Верховний Суд України у складі:

головуючогоКривенди О.В. суддів:Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С., Вус С.М., Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор'євої Л.І., Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Гусака М.Б., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В., Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І., Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т., Лященко Н.П., Маринченка В.Л., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В., Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П., Потильчака О.І., Пошви Б.М., Прокопенка О.Б., Редьки А.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М., Таран Т.С., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г., Шицького І.Б., Школярова В.Ф., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області (далі - управління ПФУ) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неправомірними дії управління ПФУ щодо перерахунку їй пенсії з 1 липня 2010 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік, та зобов'язати зазначене управління здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вказаного показника за 2009 рік.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 послалася на те, що відповідно до положень статей 40 і 42 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV (1058-15) ) при здійсненні перерахунку пенсії їй як працюючій пенсіонерці має бути враховано показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, тобто за 2009 рік.

Суди встановили, що ОСОБА_1 отримує пенсію і продовжує працювати. Управління ПФУ при здійсненні перерахунку пенсії відмовило позивачці у застосуванні показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2009 рік.

Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області постановою від 25 листопада 2010 року позовні вимоги задовольнив.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 7 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2011 року, постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позовних вимог відмовив.

Залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що згідно з частиною четвертою статті 42 Закону № 1058-IV в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, перерахунок пенсії позивачці як працюючій пенсіонерці повинен здійснюватись із заробітної плати (доходу), з якої було обчислено пенсію, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону. Середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, є величиною постійною і при здійсненні перерахунку пенсії не змінюється.

Суд касаційної інстанції також зазначив, що постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 (530-2008-п) «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі - постанова № 530) встановлено інший, відмінний від наведених норм, порядок перерахунку пенсії особам, які продовжували працювати після призначення пенсії. Виходячи із засад пріоритетності законів над іншими нормативними актами застосуванню підлягають положення статті 42 Закону № 1058-IV.

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_1 зазначає, що в доданих до заяви ухвалах суду касаційної інстанції по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 40 і 42 Закону № 1058-IV. Просить ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 вересня 2011 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Перевіривши наведені у заяві доводи, Верховний Суд України вважає, що заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Вищий адміністративний суд України, допускаючи справу до провадження, виходив із того, що в ухвалах суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, по-іншому, ніж у справі, що розглядається, застосовано положення статей 40 і 42 Закону № 1058-IV.

У трьох справах, рішення суду касаційної інстанції в яких додано до заяви, суд дійшов висновку, що відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV при здійсненні перерахунку пенсії застрахованій особі, яка після призначення пенсії продовжувала працювати, застосовується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, який передує року звернення за перерахунком пенсії.

У четвертій справі, рішення суду касаційної інстанції в якій також додано до заяви, цей суд з посиланням на частину четверту статті 42 Закону України № 1058-IV та пункт 11 постанови № 530 (530-2008-п) зазначив, що жодним нормативним актом не передбачено врахування показника середньої заробітної плати за 2007 рік при перерахунку пенсії за 2009 рік, тому при здійсненні такого перерахунку враховується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, який передує року звернення за перерахунком пенсії.

Натомість у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України дійшов іншого висновку та зазначив в оскаржуваній ухвалі, що при здійсненні такого перерахунку застосовується показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, який передує року звернення за призначенням пенсії.

Аналіз наведених судових рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, Верховний Суд України виходить із такого.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії.

Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону.

Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу.

Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватися або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.

За змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.

З огляду на викладене під час здійснення такого перерахунку у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).

За таких обставин у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України правильно застосував норми матеріального права, тому підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд України

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.