Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Добролюбової Т.В.

суддів

Рогач Л.I., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Приватного підприємця ОСОБА_1

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.03.08

у справі

№8/272

за позовом

Прокурора Чернігівського району Чернігівської області в інтересах держави в особі Iванівської сільської ради

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про

визнання договору недійсним

Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 18.06.08 №02-12.2/207, у зв'язку з відпусткою судді Гоголь Т.Г., для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В.- головуючого, Рогач Л.I., Швеця В.О.

В судовому засіданні взяли участь представник відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 24.12.07 (а.с.122).

Представники прокуратури та позивача в судове засідання не звилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

Прокурором Чернігівського району Чернігівської області в інтересах держави заявлений позов в особі Iванівської сільської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору

доповідач: Добролюбова Т.В

оренди землі від 30.07.07. Обгрунтовуючи свої вимоги прокурор посилався на те, що рішення сесії Iванівської сільської ради від 27.07.07 про надання ПП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0, 0722 га ріллі в АДРЕСА_1 для будівництва готелю та господарської будівлі за рахунок земель запасу прийнято за відсутності заяви відповідача про надання земельної ділянки в оренду, що суперечить приписам статей 118, 123 Земельного кодексу України (2768-14) . Окрім цього, прокурор зазначав, що рішення від 27.07.07 скасоване рішенням сесії Iванівської сільської ради від 12.10.07.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.12.07, ухваленим суддею Оленич Т.Г., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд вмотивовуючи рішення дійшов висновку про відсутність підстав для визнання договору недійсним, оскільки при його укладенні сторонами було дотримано вимоги законодавства, зокрема, приписів статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , статті 124 Земельного кодексу України (2768-14) . Водночас, місцевий суд визнав достатніми доказами, підтверджуючими звернення відповідача із заявою про надання земельної ділянки в оренду, копію заяви від 14.05.07 про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду та відповідно дозвіл сільради на його складання. При цьому, суд зазначив, що чинним законодавством не передбачається такої підстави для визнання договору недійсним як скасування в подальшому рішення відповідного органу про надання земельної ділянки в оренду, оскільки наслідком такого рішення може бути розірвання договору. Судове рішення обгрунтоване приписами статі 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) , статей 118, 124 Земельного кодексу України (2768-14) , пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) .

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Моторного О.А.- головуючого, Кошіля В.В., Вербицької О.В., постановою від 18.03.08, перевірене рішення суду першої інстанції скасував. Позовні вимоги задовольнив шляхом визнання недійсним договору оренди від 30.07.07 на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) . Апеляційний суд встановив порушення відповідачем вимог частини 1 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) . При цьому, суд визнав помилковим висновок місцевого суду про те, що заява від 14.05.07 щодо надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки в оренду є доказом звернення відповідача із заявою про надання земельної ділянки в оренду. Постанова суду також обгрунтована приписами статей 203,215 Цивільного кодексу України (435-15) , статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України (2768-14) .

Приватний підприємець ОСОБА_1звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову у справі скасувати, а рішення просить залишити без змін. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про неподання відповідачем заяви про надання земельної ділянки, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до змісту та форми заяви, а виходячи з приписів статті 124 Земельного кодексу України (2768-14) , статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) це може бути звернення в письмовій або усній формі, що виражає намір особи отримати в оренду землю. На думку скаржника, про такий намір свідчить заява від 14.05.07 про надання дозволу із складання проекту відведення, акт обстеження земельної ділянки від 25.07.07, акт визначення втрат сільськогосподарського виробництва від 26.06.07, акт встановлення і погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі та пункт 1 рішення Iванівської сільської ради 10-ї сесії від 27.07.07. Скаржник також вказує на порушення апеляційним судом і приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України (435-15) , оскільки не може бути підставою для визнання недійсним правочину зміна обставин, що мала місце після його укладання, а саме скасування рішення від 27.07.07. При цьому, заявник посилається на постанову Вищого господарського суду України від 23.01.07 №47/83 та рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.03. Скаржник зауважує і на тому, що судом не було зазначено, яка саме умова договору суперечить акту цивільного законодавства і якій його нормі.

Від Прокурора Чернігівського району Чернігівської області, Iванівської сільської ради відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий Господарський суд України заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 27.07.07 на десятій сесії п'ятого скликання Iванівської сільської ради прийнято рішення "Про надання в оренду земельної ділянки". Відповідно до цього рішення сільрада вирішила надати Приватному підприємцю ОСОБА_1 в оренду, терміном на 49 років, 0,0722 га ріллі для будівництва готелю та господарської будівлі, за рахунок земель запасу, що знаходяться в АДРЕСА_1. Разом з цим, доручено Iванівському сільському голові укласти договір оренди та зобов'язано відповідача в двомісячний термін сплатити втрати сільгоспвиробництва в розмірі 6647,37 грн. Судами установлено, що на підставі рішення сільради, Iванівською сільською радою 30.07.07 було укладено з Приватним підприємцем ОСОБА_1договір оренди земельної ділянки, за умовами якого позивач зобов'язався передати вказану земельну ділянку відповідачеві, а останній відповідно - прийняти її з щомісячним внесенням орендної плати у розмірі 2119,07 грн. Пунктом 16 цього договору сторони визначили, що цільовим призначенням земельної ділянки є будівництво готелю та господарської будівлі. Судами також установлено, що договір оренди зареєстровано у Чернігівському районному відділі регіональної філії "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель 30.07.07 вчинено запис за №040783900048. Встановлено судами і те, що 12.10.07 Iванівською сільською радою на дванадцятій сесії п'ятого скликання прийнято рішення "Про протест прокурора Чернігівського району на рішення десятої сесії п'ятого скликання Iванівської сільської ради від 27.07.07", яким задоволено протест прокурора Чернігівського району та скасовано рішення Iванівської сільської ради від 27.07.07 "Про надання в оренду земельної ділянки". Предметом позову у даній справі є вимога Прокурора Чернігівського району Чернігівської області заявлена в інтересах держави в особі Iванівської сільської ради до Приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 30.07.07. Як вбачається з матеріалів справи підставою для визнання договору недійсним, на думку прокурора, є те, що рішення сільради на підставі, якого вирішено передати спірну земельну ділянку в оренду, було прийнято за відсутності заяви відповідача про надання її в оренду та скасування в подальшому цього рішення, за протестом прокурора, самою сільрадою. Скасовуючи рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання договору від 30.07.07 недійсним згідно до вимог частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) . Відповідно до підпункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (435-15) одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним. Договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом. Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України (435-15) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) . Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України (435-15) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідність чи невідповідність умов угоди вимогам законодавства має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент укладення спірної угоди. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Законом України "Про оренду землі" (161-14) , іншими нормативно - правовими актами. Відповідно до статті 1 Закону України "Про оренду землі" (161-14) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 6 цього Закону унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України (2768-14) , Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , цим та іншими законами України і договором оренди землі. Частинами 2, 5 статті 16 Закону України "Про оренду землі" (161-14) визначено, що розгляд заяви про надання земельної ділянки в оренду здійснюється в порядку встановленому Земельним кодексом України (2768-14) , а у разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом. Відповідно до частин I, 3 статті 124 Земельного кодексу України (2768-14) , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, відповідно до частин 9, 10 статті 118 Земельного кодексу України (2768-14) прийняття органом місцевого самоврядування будь якого додаткового рішення про затвердження поданого проекту відведення земельної ділянки не потребується. Таким чином, саме за результатами розгляду цього проекту орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду. Судом першої інстанції установлено та підтверджено матеріалами справи, що спірна земельна ділянка знаходилась у землях запасу та передавалась в оренду під будівництво. Отже, суд вірно зазначив, що в даному випадку, передача в оренду земельної ділянки мала здійснюватися при наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та складання проекту відведення земельної ділянки. Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) , повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Відтак, повноваження щодо розпорядження землями в межах села Iванівка, в тому числі, при передачі земельних ділянок в оренду суб'єктам го сподарювання, діючим законодавством покладається, у цьому спорі, саме на Iванівську сільську раду. Стаття 648 Цивільного кодексу України (435-15) зазначає, що зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін договору, має відповідати цьому акту. Судом першої інстанції вірно установлено і це підтверджується матеріалами справи, що договір оренди земельної ділянки від 30.07.07, укладений між сторонами на підставі, дійсного на той час, рішення Iванівської сільської ради від 27.07.07. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що скасування в подальшому рішення сільради, не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним, враховуючи дійсність цього рішення на момент укладення оспорюваного договору. Окрім цього, зі змісту рішення сільради вбачається, що воно прийняте за результатами розгляду клопотання та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с. 21), що відповідає вимогам закону. Установлено судом першої інстанції і відповідність умов договору оренди вимогам чинного законодавства. Відтак, підстав для визнання договору недійсним у відповідності до частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України (435-15) колегія суддів не вбачає. З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, і, на відміну від апеляційного суду, дослідив усі обставини справи та вірно застосував приписи чинного законодавства. Відтак, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням без змін рішення у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.03.08 у справі №8/272 скасувати.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 25.12.07 у цій справі залишити без змін.

Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити.