Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Подоляк О.А.

суддів :

Барицької Т.Л.,

Губенко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ДП "Фасадреставрація" ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція"

на постанову

від 03.04.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 46/460

за позовом

ПП "Онікс"

(надалі - Підприємство)

до

ДП "Фасадреставрація" ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція"

(надалі -Компанія)

про

стягнення 27990 грн.

за участю представників:

від позивача

- не з'явились

від відповідача

- Медведев Є.В.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 р. Підприємство звернулось до суду з позовом до Компанії про стягнення 27990 грн. пені.

В обгрунтування позовних вимог, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором субпідряду № 40 від 14.12.2005 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р. (суддя Шабунін С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. (судді: Iваненко Я.Л., Пантелієнко В.О., Гарник Л.Л.), позов задоволено: стягнуто з Компанії на користь Підприємства 27990 грн. пені.

Не погоджуючись з постановою, Компанія звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 14.12.2005 р. між Компанією (замовник) та Підприємством (підрядник) укладено договір субпідряду № 40 (надалі -Договір), згідно умов якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання по виконанню робіт з реконструкції приміщень адмінбудинку по вул. Пугачова, 12/2. Пунктом 3.2 Договру передбачено, що розрахунки за виконані роботи проводяться між сторонами щомісячно на підставі акту (форма № КБ-2в та КБ-3), а оплата робіт здійснюється на протязі п'яти днів після підписання акту. Згідно п. 7.1 Договору у разі порушення з вини замовника передбачених Договором підряду строків перерахування авансів і платежів за виконані роботи, замовник сплачує підрядникові за кожен день прострочення неустойку в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не нижче облікової ставки Національного банку України.

Судами встановлено, що загальний розмір вартості виконаних позивачем робіт за Договором складав 245750,90 грн., а як вбачається з виписків и кредитним документам банку, відповідачем було здійснено оплату в розмірі 186 248,14 грн.

З урахуванням фактичних оплат з боку відповідача та проведеного сторонами взаємозаліку, сума заборгованості відповідача за Договором становила 31099,25 грн.

Як встановлено судами, існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31099,25 грн. також підтверджено актом звіряння розрахунків від 21.08.2007 р. за Договором, який підписаний та скріплений печатками сторін.

Отже, судами встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з не проведенням проведення кінцевого розрахунку у сумі 31099,25 грн. за виконані роботи у строки, передбачені договором.

Згідно з ч.1 ст. 199 ГК України (436-15) виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (436-15) .

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України (435-15) виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до вимог ст. 611 ЦК України (435-15) у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стягуючи неустойку у розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення, суди не застосували положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (543/96-ВР) , у зв'язку з чим висновки місцевого та апеляційного господарських судів щодо обгрунтованості заявлених позовних вимог не можна визнати правомірними.

При цьому, в матеріалах справи відсутній обгрунтований розрахунок заявленої до стягнення пені.

Також, приймаючи рішення та постанову господарські суди не врахували положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України (435-15) відповідно до яких загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має грунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість, а також не взяли до уваги приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України (435-15) відповідно до яких розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення даного спору.

У зв'язку з цим без належної уваги та оцінки з боку судів залишилися такі обставини, як ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір відсотків стягуваної неустойки у порівнянні з розміром можливих збитків кредитора, а відтак, співвідношення пред'явлених до стягнення санкцій і наслідків порушення зобов'язання.

Згідно ст. ст. 111-5, 111-7 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи рішення та постанову про задоволення позову суди надали неповну та невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушили і неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції (ст.111-7 ГПК України (1798-12) ), рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.

При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ДП "Фасадреставрація" ВАТ "Акціонерна компанія "Київреконструкція" задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 04.02.2008 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2008 р. у справі № 46/460 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду міста Києва.