42/388 (05-5-42/1236) (05-5-42/1236) Про зобов'язання підписати акти приймання-передачі природного газу - Текст документа

В січні 2007 року відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" звернулось до господарського суду з позовом до дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про спонукання виконання умов укладеного між сторонами договору на постачання природного газу № 06/06-100 від 31.01.2006 шляхом підписання актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2006 року в об'ємі 2 073,558 тис.куб.м., за листопад 2006 року в об'ємі 2 892,833 тис.куб.м. та за грудень 2006 року в об'ємі 1 539,687 тис.куб.м.

В обгрунтування позовних вимог зазначало, що по своїй суті акти приймання-передачі природного газу є документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, а не документом, який свідчить про право власності на природний газ. Так, укладеним між сторонами договором № 06/06-100 від 31.01.2006, передбачено, що акти приймання-передачі є підставою для остаточних розрахунків, тобто вони є розрахунковими документами.

Отже, на відповідача за умовами договору, та положеннями чинного законодавства, (наказом Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 26.03.2001 № 79 "Про затвердження Порядку доступу до газотранспортної системи" та постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1729 "Про забезпечення споживачів природним газом" (1729-2001-п) ) покладено обов'язок підписати акти приймання-передачі за вказаний період, а саме: за жовтень 2006 року в об'ємі 2 073,558 м3, за листопад 2006 року в об'ємі 2 892,833 м3 та за грудень 2006 року в об'ємі 1 539,687 м3.

Відповідач, відмовляючись від підписання актів приймання-передачі природного газу, фактично в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов'язань, незважаючи на те, що пунктом 1.3 договору № 06/06-100 від 31.01.2006 передбачено, що в разі нестачі або відсутності газу за даним договором може передаватися газ іншого походження. Таким чином, на думку заявника, відповідачем порушено ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України (435-15) .

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.11.07 (суддя Паламар П.I.) в позові відмовлено.

Відмовляючи в позові, господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено факту порушення відповідачем його прав та законних інтересів, оскільки чинним законодавством, а саме ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України (435-15) , не передбачено підстав захисту прав та інтересів покупця шляхом зобов'язання іншої сторони за договором поставки до оформлення товарно-супровідних документів, зокрема, актів приймання-передачі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.03.2008 (судді: Губенко Н.М. -головуючий, Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення залишено без змін.

Відмовляючи в позові та залишаючи рішення без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не підтвердив порушення відповідачем його прав та законних інтересів.

Разом з тим, вважав помилковим висновок суду першої інстанції що визначений позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений законом.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" просить скасувати постанову апеляційного господарського суду і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом і вбачається з матеріалів справи 31.01.2006 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та відкритим акціонерним товариством "Херсонгаз" було укладено договір № 06/06-100 для постачання газу для нормованих втрат.

Згідно п.3.3, 3.4 договору приймання-передача газу, поставленого постачальником покупцеві, оформлюється актами приймання-передачі газу, в яких визначається обсяг фактично переданого газу.

Не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем поставки газу покупець зобов'язується надати Постачальнику два примірника акта приймання-передачі газу, підписані та скріплені печаткою. Акти приймання-передачі газу є підставою для розрахунків.

Враховуючи умови договору, укладені між сторонами, апеляційна інстанція дійшла правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту права відповідає ст.16 Цивільного кодексу України (435-15) , яка передбачає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Позивач обумовив захист свого права умовами договору, а тому апеляційна інстанція правильно зазначила, що висновок господарського суду першої інстанції про невідповідність обраного позивачем способу захисту права суперечить статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) є помилковим.

Відмовляючи відкритому акціонерному товариства "Херсонгаз" в позові, апеляційна інстанція зазначила, що позивач не надав доказів надсилання (вручення відповідачу) спірних актів приймання-передачі.

Проте з цим висновком апеляційного господарського суду погодитися не можна, бо зробленого його без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто з порушенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ВАТ "Херсонгаз" зазначив, що у відповіді на претензію від 01.02.2007 (а.с. 31) ДК "Газ України" повідомляв, що він буде мати можливість підписати перелічені вище акти приймання-передачі природного газу лише при умові передачі певних обсягів газу з ресурсів зазначених періодів (позов пред'явлено щодо підписання актів за жовтень, листопад, грудень 2006 року) від НАК "Нафтогаз України".

Непереконливим є і висновок апеляційної інстанції щодо надання поштової послуги кур'єрською доставкою.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав, що акт акти приймання-передачі газу за жовтень, листопад, грудень 2006 року передавалися спеціальним зв'язком.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про поштовий зв'язок" (2759-14) поштовий зв'язок - це приймання, обробка, перевезення та доставка (вручення) поштових відправлень, який може здійснюватися як зв'язком загального користування, так і спеціального зв'язку.

Поштовий зв'язок спеціального призначення є складовою частиною поштового зв'язку України та призначений для надання послуг поштового зв'язку окремим категоріям користувачів.

Заперечуючи проти позову, ДК "Газ України" зазначила, що рішенням господарського суду м.Києва від 15.11.2007 у справі № 6/314 встановлено, що протягом жовтня-грудня 2006 року НАК "Нафтогаз" не передавала ДК "Газ України" газ для нормованих втрат ВАТів, проте ці доводи відповідача залишилися поза увагою суду.

Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню.

При новому розгляді справи суду необхідно більш ретельно з'ясувати вимоги позивача, заперечення відповідача, всі доказам дати оцінку у їх сукупності, дослідити умови договору щодо постачання газу і в залежності від встановленого у відповідності із законом вирішити спір.

Керуючись ст.ст.111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Херсонгаз" задовольнити.

Постанову від 04.03.2008 Київського апеляційного господарського суду та рішення від 13.11.2007 господарського суду м.Києва у справі № 42/388 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.