10/339-07(31/135-07) Про визнання права власності на нерухоме майно - Текст документа

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу та касаційне подання Дніпропетровської міської ради Заступника прокурора Дніпропетровської області

на постановувід 12.02.2008 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

№ 10/339-07 (31/135-07) господарського суду Дніпропетровської області

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аліна -А"

Дніпропетровської міської ради

третя особа

Iнспекція державного архітектурно -будівельного контролю міської ради

за участю прокуратури

Бабушкінського району м. Дніпропетровська

визнання права власності

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2007 р. ТОВ "Аліна -А" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання за ТОВ "Аліна -А" права дольової власності на нерухоме майно, а саме: літ. под. Б-2 -підвал жилої будівлі; літ. б -приямок; літ. б-1 , б-2, б-3, б-1 -приямки, літ. б-5 -ганок, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 14, з долею в праві спільної дольової власності -57 %, посилаючись на приписи статей 332 Цивільного кодексу України (435-15) (з урахуванням уточнень позовних вимог том 2 а.с. 42).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що 15.07.2005 р., на виконання рішень виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.01.2005 р. та від 16.06.2005 р., між управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради та ТОВ "Аліна -А" було укладено договір оренди нежитлового приміщення, що розташоване у м. Дніпропетровськ, вул. Червона, 14 для використання під офісне приміщення, площею 315,8 кв.м, вартістю 647461 грн., яке було передано за актом прийому -передачі від 15.07.2005 р.

09.11.2005 р. тимчасовою комісією з питань контролю по використанню комунальної власності Дніпропетровської міської ради було прийнято рішення № 60-КК щодо надання ТОВ "Аліна -А" дозволу на виконання капітальних ремонтних робіт невід'ємного характеру в орендованому приміщенні, на підставі якого позивачем були укладені договори підряду та виконання капітальних ремонтних робіт.

Кошти витрачені на реконструкцію орендованого приміщення позивачем значно перевищують вартість майна на момент його здачі в оренду, у зв'язку з чим, в силу частини 4 статті 332 Цивільного кодексу України (435-15) , якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку.

30.08.2007 р. прокурор Бабушкінського району м. Дніпропетровська подав заяву про вступ у справі на підставі статті 29 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) для представництва у суді інтересів неповнолітньої ОСОБА_1

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 (суддя Кощеєв I.М.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, визнано за ТОВ "Аліна -А" право спільної дольової власності на нерухоме майно, а саме: літ. под. Б-2 -підвал жилої будівлі; літ. б -приямок; літ. б-1 , б-2, б-3, б-1 -приямки, літ. б-5 -ганок, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Червона 14, з долею в праві спільної дольової власності -57 %.

Мотивуючи рішення господарський суд керуючись, зокрема, приписами статті 332 Цивільного кодексу України (435-15) та враховуючи висновок експертизи, дійшов висновку, щодо обгрунтованості позовних вимог.

За апеляційним поданням прокурора Бабушкінського району м. Дніпропетровська Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнєєв О.С.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 в апеляційному порядку, постановою від 12.02.2008 р. залишив його без змін з тих же підстав.

Дніпропетровська міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обгрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що ТОВ "Аліна-А" мала право здійснювати капітальний ремонт орендованого майна тільки після отримання згоди орендодавця на проведення капітального ремонту, отриманого у виконавчому комітеті Дніпропетровської міської ради на будівництво (який позивачем отриманий не був) і отримання у інспекції державного архітектурно - будівельного контролю Дніпропетровської міської ради дозволу на виконання будівельних робіт (який також не був отриманий).

Таким чином, ТОВ "Аліна -А" здійснило капітальний ремонт без отримання відповідної згоди власника майна та в порушення вимог чинного законодавства, що було залишено судами поза увагою.

На думку заявника касаційної скарги, судом неправильно застосовано вимоги статті 332 Цивільного кодексу України (435-15) , а саме не враховано, що ТОВ "Аліна -А", яка є орендарем, самочинно, без відповідного дозволу власника, яким є територіальна громада міста, переробила річ, а отже, відповідно до вимог частини 2 вказаної норми ТОВ "Аліна-А" не набуває право власності на нову річ.

Заступник прокурора Дніпропетровської області подав до Вищого господарського суду України касаційне подання, в якому просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, обгрунтовуючи доводи касаційного подання порушенням судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 332, 778 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) та статті 34 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га т а касаційне подання підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом першої та апеляційної інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 15.07.2005 р. між Управлінням житлового господарства міської ради та ТОВ "Аліна-А" було укладено типовий договір оренди комунального майна, за умовами якого Управління житлового господарства міської ради передало, а ТОВ "Аліна -А" прийняло у строкове платне користування нежитлове приміщення по вул. Красній, 14 (Червоній) в м. Дніпропетровську, що перебуває на балансі КЖРЕ підприємства Бабушкінського району (рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 17.01.2005 р. № 55/360, від 16.06.2005 р. № 24823), вартість якого визначено згідно зі звітом про експертну оцінку і становить 647461 грн., загальною площею 315,8 кв.м.

Умовами пункту 5.14 договору сторони передбачили, що переобладнання і перепланування приміщення яке орендується, проводиться тільки за письмовим дозволом орендодавця і висновками відповідних служб.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що орендар має право за письмовим дозволом орендодавця вносити зміни у склад орендованого майна, проводити його реконструкцію і переобладнання.

Крім того, під час розгляду справи судами також було встановлено, що 06.10.2005 р. Комунальне житлове ремонтно -експлуатаційне виробниче підприємство направило на адресу начальника Управління житлового господарства міської ради лист за № 8/140 з актом обстеження нежитлового приміщення площею 315,8 кв.м., яке орендується ТОВ "Аліна -А", із зазначенням доцільності виконання орендарем невід'ємного покращення капітального характеру в орендному приміщенні.

26.10.2005 р. Комітет комунальної власності Дніпропетровської міської ради у своєму листі № 19/5/338 адресованому Голові Тимчасової контрольної комісії з питань контролю за використанням комунальної власності територіальної громади міста, повідомив про розгляд звернення Управління житлового господарства міської ради щодо надання дозволу ТОВ "Аліна -А" на проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні за адресою: вул. Червона, 14, загальною площею 315,8 кв.м. та про те, що Комітет не заперечує проти надання такого дозволу, за умови додержання вимог, які регламентуються Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

За результатами розгляду листа від 14.10.2005 р. № 3/3954 "Про надання дозволу на виконання ремонтних робіт в орендованому приміщенні за адресою: вул. Червона, 14", Тимчасова контрольна комісія з питань контролю за використанням комунальної власності 09.11.2005 р. надала ТОВ "Аліна -А" дозвіл № 60-КК на виконання капітальних робіт невід'ємного характеру в орендованому приміщенні, за умови погодження у встановленому порядку проектної документації та наявності дозволу інспекції ДАБК на проведення ремонтно -будівельних робіт.

З висновку судової будівельно -технічної експертизи № 941 від 14.08.2007 р. вбачається, що на момент дослідження в приміщенні орендованому ТОВ "Аліна -А", розташованому в м. Дніпропетровську, вул. Красна, 14 (Червона, 14) виконані та виконуються будівельно -ремонтні роботи, що свідчить про те, що орендарем ТОВ "Аліна -А" здійснюється переробка орендованих приміщень і може вважатися створенням "нової речі".

Вартість орендованого ТОВ "Аліна -А" до його переробки становила 647461 грн., а вартість орендованого приміщення станом на 14.08.2007 р. складає 3 202 338 грн., тобто перевищує первісну вартість у 1,34 рази, а частка ТОВ "Аліна -А" у процентному відношенні, згідно його витратам на виконання будівельно -монтажних робіт складає 57 %.

Переглядаючи судове рішення першої інстанції в апеляційному порядку та залишаючи його без змін, посилаючись на те, що закон не встановлює форму, у якій наймодавець надає згоду на поліпшення речі, то така згода може бути виражена у будь -якій формі, у тому числі і шляхом надання відповідних позитивних висновків власнику майна, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що невід'ємні поліпшення зроблені позивачем у встановленому законом порядку, за згодою орендодавця і власника майна.

Проте, з таким висновком судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 179 Цивільного кодексу України (435-15) річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина 1 статі 181 вказаного кодексу).

За приписами частини 1 статті 187 Цивільного кодексу України (435-15) складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України (435-15) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 статті 778 вказаного Кодексу передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

Якщо в результаті поліпшення, зробленого орендарем за згодою орендодавця, створена нова річ, орендар стає її власником у частині необхідних витрат на поліпшення, якщо інше не передбачено договором оренди.

Статтею 332 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що переробкою є використання однієї речі (матеріалу), в результаті чого створюється нова річ.

Особа, яка самочинно переробила чужу річ, не набуває право власності на нову річ і зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу його вартість (пункт 2 вказаної статті).

Якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу, право власності на нову річ набуває за її бажанням особа, яка здійснила таку переробку. У цьому разі особа, яка здійснила переробку, зобов'язана відшкодувати власникові матеріалу моральну шкоду (пункт 4).

Вказаною нормою у законодавстві встановлюється такий спосіб виникнення права власності як специфікація або переробка. У частині першій дається визначення специфікації (переробки), визначальною ознакою якої є не факт створення нової речі з інших речей або матеріалів, а той факт, що нова річ створюється в результаті докладання зусиль і праці однієї особи до матеріалів, що належать іншій особі, а виникнення права власності на таку перероблену річ залежить від добросовісності специфікатора, тобто особи, яка використала чужий матеріал для створення нової речі.

З правового аналізу вказаної норми права вбачається, що специфікатор набуває право власності на нову річ тільки в тому випадку, коли одночасно наявні три умови:

1) добросовісність специфікатора (до закінчення переробки він не знав і не міг знати, що використовує чужий матеріал для виготовлення нової речі;

2) вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу;

3) бажання специфікатора щодо виникнення в нього права власності на нову річ.

Якщо відсутня хоча б одна з трьох названих умов, право власності на нову річ виникає у власника матеріалів, або в іншої особи.

За приписами пункту 1 статті 773 Цивільного кодексу України (435-15) наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найм, лише за згодою наймодавця (пункт 3 вказаної норми).

За приписами пунктів 2, 3 статті 776 Цивільного кодексу України (435-15) капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом.

Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк.

Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право:

1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту;

2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Вказаною нормою передбачено, що обов'язок з проведення капітального ремонту покладається на наймодавця. Під капітальним ремонтом слід розуміти таке відновлення основних частин (конструктивних елементів) найманого майна, без якого останнє неможливо використовувати за призначенням. Капітальний ремонт речі має проводитись у строк, передбачений договором, а якщо він не визначений, - у розумний строк.

Капітальний ремонт повинен здійснюватися за рахунок наймодавця та його силами чи силами залучених ним осіб. Договором найму, зокрема, може встановлюватися обов'язок наймача призупинити чи обмежити користування майном на час проведення ремонту чи його право вимагати від наймодавця надання на час ремонту аналогічного майна.

Статтею 777 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку щодо обгрунтованості позовних вимог, оскільки тимчасовою контрольною комісією з питань контролю за використанням комунальної власності листом від 09.11.2005 р. за № 60-КК було надано ТОВ "Аліна-А" на виконання капітальних ремонтних робіт невід'ємного характеру в орендованому приміщенні за адресою: вул. Червона, 14, за умови погодження у встановленому порядку проектної документації та наявності дозволу інспекції ДАБК на проведення ремонтно -будівельних робіт.

Проте, задовольняючи позовні вимоги, судами як першої так і апеляційної інстанції не були з'ясовані питання, насамперед, стосовно визначення за законом повноважень тимчасової комісії з питань контролю по використанню комунальної власності Дніпропетровської міської ради відносно орендованого майна, а також не з'ясовувались питання щодо проведення позивачем капітального ремонту приміщення, реконструкції чи інших будівельних робіт; питання стосовно того, які саме роботи були проведені позивачем; питання щодо погодження проектної документації та отримання дозволу інспекції ДАБК на проведення ремонтно -будівельних робіт та надання, відповідно до вимог закону, саме орендодавцем -власником майна згоди на проведення будь-яких робіт.

Дозвіл на внесення поліпшень в майно повинен бути наданий наймодавцем у формі, що відповідає формі договору найму із зазначенням конкретних поліпшень і порядку відшкодування їх вартості.

Не з'ясовувалось судами й питання щодо власника орендованого майна та кому належать повноваження з вирішення питань стосовно орендованого майна.

Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Згідно зі статтею 32 вказаного Кодексу, доказами в справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частини 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких грунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2007 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. у справі № 10/339-07 (31/135-07) скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.