у справі № 460/3084/20, дійшов наступного висновку:

"Відповідно до пункту 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Згідно з пунктом 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Відповідно до пункту 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання."

33. Враховуючи зазначені висновки Верховного Суду та положення норм чинного законодавства, колегія суддів звертає увагу на те, що вирішенню питання для призначення одноразової грошової допомоги передує, визначена Порядком процедура. Призначення такої допомоги в судовому порядку без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

34. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності відповідно до Закону №2011-ХІІ (2011-12) та Порядку № 975 із прийняттям відповідного рішення, а відтак судові рішення скасуванню не підлягають.

35. Щодо вимог скаржника про стягнення моральної шкоди, то колегія суддів звертає увагу, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17. Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

36. У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53). З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

37. Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зважаючи на встановлену протиправність дій відповідача та беручи до уваги наявні в матеріалах справи численні письмові звернення позивача із заявами до Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо проведення засідання по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень та травм у колишнього військовослужбовця з виконанням ним обов`язків військової служби, а також довідки до актів огляду МСЕК, які дають підстави стверджувати про погіршення стану здоров`я позивача впродовж часу спірних правовідносин з відповідачем, справедливим є визначення суми компенсації в розмірі 5000 гривень.

38. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.